01 травня 2025 року
м. Чернівці
справа № 724/3082/24
провадження 22-ц/822/304/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіна Н. Ю.
суддів Перепелюк І.Б., Одинака О.О.
секретаря Скулеба А.І.
з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_3
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, служба у справі дітей Топорівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, орган опіки та піклування Топорівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області
апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Степанія Георгіївна, на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 17 січня 2025 року, головуючий у першій інстанції Ковальчук Т.М.
Описова частина
Короткий зміст заяви
ОСОБА_1 у вересні 2024 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служби у справі дітей Топорівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, органу опіки та піклування Топорівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав.
Зазначав, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстрований Колінковецькою сільською радою Хотинського району Чернівецької області 17 вересня 2010 року актовим записом № 14, розірваний заочним рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 18 квітня 2023 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказував, що ОСОБА_3 з листопада 2021 року проживає за кордоном, створила нову сім'ю.
ОСОБА_3 з листопада 2021 року не піклується про дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема, не спілкується з дитиною, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не забезпечує харчування, медичного догляду, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової або будь-якої іншої участі у вихованні.
Судовим наказом Хотинського районного суду Чернівецької області від 24 березня 2024 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частки усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно.
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 16 лютого 2024 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, служби у справах дітей Топорівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, органу опіки та піклування Топорівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визначення місця проживання дитини та встановлення факту, що має юридичне значення встановлено, що мати ОСОБА_4 з листопада 2021 року не спілкується з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та чинить перешкоди у вільному виїзді за межі України.
Просив позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 17 січня 2025 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служби у справі дітей Топорівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, органу опіки та піклування Топорівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав відмовлено.
Попереджено ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і покласти на орган опіки та піклування за місцем проживання дитини контроль за виконанням нею своїх батьківських обов'язків стосовно дитини.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник С.Г., в апеляційній скарзі просить рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 17 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Зазначає, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, взято до уваги тільки пояснення ОСОБА_3 про виїзд за кордон на заробітки, заперечення ОСОБА_1 спілкуванню з дитиною, негативне налаштування дитини, заблокування її номеру телефону, заборони бачитись з дитиною за місцем проживання, пояснюючи тим, що має бачитися та спілкуватися з дитиною лише за місцем проживання дитини, застосування ОСОБА_1 домашнього насильства та відмови бачитися з дитиною, побоюючись неправомірних дій ОСОБА_1 , які не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.
Посилається на те, що судом першої інстанції не зазначено у рішенні, що ОСОБА_3 створила нову сім'ю, на протязі двох років проживає у Румунії, має у новому шлюбі дитину.
Також судом першої інстанції не надано оцінки поясненням ОСОБА_1 , неповнолітньої дитини ОСОБА_5 .
Вважає, що судом першої інстанції у рішенні не наголошено, що ОСОБА_3 не надано доказів щодо можливості дбати про дитину, має для цього належні умови, фінансову можливість утримувати дитину, яким чином планує проявляти таку турботу.
Судом першої інстанції не надано належної оцінки показам свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , якими спростовано створення ОСОБА_1 перешкод ОСОБА_8 у спілкуванні з дитиною.
Вказує, що не надання ОСОБА_3 утримання дитині підтверджується судовим наказом Хотинського районного суду Чернівецької області від 24 березня 2024 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 16 лютого 2024 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, служби у справах дітей Топорівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, органу опіки та піклування Топорівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визначення місця проживання дитини та встановлення факту, що має юридичне значення встановлено, що мати ОСОБА_4 з листопада 2021 року не спілкується з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та чинить перешкоди у вільному виїзді за межі України.
Згідно із розрахунком заборгованості зі сплати аліментів заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів за судовим наказом Хотинського районного суду Чернівецької області від 24 березня 2024 року станом на 01 вересня 2024 року складала 51611 грн 20 коп., яка сплачена ОСОБА_3 через те, що остання не могла виїхати за межі України.
Судом першої інстанції не обґрунтовано, чому не взято до уваги висновок органу опіки та піклування Топорівської сільської ради, затверджений рішенням виконавчого комітету Топорівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 04 листопада 2024 року №92-12/24, яким визнано за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 .
Суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що поведінка ОСОБА_3 свідчить про її бажання брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Мельник С.Г., не надходило.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник С.Г., підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи у позові ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав, що відсутні підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 як крайнього (виняткового) заходу впливу.
На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив про недоведеність навмисного ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов'язків та її винної поведінки, що ОСОБА_3 ніколи не втрачала інтересу лр дитини, в тому числі до участі у її вихованні.
Так, судом першої інстанції встановлено, що поведінка ОСОБА_3 загалом свідчить про її бажання брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, її спроможність та волевиявлення виконувати материнські обов'язки, зокрема підтримування зв'язку з дитиною на час перебування за кордоном, спроби зустрітися з дитиною без батька, сплати заборгованості по аліментах.
При цьому суд першої інстанції не погодився з висновком органу опіки та піклування Топорівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Топорівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 04 листопада 2024 року, оскільки не містить переконливих доводів щодо доцільності позбавлення матері ОСОБА_3 батьківських прав (ухилення від виконання батьківських обов'язків відносно дитини, участі у вихованні та утриманні, не проживання з дитиною багато років).
Водночас суд першої інстанції вважав, що встановлення здійснення ОСОБА_3 недостатньою мірою спілкування з дитиною, матеріального забезпечення, прийняття участі у вихованні не може бути підставою для позбавлення батьківських прав.
Разом з тим судом першої інстанції ураховано необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини в частині її права на спілкування з матір'ю та збереження зв'язків із нею.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення наведеним нормам відповідає.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстрований Колінковецькою сільською радою Хотинського району Чернівецькоюї обл. 17 вересня 2010 року актовим записом № 14, розірваний заочним рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 18 квітня 2023 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 18.05.2023 року (а.с.19,21).
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 16 лютого 2024 року визначено місце проживання малолітньої дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 (а.с.11-12).
Згідно судового наказу, виданого Хотинським районним судом Чернівецької області 24 березня 2024 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, та не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.02.2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Судовий наказ набрав законної сили 24.03.2024 року (а.с.15).
23 серпня 2023 року постановою державного виконавця Новоселицького відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження №7260499 з примусового виконання судового наказу №724/430/23 від 24 березня 2023 року (а.с.20).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, зробленого державним виконавцем, заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , 2012 р.н., за судовим наказом №724/430/23 від 24 березня 2023 року, станом на 01 вересня 2024 року складає 51 611,20 грн (а.с.18).
В судовому засіданні відповідач повідомила, що заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 51611,20 грн нею повністю сплачена. Дана обставина позивачем в суді визнана.
Згідно характеризуючих матеріалів, наявних у справі, позивач ОСОБА_1 проживає в с.Колінківці, Чернівецького району, Чернівецької області, виховує малолітню дитину, за місцем проживання, згідно характеристики Колінковецького старостинського округу Топорівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 27.08.2024 року, характеризується позитивно; займається підприємницькою діяльністю; на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває; до кримінальної відповідальності не притягувався.
Відповідно до характеристики «Опорного закладу освіти - Колінковецького ліцею Топорівської сільської ради» Чернівецького району Чернівецької області від 26 серпня 2024 року, складеної на учня 6-А класу ОСОБА_5 , 2012 р.н., вбачається, що ОСОБА_5 навчається в ліцеї з 1-го класу, хронічних захворювань немає; фізичний розвиток відповідає віковим нормам; навчається на середній та достатній рівні. Батько приділяє належну увагу вихованню сина, ситематично відвідує батьківські збори.
Рішенням виконавчого комітету Топорівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 04 листопада 2024 ркоу №92-15/24 затверджено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_4 відносно малолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Топорівської сільської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Топорівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 04 листопада 2024 року №92-12/24, орган опіки та піклування вважає за доцільним позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_3 відносно її малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки мати ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків відносно малолітньої дитини, не бере участь у її вихованні та утриманні, не проживає з дитиною багато років.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.
Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/1, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Розірвання сімейних зав'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.
Згідно із частиною шостою статті 56 ЦПК України органи державної влади та місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов'язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.
Висновок владних органів містить дві складові: 1) відомості про факти, на основі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного розгляду та вирішення справи; 2) рекомендацію конкретного органу про те, як необхідно з точки зору державного інтересу (захист прав та інтересів дітей) вирішити справу, тобто висновок про факти та право.
Вказане дозволяє віднести висновки до засобів доказування (письмових доказів). Як й інші докази, вони не мають для суду наперед встановленої сили.
Такі висновки сформульовані Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 11 грудня 2023 року в справі № 523/19706/19.
Рішенням виконавчого комітету Топорівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 04 листопада 2024 ркоу №92-15/24 затверджено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_4 відносно малолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За висновком органу опіки та піклування Топорівської сільської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Топорівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 04 листопада 2024 року №92-12/24, орган опіки та піклування вважає за доцільним позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_3 відносно її малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки мати ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків відносно малолітньої дитини, не бере участь у її вихованні та утриманні, не проживає з дитиною багато років.
При цьому суд першої інстанції не погодився з висновком органу опіки та піклування Топорівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Топорівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 04 листопада 2024 року, оскільки не містить переконливих доводів щодо доцільності позбавлення матері ОСОБА_3 батьківських прав (ухилення від виконання батьківських обов'язків відносно дитини, участі у вихованні та утриманні, не проживання з дитиною багато років).
Водночас висновок ухвалений з порушенням процедури його надання, зокрема: розгляд за відсутності матері ОСОБА_4 та відповідних законних підстав для цього.
Органом опіки та піклування не враховано відомості стосовно особи матері ОСОБА_4 , її способу життя.
Виконавчим комітетом також не було з'ясовано, чому мати ОСОБА_9 не брала участь у вихованні та відвідуванні дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, свідоме нехтування матір'ю ОСОБА_4 своїми обов'язками.
Тому висновок органу опіки та піклування Топорівської сільської ради, затверджений рішенням виконавчого комітету Топорівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 04 листопада 2024 року №92-12/24, який має рекомендаційний характер, надано із порушенням вимог законодавства, є необґрунтованим.
Відповідно до статті 81 ЦПК України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 358/689/22 (провадження №61-13923св23)).
Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2025 року у справі № 541/939/22 (провадження № 61-1357св24) наголосив, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача, при цьому простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом у вересні 2024 року, посилалася на те, що ОСОБА_3 з листопада 2021 року проживає за кордоном, створила нову сім'ю, не піклується про дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема, не спілкується з дитиною, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не забезпечує харчування, медичного догляду, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової або будь-якої іншої участі у вихованні.
Заперечуючи проти позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 суду першої інстанції пояснила про виїзд за кордон на заробітки у листопаді 2021 року, заперечення ОСОБА_1 спілкуванню з дитиною, негативне налаштування дитини, заблокування її номеру телефону, заборони бачитись з дитиною за місцем проживання, пояснюючи тим, що має бачитися та спілкуватися з дитиною лише за місцем проживання дитини, застосування ОСОБА_1 домашнього насильства та відмови бачитися з дитиною, побоюючись неправомірних дій ОСОБА_1 .
Ураховуючи наведене судом першої інстанції встановлено, що поведінка ОСОБА_3 свідчить про її бажання брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, спроможність та волевиявлення виконувати материнські обов'язки, оскільки ОСОБА_3 після виїзду за кордон підтримувала зв'язок з дитиною за допомогою телефонного зв'язку, при поверненні до країни робила спроби зустрітися з дитиною на одинці без батька, сплатила заборгованість за аліментами.
Жодні з наведених ОСОБА_1 обставин не доводять наявність в діях ОСОБА_3 винної поведінки та свідомого, систематичного ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У матеріалах справи немає доказів, які б свідчили про наявність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, неможливість змінити поведінку матері у кращу сторону, а інтереси дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вимагають застосування такого крайнього заходу як позбавлення матері ОСОБА_3 батьківських прав.
ОСОБА_3 не є особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, тому розрив сімейних відносин з матір'ю не відповідатиме найкращим інтересам дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З урахуванням встановлених обставин справи, з огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема в частині права на спілкування з батьками та збереження зав'язків з ними обома, заперечення ОСОБА_3 проти позбавлення батьківських прав й бажання брати участь у вихованні дитини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є крайнім (винятковим) заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведена.
Висновки апеляційного суду
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Тому рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 17 січня 2025 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ч.1 ст.375 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Степанія Георгіївна, залишити без задоволення.
Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 17 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення 06 травня 2025 року.
Головуючий Н. Ю. Половінкіна
Судді: І. Б. Перепелюк
О. О. Одинак