30 липня 2025 року
м. Київ
справа № 645/5265/20
провадження № 61-1904св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А, Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - державний виконавець Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ярошенко Вадим Васильович, заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана представником ОСОБА_3 , на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2024 року в складі судді Мартинової О. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 16 січня 2025 року в складі колегії суддів:Яцини В. Б., Мальованого Ю. М., Пилипчук Н. П.,
Історія справи
Короткий зміст скарги
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - Холодногірсько-Новобаварський ВДВС у м. Харкові) Ярошенка В. В. (далі - державний виконавець Ярошенко В. В.), стягувач - ОСОБА_2 .
Скарга мотивована тим, що 17 січня 2024 року Фрунзенським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 645/5265/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання їх неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 10 вересня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі Київського ВДВС у м. Харкові) Молчанової В. Г. (далі - державний виконавець Молчанова В. Г.) від 23 січня 2024 року відкрито виконавчого провадження № НОМЕР_3.
Постановою державного виконавця Молчанової В. Г. було передано виконавче провадження № НОМЕР_3 до Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові.
Постановою державного виконавця Ярошенка В. В. від 23 лютого 2024 року було прийнято виконавче провадження № НОМЕР_3.
23 лютого 2024 року боржник ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця із заявою про проведення розрахунку зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 із урахуванням долучених до заяви документів, які підтверджують добровільну сплату аліментів: платіжних інструкцій щодо платежів, які були ним проведені особисто в період з жовтня 2020 року до січня 2024 року; міжнародні грошові перекази, які були здійснені його матір'ю на ім'я стягувача, в тому числі заяву матері боржника про зарахування її грошових переказів в рахунок аліментів; довідку з військової частини НОМЕР_1 про доходи боржника з квітня 2022 року до грудня 2024 року.
14 березня 2024 року представник боржника на свою електронну пошту отримала від державного виконавця розрахунок зі сплаті аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 станом на 01 березня 2024 року, яким визначено борг ОСОБА_1 зі сплати аліментів на суму 139 190,67 грн, в якому без зазначення причин не були враховані вказані у його заяві добровільні платежі боржника зі сплати аліментів.
Боржник вважав, що зроблений державним виконавцем розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 01 березня 2024 року за період з 10 вересня 2020 року до лютого 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 є неправомірним, і таким, що підлягає скасуванню. Державним виконавцем були враховані лише платіжні інструкції, які сплачені боржником із призначенням платежу як аліменти. Проте державним виконавцем було необґрунтовано відхилено платіжні інструкції без призначення платежу як аліменти та міжнародні перекази в рахунок сплати аліментів. За період з вересня 2020 до січня 2024 року боржник ОСОБА_1 добровільно здійснював оплату аліментів на дитину ОСОБА_4 . Стягувач щомісячно отримувала аліменти на дитину у зв'язку з чим не мала претензій до боржника зі сплати аліментів, тому в неї не було підстав звертатись до Фрунзенського районного суду м. Харкова про видачу виконавчого листа для стягнення з боржника аліментів в примусовому порядку.
У період добровільної сплати аліментів боржником його мати ОСОБА_1 також здійснювала міжнародні перекази через компанією «Western Union» та компанію «Ria» на ім'я стягувача, адже заробіток боржника був нестабільним, а мати допомагала сплачувати аліменти на дитину в період відсутності платежів від боржника та в період необхідності по домовленості зі стягувачем на утримання дитини. Стягувач не мала достатніх доходів на території України, тому самостійно не могла забезпечити дитину без фінансової підтримки боржника та його матері. Таким чином, внаслідок отримання стягувачем аліментів від боржника в період з вересня 2020 року до січня 2024 року, вона не зверталась до виконавчої служби про примусове виконання рішення суду, адже їх розмір був більший, аніж той, який вона б отримувала у примусовому порядку у мінімальному розмірі аліментів, які передбачені нормами законодавством.
Після повномасштабного російського вторгнення на територію України боржник вивіз свою дитину та стягувача до державного кордону, звідки вони виїхали закордон. Після цього стягувач прийняла рішення про переїзд до Ірландії, адже ця держава виплачує допомогу біженцям з України, надає безкоштовне житло та харчування.
У листопаді 2023 року боржник направив через Міністерство юстиції України заяву про сприяння поверненню дитини ОСОБА_4 до України на її безпечну територію, адже вивезення дитини з України було тимчасовим.
У грудні 2023 року стягувач зв'язалась із боржником та повідомила, що в разі, якщо боржник не відкличе заяву про повернення дитини до України, вона звернеться до виконавчої служби для примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів. Водночас наголосила, що більшість платіжних переказів, які надходили від боржника не підписані в призначенні як аліменти, в тому числі і міжнародні перекази, здійснені його матір'ю. Боржник з моменту народження дитини до її перебування в місті Харкові, постійно здійснював піклування над дитиною, забирав із дитячого садка, проводив час разом з нею в парках, торгових центрах, час від часу дитина ночувала у нього. Таким чином, дитина була повністю забезпечена не лише матеріальною підтримкою, а й фізичною з боку батька. Це підтверджується повідомленнями в месенджері WhatsАpp між боржником та стягувачем протягом 2021-2022 років, в яких боржник чітко висловлював своє бажання брати участь у вихованні своєї дитини, дарував подарунки та постійно був присутній в житті дитини. Спірний період у сплаті аліментів, починаючи з вересня 2020 року до початку 2022 року, адже згідно з платіжними інструкціями відсутнє призначення платежу з вказівкою на аліменти. Серед наданих повідомлень-переписок в месенджері WhatsАpp немає жодних натяків зі сторони стягувача, що боржник не платить аліменти. Зміст повідомлень, який міститься в переписці зі стягувачем, підкреслює, що боржник не був злісним неплатником аліментів. Навпаки підтверджує поведінку боржника з позитивної сторони, що виражається в турботі та любові до дитини.
У зв'язку з цим боржник вирішив, що для дитини буде краще жити в повноцінній любові не лише матері, а і батька, наполягає про повернення дитини до України, що не підтримує стягувач. Тому в січні 2024 року стягувач звернулася до суду про видачу виконавчого листа та направлення його до виконавчої служби через свого представника в м. Харкові, не повідомивши державного виконавця про оплати, які стягувач отримувала на протязі цих років. Боржник в період з вересня 2020 року був зареєстрований як фізична особа - підприємець та перебував на спрощеній системі оподаткування, тому відповідно до частини другої статті 195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Період розрахунку зі сплати аліментів з вересня 2020 року до березня 2022 року, яка обраховувалась із середньої заробітної плати працівника в м. Харкові, не є спірним.
На переконання скаржника, державним виконавцем помилково не враховано в спірному розрахунку платіжні інструкції АТ КБ «Приватбанк» про сплату стягувачеві грошових сум, які були сплачені боржником без зазначення підстави платежу як аліменти на розрахунковий рахунок стягувача. Стягувач не подавала виконавчий лист про стягнення аліментів до січня 2024 року, тому боржник самостійно, добровільно здійснював переказ грошових коштів у вигляді аліментів на ім'я стягувача, що підтверджує добровільне виконання рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 17 січня 2024 року як сплата аліментів на дитину. При цьому боржник при сплаті аліментів врахував інформацію з сайту Міністерства фінансів України, а саме: https://index.minfin.com.ua/, для визначення середньої заробітної плати міста Харкова для вирахування сплати ним аліментів.
Щомісячні суми, які сплачені боржником співпадають з перерахованими щомісячними сумами на користь стягувача, при цьому у деяких випадках суми були більшими. Державному виконавцю надана довідка з військової частини НОМЕР_1 від 13 лютого 2024 року № 1647/ФЕС/74 про доходи ОСОБА_1 , згідно з якою боржник дійсно проходить військову службу у вказаній військовій частині на посаді радіотелеграфіст 03ТР з 06 квітня 2022 року. У довідці окремо виділено грошове забезпечення: заробітна плата, додаткова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, одноразові додаткові види грошового забезпечення та військовий збір, який вираховується із вказаних виплат. Державним виконавцем неправомірно включено в розрахунок заборгованості з аліментів додаткову винагороду, яка нарахована боржнику на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 та залежить від запровадженого в Україні воєнного стану та не має постійного характеру. Отже, врахування додаткової винагороди при визначенні розміру аліментів у період з квітня 2022 року до листопада 2022 року є неправомірним.
Таким чином, боржник здійснив оплату аліментів на загальну суму 153 389,00 грн, з яких 46 659,00 грн без призначення платежу як аліменти, а мати боржника здійснила сплату аліментів за свого сина в розмірі 2 200,00 вро, які державним виконавцем не були враховані при розрахунку заборгованості.
Крім того, 02 квітня 2024 року боржником подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме відповіді від компанії «Western Union» від 27 березня 2024 року, переклад якої здійснений з італійської мови на українську, щодо платіжних міжнародних переказів на ім'я стягувача ОСОБА_2 , які були здійснені матір'ю боржника як аліменти: 01 березня 2022 року, 13 травня 2022 року, 21 червня 2022 року, 15 липня 2022 року, 13 серпня 2022 року, 08 вересня 2022 року, 10 грудня 2022 року.
ОСОБА_1 просив:
визнати незаконними дії державного виконавця Ярошенка В. В. щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 березня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3;
скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 01 березня 2024 року у виконавчому провадження № НОМЕР_3;
зобов'язати державного виконавця Ярошенка В. В. врахувати при обчисленні заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 надані боржником ОСОБА_1 платіжні інструкції щодо добровільного перерахунку грошових коштів, які були сплачені на ім'я стягувача ОСОБА_2 без призначення платежу як аліменти в розмірі 46 659,00 грн;
зобов'язати державного виконавця Ярошенка В. В. врахувати при обчисленні заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 платежі здійснені матір'ю боржника ОСОБА_1 із-за кордону через компанію «Western Union» та компанію «Ria» на ім'я ОСОБА_2 , які були здійснені: 19 грудня 2020 року, 22 вересня 2021 року, 07 січня 2022 року, згідно з листом компанії «Ria» та 01 березня 2022 року, 13 травня 2022 року, 21 червня 2022 року,15 липня 2022 року, 13 серпня 2022 року, 08 вересня 2022 року, 10 грудня 2022 року згідно з платіжними переказами компанії «Western Union» на загальну суму 2 200,00 євро, перерахувавши грошову одиницю євро згідно з офіційним курсом до грошової одиниці гривні на день платежу;
зобов'язати державного виконавця Ярошенка В. В. здійснити перерахунок розміру аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 з квітня 2022 року до 16 листопада 2022 року без урахування додаткової грошової винагороди боржника відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 та без урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які були виплачені ОСОБА_1 у період: травень 2022 року, жовтень 2022 року та березень 2023 року згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 13 лютого 2024 року №1647/ФЕС/74.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2024 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії державного виконавця Ярошенка В. В. щодо не врахування до розрахунку заборгованості по аліментах, які стягуються у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, сплачених ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 19 жовтня 2020 року до 24 квітня 2022 року на загальну суму 46 659,00 грн.
Зобов'язано державного виконавця Ярошенка В. В. у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 врахувати 46 659,00 грн сплачених ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині у задоволенні скарги відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що законодавець визначив обов'язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
При зверненні до суду зі скаргою ОСОБА_1 посилався на те, що при складенні розрахунку державним виконавцем не враховано суми грошових коштів, сплачені ним особисто та його матір'ю ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 у рахунок аліментів за період з вересня 2020 року до грудня 2022 року в загальному розмірі 46 659,00 грн.
У матеріалах справи відсутні відомості про існування у ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 будь-яких інших зобов'язань, що є відмінними від зобов'язань зі сплати аліментів, стягнених із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2020 року в справі № 645/5265/20.
Сплата боржником на користь стягувача грошових коштів у спірний період здійснювалась зі сталою періодичністю, що відповідає періоду сплати аліментів на утримання дитини. Отже, відсутність у сторін інших зобов'язань, а також певних домовленостей (наприклад, про надання боржником додаткової допомоги на дітей) свідчить про те, що грошові кошти, на які поповнювався картковий рахунок стягувача, надавалися ОСОБА_1 в якості аліментів на дитину за рішенням суду.
Щодо включення державним виконавцем до доходу боржника ОСОБА_1 суми додаткової винагороди, яка була виплачена йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 суд вказав, що при визначенні розміру аліментів на утримання дитини державним виконавцем враховувалась, як сума заробітної плати, так і додаткова винагорода відповідно до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України. При цьому, розрахунок заборгованості за аліментами було здійснено за період з 10 вересня 2020 року до 24 лютого 2024 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 року № 1263, яка набула чинності 16 листопада 2022 року, внесено зміни до пункту 8 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146, доповнивши його після слів «З усіх видів грошового забезпечення» словами «інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується за період воєнного стану».
За таких обставин суд не вбачав підстав вважати, що законодавець міг з будь-яких причин не охоплювати аліментними зобов'язаннями додаткову винагороду на період воєнного стану. Внесенням відповідних змін 16 листопада 2022 року законодавець лише конкретизував перелік видів грошового забезпечення, із яких справляється нарахування аліментів, задля усунення проблемних питань при нарахуванні аліментів, а не «створив» новий вид доходів, який раніше таким не визнавав. Тому доводи боржника про те, що додаткова винагорода, яка сплачувалась скаржнику, не має постійного характеру є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу суду. Отже, суд дійшов висновку про правомірність дій державного виконавця щодо проведення нарахування аліментів з урахуванням додаткової винагороди військовослужбовця, а також про відмову в задоволенні вимог скарги в частині зобов'язання державного виконавця здійснити перерахунок розміру аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 з квітня 2022 року до 16 листопада 2022 року без урахування додаткової грошової винагороди боржника відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 та без урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які були виплачені ОСОБА_1 у період: травень 2022 року, жовтень 2022 року та березень 2023 року.
Суд першої інстанції вважав необґрунтованими вимоги скарги ОСОБА_1 в частині зобов'язання державного виконавця врахувати при обчисленні заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 платежі здійснені матір'ю боржника ОСОБА_1 через компанію «Western Union» та компанією «Ria» на ім'я ОСОБА_2 на загальну суму 2 200,00 євро.
Зі змісту рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова та виконавчого листа по справі № 645/5265/20, який виконується, вбачається, що боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 є саме ОСОБА_1 , а стягувачем - ОСОБА_2 .
Наявними у матеріалах прави доказами не підтверджується, що ОСОБА_1 уповноважував у встановленому законодавством порядку свою мати ОСОБА_1 здійснювати від його імені перекази аліментів на користь стягувача у цьому виконавчому провадженні.
У наданих заявках на переказ коштів в загальній сумі 2 200,00 євро, здійснених ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 , призначення платежу не зазначено.
Таким чином, вказане не може свідчити, що перекази ОСОБА_1 є саме аліментами на утримання дитини, адже суми, отримані стягувачем коштів в зазначений вище період, значно перевищують суму нарахованих аліментів. Отже, матір'ю боржника ОСОБА_1 здійсненні грошові перекази на рахунок ОСОБА_2 не в рахунок сплати аліментів на утримання дитини.
Посилання ОСОБА_1 на заяву своєї матері ОСОБА_1 від 08 лютого 2024 року, щодо переведення нею систематично з грудня 2020 року грошових коштів на рахунок ОСОБА_2 як сплати аліментів на свою внучку ОСОБА_5 за рішенням суду не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 є матір'ю боржника та особисто заінтересована в результаті розгляду скарги.
За таких обставин суд зробив висновок, що перекази грошових коштів, здійснених ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 , правомірно не враховано державним виконавцем, адже ця особа не є боржником аліментів у даному виконавчому провадженні. Тому в задоволенні скарги в частині зобов'язання державного виконавця врахувати при обчисленні заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 платежі здійснені матір'ю боржника ОСОБА_1 належить відмовити.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 16 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2024 року скасовано в частині відмови в задоволенні скарги ОСОБА_1 щодо врахування при обчисленні заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 міжнародних переказів здійснених матір'ю боржника ОСОБА_1 та постановлено в цій частині нове судове рішення.
Визнано дії державного виконавця Ярошенка В. В. щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 березня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 в частині не врахування при обчисленні заборгованості зі сплати аліментів міжнародних грошових переказів, здійснених ОСОБА_1 на утримання своєї онуки та оплачені на ім'я ОСОБА_2 , неправомірними.
Зобов'язано державного виконавця Ярошенка В. В. врахувати при обчисленні заборгованості зі сплати ОСОБА_1 аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 платежі здійснені матір'ю боржника ОСОБА_1 із-за кордону через компанією «Western Union» та компанією «Ria» на ім'я ОСОБА_2 , а саме: 19 грудня 2020 року, 22 вересня 2021 року, 07 січня 2022 року згідно з листом компанії «Ria» та 01 березня 2022 року, 13 травня 2022 року, 21 червня 2022 року, 15 липня 2022 року, 13 серпня 2022 року, 08 вересня 2022 року, 10 грудня 2022 року згідно з платіжними переказами компанії «Western Union», - на загальну суму 2 200,00 євро, перерахувавши згідно з офіційним курсом до грошової одиниці гривні на день платежу.
В іншій частині ухвала Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2024 року не переглядалась і її залишена без змін.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати - судовий збір за подачу апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку в частині відмови в задоволенні скарги щодо врахування при обчисленні заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 міжнародних переказів здійснених матір'ю боржника ОСОБА_1 . Тому ухвала суду першої інстанції переглядалась лише в указаній частині скарги, а в іншій частині оскаржена ухвала суду не перевірялася.
Апеляційний суд вказав, що при відмові у задоволенні скарги на дії державного виконавця щодо необхідності врахування при обчисленні заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 платежів, які були здійснені матір'ю боржника ОСОБА_1 , на адресу стягувача з-за кордону, суд першої інстанції не звернув уваги на стандарти доказування, не надав належної оцінки усім наявним доказам у їх сукупності та взаємному зв'язку. Так, суд не з'ясував, що у матеріалах справи відсутні відомості не лише про існування у ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 будь-яких інших зобов'язань поза межами сплати аліментів, стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки на підставі рішення суду. У матеріалах справи також відсутні належні і допустимі докази, що у матері боржника ОСОБА_1 є які-небудь зобов'язання стосовно стягувача ОСОБА_2 . Внаслідок цього суд припустився помилкової оцінки наявних у справі доказів щодо підстав для перерахування ОСОБА_1 грошових коштів на рахунок ОСОБА_2 .
Як правильно встановив суд, сплата боржником на користь стягувача грошових коштів у спірний період здійснювалась зі сталою періодичністю, що відповідає періоду сплати аліментів на утримання дитини. Суд вважав, що відсутність у сторін інших зобов'язань, а також певних домовленостей (наприклад, про надання боржником додаткової допомоги на дітей) свідчить про те, що грошові кошти, на які поповнювався картковий рахунок стягувача, надавалися ОСОБА_1 в якості аліментів на дитину за рішенням суду. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного суду від 25 січня 2023 року у справі № 707/999/21.
Проте суд першої інстанції безпідставно не застосував вказаний правовий висновок касаційного суду до інших обставин щодо сплати грошових коштів матір'ю боржника в його інтересах та за відсутності доказів про інше, безпідставно відхилив посвідчену консульською службою письмову заяву матері боржника ОСОБА_1 про те, що вона здійснила грошові перекази на ім'я стягувача у виконавчому провадженні ОСОБА_2 в інтересах свого сина, який має аліментні зобов'язання по утриманні своєї доньки, яка також є рідною онукою ОСОБА_1 .
Наведені з цього приводу заперечення суду щодо особистої зацікавленості ОСОБА_1 на підтвердженні позиції боржника, який є її сином, не мають під собою необхідної та достатньої доказової бази. Суд всупереч вимог статтей 89, 265 ЦПК України не навів з цього приводу ніяких належних і допустимих доказів на спростування вказаної домовленості про здійснення грошових переказів матір'ю боржника на адресу ОСОБА_2 в рахунок сплати аліментів.
Суд першої інстанції також не звернув уваги, що на підставі закону та рішення суду аліментні зобов'язання у даному випадку виникли у батька перед його малолітньою дитиною, від імені якої діє як законний представник її мати стягувач ОСОБА_2 . Тому за відсутності доведених грошових обов'язків у матері боржника перед матір'ю малолітньої дитини, в інтересах якої боржник сплачує аліменти, - відсутній конфлікт інтересів між матір'ю стягувача та її колишньою невісткою, на адресу якої вона перераховувала спірні грошові кошти із-за кордону. З цих підстав апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції про відхилення належним чином посвідченою консульською службою письмової заяви матері боржника ОСОБА_1 від 08 лютого 2024 року про те, що вона систематично з грудня 2020 року здійснила грошові перекази на рахунок стягувача у виконавчому провадженні ОСОБА_2 в якості сплати аліментів на свою внучку ОСОБА_5 . Такі дії матері боржника відповідають також інтересам її сина та загальним принципам цивільного законодавства: справедливість, добросовісність та розумність, пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, наведені з цього приводу висновки суду належним чином не обґрунтовані та за своїм змістом є лише припущеннями.
Натомість стягувач не спростувала належними і достовірними доказами вказану письмову заяву матері боржника щодо зазначеної в ній мети надісланих на її рахунок грошових коштів, в матеріалах справи відсутні докази, що між ними існували інші правовідносини, які виходять поза межі її представництва інтересів дитини у виконавчому провадженні про стягнення аліментів. При цьому у справі відсутні заяви стягувача про безпідставність надісланих на її рахунок коштів або про їх повернення. Стягувач не довела поважних причин для зміни своєї поведінки, яка є непослідовною та не відповідає вказаним загальним критеріям справедливості добросовісності та розумності.
Хоча у наданих заявках на переказ коштів в загальній сумі 2 200,00 євро, здійснених ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 призначення платежу не зазначено, зазначена боржником у скарзі дійсна причина перерахування цих грошових коштів відповідає письмовій заяві власника цих грошових коштів ( ОСОБА_1 ), яка здійснила цей переказ, та узгоджується з подальшою поведінкою отримувача цих грошових коштів - стягувача ОСОБА_2 , яка не спростувала вказані заяви боржника та його матері про дійсну причини їх перерахування в якості добровільної сплати аліментів ще до звернення стягувача із заявою про примусове виконання рішення суду про їх стягнення, яке відбулося після отримання цих грошових коштів.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У лютому 2025 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 січня 2025 року в частині задоволення скарги ОСОБА_1 скасувати.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням процесуального права і підлягають скасуванню в частині задоволених вимог скарги боржника ОСОБА_1 ;
вимоги скарги ОСОБА_1 в частині зобов'язання державного виконавця врахувати при обчисленні заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 платежі здійснені матір'ю боржника - ОСОБА_1 через компанію «Western Union» та компанією «Ria» на ім'я ОСОБА_2 на загальну суму 2 200,00 євро є необґрунтованими. Зі змісту рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова та виконавчого листа в справі № 645/5265/20, який виконується, вбачається, що боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 є ОСОБА_1 , а стягувачем - ОСОБА_2 . Проте матеріалами справи не підтверджується, що ОСОБА_1 уповноважував у встановленому законодавством порядку свою мати ОСОБА_1 здійснювати від його імені перекази аліментів на користь стягувача у цьому виконавчому провадженні. У наданих заявках на переказ коштів в загальній сумі 2 200,00 євро, здійснених ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 , призначення платежу не зазначено. Також з інформації зі звіту історії грошових переказів, здійснених матір'ю боржника - ОСОБА_1 , вбачається, що вона здійснювала грошові перекази на рахунок ОСОБА_2 , а саме: 21 червня 2022 року в розмірі 100 євро, в той час коли сам боржник уже 13 червня 2022 року здійснив переказ грошових коштів на рахунок ОСОБА_2 в розмірі 5 000,00 грн на рахунок ОСОБА_2 в якості сплати аліментів; 13 серпня 2022 року в розмірі 100 євро, в той час коли сам боржник уже здійснив переказ грошових коштів на рахунок ОСОБА_2 , а саме: 04 серпня 2022 року в розмірі 2 000,00 грн. Таким чином, вказані обставини не можуть свідчити, що перекази ОСОБА_1. є саме аліментами на утримання дитини, оскільки зазначена сума, отриманих стягувачем коштів в зазначений період, значно перевищує суму нарахованих аліментів;
матір'ю боржника ОСОБА_1 здійснені грошові перекази на рахунок ОСОБА_2 не в рахунок сплати аліментів на утримання дитини. ОСОБА_1 не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження існування між ним та стягувачем ОСОБА_2 домовленостей про перерахування коштів зі сплати аліментів на утримання дитини матір'ю боржника - ОСОБА_1 , а також те, що спірні квитанції мали призначення саме сплату аліментів;
посилання ОСОБА_1 на заяву своєї матері ОСОБА_1 від 08 лютого 2024 року щодо переведення нею систематично із грудня 2020 року грошових коштів на рахунок ОСОБА_2 як сплату аліментів на свою внучку ОСОБА_5 за рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова є безпідставними, адже ОСОБА_1 є матір'ю боржника та особисто заінтересована в результаті розгляду скарги;
беручи до уваги періодичність здійснених платежів ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 , які не є систематичними, а також відсутність доказів домовленості між ОСОБА_1 , який уповноважував у встановленому законодавством порядку свою мати ОСОБА_1 здійснювати від його імені перекази аліментів на користь стягувача, не можна вважати, що зазначені перекази є сплатою аліментів;
таким чином, перекази грошових коштів, здійснених ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 , правомірно не враховано державним виконавцем, адже ця особа не є боржником аліментів у даному виконавчому провадженні.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У березні 2025 року від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив, який підписаний його представником ОСОБА_6 . Представник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив обґрунтований тим, що:
вимоги, які були предметом розгляду судом першої інстанції, зокремав частині визнання неправомірними дій державного виконавця щодо не врахування до розрахунку заборгованості по аліментах, які стягуються у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, сплачених ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 19 жовтня 2020 року до 24 квітня 2022 року на загальну суму 46 659,00 грн, та зобов'язання державного виконавця врахувати цю суму, жодним із учасників справи не оскаржувались та апеляційним судом не переглядались. Проте стягувач ОСОБА_2 всупереч пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду із вимогами про скасування ухвали суду першої інстанції в частині усіх задоволених вимог. Тому, на переконання боржника ОСОБА_1 , ухвала суду першої інстанції в указаній частині вимог, які не були предметом апеляційного перегляду, касаційному оскарженню не підлягає;
апеляційний суд зробив правильний висновок про наявність підстав для задоволення скарги боржника в частині відмови державного виконавця врахувати при обчисленні заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 платежів, здійснених матір'ю боржника ОСОБА_1 на адресу стягувача із-за кордону. Підстав для скасування постанови апеляційного суду у відповідній частині немає. При цьому в іншій частині оскаржена ухвала суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалась;
касаційна скарга не містить доводів чи дійсних причин щодо отриманих міжнародних переказів стягувачем, а вона не зазначає в скарзі, чи все ж таки це було повернення боргу чи гроші на подарунки стягувачу та дитині. Тобто в цій частині заявник замовчує дійсність призначення цих міжнародних переказів, що лише підтверджує недобросовісність стягувача щодо отриманих нею коштів на загальну суму 2 200,00 євро як аліментів на дитину;
доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду є необґрунтованими, адже висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Натомість боржник наголошує на існуванні висновків у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 707/999/21, від 26 травня 2021 року у справі № 569/11466/20, від 18 листопада 2020 року в справі № 648/1102/19, від 17 травня 2023 року в справі № 199/2951/21, від 10 серпня 2023 року в справі № 206/2658/22;
докази, які містяться в матеріалах справи, в сукупності підтверджують добросовісну поведінку боржника у сплаті ним аліментів на дитину, починаючи з вересня 2020 року. Як вказано державним виконавцем у виданій довідці про розрахунок заборгованості щомісячна сума, яка підлягала сплаті становила 3 000,00 грн, а боржник сплачував в цей період аліменти в середньому від 4 000 грн до 6000 грн. Отже, боржник виконував свій обов'язок зі сплати аліментів, платежі були навіть більшими ніж передбачали чинні на той час норми законодавства. В період, коли платежі були незначними або взагалі відсутні зі сторони боржника, мати боржника здійснювала міжнародні перекази на ім'я стягувача виключно на аліменти її внучки;
щодо доводів стягувача, які містились в заяві про виклик свідка від 10 липня 2024 року, про те, що кошти, які переказувала мати боржника ОСОБА_1 на її рахунок були коштами, які вона брала в борг у сестри стягувача. Тобто вона нібито у такий спосіб повертала борг, здійснюючи перекази. Проте такі аргументи є необґрунтованими та не підтверджуються жодним доказом. На переконання боржника, динаміка міжнародних переказів грошових коштів матір'ю боржника, які здійснені за три роки, свідчать, що стягувач не потребує у позиці коштів від сестри стягувача, яку навіть не знає;
безпідставними є аргументи стягувача, які містились у поясненні по суті скарги від 06 вересня 2024 року, про те, що не зарахування державним виконавцем в рахунок сплати аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_5 грошових переказів надісланих матір'ю боржника ОСОБА_1 є правомірними, адже жодного обов'язку бабусі ОСОБА_1 в утриманні своєї онуки немає, а тому всі грошові перекази надіслані нею на рахунок стягувача фактично є подарунками онуці. Боржник звертає увагу на те, що після розлучення відносини між ним і стягувачем підтримувались виключно заради дитини. При цьому сім'я боржника не є заможною, мати боржника, яка вимушена була поїхати на заробітки в Італію 20 років тому, щоб прокормити та вивчити своїх дітей, працювала звичайною робітницею. Боржник, який здійснював підприємницьку діяльність в місті Харкові, ніколи не мав великих доходів. Отже, вести мову про те, що матір'ю боржника за два роки були відправлені кошти в сумі 2 200,00 євро на подарунки дитині та стягувачу немає підстав. Крім того, дарувати стягувачу гроші, статус якої після розірвання шлюбу як дружини її сина був припинений, у матері боржника бажання чи обов'язку не було. Дарування грошових коштів чужій людині в таких сумах або ж малолітній дитині є некоректним, адже дитина завжди отримувала дитячі подарунки від батька і бабусі. Єдина, хто об'єднував спілкування стягувача та матері боржника, це дитина, якій бабуся періодично відправляла грошові кошти з урахуванням своїх фінансових можливостей. При цьому мати боржника зазначала в своїй заяві, що окремо від грошових переказів відправляла своїй внучці подарунки;
касаційна скарга не містить доводів, чому до січня 2024 року стягувач не зверталась до суду першої інстанції про видачу виконавчого листа для стягнення з боржника аліментів у примусовому порядку, які він мав сплачувати із вересня 2020 року.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 645/5265/20 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. Цією ж ухвалою в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання (дії) ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2024 року та постанови Харківського апеляційного суду від 16 січня 2025 року відмовлено.
У березні 2025 року матеріали справи № 645/5265/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2025 року закрито касаційне провадження у справі 645/5265/20 за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові Ярошенка В. В., стягувач - ОСОБА_2 , за касаційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана представником ОСОБА_3 , на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 січня 2025 року в частині вимог про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо не врахування до розрахунку заборгованості по аліментах, які стягуються у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, сплачених ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 19 жовтня 2020 року до 24 квітня 2022 року на загальну суму 46 659,00 грн; зобов'язання державного виконавця у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 врахувати 46 659,00 грн, сплачених ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 04 березня 2025 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2020 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 16 червня 2018 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у м. Харкові Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №361, розірвано. Стягнено із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 10 вересня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
23 січня 2024 року державним виконавцем Молчановою В. Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3.
Постановою державного виконавця Молчанової В. Г. було передано виконавче провадження № НОМЕР_3 до Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові.
Постановою державного виконавця Ярошенка В. В. від 23 лютого 2024 року було прийнято виконавче провадження № НОМЕР_3.
23 лютого 2024 року боржник ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця із заявою про проведення розрахунку зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 із урахуванням долучених до заяви документів, які підтверджують добровільну сплату аліментів: платіжних інструкцій щодо платежів, які були ним проведені особисто в період з жовтня 2020 року до січня 2024 року; міжнародні грошові перекази, які були здійснені його матір'ю на ім'я стягувача, в тому числі заяву матері боржника про зарахування її грошових переказів в рахунок аліментів; довідку з військової частини НОМЕР_1 про доходи боржника з квітня 2022 року до грудня 2024 року.
Згідно із розрахунком, складеним 01 березня 2024 року державним виконавцем Ярошенком В. В., заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 станом на 01 березня 2024 року становить 139 190,67 грн.
Боржником ОСОБА_1 до Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові надано квитанції про перерахування ним на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий на ім'я ОСОБА_2 , грошових коштів на загальну суму 153 389,00 грн, а саме: № P24A674404304C98726 від 19 жовтня 2020 року переказ власних коштів в розмірі 5 700,00 грн; № P24A742347848C02089 від 17 листопада 2020 року переказ власних коштів в розмірі 2 000,00 грн; № P24A754648285C04815 від 22 листопада 2020 року переказ власних коштів в розмірі 400,00 грн; № P24A756711109C93452 від 23 листопада 2020 року переказ власних коштів в розмірі 2 000,00 грн; № P24A769184067C52747 від 28 листопада 2020 року переказ власних коштів в розмірі 500,00 грн; № P24A774103292C09490 від 30 листопада 2020 року переказ власних коштів в розмірі 500,00 грн; № P24A811846186C24969 від 15 грудня 2020 року переказ власних коштів в розмірі 6 000,00 грн; № P24A879918619C18318 від 13 січня 2021 року переказ власних коштів в розмірі 500,00 грн; № P24A884969041C31164 від 15 січня 2021 року переказ власних коштів в розмірі 1 000,00 грн; № P24A892769752C64769 від 18 січня 2021 року переказ власних коштів в розмірі 4 000,00 грн; № P24A970427834C19704 від 17 лютого 2021 року переказ власних коштів в розмірі 4 000,00 грн; № P24A1043874457C1996 від 16 березня 2021 року переказ власних коштів, аліменти в розмірі 2 000,00 грн; № P24A1082433015C8896 від 31 березня 2021 року переказ власних коштів в розмірі 1 000,00 грн; № P24A1099135685C9686 від 06 квітня 2021 року переказ власних коштів в розмірі 630,00 грн; № P24A1118482195C7321 від 14 квітня 2021 року переказ власних коштів в розмірі 804,02 грн; № P24A1129600631C1198 від 17 квітня 2021 року переказ власних коштів в розмірі 4 000,00 грн; № 24A1165910236C4789 від 01 травня 2021 року переказ власних коштів в розмірі 635,00 грн; № P24A1209773302C5163 від 18 травня 2021 року переказ власних коштів, за аліменти в розмірі 1 000,00 грн; № P24A1238428734C8626 від 29 травня 2021 року переказ власних коштів, за аліменти 1 000,00 грн; № P24A1250669924C0215 від 02 червня 2021 року переказ власних коштів, за аліменти в розмірі 800,00 грн; № P24A1266330036C7728 від 08 червня 2021 року переказ власних коштів, за аліменти в розмірі 1 000,00 грн; № P24A1274523579C7577 від 11 червня 2021 року переказ власних коштів, за аліменти в розмірі 800,00 грн; № P24A1378178755C7274 від 21 липня 2021 року переказ власних коштів в розмірі 3 190,00 грн; № 24A1466893646C5520 від 25 серпня 2021 року переказ власних коштів в розмірі 2 000,00 грн; № P24A1831195941C0286 від 21 грудня 2021 року переказ власних коштів, аліменти в розмірі 1 000,00 грн; № P24A1846320817C2350 від 26 грудня 2021 року переказ власних коштів, аліменти в розмірі 1 010,00 грн; № P24A1854279096C6843 від 29 грудня 2021 року переказ власних коштів, аліменти в розмірі 510,00 грн; № P24A1867981475C1592 від 02 січня 2022 року переказ власних коштів, аліменти в розмірі 3 010,00 грн; № P24A1929404647C5401 від 22 січня 2022 року переказ власних коштів, аліменти в розмірі 3 000,00 грн; № P24A1998962388C0584 від 14 лютого 2022 року переказ власних коштів, аліменти в розмірі 2 000,00 грн; № P24A2061804313C8098 від 07 березня 2022 року переказ власних коштів в розмірі 3 050,00 грн; № P24A2142301657C2939 від 06 квітня 2022 року переказ власних коштів в розмірі 3 200,00 грн; № P24A2193033925C2388 від 24 квітня 2022 року переказ власних коштів в розмірі 1 550,00 грн; № P24A2355558755C6211 від 13 червня 2022 року переказ власних коштів, аліменти в розмірі 5 000,00 грн; № P24A60014954D517190 від 17 липня 2022 року переказ власних коштів, аліменти в розмірі 2 000,00 грн; № P24A120964267D84400 від 04 серпня 2022 року переказ власних коштів, аліменти в розмірі 2 000,00 грн; № P24A180610887D63935 від 21 серпня 2022 року переказ власних коштів, аліменти в розмірі 3 000,00 грн; № P24A184241745D55421 від 22 серпня 2022 року переказ власних коштів, аліменти в розмірі 2 000,00 грн; № P24A278823400D79555 від 17 вересня 2022?року переказ власних коштів, аліменти в розмірі 4 000,00 грн; № P24A369363836D37249 від 12 жовтня 2022?року переказ власних коштів, аліменти в розмірі 4 000,00 грн; № P24A506257769D61340 від 18 листопада 2022?року переказ власних коштів, аліменти в розмірі 4 000,00 грн; № P24A634038337D51315 від 22 грудня 2022?року переказ власних коштів, аліменти в розмірі 4 000,00 грн; № P24A652405131D39701 від 26 грудня 2022?року переказ власних коштів, аліменти в розмірі 1 600,00 грн; № P24A743849137D75057 від 20 січня 2023 року переказ власних коштів, аліменти в розмірі 4 000,00 грн; № P24A791138851D40032 від 02 лютого 2023?року переказ власних коштів, аліменти в розмірі 3 000,00 грн; № P24A840265608D53497 від 15 лютого 2023 року переказ власних коштів, аліменти в розмірі 5 000,00 грн; № P24A870112698D07308 від 21 лютого 2023?року переказ власних коштів, аліменти в розмірі 1 000,00 грн; № P24A1009777306D1685 від 28 березня 2023?року переказ власних коштів, аліменти в розмірі 5 000,00 грн; № P24A1143762108D8687 від 30 квітня 2023?року переказ власних коштів, аліменти в розмірі 5 000,00 грн; № P24A1305210356D8745 від 09 червня 2023?року переказ власних коштів, аліменти в розмірі 5 000,00 грн; № P24A1429911535D8028 від 10 липня 2023 року переказ власних коштів, аліменти в розмірі 5 000,00 грн; № P24A1541772300D3203 від 07 серпня 2023?року переказ власних коштів, аліменти в розмірі 5 000,00 грн; № P24A2052657556D8978 від 08 грудня 2023?року переказ власних коштів, аліменти на дитину ОСОБА_4 в розмірі 5 000,00 грн; № P24A2057492649D6154 від 09 грудня 2023?року переказ власних коштiв, алiменти на дитину ОСОБА_4 в розмірі 10 000,00 грн; № P24A2243957302D5096 від 23 січня 2023 року переказ власних коштiв, алiменти на дитину ОСОБА_4 в розмірі 5 000,00 грн.
Крім того, ОСОБА_1 державному виконавцю було надано копії грошових переказів, здійснених його матір'ю ОСОБА_1 , на ім'я ОСОБА_2 в якості сплати аліментів боржником, а саме: № 711-906-8391 від 01 березня 2022 року Міжнародний переказ через компанію «Western Union» 300,00 євро; № 309-914-3595 від 13 травня 2022 року Міжнародний переказ через компанію «Western Union» 150,00 євро; № 4243861633 від 21 червня 2022 року Міжнародний переказ через компанію «Western Union» 100,00 євро; № 4396113636 від 15 липня 2022 року Міжнародний переказ через компанію «Western Union» 100,00 євро; № 679-117-3316 від 13 серпня 2022 року Міжнародний переказ через компанію «Western Union» 100,00 євро; № 224-211-8930 від 08 вересня 2022 року Міжнародний переказ через компанію «Western Union» 500,00 євро; № 840-622-1519 від 10 грудня 2022 року Міжнародний переказ через компанію «Western Union» 200,00 євро.
Як вбачається з розрахунку від 01 березня 2024 року державного виконавця Ярошенка В. В. при обчисленні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів враховано кошти сплачені боржником на загальну суму 109 820,00 грн, де в призначеннях платежу зазначено «аліменти».
Разом з тим, сплачені ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 кошти в розмірі 46 659,00 грн державним виконавцем не враховані з огляду на відсутність у чеках призначення платежу «аліменти».
У наданих заявках на переказ коштів в загальній сумі 2 200,00 євро, здійснених ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 , призначення платежу не зазначено.
Позиція Верховного Суду
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (тут і надалі в редакції, чинній на час подання скарги).
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина друга статті 451 ЦПК України).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частини восьма, дев'ята статті 7 СК України).
Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії (див. постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61-19815сво19)).
Згідно зі статтею 71 Закону «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, визначено, що виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Системний аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що законодавець визначив обов'язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 2607/386/2012 (провадження № 61-13617св21), на яку посилається стягувач у касаційній скарзі, зазначено, що «суд першої інстанції встановив, що боржником не надано доказів, що банківські картки, на які здійснювався переказ грошових коштів, належать стягувачу не подано. Крім того електронні перекази за допомогою поштового зв'язку не містять жодних відомостей про тип, призначення платежу. Суд першої інстанції також не встановив, що перераховані кошти є аліментами із зазначенням будь-яких слів, словосполучення які б свідчили про це, а не є добровільною участю батька у витратах на дітей чи участі в інших витратах колишньої дружини та їх дітей. Боржником не надано доказів, що він сплачував аліменти у порядку, передбаченому пунктом 4 мирової угоди; за таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про правомірність дій державного виконавця та відсутність підстав для задоволення скарги. Натомість суд апеляційної інстанції скасував законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2022 року у справі № 759/4666/20 (провадження № 61-19514св21), на яку посилається стягувач у касаційній скарзі, зазначено, що: «суди встановили, що боржником не надано доказів, що спірні квитанції мали призначення саме аліменти, враховуючи те, що ОСОБА_2 визнавав понесення додаткових витрат на дитину. За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про правомірність дій державного виконавця та відсутність підстав для задоволення скарги в оскарженій частині».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року в справі № 333/6869/19 (провадження № 61-5678св21) зазначено, що «У справі, що переглядається, суди встановили, що стягувачем (одержувачем) є ОСОБА_2 , а боржником (платником) є ОСОБА_1 . У матеріалах справи немає підтверджень того, що боржник ОСОБА_1 уповноважував ОСОБА_3 перераховувати грошові кошти на користь ОСОБА_2 як аліменти. Суд першої інстанції встановив, що відповідно до наданих платіжних документів платником є ОСОБА_3 , батько боржника, а не сам боржник. Із наданих суду копій платіжних доручень можливо встановити тільки суму грошових переказів, валюту, дату здійснення цих фінансових операцій, одержувача та платника за кожним переказом. Інші відомості роздруківки не містять. Суд першої інстанції також не встановив, що перераховані кошти є аліментами із зазначенням будь-яких слів, словосполучення які б свідчили про це, а не є добровільною участю діда у витратах на дитину чи участі в інших витратах. Боржником не надано доказів, що він сплачував аліменти. За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про правомірність дій державного виконавця та відсутність підстав для задоволення скарги».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
при зверненні до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця ОСОБА_1. просив:
- визнати незаконними дії державного виконавця Ярошенка В. В. щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 березня 2024 року;
- скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 01 березня 2024 року;
- зобов'язати державного виконавця Ярошенка В. В. врахувати при обчисленні заборгованості зі сплати аліментів надані боржником ОСОБА_1 платіжні інструкції щодо добровільного перерахунку грошових коштів, які були сплачені на ім'я стягувача ОСОБА_2 без призначення платежу як аліменти в розмірі 46 659,00 грн;
- зобов'язати державного виконавця Ярошенка В. В. врахувати при обчисленні заборгованості зі сплати аліментів платежі здійснені матір'ю боржника ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 , на загальну суму 2 200,00 євро, перерахувавши грошову одиницю євро згідно з офіційним курсом до грошової одиниці гривні на день платежу;
- зобов'язати державного виконавця Ярошенка В. В. здійснити перерахунок розміру аліментів з квітня 2022 року до 16 листопада 2022 року без урахування додаткової грошової винагороди боржника відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 та без урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які були виплачені ОСОБА_1 у період: травень 2022 року, жовтень 2022 року та березень 2023 року згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 13 лютого 2024 року № 1647/ФЕС/74;
суд першої інстанції частково задовольнив вимоги скарги про визнання неправомірними дій державного виконавця Ярошенка В. В. щодо не врахування до розрахунку заборгованості по аліментах, які стягуються у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, сплачених ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 19 жовтня 2020 року до 24 квітня 2022 року на загальну суму 46 659,00 грн та зобов'язання державного виконавця у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 врахувати 46 659,00 грн сплачених ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки. Разом з цим відмовляючи у задоволенні скарги в частині відмови державного виконавця врахувати при обчисленні заборгованості зі сплати аліментів платежі, які були здійснені матір'ю боржника ОСОБА_1 на адресу стягувача із-за кордону, суд першої інстанції виходив з того, що наданими доказами не підтверджується те, що ОСОБА_1 уповноважував у встановленому законодавством порядку свою матір ОСОБА_1 здійснювати від його імені перекази аліментів на користь стягувача у цьому виконавчому провадженні. Також у наданих заявках на переказ коштів в загальній сумі 2 200,00 євро, здійснених ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 , призначення платежу не зазначено. Таким чином, матір'ю боржника ОСОБА_1 здійсненні грошові перекази на рахунок ОСОБА_2 не в рахунок сплати аліментів на утримання дитини. Взявши до уваги несистематичний характер здійснених платежів ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 , відсутність доказів домовленості між ОСОБА_1 , який уповноважував у встановленому законодавством порядку свою мати здійснювати від його імені перекази аліментів на користь стягувача, суд вважав, що зазначені перекази не є сплатою аліментів, а тому не вбачав підстав для зарахування зазначених коштів як сплату аліментів боржником на утримання малолітньої дитини;
предметом апеляційного перегляду була ухвала суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні скарги щодо врахування при обчисленні заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 міжнародних переказів здійснених матір'ю боржника ОСОБА_1 ;
апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в оскарженій частині, вказав, що боржником на користь стягувача грошових коштів у спірний період здійснювалась зі сталою періодичністю, що відповідає періоду сплати аліментів на утримання дитини. Суд першої інстанції безпідставно відхилив посвідчені консульською службою письмову заяву матері боржника ОСОБА_1 про те, що вона здійснила грошові перекази на ім'я стягувача у виконавчому провадженні ОСОБА_2 в інтересах свого сина, який має аліментні зобов'язання по утриманні своєї доньки, яка також є рідною онукою ОСОБА_1 . Тому за відсутності доведених грошових обов'язків у матері боржника перед матір'ю малолітньої дитини, в інтересах якої боржник сплачує аліменти, - відсутній конфлікт інтересів між матір'ю стягувача та її колишньою невісткою, на адресу якої вона перераховувала спірні грошові кошти із-за кордону;
проте апеляційний суд проігнорував те, що під час розгляду справи суд першої інстанції не встановив того, що перераховані кошти є аліментами із зазначенням будь-яких слів, словосполучення які б свідчили про це, а є добровільною участю бабусі у витратах на дитину, участі в інших витратах колишньої невістки та її онуки чи подарунком;
суд першої інстанції, встановивши, що у наданих скаржником заявках на переказ коштів в загальній сумі 2 200,00 євро, здійснених ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 , призначення платежу не зазначено, а будь-який обов'язок щодо виконання зобов'язань стосовно сплати аліментів саме ОСОБА_1 (матір'ю боржника) на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 відсутній, зробив правильний висновок про відсутність підстав для врахування при обчисленні заборгованості зі сплати аліментів міжнародних переказів здійснених матір'ю боржника ОСОБА_1 . Тому суд першої інстанції законно та обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Ярошенка В. В. у відповідній частині, адже за відсутності відповідної домовленості добровільна сплата матір'ю боржника на рахунок стягувача грошових коштів не може вважатись належним виконання аліментних зобов'язань боржником.
За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції в частині вимог скарги про визнання дій державного виконавця Ярошенка В. В. щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 березня 2024 року в частині не врахування при обчисленні заборгованості зі сплати аліментів міжнародних грошових переказів, здійснених ОСОБА_1 на утримання своєї онуки та оплачені на ім'я ОСОБА_2 , неправомірними та зобов'язання державного виконавця врахувати при обчисленні заборгованості зі сплати ОСОБА_1 аліментів платежі, здійснені матір'ю боржника ОСОБА_1 на утримання своєї онуки та оплачені на ім'я ОСОБА_2 слід скасувати, ухвалу суду першої інстанції у відповідній частині залишити в силі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що:
касаційну скаргу слід задовольнити частково;
постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині вимог скарги ОСОБА_1 про:
- визнання дій державного виконавця Ярошенка В. В. щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 березня 2024 року без врахування при обчисленні заборгованості зі сплати аліментів міжнародних грошових переказів, здійснених ОСОБА_1 на утримання своєї онуки та оплачені на ім'я ОСОБА_2 , неправомірними;
- зобов'язання державного виконавця Ярошенка В. В. врахувати при обчисленні заборгованості зі сплати ОСОБА_1 аліментів платежі здійснені матір'ю боржника ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 на загальну суму 2 200,00 євро;
ухвалу суду першої інстанції у відповідній частині вимог скарги залишити в силі.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного суду від 16 січня 2025 року скасувати в частині вимог скарги ОСОБА_1 про:
визнання дій державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ярошенка Вадима Васильовича щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 березня 2024 року без врахування при обчисленні заборгованості зі сплати аліментів міжнародних грошових переказів, здійснених ОСОБА_7 на утримання своєї онуки та оплачені на ім'я ОСОБА_2 , неправомірними;
зобов'язання державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ярошенка Вадима Васильовича врахувати при обчисленні заборгованості зі сплати ОСОБА_1 аліментів платежів здійснених матір'ю боржника ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_2 , на загальну суму 2 200,00 євро.
Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2024 року у вказаній частині залишити в силі.
З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Харківського апеляційного суду від 16 січня 2025 року в скасованій частині втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко