24 липня 2025 року Справа № 915/210/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,
представника позивача: Травянка Л.В.,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрації Миколаївського морського порту),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Юг-Спецсервис»,
про: зобов'язання усунути перешкоди в користуванні майном,-
Державне підприємство “Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрації Миколаївського морського порту) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Юг-Спецсервис» усунути перешкоди в користуванні виробничою площадкою інв.№62816, яка розташована на земельній ділянці кадастровий номер 4810136300:07:002:0128, шляхом демонтажу наступного майна: димової труби від печі-інсінератора СР-100 “Muller», печі-інсінератора СР-100 “Muller», електрощита інв.№4770 ЩС1/А; електрощита б/н; електрощита б/н ЩС1; огорожі (воріт), а також шляхом звільнення від іншого рухомого майна, зокрема: металевих бочок у кількості 20 шт; великих пластмасових бочок у кількості 2 шт; пластмасового сміттєвого баку; металевого сміттєвого контейнера; металевих контейнерів синього кольору 2 шт; пластмасових труб (сміття); металевої конструкції; контейнеру сірого; навісу, власними силами та за власний рахунок.
Ухвалою суду від 17.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 17.03.2025.
Відповідач у відзиві від 05.03.2025 заперечує проти задоволення вимог позивача.
17.03.2025 судом відкладено підготовче засідання на 21.04.2025 за відповідним клопотанням позивача.
Ухвалою суду від 21.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.05.2025.
У судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Судом враховано, що явка сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні 24.07.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
У судовому засіданні 24.07.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно правокористувачем земельної ділянки площею 0,5792 га за кадастровим номер 4810136300:07:002:0128 на праві постійного користування є Державне підприємство «Адміністрація морських портів України».
На вказаній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, зокрема, виробнича площадка, що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Громадянський узвіз, 1/12; власником якої є держава в особі Міністерства розвитку громад та територій України, яка знаходиться в господарському віданні Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».
За наказом виконуючого обов'язки начальника Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Миколаївського морського порту) №4/18-АГ від 03.02.2025 створено комісію для огляду нерухомого майна - виробничої площадки інв.№62816 за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Громадянський узвіз, 1/12.
Актом комісії від 03.02.2025 встановлено, що на виробничій площадці за інв.№62816 знаходиться майно: димова труба від печі-інсінератора СР-100 «Muller», піч-інсінератор СР-100 «Muller», електрощит інв.№4770 ЩС1/А; електрощит б/н; електрощит б/н ЩС 1; огорожа (ворота); металеві бочки 20 шт; великі пластмасові бочки 2 шт; пластмасовий мусорний бак; металевий мусорний контейнер; металві контейнери синього кольору 2 шт; пластмасові труби (сміття); металева конструкція; контейнер сірий; навіс.
Позивач зазначає, що вказане майно йому не належить та перебуває на території МФ ДП «АМПУ» безпідставно, більше того, зазначене майно перешкоджає позивачу повноцінно користуватись виробничою площадкою за інв.№62816 та загалом земельною ділянкою за кадастровим номером 4810136300:07:002:0128.
Позивач зазначає, що власником такого майна є ТОВ «Юг-Спецсервис», що підтверджується відповідною довідкою №01/113 від 20.03.2019.
Позивач звернувся до відповідача з листом №1899/18-01-02/вих від 21.12.2023, в якому вимагав від відповідача звільнити виробничу площадку інв.№62816 від розміщеного на ній майна в строк до 12.01.2024 та надати документи, що підтверджують підстави перебування такого майна на виробничій площадці.
Листом №01/171 від 08.01.2024 та довідкою №01/22 від 29.05.2025 відповідач підтвердив факт розташування його майна на території виробничої площадки, яка знаходиться на праві користування у позивача.
У зв'язку з невиконанням вимог щодо звільнення виробничої площадки за інв.№62816 позивач звернувся до відповідача з листом №1360/18-04-06/вих від 31.10.2024, в якому повторно вимагав вжити заходів щодо звільнення виробничої площадки від розташованого на ній майна в строк до 29.11.2024.
Позивач вказує, що відповідь на такий лист на його адресу від відповідача не надходила.
В подальшому позивачем направлено відповідачу лист №126/18-04-06/вих від 27.01.2025, з пропозицією залучення представника підприємства при загальному огляді 03.02.2025 нерухомого майна (частини виробничої площадки інв.№62816).
Позивач стверджує, а відповідач не спростовує, що представник відповідача був присутній при огляді виробничої площадки інв.№62816, проте від підписання акту загального огляду нерухомого майна відмовився.
Позивач вказує, а відповідач довідкою №01/22 від 29.05.2025 підтверджує, що майно відповідача продовжує перебувати на виробничій площадці інв.№62816.
У зв'язку з цим позивач вважає, що відповідач фактично використовує частину належної йому земельної ділянки за кадастровим номером 4810136300:07:002:0128 та виробничу площадку за відсутності будь-яких документів щодо надання її у користування та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. При цьому, доступ до земельної ділянки позивачу обмежений шляхом встановлення відповідачем металевої огорожі та наявністю навісного замка. Таким чином, наявність майна відповідача на виробничій площадці, розташованій на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:07:002:0128, порушує права позивача на вільне користування та розпорядження належним майном на праві постійного користування та господарського відання, що і стало підставою для звернення з позовом до суду з метою захисту та відновлення порушеного права.
Відповідач заперечує проти задоволення вимог позивача та зазначає, що протягом 2013 - 2021 років ТОВ “Юг-Спецсервис» надавало МФ ДП «АМПУ» прямо або опосередковано послуги з видалення твердих забруднюючих речовин з суден, які стояли біля причалів та на рейді порту, зняття стічно-фекальних, лляних та шламових (нафтошламових) вод з суден закордонного плавання, які заходили до акваторії морського порту згідно проведених тендерних закупівель.
Листом №01/297 від 29.12.2021 відповідач надавав позивачу відповідь на лист №3853/18-4-06 від 02.12.2021 в якому зазначав, що ТОВ “Юг-Спецсервис» на підставі договору з Миколаївським морським торговим портом одержало дозвільну документацію відповідних органів і служб на розміщення на території ДП «ММТП» в районі нульового причалу комплексу для термічного знешкодження методом піролізу відходів, проектну документацію на цей об'єкт відповідно до вимог діючого законодавства. За згодою ДП «ММТП» на цій площадці була встановлена установка по спалюванню відходів СР-100 «Muller» (Франція) та допоміжне обладнання і інвентар для її експлуатації.
Відповідач вказує, що до початку повномасштабного вторгнення та пов'язаної з ним неможливості повноцінної роботи порту, МФ ДП «АМПУ» було згодне з законністю знаходження сміттєспалювального комплексу ТОВ “Юг-Спецсервис» на його території.
В даний час на території виробничої площадки МФ ДП «АМПУ» за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Громадянський узвіз, 1/12; знаходиться обладнання для ведення господарської діяльності ТОВ “Юг-Спецсервис», яка потребує оформлення дозвільних документів згідно Закону України «Про управління відходами» з прив'язкою до місцезнаходження.
Відповідач вважає, що примусова необґрунтована вимога про зобов'язання ТОВ “Юг-Спецсервис» усунути перешкоди в користуванні майном (виробничою площадкою інв.№62816 площею 200 кв.м), що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Громадянський узвіз, 1/12; шляхом демонтажу (знесення) належної ТОВ “Юг-Спецсервис» димової труби від печі-інсінератора СР-100 «Muller», печі-інсінератора СР-100 «Muller», електрощита №477 ЩС1/А; електрощита б/н; електрощита б/н ЩС 1; огорожі (воріт) в умовах воєнного стану та при нестабільній фінансово-економічній ситуації призведе до прямих збитків ТОВ “Юг-Спецсервис» від повторних витрат на прив'язку вже існуючого сміттєспалювального комплексу до нового місця розташування без компенсації позивачем таких витрат.
Відповідач вказує, що він успішно експлуатував сміттєспалювальний комплекс протягом 12 років, створюючи при цьому робочі місця, набуваючи досвіду роботи, сплачуючи податки до місцевого та державного бюджетів. За час експлуатації сміттєспалювального комплексу ТОВ “Юг-Спецсервис» проходив безліч перевірок на відповідність своєї діяльності нормам екологічної безпеки та відповідності діючому законодавству України.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 15 ЦК України встановлює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За приписами ст.16 ЦК України та ч.2 ст.20 ГК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні правові позиції висловлені ВПВС у постановах від 09.11.2021 по справі №466/8649/16-ц, від 05.06.2018 по справі №338/180/17, від 30.01.2019 по справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 по справі №48/340).
Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Ефективність позовної вимоги має оцінюватися виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторною звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 1 ст.317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч.1 ст.386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Частиною 3 ст.152 ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
З урахуванням наведених положень законодавства, суд стверджує, що власник має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст.391 ЦК України).
Такий спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання негаторного позову.
Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю (подібний правовий висновок викладений в постановах ВС від 30.07.2019 по справі №926/3881/17 та ВПВС від 03.04.2019 по справі №924/1220/17).
Предметом негаторного позову є вимога власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей.
Отже, право власності як абсолютне право має захищатися лише у разі доведення самого факту порушення, а тому встановлення саме зазначених обставин належить до предмета доказування у справах за такими позовами.
Крім того, умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця) (подібний правовий висновок викладений у постановах ВС від 27.05.2020 по справі №909/392/19, від 27.05.2020 у справі №910/1310/19).
Однією з умов застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в разі наявності таких відносин здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів.
Подання негаторного позову не вимагає, щоб перешкоди до здійснення права користування та розпоряджання майном були результатом винних дій відповідача.
Достатньо, щоб такі дії об'єктивно порушували права власника (не пов'язані з позбавленням права володіння) та були протиправними.
Отже, позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з негаторним позовом, зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача (подібні правові висновки викладено у постанові ВС від 25.05.2021 по справі №910/91/20).
Встановлені судом у даній справі обставини, які не спростовані відповідачем, підтверджують факт використання ТОВ “Юг-Спецсервис» без правовстановлюючих документів частини земельної ділянки за кадастровим номером 4810136300:07:002:0128, на якій знаходиться виробнича площадка за інв.№62816, що в свою чергу, порушує право позивача на вільне та безперешкодне володіння, користування та розпорядження своїм майном - вказаною земельною ділянкою та виробничою площадкою.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
За приписами ч.ч.1-3 ст.212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, та застосування інших, передбачених законом, способів захисту, зокрема визначених у ст.16 ЦК України.
Відповідно до п.«б» ч.3 ст.152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
У статті 152 ЗК України не конкретизовано переліку видів порушень прав власника земельної ділянки, в кожному конкретному випадку власник має право на власний розсуд конкретизувати, як саме буде усунене те чи інше порушення. Зокрема порушення прав власника може бути усунене шляхом демонтажу споруд, які розташовані на земельній ділянці (подібний правовий висновок викладено у постанові ВПВС від 02.11.2022 по справі №922/3166/20).
В спірному випадку захист права позивача у користуванні спірною земельною ділянкою та виробничою площадкою, розташованою на такій земельній ділянці, підлягає здійсненню шляхом демонтажу (знесення) належної ТОВ «Юг-Спецсервис» димової труби від печі-інсінератора СР-100 «Muller», печі-інсінератора СР-100 «Muller», електрощита інв.№4770 ЩС1/А; електрощита б/н; електрощита б/н ЩС 1; огорожі (воріт).
У відповідності до положень Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011, пересувні тимчасові споруди не відносяться до нерухомих речей, можуть бути відділені від земельної ділянки і переміщені без їх знецінення та зміни призначення.
Таким чином, демонтаж пересувних тимчасових споруд, являючи собою їх фактичне перенесення з місця розташування, не завдає їм шкоди та не припиняє право власності відповідача на них.
Згідно ч.ч.3, 4 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду належні докази, які свідчать про наявність у нього правовстановлюючих документів та законних підстав користування виробничою площадкою за інв.№62816, розташованої на земельній ділянці за кадастровим номером 4810136300:07:002:0128, та про звільнення ним вказаної виробничої площадки, розташованої на спірній земельній ділянці.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, відповідачем не заперечені та не спростовані, а отже такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Юг-Спецсервис» (54025, Миколаївська обл., м.Миколаїв, просп.Героїв України, буд.79А, кв.52; ідент.код 36622957) усунути перешкоди в користуванні виробничою площадкою інв.№62816, яка розташована на земельній ділянці кадастровий номер 4810136300:07:002:0128, шляхом демонтажу наступного майна: димової труби від печі-інсінератора СР-100 “Muller», печі-інсінератора СР-100 “Muller», електрощита інв.№4770 ЩС1/А; електрощита б/н; електрощита б/н ЩС1; огорожі (воріт), а також шляхом звільнення від іншого рухомого майна, зокрема: металевих бочок у кількості 20 шт; великих пластмасових бочок у кількості 2 шт; пластмасового сміттєвого баку; металевого сміттєвого контейнера; металевих контейнерів синього кольору 2 шт; пластмасових труб (сміття); металевої конструкції; контейнеру сірого; навісу, власними силами та за власний рахунок.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юг-Спецсервис» (54025, Миколаївська обл., м.Миколаїв, просп.Героїв України, буд.79А, кв.52; ідент.код 36622957) на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрації Миколаївського морського порту) (54020, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Заводська, буд.23; ідент.код 38728444) 2422,40 грн судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 04.08.2025.
Суддя М.В.Мавродієва