65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"28" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1828/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання: Задорожному А.О.;
за участю представників:
від позивача: Літвінов Р.О.;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АУДІ-ЦЕНТР КИЇВ" (02095, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 16-В; код ЄДРПОУ 33443216);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМС-ФОРМ 2024" (65048, місто Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд.15; код ЄДРПОУ 38312180);
про стягнення 63 060,68 грн.,
1. Суть спору.
08.05.2025до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№1860/25) Товариства з обмеженою відповідальністю "АУДІ-ЦЕНТР КИЇВ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМС-ФОРМ 2024", в якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму в розмірі 63060,68 грн., яка складається з основної заборгованість в розмірі 31 641,40 грн.; інфляційних втрат в розмірі 25 360,41 грн. та 3% річних в розмірі 6 058,77 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не в повному обсязі було здійснено оплату вартості послуг позивача, пов'язаних з технічним обслуговуванням і ремонтом транспортних засобів, належних відповідачу, у зв'язку з чим за ним сформувалася заборгованість в розмірі 31 641,40 грн., на яку позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат в розмірі 25 360,41 грн. та 3% річних в розмірі 6 058,77 грн.
2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду від 13.05.2025 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін із призначенням розгляду справи по суті на 09.06.2025 об 11:00.
19.05.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№15819/25).
Ухвалою Господарського суду від 29.05.2025 було задоволено клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судове засідання 09.06.2025 з'явився представник позивача, відповідач в судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив.
У судовому засіданні 09.06.2025, за участі представника позивача, суд без оформлення окремого документа постановив ухвалу про відкладення розгляду справи на 28.07.2025 16:00.
У судовому засіданні 28.07.2025, за участі представника позивача, суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення у справі та відклав складення повного рішення на строк до 04.08.2025.
Про відкриття провадження у справі а також про подальший її розгляд відповідача було повідомлено шляхом направлення копії ухвал на зареєстровану адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМС-ФОРМ 2024".
Водночас ухвали суду отримані відповідачем не були та повернулися до Господарського суду Одеської області з відміткою про повернення у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом п. 83 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), рекомендовані поштові відправлення з позначкою “Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто поштовим відділенням зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019 у справі № 915/1015/16.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНКОМС-ФОРМ 2024" належним чином повідомлено про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд здійснив розгляд даної справи в межах розумного строку.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
3. Аргументи учасників справи.
3.1. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "АУДІ-ЦЕНТР КИЇВ".
У якості обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що ним на підставі замовлення ТОВ "ІНКОМС-ФОРМ 2024" було надано послуги з технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу Audi Q7, д.н.з. НОМЕР_1 . У підтвердження чого складено Наряд замовлення №19010811 від 08.01.2019, Акт прийому-передачі наданих послуг №19010811 від 15.03.2019 та рахунок №39031506 від 15.03.2019 на загальну суму 61641,50 грн.
Позивач зазначає, що у підписаному Акті прийому-передачі наданих послуг від 15.03.2019 сторони обумовили, що отримувач (замовник) зобов'язаний сплатити виконавцю визначену в цьому акті вартість наданих послуг та використаних запасних частин (матеріалів, товарів) протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання цього акту.
Проте, як стверджує позивач, в порушення досягнутої домовленості щодо оплати послуг з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, відповідач, як замовник, не здійснив оплати вартості наданих послуг в повному обсязі у встановлений строк. А лише сплатив 30 000,00 грн. у наступній послідовності:
- 19.03.2019 сплачено 20000,00 грн.;
- 16.12.2019 сплачено 5000,00 грн.;
- 17.01.2020 сплачено 5000,00 грн.
Таким чином, ТОВ "АУДІ-ЦЕНТР КИЇВ" вказує, що станом на дату подання позову заборгованість відповідача за надані послуги становить 31 641,50 грн. Також, як зазначає позивач, у зв'язку з несвоєчасним та неповним виконанням обов'язку з оплати вартості наданих послуг, на суму боргу здійснено нарахування інфляційних втрат в розмірі 24 622,30 грн. та 3 % річних в розмірі 6 058,77 грн., які, як і суму боргу, ТОВ "АУДІ-ЦЕНТР КИЇВ" просить суд стягнути з відповідача.
3.2. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМС-ФОРМ 2024".
ТОВ "ІНКОМС-ФОРМ 2024" своїм правом передбаченим ст. 165 ГПК України, на подання відзиву по суті справи не скористалося, жодних доказів у якості спростування наведених позивачем обставин відповідачем до матеріалів справи не додано.
Згідно положень ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відтак суд вирішує спір, який виник між ТОВ "АУДІ-ЦЕНТР КИЇВ" та ТОВ "ІНКОМС-ФОРМ 2024" за наявними в матеріалах справи доказами.
4. Фактичні обставини справи встановлені судом.
Відповідно до наряду-замовлення №19010811 від 08.01.2019 (а.с.8), ТОВ "ІНКОМС-ФОРМ 2024", як Замовник, здійснив замовлення ТОВ "АУДІ-ЦЕНТР КИЇВ" на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу AUDI Q7, д.н. НОМЕР_1 на загальну суму 61 641,50 грн.
Згідно Акту приймання-передачі наданих послуг №19010811 від 15.03.2019 (а.с.6) ТОВ "АУДІ-ЦЕНТР КИЇВ" передав, а ТОВ "ІНКОМС-ФОРМ 2024" прийняв виконані роботи з технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу автомобіля AUDI Q7, д.н. НОМЕР_1 на загальну суму 61 641,50 грн.
Також в даному Акті сторони погодили, що цей акт є підставою для оплати, Замовник або Платник зобов'язаний сплатити визначену в цьому Акті вартість послуг та використаних запасних частин (матеріалів, товарів) протягом 3-х робочих днів з дати підписання даного Акту. Крім того в зазначеному Акті Замовник підтвердив отримання запасних частин та надання послуг з урахуванням зауважень. Акт приймання-передачі наданих послуг підписано обома сторонами без зауважень.
Також ТОВ "АУДІ-ЦЕНТР КИЇВ" складено рахунок-фактуру №39031506 від 15.03.2019 на загальну суму 61 641,50 грн. (а.с.7).
В матеріалах справи наявні копії платіжних доручень, які підтверджують проведення часткової оплати вартості наданих послуг, а саме:
- платіжне доручення №1119 від 19.03.2019 на суму 20000,00 грн. призначення платежу - оплата за запчастини та роботи згідно рах.факт.№39031506 від 15.03.2019 (а.с.15);
- платіжне доручення №1479 від 16.12.2019 на суму 5000,00 грн. призначення платежу - оплата за запчастини та роботи згідно рах.факт.№39031506 від 15.03.2019 (а.с.16);
- платіжне доручення №1515 від 17.01.2020 на суму 5000,00 грн. призначення платежу - оплата за запчастини та роботи згідно рах.факт.№39031506 від 15.03.2019 (а.с.17).
Таким чином, неоплаченою залишилася частина вартості наданих позивачем послуг в розмірі 31 641,50 грн.
У зв'язку з неповною сплатою вартості наданих послуг, позивачем нараховано інфляційні збитки в розмірі 24 622,30 грн. та 3 % річних в розмірі 6 058,77 грн.
5. Позиція суду щодо встановлених обставин справи.
Положеннями п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено статтею 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Положеннями ст. 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ч. 1, 3 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
За приписами ч.1. ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як було встановлено судом, відносини між ТОВ "АУДІ-ЦЕНТР КИЇВ", як Виконавцем, та ТОВ "ІНКОМС-ФОРМ 2024", як замовником, виникли на підставі укладеного між ними в спрощений спосіб договору шляхом обміну документами якими вони супроводжували надання послуги, а саме наряд-замовлення, акт прийому-передачі наданих послуг, рахунку-фактури на оплату вартості виконаних робіт а також квитанцій про оплату вартості виконаних робіт, на підставі виставленого рахунку.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Статтею 903 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Судом встановлено, що ТОВ "АУДІ-ЦЕНТР КИЇВ" здійснено виконання робіт з ремонту робіт автомобіля AUDI Q7, д.н. НОМЕР_1 на загальну суму 61 641,50 грн. що підтверджується нарядом-замовлення №19010811 від 08.01.2019, актом приймання-передачі наданих послуг №19010811 від 15.03.2019 та складеним рахунком-фактурою №39031506 від 15.03.2019.
Як було встановлено судом з Акту приймання-передачі, сторони погодили, що, ТОВ "ІНКОМС-ФОРМ 2024" зобов'язане сплатити визначену в цьому Акті вартість послуг та використаних запасних частин (матеріалів, товарів) протягом 3-х робочих днів з дати підписання даного Акту.
Водночас, ТОВ "ІНКОМС-ФОРМ 2024" зазначені роботи були прийняті в повному обсязі та без зауважень, однак оплачені лише частково, а саме на суму 30 000,00 грн., що встановлено судом з наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень (а.с.15-17), а саме:
- платіжне доручення №1119 від 19.03.2019 на суму 20000,00 грн. призначення платежу - оплата за запчастини та роботи згідно рах.факт.№39031506 від 15.03.2019;
- платіжне доручення №1479 від 16.12.2019 на суму 5000,00 грн. призначення платежу - оплата за запчастини та роботи згідно рах.факт.№39031506 від 15.03.2019;
- платіжне доручення №1515 від 17.01.2020 на суму 5000,00 грн. призначення платежу - оплата за запчастини та роботи згідно рах.факт.№39031506 від 15.03.2019.
Відтак суд доходить висновку про наявність у відповідача невиконаного обов'язку зі сплати частини вартості виконаних робіт з ремонту транспортного засобу в розмірі 31 641,50 грн. У зв'язку з чим, вважає що вказану суму грошових коштів необхідно стягнути з ТОВ "ІНКОМС-ФОРМ 2024" на користь ТОВ "АУДІ-ЦЕНТР КИЇВ".
Також суд зауважує про відсутність заперечень зі сторони відповідача щодо існування правовідносин між сторонами, виконання робіт, якості таких робіт, строку такого виконання, а також інших обставин що були досліджені судом під час розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Так, як вже було зазначено судом в акті приймання-передачі, сторони визначили, що ТОВ "ІНКОМС-ФОРМ 2024" зобов'язане сплатити визначену в цьому Акті вартість послуг та використаних запасних частин (матеріалів, товарів) протягом 3-х робочих днів з дати підписання даного Акту.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд вказує, що у зв'язку з неналежним та несвоєчасним виконання обов'язку з оплати, на суму боргу позивачем здійснюється нарахування інфляційних втрат в розмірі 24 622,30 грн. та 3 % річних в розмірі 6 058,77 грн., наступним чином:
з 21.03.2019 по 16.12.2019 на суму боргу 41 641,50 грн.;
з 17.12.2019 по 17.01.2020 на суму боргу 36 641,50 грн.;
з 18.01.2020 по 08.05.2025 на суму боргу 31 641,50 грн.
Суд, перевіривши проведені позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних вказує, що вони є обґрунтованими та арифметично правильними у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 24 622,30 грн. та 3 % річних в розмірі 6 058,77 грн. є такими що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АУДІ-ЦЕНТР КИЇВ" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМС-ФОРМ 2024" заборгованості в розмірі 31 641,40 грн., інфляційних втрат в розмірі 25 360,41 грн. та 3% річних в розмірі 6 058,77 грн. є обґрунтованими, такими що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
На підставі ст. 129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 130, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд -
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМС-ФОРМ 2024" (65048, місто Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд.15; код ЄДРПОУ 38312180) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «"АУДІ-ЦЕНТР КИЇВ" (02095, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 16-В; код ЄДРПОУ 33443216) заборгованість у розмірі 31 641/тридцять одна тисяча шістсот сорок одна/грн 40 коп., інфляційні втрати в розмірі 25 360/двадцять п'ять тисяч триста шістдесят/грн 41 коп., 3% річних в розмірі 6 058/шість тисяч п'ятдесят вісім/грн. 77 коп. а також 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.
Повне рішення суду складено 04 серпня 2025 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська