вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" серпня 2025 р. Справа №910/3019/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025
у справі №910/3019/25 (суддя Ягічева Н.І.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс"
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 149 732,31 грн
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" (далі - ТОВ "НВП "Вагон Сервіс") штрафних санкцій у розмірі 149 732,31 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги АТ "Укрзалізниця" посилається на порушення ТОВ "НВП "Вагон Сервіс" умов договору поставки від 14.06.2024 №ЦЗВ-01-02224-01, в частині прострочення поставки товару, у зв'язку з чим позивач, на підставі підпункту 9.3.1 пункту 9.3 договору, здійснив нарахування штрафних санкцій у розмірі 149 732,31 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/3019/25 позов задоволено.
Стягнуто з ТОВ "НВП "Вагон Сервіс" на користь АТ "Укрзалізниця", в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" 149 732,31 грн штрафу та 2 442,40 грн витрат по сплаті судового збору.
Ухвалюючи зазначене рішення, місцевий господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафних санкцій, дійшов висновку, що він є арифметично правильним та таким, що відповідає положенням чинного законодавства та умовам договору, у той час як відповідачем контррозрахунку заявленої до стягнення суми штрафу надано не було, як і не наведено обґрунтованих доводів щодо арифметичних дефектів виконаного позивачем розрахунку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "НВП "Вагон Сервіс" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/3019/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, ухваленим за відсутності з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права.
Так, скаржник вважає, що він вжив всіх можливих заходів попередження та недопущення негативних наслідків для сторін, у належний спосіб повідомив позивача про існування обставин непереборної сили, надав відповідний сертифікат та повідомив про неможливість подальшого виконання, у зв'язку з чим просив укласти додаткову угоду про розірвання договору.
Крім того, до апеляційної скарги долучено ряд нових доказів.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2025 апеляційну скаргу ТОВ "НВП "Вагон Сервіс" у справі №910/3019/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "НВП "Вагон Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/3019/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3019/25. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 02.07.2025.
12.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/3019/25.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
18.06.2025, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/3019/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "НВП "Вагон Сервіс" - без задоволення.
Так, у своєму відзиві позивач вказує, що у зв'язку з недотриманням постачальником строків повідомлення покупця про настання обставин непереборної сили та, відповідно, несвоєчасним наданням підтверджуючих ці обставини документів, відсутні підстави для звільнення від відповідальності за порушення умов договору. Позивачем правомірно застосовано штрафні санкції у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договору.
Також, позивач зауважує про відсутність підстав для прийняття доказів, наданих відповідачем в апеляційному провадженні.
Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення
Стосовно наданих скаржником до суду апеляційної інстанції, разом з апеляційною скаргою, нових доказів колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
У силу статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Отже, з метою забезпечення своєчасного розгляду справ і правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, чинним ГПК України встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.
Так, з аналізу наведених вище норм слідує, що суд апеляційної інстанції може прийняти до розгляду докази, які не були подані стороною до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках за умови, якщо учасник справи доведе, що з об'єктивних, незалежних від нього причин не мав можливості подати їх до суду першої інстанції.
Разом з тим, подаючи одночасно з апеляційною скаргою перелічені вище додаткові докази, скаржником взагалі не заявлено клопотання про прийняття їх до розгляду судом апеляційної інстанції з обґрунтуванням об'єктивності та поважності причин, які унеможливили їх подання до суду першої інстанції.
Відсутність вказаного клопотання сторони само по собі виключає можливість вирішення питання та прийняття судом апеляційної інстанції до розгляду додаткових доказів, у порядку статті 269 ГПК України.
Крім того, колегією суддів встановлено, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2025 про відкриття провадження у справі №910/3019/25 відповідач отримав18.03.2025, що підтверджується відповідним повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Разом із тим, відповідачем взагалі не подано відзиву на позовну заяву в суді першої інстанції.
Слід зазначити, що відповідач не був позбавлений можливості звернутися до місцевого господарського суду з відзивом, оформленим згідно з вимогами чинного законодавства України у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене та виходячи з положень статей 80, 269 ГПК України, у колегії суддів відсутні підстави приймати до розгляду подані відповідачем до суду апеляційної інстанції додаткові докази.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
14.06.2024 між АТ "Укрзалізниця", в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" (покупець) та ТОВ "НВП "Вагон Сервіс" (постачальник) укладено договір поставки №ЦЗВ-01-02224-01, за умовами якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець прийняти та оплатити товар (частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини до електропоїздів серії ЕР), найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації, що є невід'ємною частиною договору, на умовах, які викладені у цьому договорі.
Відповідно до пункту 4.2 договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці. Строк поставки товару - протягом 30 календарних днів з моменту надання письмової згоди рознарядки покупцем.
У пункті 4.5 договору сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється постачальнику в один з таких способів:
- на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);
- вручаються уповноваженому представнику постачальника під розпис;
- шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) сканкопії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документів. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.
Згідно з пунктом 4.6 договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної.
Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2024 (пункт 16.1 договору).
На виконання умов договору покупцем на електронну адресу постачальника 03.07.2024, 23.07.2024 та 04.12.2024 направлено наступні рознарядки:
- від 03.07.2024 №ЦЗВ-20/3131 на відвантаження товару на суму 519 870,00 грн з ПДВ (далі - рознарядка-1).
Також, рознарядка-1 03.07.2024 направлена на адресу постачальника засобами поштового зв'язку (АТ "Укрпошта").
Кінцевою датою поставки товару за рознарядкою-1 є 02.08.2024 включно.
Протягом строку дії рознарядки-1 постачальником поставлено товар на суму 473 694,00 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 26.07.2024 №207, від 31.07.2024 №211 та видатковими накладними від 26.07.2024 №207, від 31.07.2024 №212.
Товар на суму 46 188,00 грн поставлено постачальником з простроченням строку дії зазначеної вище рознарядки, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 13.11.2024 №311 та видатковою накладною від 13.11.2024 №315.
- від 23.07.2024 №ЦЗВ-20/3436 на відвантаження товару на суму 3 154 628,40 грн з ПДВ (далі - рознарядка-2).
Також, рознарядка-2 29.07.2024 направлена на адресу постачальника засобами поштового зв'язку (АТ "Укрпошта").
Кінцевою датою поставки товару за рознарядкою-2 є 22.08.2024 включно.
Протягом строку дії рознарядки-2 постачальником поставлено товар на суму 3 125 816,40 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 08.08.2024 №221, від 21.08.2024 №225 та видатковими накладними від 08.08.2024 №221, від 21.08.2024 №225.
Товар на суму 28 812,00 грн поставлено постачальником з простроченням строку дії зазначеної вище рознарядки, що підтверджується актами підтвердження прийому товару по кількості від 30.08.2024 №ЗЧЛ24-105, від 06.12.2024 №ЗЧЛ24-194 та видатковими накладними від 30.08.2024 №234, від 06.12.2024 №354.
- від 04.12.2024 №ЦЗВ-20/6221 на відвантаження товару на суму 881 323,20 грн з ПДВ (далі - рознарядка-3).
Також, рознарядка-3 04.12.2024 направлена на адресу постачальника засобами поштового зв'язку (АТ "Укрпошта").
Кінцевою датою поставки товару за рознарядкою-3 є 03.01.2025 включно.
Товар на суму 881 323,20 грн, згідно з рознарядкою-3, постачальником станом на 20.02.2025, покупцю не поставлено.
Листом від 23.01.2025 №ЦЗВ-20/442 позивач звернувся до ТОВ "НВП "Вагон Сервіс" з претензією про сплату нарахованого відповідачу штрафу в розмірі 149 732,31 грн. Проте, відповідач наведену претензію залишив без задоволення.
Враховуючи наведені обставини, а також відсутність правових підстав для звільнення ТОВ "НВП "Вагон Сервіс" від відповідальності за несвоєчасну поставку погодженого сторонами у рознарядках обсягу товару, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з постачальника штрафних санкцій у розмірі 149 732,31 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі укладеного між сторонами договору у відповідача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у позивача - прийняти та оплатити такий товар на умовах викладених у спірному договорі.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо строків поставки товару, визначений за домовленістю сторін у пункті 4.2 договору.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 216 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами пункту 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Положеннями пункту 4 статті 231 ГК України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Таким чином, сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов'язань за договором. Беручи до уваги той факт, що зобов'язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов'язаннями, положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.
Схожа за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №922/2220/19, від 17.09.2020 у справі №922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі №910/1972/20.
За умовами підпункту 9.3.1 пункту 9.3 договору, при порушенні строків постачання, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених пунктом 4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення до моменту виконання постачальником зобов'язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов'язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього договору). При цьому, постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафних санкцій, апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення 149 732,31 грн штрафних санкцій, підлягають задоволенню.
Крім того, заперечень щодо невірності розрахунку штрафних санкцій доводи апеляційної скарги не містять.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/3019/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ "НВП "Вагон Сервіс" задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на ТОВ "НВП "Вагон Сервіс".
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/3019/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі №910/3019/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс".
4. Матеріали справи №910/3019/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран