ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.08.2025Справа № 910/5368/25
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина медична виробнича компанія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА-Фарм"
про зобов'язання вчинити дії та стягнення 792 656,00 грн
Представники сторін: не викликалися
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Калина медична виробнича компанія" (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА-Фарм" (далі - Товариство), в якому просило суд:
- зобов'язати Товариство виконати умови Договору поставки №1ПЛ/2022 від 04.01.2022, а саме: прийняти від Компанії товар: маска медична тришарова на резинках, №1, у кількості 400000,00 шт. (упаковок) та маска медична тришарова на резинках, №1 з тисненням у кількості 440 000,00 шт. (упаковок) відповідно до Додатку №1 від 04.01.2022 Договору поставки №1ПЛ/2022 від 04.01.2022, згідно з видатковою накладною в порядку за на умовах, визначених договором;
- стягнути з Товариства на користь Компанії 792 656,00 грн заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем не було вжито заходів щодо прийняття замовленого за Договором поставки №1ПЛ/2022 від 04.01.2022 товару та не оплачено його вартість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/5368/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
26.05.2025 через систему "Електронний суд" Товариство подало відзив, в якому просило відмовити у задоволенні позову, з огляду на те, що:
- сторонами не були погоджені замовлення на наступні партії товару, а тому у Сторін не виникло ніяких зобов'язань щодо незамовлених партій товару;
- оскільки Договір поставки №1ПЛ/2022 від 04.01.2022 було розірвано, а тому, виходячи з положень частини 2 статті 653 ЦК України, Позивач втратив право вимагати від Відповідача виконання умов Договору в натурі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.03.2023 у справі №913/864/21).
Також, Відповідач просив суд поновити строк для подання відзиву.
29.05.2025 через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом 30.05.2025) Компанія подала відповідь на відзив, в якій не погодилася аргументами Товариства, оскільки:
- Відповідачем не вчинялися передбачені пунктом 2.1. Договору дії щодо отримання товару до закінчення строку дії Договору;
- Товариство неправомірно ототожнює такі поняття як "розірвання договору" та "припинення дії договору у зв'язку із закінчення строку його дії" (останнє мало місце у спірних правовідносинах), а тому доводи Відповідача про настання правових наслідків у зв'язку з розірванням договору є необґрунтованими;
- висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.03.2023 у справі №913/864/21, не є релевантними до спірних правовідносин.
Також, Позивач просив суд поновити строк для подання відповіді на відзив.
Розглянувши клопотання сторін про поновлення процесуальних строків для долучення відзиву та відповіді на відзив, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 251 ГПК України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті (частина 4 статті 166 ГПК України).
Згідно з частиною 3 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За умовами пункту 2 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 була доставлена до електронного кабінету Відповідача 07.05.2025, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа від 08.05.2025.
Оскільки останнім днем для подання відзиву було 23.05.2025, а тому відзив Товариства було подано поза межами строку, встановленого ухвалою суду від 05.05.2025.
Відповідно до статті 119 ГПК суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Отже, суд звертає увагу сторін на те, що за змістом статті 119 ГПК України поновлено може бути лише строк, який встановлено законом, тоді як встановлений судом строк продовжується судом, який встановив такий строк, і заява про його продовження може бути подана особою лише до закінчення такого строку.
Таким чином, з огляду на незначний час прострочення, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, забезпечення рівності прав та обов'язків усіх учасників процесу, дотримання принципів диспозитивності та пропорційності, закріплених положеннями статей 7, 13, 14, 15 ГПК України, керуючись приписами частини 1 статті 119 ГПК України, суд дійшов висновку про поновлення Відповідачу строку на подачу відзиву.
Також судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 встановлено Позивачу строк для подання відповіді на відзив: протягом п'яти днів з дня отримання відзиву, але не пізніше 27.05.2025.
З огляду на те, що відзив було отримано Позивачем лише 26.05.2025 і судом поновлено строк для його подачі, суд вважає клопотання Позивача обґрунтованим та продовжує останньому строк на подачу відповіді на відзив до 30.05.2025.
Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Компанії обґрунтованими.
04.01.2022 між Компанією (за текстом договору - Постачальник) та Товариством (за текстом договору - Покупець) було укладено договір №1ПЛ/2022, умовами якого передбачено:
- пункт 1.1. Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виготовляти, поставляти і передавати у власність Товари (далі - Товар) відповідно до Додатку №1 та замовлень Покупця, а Покупець - приймати Товар та своєчасно сплачувати їх вартість, на умовах даного Договору;
- пункт 1.2. Постачальник передає Покупцю Товар в асортименті, кількості та по цінам згідно Додатку №1 та товарно-транспортних та/або видаткових накладних (далі - Накладна), які є невід'ємною частиною даного Договору;
- пункт 1.3. загальна ціна Договору визначається, виходячи із вартості всього поставленого Постачальником Товару протягом строку дії даного Договору згідно Накладних, які засвідчують поставку та отримання Товару;
- пункт 2.1. Покупець надає Постачальнику План закупівель на квартал за 1 (один) календарний місяць до його початку, якщо інше не погоджено Сторонами додатково;
- пункт 2.2. об'єм закупівлі, поставки та термін викупу Товару Сторони погоджують в Додатку №1;
- пункт 2.3. поставка Товару здійснюється Постачальником товарними партіями;
- пункт 2.4. поставка першої партії Товару здійснюється протягом 100 (ста) календарних днів з моменту узгодження Покупцем всіх макетів упаковки по асортименту згідно Додатку №1;
- пункт 2.5. об'єм першої партії Товару сторони погоджують в Додатку №1;
- пункт 2.6. поставка наступних партій Товару здійснюється Постачальником протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту узгодження замовлення, якщо інше не погоджено Сторонами додатково;
- пункт 2.7. асортимент Товару, що поставляється, формується Постачальником на підставі узгодженого з Покупцем замовлення;
- пункт 2.8. замовлення формується Покупцем в асортименті на підставі Додатку №1 та в кількості на підставі пункту 2.1., та передаються Постачальнику по факсу, електронною поштою або в будь-який інший спосіб, який дозволяє прийняти замовлення від Покупця;
- пункт 2.9. ціни на Товар, що поставляється, вказується в Накладних, які надаються Постачальником Покупцю разом із партією Товару, та відповідають цінам вказаним в Додатку №1;
- пункт 2.10. ціни на Товар вказуються в національній валюті, з врахування ПДВ та включають усі витрати, що несе Постачальник при виготовлені їй поставці Товару, включаючи вартість упаковки, маркування та транспортування Товару;
- пункт 2.11. продукція відвантажується Покупцю на умовах DDP згідно з ІНКОТЕРМС 2000 (в редакції Міжнародної Торгової Палати 2000 року). Місце поставки Товару вказано в Замовленні покупця;
- пункт 2.12. ціна Договору складається з вартості поставленого та прийнятого Покупцем Товару згідно з відповідними накладними за цим Договором;
- пункт 2.14. приймання Товару Покупцем здійснюється по кількості згідно накладних на кожну партію Товару. Право власності на Товару переходить Покупцю в момент отримання останнім Товару. Моментом отримання Товару вважається відмітка Покупця та/або його уповноваженими особами про отримання Товару в Накладній Постачальника;
- пункт 3.1. Покупець здійснює оплату за поставлений Товар в національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений у реквізитах Сторін Договору;
- пункт 3.2. оплата Першої Партії замовленого Товару проводиться Покупцем в день поставки Товару на підставі накладних, однак, в будь-якому випадку, не пізніше 5 (п'яти) банківських днів із моменту поставки Товару. Оплата Наступних Партій замовленого Товару проводиться на умовах відтермінування платежу строком не більше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки Товару;
- пункт 3.3. днем поставки Товару вважається дата передачі Постачальником Товару Покупцю відповідно до пункту 2.14. Договору;
- пункт 3.4. розрахунок за поставлений Товар вважається здійсненим Покупцем після надходження коштів відповідно до пункту 3.2. та 3.4. на розрахунковий рахунок Постачальника;
- пункт 5.6. сплата Стороною та (або) відшкодування збитків, завданих порушенням Договору, не звільняє її від обов'язку виконати цей Договір в натурі, якщо інше прямо не передбачено чинним законодавством України;
- пункт 5.7. у разі невиконання умов Договору щодо терміну викупу погодженого об'єму товару в Додатку №1 у строк не пізніше 7 (семи) календарних днів з дати отримання повідомлення від Постачальника Покупець негайно викуповує залишки готової продукції, які готові до поставки, відповідно до погодженого об'єму, згідно Додатку №1 та проводить повний розрахунок згідно договору;
- пункт 5.9. у разі невиконання умов Договору щодо оплати товару, у строк не пізніше 7 (семи) календарних днів з дати отримання повідомлення від Постачальника - негайно провести повний розрахунок;
- пункт 6.2. Постачальник має право:
- підпункт 6.2.1. вимагати від Покупця прийняття Товару відповідно до умов даного Договору та надісланого і підтвердженого Постачальником Замовлення;
- підпункт 6.2.2. вимагати здійснення Покупцем оплати вартості поставленого Товару на умовах та у строки, визначені цим Договором;
- підпункт 6.2.3. вимагати здійснення Покупцем оплати у випадку виникнення обставин згідно пунктів 5.4., 5.5. та 5.6.;
- пункт 6.3. Покупець зобов'язаний:
- підпункт 6.3.6. прийняти Товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни Товару па аналогічний Товар належної якості;
- підпункт 6.3.7. здійснювати оплату за отриманий Товар з врахуванням строків визначених даним Договором;
- пункт 7.1. цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2024;
- пункт 7.2. закінчення строку дії даного Договору не звільняє Сторони від виконання своїх зобов'язань за цим Договором в частині здійснення розрахунків, а також відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного Договору;
- пункт 7.3. дія Договору автоматично продовжується на наступний рік, якщо жодна із Сторін не попередить письмово іншу Сторону за 30 (тридцять) календарних днів про припинення його дії.
Також, 04.01.2022 між Товариством та Компанією було підписано та скріплено печатками Додаток №1 до Договору, за умовами якого остання взяла на себе зобов'язання поставити Відповідачу товар кількістю 1 000 000 шт. (Об'єм закупівлі):
1. Маска медична тришарова на резинках, №1, кількістю 400 000,00 шт., вартістю 0,90 грн (без ПДВ) за 1 шт.;
2. Маска медична тришарова на резинках, №1 з тисненням, кількістю 600 000,00 шт., вартістю 0,92 грн (без ПДВ) за 1 шт.
Умовами Додатку 1 також передбачено, що Товар має бути викуплений протягом 2 років.
Перша партія товару - 10% від погодженого об'єму, наступні партії - відповідно до замовлення.
Оплата першої партії товару 100% здійснюється по факту отримання, однак у будь-якому випадку не пізніше 5 банківських днів із моменту отримання товару.
Оплата наступних партій 100% здійснюється із відтермінуванням платежу строком не більше 30 календарних днів з моменту отримання товару.
Компанією було поставлено Товариству Товар (Маска медична тришарова на резинках, №1 з тисненням) кількістю 160 000 шт. по ціні 0,92 грн (без ПДВ) (за 1шт.) загальною вартістю 151 064,00 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними:
- №4458 від 23.08.2022 на суму 46 000,00 грн (без ПДВ) (50 000 шт.);
- №4816 від 13.10.2022 на суму 46 000,00 грн(без ПДВ) (50 000 шт.);
- №3725 від 28.09.2023 на суму 19 688,00 грн (разом із ПДВ) (20 000 шт.);
- №4683 від 14.12.2023 на суму 19 688,00 грн (разом із ПДВ) (20 000 шт.);
- №360 від 31.01.2024 на суму 19 688,00 грн (разом із ПДВ) (20 000 шт.);
Вартість поставленого Товару була повністю сплачена Товариством, що підтверджується банківською випискою АТ "Креді Агріколь Банк" від 18.04.2025 за період з 01.01.2020 по 18.04.2025 та визнається Компанією.
Залишок незамовленого (непоставленого) Товару становить 840 000 шт., з яких:
400 000 шт. - маска медична тришарова на резинках, №1, вартістю 0,90 грн (без ПДВ) за 1 шт.;
440 000 шт. (600 000 шт. - 160 000 шт.) - маска медична тришарова на резинках, №1 з тисненням, вартістю 0,92 грн (без ПДВ) за 1 шт.
Позивач звертався до Відповідача з листами (вих. №316 від 06.11.2023 та №92 від 05.07.2024) та повідомленнями на електронну пошту з проханням виконати договірні зобов'язання та здійснити замовлення всього обсягу товару згідно з умовами Договору.
Однак вказані вимоги Компанії повністю не були виконані Товариством.
25.11.2024 листом №197 від 22.11.2024 "повідомлення про розірвання договору поставки №1ПЛ/2022 від 04.01.2022" Компанія, керуючись пунктом 7.3. Договору, повідомила Товариство про непродовження дії Договору після 31.12.2024.
У зв'язку з невчиненням Товариством необхідних дій щодо передання та одержання товару обумовленого Договором поставки №1ПЛ/2022 від 04.01.2022 Товару, Компанія звернулася з даним позовом до суду.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання договору №1ПЛ/2022 від 04.01.2022, суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договором поставки, за яким, відповідно до статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення містяться також і в статті 265 ГК України.
Отже, укладення Товариством та Компанією договору №1ПЛ/2022 від 04.01.2022 було спрямоване на передання останнім товару та одночасного обов'язку Відповідача по здійсненню його приймання та оплати.
Згідно з частиною 1 статті 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (частина 2 статті 689 ЦК України).
Відповідно до частини 4 статті 690 ЦК України якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Таким чином, предметом доказування у цій справі є встановлення обставини неналежного виконання Відповідачем зобов'язань щодо передання та отримання товару за договором.
Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо) (частина 4 статті 267 ГК України).
Частиною 1 статті 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Пунктом 2.2. Договору встановлено, що об'єм закупівлі, поставки та термін викупу Товару Сторони погоджують в Додатку №1.
За умовами пункту 2.7. Договору асортимент Товару, що поставляється, формується Постачальником на підставі узгодженого з Покупцем замовлення.
У відповідності до пункту 2.8. Договору замовлення формується Покупцем в асортименті на підставі Додатку №1 та в кількості на підставі пункту 2.1., та передаються Постачальнику по факсу, електронною поштою або в будь-який інший спосіб, який дозволяє прийняти замовлення від Покупця.
Згідно з пунктом 2.14. приймання Товару Покупцем здійснюється по кількості згідно накладних на кожну партію Товару. Право власності на Товару переходить Покупцю в момент отримання останнім Товару. Моментом отримання Товару вважається відмітка Покупця та/або його уповноваженими особами про отримання Товару в Накладній Постачальника;
Днем поставки Товару вважається дата передачі Постачальником Товару Покупцю відповідно до пункту 2.14. Договору (пункт 3.3.).
За умовами Додатку №1 від 04.01.2022 Компанія взяла на себе зобов'язання поставити Товариству товар кількістю 1 000 000 шт. (Об'єм закупівлі):
1. Маска медична тришарова на резинках, №1, кількістю 400 000,00 шт., вартістю 0,90 грн (без ПДВ) за 1 шт.;
2. Маска медична тришарова на резинках, №1 з тисненням, кількістю 600 000,00 шт., вартістю 0,92 грн (без ПДВ) за 1 шт.
Також умовами Додатку №1 передбачено, що Товар має бути викуплений Товариством протягом 2 років. При цьому, перша партія товару - 10% від погодженого об'єму, наступні партії - відповідно до замовлення.
Зі змісту вищезазначених положень Договору випливає, що поставка Товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлень Товариства. Водночас останнє зобов'язалося викупити весь об'єм закупівлі (Товар) протягом двох років.
Як було раніше встановлено судом, Компанією було поставлено Товариству Товар (Маска медична тришарова на резинках, №1 з тисненням) кількістю 160 000 шт. по ціні 0,92 грн (без ПДВ) (за 1шт.) загальною вартістю 151 064,00 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними:
- №4458 від 23.08.2022 на суму 46 000,00 грн (без ПДВ) (50 000 шт.);
- №4816 від 13.10.2022 на суму 46 000,00 грн(без ПДВ) (50 000 шт.);
- №3725 від 28.09.2023 на суму 19 688,00 грн (разом із ПДВ) (20 000 шт.);
- №4683 від 14.12.2023 на суму 19 688,00 грн (разом із ПДВ) (20 000 шт.);
- №360 від 31.01.2024 на суму 19 688,00 грн (разом із ПДВ) (20 000 шт.);
Вартість поставленого Товару була повністю сплачена Товариством, що підтверджується банківською випискою АТ "Креді Агріколь Банк" від 18.04.2025 за період з 01.01.2020 по 18.04.2025 та визнається Компанією.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять надання Товариством замовлень на поставку решти обумовленого Договором Товару.
Позивач звертався до Відповідача з листами (вих. №316 від 06.11.2023 та №92 від 05.07.2024) та повідомленнями на електронну пошту з проханням виконати договірні зобов'язання та здійснити замовлення всього обсягу товару згідно з умовами Договору.
Однак вказані вимоги Позивача не були повністю виконані, у зв'язку з чим на момент звернення з даним позовом до суду залишок незамовленого (непоставленого) Товару становить 840 000 шт., з яких:
400 000 шт. - маска медична тришарова на резинках, №1, вартістю 0,90 грн (без ПДВ) за 1 шт.;
440 000 шт. (600 000 шт. - 160 000 шт.) - маска медична тришарова на резинках, №1 з тисненням, вартістю 0,92 грн (без ПДВ) за 1 шт.
Оскільки поставка твору здійснюється на підставі замовлень Відповідача, а матеріали справи не містять ані належним чином направленої відповідної(-их) заявки (-ок) та закінчення Терміну викупу Товару, суд дійшов висновку про порушення Товариством взятих на себе зобов'язань за Договором в частині вчинення останнім необхідних дій для забезпечення передання та одержання Товару.
Заперечуючи проти задоволення позову, Товариство наголошувало на тому, що Договір було розірвано, а тому, виходячи з положень частини 2 статті 653 ЦК України, Позивач втратив право вимагати від Відповідача виконання умов Договору в натурі. Суд не погоджується з такими доводами Товариства, виходячи з нижчезазначеного.
За частиною 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3 статті 651 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Відповідно до пункту 7.1. Договору цей правочин вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2024.
Дія Договору автоматично продовжується на наступний рік, якщо жодна із Сторін не попередить письмово іншу Сторону за 30 (тридцять) календарних днів про припинення його дії (пункт 7.3.).
Як було раніше встановлено судом, 25.11.2024 листом №197 від 22.11.2024 "повідомлення про розірвання договору поставки №1ПЛ/2022 від 04.01.2022" Компанія, керуючись пунктом 7.3. Договору, повідомила Товариство про непродовження дії Договору після 31.12.2024.
Не зважаючи на назву вказаного листа, Договір поставки №1ПЛ/2022 від 04.01.2022 не було розірвано, оскільки умовами вказаного правочину не передбачено право Постачальника на його одностороннє розірвання.
Отже, Договір поставки №1ПЛ/2022 від 04.01.2022 було припинено у зв'язку із закінченням строку його дії, а не у зв'язку з розірванням.
Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша цієї статті). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Поняття "строк виконання зобов'язання" і "термін виконання зобов'язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання, що також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/17048/17.
Таким чином, вважається, що Договір поставки №1ПЛ/2022 від 04.01.2022 припинив свою дію у зв'язку зі спливом терміну його дії. Однак вказана обставина не звільняє Товариство від виконання свого зобов'язання щодо викупу Товару, термін виконання якого настав до закінчення терміну дії вказаного правочину.
У зв'язку з цим, суд зазначає, що згідно з пунктом 5.7. Договору у разі невиконання умов Договору щодо терміну викупу погодженого об'єму товару в Додатку №1 у строк не пізніше 7 (семи) календарних днів з дати отримання повідомлення від Постачальника Покупець негайно викуповує залишки готової продукції, які готові до поставки, відповідно до погодженого об'єму, згідно Додатку №1 та проводить повний розрахунок згідно договору.
Як було раніше встановлено судом, Компанія неодноразово звертався до Товариства з вимогами щодо вчинення необхідних дій для відновлення замовлень та викупу Товару (листи вих. №316 від 06.11.2023, №92 від 05.07.2024 та повідомленнями на електронну пошту, копії яких містяться у матеріалах даної справи).
З огляду на зазначене, а також враховуючи умови Договору щодо розрахунків за Товар, суд вважає вимогу Компанії про зобов'язання Товариства прийняти Товар та сплатити його вартість обґрунтованою.
Щодо посилання Відповідача на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.03.2023 у справі №913/864/21, суд зазначає таке.
Частиною 4 статті 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). До того ж зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
У справі №913/864/21, яка переглядалася Верховним Судом, предметом спору були вимоги про: стягнення заборгованості з оплати товару, який був підготовлений для постачання відповідачу (покупцю за договором поставки від 19.12.2018 № 6030000790); зобов'язання відповідача вчинити дії щодо вивезення товару зі складу позивача (постачальника за договором); стягнення з відповідача пені, процентів річних та інфляційних втрат за несвоєчасне здійснення платежів за договором. У постанові від 07.03.2023 у справі № 913/864/21 Верховний Суд виснував щодо характеру правовідносин сторін саме за відповідним договором поставки (купівлі-продажу). У цій постанові, у спорі про стягнення заборгованості та зобов'язання вчинити дії щодо вивезення товару зі складу позивача, містяться висновки Верховного Суду, зроблені з урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції у справі № 913/864/21 обставин, про те, що у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов'язання у продавця щодо поставки товару, а у покупця щодо вивезення товару зі складу позивача, не виникає, нездійснення позивачем на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.
У справі №913/864/21 Верховний Суд висловив правову позицію щодо способу захисту порушеного права у спорі про стягнення заборгованості з оплати товару та зобов'язання вчинити дії щодо вивезення товару, а отже навів правові висновки щодо способу захисту порушеного права з огляду на предмет позову, який є відмінним від предмета позову у справі, яка розглядається.
Крім того, зацитовані Товариством у відзиві правові висновки Верховного Суду щодо способів судового захисту є загальними вимогами процесуального та матеріального законодавства, певним алгоритмом дій суду та мають бути дотримані судами при розгляді будь-якого судового спору. Однак у кожній з наведених справ, які переглядались Верховним Судом, ці норми та принципи застосовані з урахуванням конкретних обставин справи та поданих сторонами доказів в межах конкретного предмету доказування.
Підсумовуючи викладене, Суд зазначає, що цитування скаржниками окремих висновків, наведених у вказаних вище постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням правової позиції, яке підлягає врахуванню судом на підставі частини 4 статті 236 ГПК України.
Беручи до уваги наведене, Суд констатує, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду, на яку посилався Відповідач, стосуються правовідносин, які очевидно не є подібними з правовідносинами у даній справі, що розглядається.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).
Отже, позов Компанії підлягає задоволенню у повному обсязі.
При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на Відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 236-238, 240-241, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮА-Фарм" (03148, місто Київ, вулиця Верховинця Василя, будинок 10, приміщення 433; ідентифікаційний код 40779917) прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина медична виробнича компанія" (04070, місто Київ, вулиця Боричів Тік, будинок 35А; ідентифікаційний код 39289080) товар по Договору поставки №1ПЛ/2022 від 04.01.2022, а саме: маска медична тришарова на резинках, №1, у кількості 400 000,00 шт. (упаковок) та маска медична тришарова на резинках, №1 з тисненням у кількості 440 000,00 шт. (упаковок) відповідно до Додатку №1 від 04.01.2022 до Договору поставки №1ПЛ/2022 від 04.01.2022, згідно з видатковою накладною в порядку за на умовах, визначених вказаним договором.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА-Фарм" (03148, місто Київ, вулиця Верховинця Василя, будинок 10, приміщення 433; ідентифікаційний код 40779917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина медична виробнича компанія" (04070, місто Київ, вулиця Боричів Тік, будинок 35А; ідентифікаційний код 39289080) 792 656 (сімсот дев'яносто дві тисячі шістсот п'ятдесят шість) грн 00 коп. вартості товару та 14 917 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сімнадцять) грн 84 коп. судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяСергій МУДРИЙ