Ухвала від 04.08.2025 по справі 161/9186/22

Справа № 161/9186/22 Провадження №11-кп/802/593/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 21 липня 2025 року, якою обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів,

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 21 липня 2025 року, задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні та продовжено, зокрема, обвинуваченому ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 255-1 КК України, строк тримання під вартою до 60 днів, тобто до 18.09.2025 включно.

Своє рішення суддя мотивував тим, що прокурором надано докази про наявність ризиків зазначених в клопотанні, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а тому дійшов висновку про неможливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати цілодобовий домашній арешт, або визначити заставу. Вказує про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, наявність на утримання вагітної дружини, п'ятьох неповнолітніх дітей, захворювання відсутність доказів вини. При цьому посилається на рішення ЄСПЛ.

В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, або ж визначити заставу. Вказує про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Посилається на рішення ЄСПЛ.

Перш за все, питання про поновлення строку на апеляційне оскарження подане захисником судом не вирішується, оскільки з огляду на положення ст. 395 КПК України, він не є пропущеним.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали провадження за доводами апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин. В той же час, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підставами для обрання запобіжного заходу та продовження строку тримання під вартою стали наявність обґрунтованої підозри, а метою: запобігання спробам ухилення від суду; незаконного впливу на потерпілого, свідків.

Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття ОСОБА_7 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.

Так, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.

Оцінюючи тяжкість вчинених злочинів, які інкримінуються обвинуваченому, суд враховує ступінь суспільної небезпечності злочинів в конкретних умовах місця і часу та враховує, що до неодноразово судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні, тяжких та особливо тяжких злочинів, у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, в складі організованої групи, взяття під варту як запобіжний захід може бути застосовано за мотивом однієї лише небезпечності злочинів, за один з яких, законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи обвинуваченого та захисника про те, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу втратили свою актуальність та вважає, що такі ризики, не змінилися.

З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_7 та тяжкості інкримінованих йому діянь, те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, його вік та стан здоров'я, відсутність медичних документів, в підтвердження неможливості утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, апеляційний суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.

За таких обставин, суддя обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому законних підстав для скасування ухвали і постановлення нової ухвали, відповідно до викладених в апеляційних скаргах доводах захисника та обвинуваченого, апеляційний суд не вбачає.

Разом з тим, судом, з огляду на положення ст.ст. 177, 178 КПК України, обґрунтовано не визначено розмір застави.

На підставі наведеного і керуючись ст.422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд,

УХВАЛИВ

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 21 липня 2025 року, якою обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів,- без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий

Судді