Рівненський апеляційний суд
Іменем України
31 липня 2025 року м. Рівне
Справа № 571/1799/25
Провадження № 11-сс/4815/209/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою прокурора Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Рокитнівського районного суду Рівненської області від 27 червня 2025 року, якою обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_5 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, у кримінальному провадженні №12025181190000153,
Ухвалою слідчого судді Рокитнівського районного суду Рівненської області від 27 червня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції №2 Сарненського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області ОСОБА_9 яке погоджене прокурором Рокитнівського відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_4 , та обрано підозрюваному
ОСОБА_5 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Масевичі, Рокитнівського району, Рівненської області, громадянину України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів до 26 серпня 2025 року.
Заборонено ОСОБА_5 залишати місце свого проживання за адресою АДРЕСА_1 цілодобово.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а саме: прибувати за викликом до слідчого, прокурора; повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування зі свідком ОСОБА_10 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Прокурор ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить вказане судове рішення скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів із визначенням застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та, у разі внесення якої, покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК.
На обгрунтування цих вимог зазначено, що слідчим суддею при постановленні даної ухвали не враховано що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, місцем злочину є прикордонна територія республіки білорусь, а тому знаючи вказану місцевість на предмет розташування Державної прикордонної служби, Національної поліції України та чергових підрозділів може покинути меже України з метою переховуватися від досудового розслідування та суду.
Окрім того, ОСОБА_5 може шляхом погроз чи залякування впливати на свідка ОСОБА_10 , який в подальшому може змінити свої показання під впливом погроз, та домовитись з іншими свідками та причетними до даного кримінального провадження особами змінити свої покази, оскільки до уваги будуть братися лише ті покази дані безпосередньо в суді.
Окрім того, ОСОБА_5 маючи відповідні знайомства з особавми, які пов'язані з незаконним перенаправленням осіб через держаний кордон України, може вчинити нове чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, думку підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 щодо безпідставності заявлених вимог та залишення ухвали без змін, перевіривши матеріали клопотання та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів приходить таких висновків.
Згідно приписів ч.1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
26.06.2025 о 09 год. 10 хв. ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК та того ж дня йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
Розглядаючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 , слідчий суддя встановив наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення за вказаною нормою закону України про кримінальну відповідальність.
Так, у рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини дав визначення «обґрунтованій підозрі», згідно з яким цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином. І вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Зібрані органами досудового розслідування докази на даному етапі досудового розслідування дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною лише разом з іншими обставинами для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, щоб обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо доведено органами державної влади. Аргументи за і проти звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно (in abstracto), а повинні підтверджуватися фактичними доказами. Небезпека того, що обвинувачений буде переховуватися, не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або зробити її настільки незначною, що вона не зможе обґрунтовувати досудове тримання під вартою (рішення від 4 жовтня 2005 року у справі Бекчієв проти Молдови (Becciev v. Moldova), заява №9190/03, пп. 56 та 59).
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що прокурором не доведено необхідності обрання щодо підозрюваного ОСОБА_5 більш суворого запобіжного заходу.
Вказані обставини, з урахуванням тяжкості можливого покарання у разі визнання ОСОБА_5 , винним у вчиненні інкримінованому йому злочину, свідчать про існування ризиків заявлених у клопотанні.
Зокрема було враховано тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, оскільки він підозрюється у вчиненні злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, а також те, що підозрюваний проживає на території, яка межує з республікою Білорусь, тобто у прикордонній зоні.
Доводи прокурора про наявність ризику впливу підозрюваного на свідків позбавлені підстав, оскільки ОСОБА_5 вину у скоєному визнав, вказав на особу яка спонукала його до вчинення злочину, видав кошти в розмірі 400 євро, які отримав від свідка ОСОБА_10 , що свідчить про його сприяння здійсненню об'єктивного кримінального провадження.
Також прокурором не доведено ризику вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення в якому підозрюється, оскільки цей ризик ґрунтується лише припущеннях.
Водночас колегія суддів враховує особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання разом з мамою і сестрою та характеризується позитивно, користується повагою серед сусідів та жителів за місцем, де він проживає.
Прокурор ні під час розгляду клопотання слідчим суддею, ні під час апеляційного розгляду, не зміг довести, що цілодобовий домашній арешт з покладенням на підозрюваного відповідних обов'язків, не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти встановленим ризикам.
Так, згідно зі ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При цьому, як визначено ч.ч.4, 5 ст. 181 КПК, орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» домашній арешт, з урахуванням його ступеня та інтенсивності, вважається позбавленням волі за змістом статті 5 Конвенції.
Також апеляційним судом ураховуються пояснення прокурора, згідно яких на день розгляду цієї апеляційної скарги підозрюваний ОСОБА_5 дотримувався і не порушував покладених на нього обов'язків.
Отже на даному етапі досудового розслідування колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 найбільш суворого виду запобіжного заходу, і з урахуванням обставин кримінального провадження та особи підозрюваного, вважає, що цілодобовий домашній арешт в умовах контролю з боку працівників правоохоронних органів, здатен запобігти заявленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 . Тому підстав для задоволення апеляційних вимог прокурора та скасування ухвали слідчого судді не вбачається.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Рокитнівського районного суду Рівненської області від 27 червня 2025 року, якою обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3