ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.08.2025Справа № 910/5987/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСОЛА ДІСТРІБ'ЮШН" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/5987/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСОЛА ДІСТРІБ'ЮШН"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТЕНЬ"
про стягнення 522 948,21 грн.
Суддя: Людмила ШКУРДОВА.
Представники сторін: без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСОЛА ДІСТРІБ'ЮШН" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТЕНЬ" про стягнення 522 948,21 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТЕНЬ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСОЛА ДІСТРІБ'ЮШН" 365 000,00 грн. основного боргу, 105 704,23 грн. пені, 40 448,45 грн. інфляційних втрат, 11 141,22 грн. 3% річних, 6 267,53 грн. витрат зі сплати судового збору.
17.07.2025 р. до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСОЛА ДІСТРІБ'ЮШН" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/5987/25, за змістом якої заявник просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 57 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 р. прийнято до розгляду заяву ТОВ "ІСОЛА ДІСТРІБ'ЮШН" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/5987/25, встановлено ТОВ "МОНТЕНЬ" строк для подання до суду заперечень на заяву позивача.
Розглянувши заяву позивача про покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСОЛА ДІСТРІБ'ЮШН" у даній справі здійснювалось адвокатом Михаленко Лесею Степанівною, повноваження якої підтверджуються ордером серії АА № 1574467, виданим 05.05.2025 р. на підставі договору про надання правничої допомоги № 93/ПД від 01.04.2025 р.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надано: договір про надання правничої допомоги № 93/ПД від 01.04.2025 р., акт надання правничої допомоги № 1 від 15.07.2025 р., рахунок № 1 від 24.06.2025 р., рахунок № 2 від 15.07.2025 р., платіжну інструкцію № 474 від 30.06.2025 р., платіжну інструкцію № 492 від 16.07.2025 р.
Як встановлено судом, 01.04.2025 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСОЛА ДІСТРІБ'ЮШН" (клієнт) та Михаленко Лесею Степанівною (адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги № 93/ПД, відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокат зобов'язується надавати клієнту правничу допомогу в межах поставлених клієнтом завдань. У свою чергу, клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар за надання правничої допомоги в порядку і спосіб, передбачений договором.
Згідно з п. 1.2 договору правнича допомога за цим договором надається в межах вирішення питання про стягнення заборгованості із Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТЕНЬ".
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 договору встановлено, що ціна правничої допомоги за підготовку, подачу позовної заяви, судовий супровід справи (крім участі у судових засіданнях), підготовку та подачу процесуальних документів у суді першої інстанції (Господарський суд міста Києва) становить 47 000,00 грн.
У пункті 3.3 договору сторони домовились про нарахування гонорару успіху (форма винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва у разі позитивного вирішення справи на користь клієнта), яка становить додатково 10 000,00 грн.
Отже, сторони у договорі про надання правничої допомоги № 93/ПД від 01.04.2025 р. погодили, що винагорода адвоката за надання правової допомоги відбувається у формі як основного гонорару, так і додаткового гонорару - «гонорару успіху».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 р. у справі № 904/4507/18 зроблено висновок, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду вказала, що відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн., передбаченому пунктом 4.2. додаткової угоди, суди не врахували, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат, тому дійшла висновку, що суди не навели доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача і вимоги позивача про стягнення «гонорару успіху» задовольнила пропорційно до розміру задавлених вимог.
Таким чином, «гонорар успіху» може включатись до витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу.
Згідно з актом надання правничої допомоги № 1 від 15.07.2025 р. адвокатом надано, а клієнтом прийнято правничу допомогу у справі № 910/5987/25 на загальну суму 57 000,00 грн., а саме:
- збір доказів по справі (2 год. вартістю 10 000,00 грн.);
- підготовка тексту позовної заяви, оформлення матеріалів справи, в т.ч. електронних, та направлення позовної заяви до суду (8 год. вартістю 20 000,00 грн.);
- підготовка та направлення клопотань та інших процесуальних документів (1 год. вартістю 2 500,00 грн.);
- обрахунок пені, штрафних санкцій (5,8 год. вартістю 14 500,00 грн.);
- гонорар успіху (10 000,00 грн. згідно з п. 3.3 договору).
Відповідно до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Будь-яких доказів або підтверджених документально обґрунтувань чи розрахунків, які б свідчили про неналежність чи ненадання позивачу передбачених договором послуг адвоката, неспівмірність або нерозумність витрат на послуги адвоката, відповідач до справи не надав, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що останнім не доведено у відповідності до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України неспівмірності витрат ТОВ "ІСОЛА ДІСТРІБ'ЮШН" на оплату правничої допомоги адвоката.
Разом з тим, слід зазначити, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
При вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у ст.ст. 15 та 2 Господарського процесуального кодексу України, має дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Наведена правова позиція викладена в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 р. у справі № 910/12876/19.
Суд зазначає, що виокремлення юридичних послуг у вигляді збору доказів по справі, обрахунку пені та штрафних санкцій, оформлення матеріалів справи, в т.ч. електронних, та направлення позовної заяви до суду загальною вартістю 24 500,00 грн., як самостійного виду адвокатських послуг, є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з підготовки позовної заяви, а тому є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги та має бути виключено із загальної вартості наданих позивачу послуг правничої допомоги.
Також необґрунтованими є вимоги позивача про покладення на відповідача послуг професійної правничої допомоги у вигляді підготовки та направлення клопотань та інших процесуальних документів вартістю 2 500,00 грн., оскільки позивачем такі клопотання та процесуальні документи не подавалися та до суду не надходили, відтак витрати на правову допомогу в цій частині залишаються за позивачем.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат (відшкодування їх за рахунок іншої сторони) у формі "гонорару успіху", суд повинен виходити не з договору між адвокатом та клієнтом, який створює саме для них права та обов'язки, та погодженого ними розміру гонорару (в даному випадку встановленого у фіксованому розмірі), а й з пропорційності цих витрат фактично понесеним судовим витратам, безпосередньо пов'язаним з розглядом справи, які визначені адвокатським бюро та оцінені судом, зокрема з точки зору складності цієї справи та розумної необхідності цих судових витрат для даної справи. Адже саме розмір витрат, понесених стороною на фактично надані реальні та неминучі послуги на правничу допомогу, і саме з метою досягнення певного правового результату вирішення конфлікту сторін, кореспондується з витратами, які має право відшкодувати на свою користь позивач як судові витрати, понесені ним на сплату гонорару успіху, за рахунок відповідача.
Суд зазначає, що за результатами розподілу судових витрат, витрати у формі "гонорару успіху" не можуть бути стягнуті в розмірі, який не відповідає складності справи, критерію розумності їх розміру та необхідності цих судових витрат для даної справи, виходячи з конкретних обставин справи (зібрана кількість доказів, відсутність заперечень відповідача), а також принципів справедливості, пропорційності та верховенства права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 р., пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 р. також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є розумним та обґрунтованим.
Враховуючи, що справа № 910/5987/25 визнана судом нескладною та є типовою для даної категорії справ (стягнення коштів за договором поставки), практика щодо розгляду аналогічних справ є сталою та сформованою, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характеру спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, враховуючи обсяг поданих позивачем доказів на підтвердження своїх вимог, зважаючи на відсутність заперечень відповідача, що, в свою чергу, не потребувало для позивача додаткового часу для підготовки відповіді на відзив та збирання додаткових доказів тощо, суд, керуючись ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку щодо зменшення заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу до 8 000,00 грн. (з урахуванням розподілу витрат на оплату професійної правничої допомоги пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) від попередньо заявленої суми 57 000,00 грн., яка є неспівмірною зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі, обсягом виконаних адвокатом робіт.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСОЛА ДІСТРІБ'ЮШН" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/5987/25 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТЕНЬ" (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 15, код 39442532) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСОЛА ДІСТРІБ'ЮШН" (02232, м. Київ, вул. Миколи Закревського, буд. 16, код 32528398) 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
3. У задоволенні решти заяви - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Людмила ШКУРДОВА