04 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 759/7983/22
провадження № 61-9119ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 червня 2025 року у справі за позовом керівника Святошинської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільнюс+», третя особа - Комунальне некомерційне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Центр комунікації», про скасування державної реєстрації, визнання недійсними правочинів та витребування майна,
У липні 2022 року керівник Святошинської окружної прокуратури міста Києва звернувся до суду із позовом, відповідно до якого просив:
- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Київської філії комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації» Грицай Н. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер рішення: 42322451 від 31 липня 2018 року) та державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна - приміщення 1-28, групи приміщень 128 (літ. А), загальною площею 371,8 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1611450680000), проведену 31 липня 2018 року державним реєстратором Грицай Н. В;
- визнати недійсним акт оцінки та прийому-передачі вкладу у майновій формі до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільнюс+» (далі - ТОВ «Вільнюс+») № 1, складений та підписаний
02 листопада 2018 року між учасником (засновником) ТОВ «Вільнюс+» ОСОБА_2 та ТОВ «Вільнюс+» в особі директора Лащенка О. В.;
- скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіної Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер рішення: 44872364 від 27 грудня 2018 року) та державну реєстрацію права власності ТОВ «Вільнюс+» на об'єкт нерухомого майна - приміщення 1-28, групи приміщень 128 (літ. А), загальною площею 371,8 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1611450680000), припинивши право власності ТОВ «Вільнюс+» на об'єкт нерухомого майна - приміщення 1-28, групи приміщень 128 (літ. А), загальною площею 371,8 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1611450680000);
- визнати недійсним договір іпотеки від 21 травня 2019 року, укладений між ТОВ «Вільнюс+» та ОСОБА_1 , посвідчений 21 травня
2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І. В. (зареєстровано в реєстрі за № 503);
- витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради вбудовано - прибудоване нежиле приміщення загальною площею 356,4 кв. м по АДРЕСА_1 , яке зареєстровано за ОСОБА_1 як приміщення 1-28, групи приміщень 128 (літ. А), загальною площею
371,8 кв. м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1611450680000);
- стягнути з відповідачів на користь Київської міської прокуратури судовий збір у сумі 42 264 грн.
Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 25 вересня
2023 року позов задоволено частково.
Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Київської філії комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації» Грицай Н. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер рішення: 42322451
від 31 липня 2018 року) та державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна - приміщення 1-28, групи приміщень 128 (літ. А), загальною площею 371,8 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1611450680000), проведену 31 липня 2018 року державним реєстратором Грицай Н. В.
Витребувано від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради вбудовано - прибудоване нежиле приміщення загальною площею 356,4 кв. м по АДРЕСА_1 , яке зареєстровано за ОСОБА_1 як приміщення 1-28, групи приміщень 128 (літ. А), загальною площею 371,8 кв. м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1611450680000).
В задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Київської міської прокуратури судові витрати у розмірі 17 410,50 грн з кожного.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 08 квітня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення відмовлено.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на заочне рішення суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк - п'ять днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання документу про доплату судового збору.
Апеляційний суд встановив, що днем отримання ОСОБА_1 копії ухвали від 23 травня 2025 року вважається 03 червня 2025 року, строк для усунення недоліків сплив 09 червня 2025 року, однак станом на 16 червня 2025 року ОСОБА_1 недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі судді Київського апеляційного суду від 23 травня 2025 року, не усунув.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
16 липня 2025 року через підсистему Електронний суд ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 червня
2025 року у справі № 759/7983/22, яку просить скасувати, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована порушенням апеляційним судом норм процесуального права. Заявник вважає, що розмір судового збору необхідно розраховувати від балансової вартості спірного майна в сумі 155 836 грн, а не від вартості, вказаної в договорі іпотеки 2 156 000 грн.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала про повернення апеляційної скарги не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги визначені статтею 356 ЦПК України.
Відповідно до положень пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу,
а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
У відповідності до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтею 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Вимоги про витребування нерухомого майна є вимогами майнового характеру, а ціна позову за цими вимогами визначається вартістю майна, що витребовується (див. пункт 2 частини першої статті 176 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги
ОСОБА_3 ) судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
У розглядуваній справі заявлено вимоги про витребування нежитлового приміщення, яке зареєстровано за ОСОБА_1 , як приміщення 1-28, групи приміщень 128 (літ. А), загальною площею 371,8 кв. м по АДРЕСА_1 (РНОНМ 1611450680000).
ОСОБА_1 не заперечував, що в укладеному ним договорі іпотеки вартість спірного майна визначена в сумі 2 156 000 грн, проте стверджував, що для сплати судового збору необхідно використовувати балансову вартість в сумі 155 836 грн, за якою приміщення обліковуються в КНП «Центр комунікації».
Колегія вважає ці доводи необґрунтованими, оскільки як встановлено судами, на час подання позову і ухвалення рішення судом першої інстанції, право власності на спірне майно було зареєстроване не за КНП «Центр комунікації», а за ОСОБА_1 , який набув його на підставі договору іпотеки, в якому сторонами погоджена вартість предмета іпотеки (спірного майна).
Крім того, отримавши ухвалу Київського апеляційного суду від 23 травня
2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, ОСОБА_1 фактично ніяк не відреагував на неї, зокрема не подав суду ні своїх заперечень проти визначеного апеляційним судом розміру судового збору, ні клопотань про відстрочення/розстрочення чи зменшення судового збору.
Доводи касаційної скарги не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при поверненні апеляційної скарги.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при вирішенні питання про повернення апеляційної скарги є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
За загальним правилом, повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду.
16 липня 2025 року набрали чинності зміни до Закону України «Про судовий збір», якими запроваджено обмеження максимального розміру судового збору для фізичних осіб, зокрема і при поданні апеляційних та касаційних скарг.
Керуючись статтями 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду
від 16 червня 2025 року у справі № 759/7983/22.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников