Справа № 703/1982/25
2/703/991/25
31 липня 2025 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Ігнатенко Т.В.
секретар судових засідань Яковенко І.В.
за участі
представника позивача Іващенко М.В. (в режимі ВКЗ)
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаського району Черкаської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини
встановив:
11 квітня 2025 року, поштовим відправлення, на адресу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області надійшла вищевказана позовна заява ОСОБА_2 у якій позивач просить суд: зменшити розмір стягнення аліментів, що стягуються з нього на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 лютого 2025 року по справі ;703/397/25 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини до 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Позовній вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 лютого 2025 року у справі №703/397/25 з позивача було стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 21 січня 2025 року та до повноліття дитини.
Зазначає, що на даний момент склалася ситуація, коли він не має можливості платити визначений судом розмір аліментів, внаслідок зміни матеріального та сімейного стану.
Аліментні зобов'язання за рішенням суду по зазначеній вище справі виконуються позивачем вчасно, але він не в змозі сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 всіх його доходів, оскільки позивач є внутрішньо-переміщеною особою з Донецької області, внаслідок воєнного стану, був змушений разом із дружиною та її двома неповнолітніми дітьми покинути своє місто, будинок. В м. Запоріжжя вони винаймають житло, сплачують оренду в розмірі 10000 гривень. Окрім цього, ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася спільна дитина син ОСОБА_5 , вони мають статус багатодітної родини, діти дружини від першого шлюбу також знаходяться на його утримання, оскільки батько не сплачує аліменти, мається заборгованість.
Внаслідок воєнного стану в країні, позивач не може знайти постійне місце роботи, має нерегулярний дохід, дружина знаходиться в декретній відпустці по досягненню сином 3-річного віку.
Крім того, стверджує, що в нього є кредитні зобов'язання (1500 гривень обов'язковий платіж), комунальній послуги (8000 гривень щомісячно в зимовий час).
Вважає, що зміна сімейного стану та перелічені вище підстави є саме тими випадками, на підставі яких відбувається зміна (зменшення) розміру аліментів.
На думку позивача, розумним і достатнім та таким, що відповідає закону, є розмір аліментів на дитину у розмірі 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.
З врахуванням вищевикладених обставин, позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом.
Ухвалою судді від 28 квітня 2025 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у цивільній справі, вирішено її розгляд проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, роз'яснено відповідачу право на подання до суду відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу - право на подання до суду відповіді на відзив, встановлено відповідні строки, а також відмовлено у залученні до участі у справі як третьої особи ОСОБА_6
21 травня 2025 року, у встановлений судом строк, відповідачем ОСОБА_1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позовні вимоги не визнає повністю. Вказала, що вона проживала з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, тобто перебувала у фактичних шлюбних відносинах. Від їх стосунків у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з нею і знаходиться на її утриманні. Відповідно до заочного рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 лютого 2025 року у цивільній справі №703/397/25 ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 січня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Вважає, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів на те, що змінився його матеріальний та сімейний стан з моменту ухвалення заочного рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 лютого 2025 року, про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 . Посилання позивача на зміну сімейного стану є безпідставним, оскільки з свідоцтва про народження доданого до позовної заяви вбачається, що його син ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тобто зазначена обставина вже існувала на момент ухвалення рішення суду про стягнення аліментів, а тому у свою чергу не може слугувати підтвердженням зміни сімейного стану позивача, як підстава для зменшення розміру аліментів у даній справі.
Також зазначає, що під час розгляду цивільної справи у ході якої ухвалено заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 лютого 2025 року у цивільній справі №703/397/25, позивач не заперечував проти зазначеного нею у позовній заяві розміру стягнення аліментів, відзив на позовну заяву не надавав, заяву про перегляд заочного рішення не подавав та в суді апеляційної інстанції не оскаржував. При цьому, зміна сімейного стану, а саме народження інших дітей/дитини без підтвердження погіршення матеріального становища, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів погіршення його матеріального стану з моменту ухвалення судом вищевказаного заочного рішення, а також доказів з яких можливо було б провести порівняльний аналіз його матеріального стану. Позивач у позовній заяві стверджує, що він є ВПО з Донецької області, внаслідок воєнного стану та був змушений покинути своє місто, будинок, але жодними доказами не підтверджує ці обставини.
Також не підтверджує належними та допустимими доказами ту обставину, що він не може знайти постійне місце роботи, також не зазначає та не доводить ту обставину чи вживає він реальних зусиль для працевлаштування, чи зареєстрований він у центрі зайнятості, чи шукає роботу, чи має інші джерела доходу та їх розмір. Позивач зазначає у позовній заяві, що має нерегулярний дохід, але не зазначає який розмір даного доходу та не підтверджує доказами. Саме по собі поїння «нерегулярний дохід» не може визначати, що він є низьким.
Зазначає, що позивач є вітчимом для дітей дружини від її попереднього шлюбу. Вітчим має особливий правовий статус, що істотно відрізняться від статусу батька, усиновлювача, опікуна та піклувальника, характеризується мінімально необхідним набором прав та обов'язків щодо пасинка, падчерки. З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що пасинок та падчерка позивача мають рідного батька ОСОБА_8 , а також матір ОСОБА_6 , поважних причин з яких вони не можуть надавати їм належного утримання та чи є інші родичі дітей, чи можуть вони надавати таку допомогу позивачем не зазначено та не підтверджено. На підтвердження факту того, що діти дружини від першого шлюбу перебувають на утриманні позивача надано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_8 зі сплати аліментів на утримання дітей становить 51264 гривні 34 копійки. Однак, той факт, що батько дітей дружини позивача не сплачує аліменти на їх утримання, не свідчить про відсутність обов'язку такого утримання та не виключає стягнення з нього аліментів в майбутньому в процесі здійснення державним виконавцем виконавчих дій. Тим більше, з розрахунку заборгованості вбачається, що боржником частково сплачується заборгованість зі сплати зазначених аліментів. Таким чином, у позивача відсутній обов'язок щодо утримання дітей дружини від попереднього шлюбу, з якими він проживає. Оскільки батько дітей дружини ухиляється від сплати аліментів на її дітей чи немає можливості утримувати дітей, то дружина позивача має звернутися до відповідних органів для призначення тимчасової допомоги на дітей.
Також зауважила, що незрозуміло, яке відношення як до підстав для зменшення розміру аліментів має кредитні зобов'язання позивача чи сплата комунальних послуг, зазначені обставини нічим не підтверджені та не свідчать про погіршення матеріального стану позивача. Позивачем додано до матеріалів справи роздруківки скріншотів ніби то з додатку якогось банку, які взагалі не є платіжними документами, що вони підтверджують також незрозуміло, на них фігурують різні адреси, не зрозумілі сплати, хто їх здійснює, кому належить банківська картка, номер якої зазначений на них, ким вони виготовлені, а тому вважає, що дані роздруківки скріншотів є неналежними доказами у даній справі та жодним чином не підтверджують зміну сімейного та матеріального стану позивача.
Надана позивачем довідка багатодітної сім'ї №453 від 23 квітня 2025 року видана ОСОБА_6 у зв'язку з відсутністю технічної можливості виготовлення посвідчення батьків багатодітної сім'ї для оформлення допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім'ях підтверджує право на отримання пільг та допомоги, але ні в якому разі не підтверджує обов'язок позивача утримувати дітей дружини від попереднього шлюбу та погіршення його матеріального становища.
З точки зору достовірності, повноти, несуперечності, достатності доказів, вважає, що зазначені позивачем доводи щодо зміни сімейного чи матеріального стану не знайшли свого підтвердження, а тому відсутні підстави для зміни розміру аліментів.
Також зазначає, що вона та їх з позивачем син взяті на облік як внутрішньо переміщені особи, також не має постійного місця роботи, але при всьому цьому вживає всіх необхідних заходів для утримання їхнього сина та пошуку заробітку для існування.
З урахуванням вищевказаних обставин, відповідача ОСОБА_1 просила відмовити у позові ОСОБА_2 у повному обсязі та стягнути понесені нею судові витрати.
Ухвалою суду від 03 червня 2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату та час місце розгляду справи був повідомлений належним чином, його представник просила розгляд справи провести без його участі.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Іващенко М.В. у судовому засіданні, в якому приймали участь у режимі відеоконференцзв'язку, позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_9 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та наполягала на відмові у їх задоволенні.
Суд, заслухавши доводи сторін та представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_10 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Очеретинської селищної ради Ясинуватського району Донецької області 02 серпня 2011 року (а.с.14).
Статтею 51 Конституції України передбачені права дітей на матеріальне утримання з боку батька та права на їх повноцінне життя та всебічний розвиток.
Відповідно до ч.7 ст.7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтями 18, 27 «Конвенції про права дитини» (ратифікованої постановою ВР України №789-XII від 27 лютого 1991 року) встановлено, що батьки несуть загальну та однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Так, заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 лютого 2025 року у цивільній справі №703/397/25, провадження 2/703/530/25, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, вирішено, зокрема: позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 - задовольнити; стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 січня 2025 року і до досягнення дитиною повнолітня (а.с.11-13).
У мотивувальній частині вказаного заочного рішення судом зазначено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 12 червня 2024 року Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зареєстровано шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , остання після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_12 ».
Враховуючи відсутність доказів як перегляду вказаного заочного рішення, так і його оскарження сторонами до суду апеляційної та касаційної інстанції, та приймаючи до уваги, що сторонами не заперечується факт набрання вказаним заочним рішенням суду законної сили, суд приходить до висновку, що зазначене заочне рішення набрало законної сили.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч.1 ст.80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Враховуючи зміст ст.181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, погіршення матеріального становища, зміна сімейного стану та погіршення здоров'я батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів слід з'ясовувати, чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Особа, яка сплачує аліменти, - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину, у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Так, позивач ОСОБА_2 , як на підстави для зменшення розміру аліментів, на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які стягуються з нього на підставі заочного рішення суду, зазначає, що в нього змінився сімейний та матеріальний стан, який позбавляє його можливості сплачувати аліменти на утримання сина у визначеному судом розмірі, оскільки: він є внутрішньо переміщеною особою, внаслідок чого був змушений разом із дружиною та її двома неповнолітніми дітьми покинути своє місто, будинок, та винаймає житло в м. Запоріжжя, за оренду якого сплачує орендну плату у розмірі 10000 гривень; ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього народилася дитина - син ОСОБА_5 ; разом з дружиною має статус багатодітної сім'ї; діти дружини від першого шлюбу також знаходяться на його утриманні, оскільки батько не сплачує аліменти та наявна заборгованість; внаслідок воєнного стану в країні, не може знайти постійне місце роботи, має нерегулярний дохід; дружина знаходиться в декретній відпустці по досягненню сином 3-річного віку; має кредитні зобов'язання та сплачує комунальні послуги.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Так, позивач ОСОБА_2 стверджує, що він є внутрішньо-переміщеною особою з Донецької області, внаслідок військового стану був змушений разом із дружиною та її двома неповнолітніми дітьми покинути своє місто, будинок та в м. Запоріжжя вони винаймають житло, сплачуючи орендну плату в розмірі 10000 гривень 00 копійок.
Відповідно до ч.1-4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як вбачається з копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Ясинуватським МРВ УМВС України в Донецькій області на ім'я позивача ОСОБА_2 , останній 24 жовтня 2012 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5-6).
Однак, згідно ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Згідно ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
З урахуванням вищевказаних положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», суд приходить до висновку, що факт реєстрації місця проживання позивача ОСОБА_2 не обмежує його у виборі місця проживання, яке може бути відмінним від зареєстрованого місця проживання, внаслідок чого не може бути доказом проживання за такою адресою у певний проміжок часу, у даному випадку до початку введення на території України 24 лютого 2022 року воєнного стану, та його не проживання у вказаний проміжок часу за іншою адресою, у тому числі в іншому місті на території України, та не є доказом факту внутрішнього переміщення позивача ОСОБА_2 як особи, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру .
Доказу, визначеного ч.1 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», що позивач ОСОБА_13 є внутрішньо переміщеною особою, матеріали справи не містять та позивачем не надано.
Одночасно, суд звертає увагу, що відповідно до довідки від 06 вересня 2024 року №7118-7002112187 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідач ОСОБА_1 зареєстрованим місцем проживання якої є: АДРЕСА_2 , а фактичним місцем проживає якої є: АДРЕСА_3 , є внутрішньо переміщеною особою (а.с.99).
За вказаних обставин та приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів наявність на праві власності як у позивача ОСОБА_13 , так і відповідача ОСОБА_1 житлових приміщень на території України, яка не є окупованою, суд приходить до висновку, що набуття позивачем ОСОБА_13 статусу внутрішньо переміщеної особи, який при цьому не підтверджений належними та допустимими доказами, не є підставою для зменшення стягуваних з нього на користь відповідача ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , оскільки відповідач ОСОБА_1 також має аналогічний статус, а відтак сторони перебувають у рівних умовах.
Також, як вбачається з договору найму житлового приміщення від 11 серпня 2024 року, який підписаний ОСОБА_14 , як власником житла та орендодавцем, з однієї сторони, і ОСОБА_15 , як орендарем, з іншої сторони, орендодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов'язується передати орендареві у строкове платне користування будинок (житловий будинок) загальною площею 62,1 кв.м., жилою площею 48,5 кв.м., яке складається з 3 кімнат для проживання, за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.8, 10).
Відповідно до п.1.2 зазначеного Договору найму житлового приміщення, разом з орендарем будуть проживати 5 осіб, а саме: ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 ; ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 ; ОСОБА_7 .
Згідно п.1.3 вказаного Договору найму житлового приміщення, строк оренди приміщення з моменту його прийняття за актом прийому-передачі становить 11 місяців.
Відповідно до п.4.1 зазначеного Договору найму житлового приміщення, за згодою строк розмір орендної плати за орендне користування приміщенням, що орендується, складає 10000 гривень 00 копійок за місяць.
Згідно п.4.2 вказаного Договору найму житлового приміщення, орендна плата сплачується орендарем не пізніше 15 числа кожного наступного місяця.
Відповідно до п.9.1 зазначеного Договору найму житлового приміщення, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 11 липня 2025 року.
Як вбачаться з вищевказаного Договору найму житлового приміщення, останній заповнений кульковими ручками та не виготовлений шляхом його копіювання за допомогою технічних засобів, внаслідок чого є його копією, а викладена у ньому інформація, а саме про те, що з орендарем будуть проживати п'ять осіб, серед яких і ОСОБА_7 , який згідно матеріалів цивільної справи народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , не могла бути у нього зазначена ІНФОРМАЦІЯ_4 .
11 серпня 2024 року орендодавцем ОСОБА_14 та орендарем ОСОБА_15 складено Акт прийому-передачі нерухомого майна в оренду (а.с.9).
У вказаному акті прийому-передачі зазначено, що відповідно до договору оренди житлового приміщення №1 від 11 серпня 2024 рок ОСОБА_14 , як орендодавець, а орендар (відомості про орендаря відсутні) приймає у тимчасове платне користування примішення та майно в приміщенні, що знаходиться за адресою (відомості про приміщення відсутні).
Таким чином, у зазначеному акті прийому-передачі не зазначено особу, яка прийняла від орендодавця у тимчасове платне користування приміщення та майно в приміщення, та за якою адресою перебуває таке приміщення.
При цьому, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, за допомогою якого позивачу ОСОБА_2 направлено судові документи за адресою, яка зазначена як місце його проживання та відображена у вищевказаному договору, а саме: АДРЕСА_5 , дане поштове відправлення отримано ОСОБА_20 (теща) (а.с.76).
Однак, відомості про проживання ОСОБА_20 в орендованому житловому будинку, яке, згідно вищевказаного договору найму житлового приміщення, орендувала ОСОБА_6 та в якому мав проживати позивач ОСОБА_2 , ОСОБА_17 ; ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 ; ОСОБА_7 , відсутні.
Натомість, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, за допомогою якого позивачу ОСОБА_2 направлено судові документи за адресою, яка зазначена як місце його проживання та відображена у вищевказаному договору, а саме: АДРЕСА_5 , дане поштове відправлення повернуто до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.107).
Одночасно, відповідно до ч.3 ст.130 ЦПК України, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.
Разом з тим, вищевказана судова повістка, яка була направлена судом позивачу ОСОБА_2 на адресу, де, за його твердженням він зі своєю сім'єю, у тому числі з дружиною ОСОБА_6 , орендує житло, не була отримана і ОСОБА_6 , яка, за твердження позивача, перебуває у декретній відпустці.
Також, з доданих до позовної заяви документів, які свідчать про сплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_5 , перерахування коштів на рахунок ОСОБА_14 у сумі 3517 гривень 59 копійок та перерахування коштів на картковий рахунок невідомої особи, неможливо встановити особу, якою було здійснено оплату комунальних послуг, що надаються за вищевказаною адресою, перераховані кошти на рахунок ОСОБА_14 у вказаній сумі та на інший картковий рахунок, внаслідок чого підстави вважати, що вони були виконані позивачем ОСОБА_2 чи його дружиною, а також на виконання умов вищевказаного договору найму житлового приміщення відсутні.
За таких обставин, суд піддає сумніву достовірність інформації, яка викладена в договорі найму житлового приміщення від 11 серпня 2024 року та акті прийому-передачі нерухомого майна в оренду від 11 серпня 2024 року, внаслідок чого не приймає до уваги такі документи як належні та допустимі докази.
Одночасно, суд звертає увагу, що доказів проживання позивача ОСОБА_2 зі своєю сім'єю, до складу якої входить його дружина та троє дітей, за адресою: АДРЕСА_5 , відсутність в них або їх близьких родичів на праві власності житлового будинку чи квартири, в яких вони мають можливість постійно проживати, в тому числі в м. Запоріжжя, внаслідок чого потребують найму житла, а так само доказів, які свідчать про проживання дружини позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 разом з її дітьми до введення на території України воєнного стану поза межами м. Запоріжжя, матеріали цивільної справи не містять та позивачем не надано.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_2 не доведено належними та допустимими доказами, що він є внутрішньо-переміщеною особою, внаслідок військового стану був змушений разом із дружиною та її двома неповнолітніми дітьми покинути своє місто, будинок, та в м. Запоріжжя вони винаймають житло, сплачуючи орендну плату в розмірі 10000 гривень 00 копійок, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги такі доводи позивача.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Олександрійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 08 лютого 2025 року, батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (а.с.17).
Таким чином, судом встановлено, що до постановлення Смілянським міськрайонним судом Черкаської області заочного рішення від 13 лютого 2025 року, яким вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у позивача ОСОБА_2 народилася дитина.
Разом з тим, відповідно до правовий висновок Верховного Суду, висловленого у постанові від 21 липня 2021 року у справі №691/926/20, діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу.
Крім того, згідно правової позиції викладеної у постанові Верховного суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19, зміна сімейного стану позивача, а саме - народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Судам необхідно враховувати, що позивач належними та допустимими доказами не підтвердив погіршення свого майнового стану, у тому числі у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до рішення суду розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні малолітню дитину без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам.
При цьому, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20.
Пункт 1 ст.3 ч.1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради №789-ХII від 27 лютого 1991 року передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно п.2 вказаної Конвенції, дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Пунктом 2 ч.1 ст.27 зазначеної Конвенції визначено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Таким чином, наявність у позивача ОСОБА_2 на утриманні іншої дитини не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, які, на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 лютого 2025 року у справі №703/397/25, стягуються з нього у розмірі, який не є надмірним, відповідає вимогам сімейного законодавства, виваженості, розумності, справедливості та інтересам дитини, яка має право на належний рівень матеріального забезпечення.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 27 березня 2025 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 27 березня 2025 року зареєстрували шлюб, про що у цей же день складено відповідний актовий запис №40. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 своє прізвище не змінювала (а.с.18).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого Новогродівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 19 березня 2019 року, батьками ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_8 та ОСОБА_6 (а.с.15).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новоградівського міського управління юстиції у Донецькій області 27 жовтня 2014 року, батьками ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є ОСОБА_8 та ОСОБА_6 (а.с.16).
У позовній заяві ОСОБА_2 стверджує, що діти дружини від першого шлюбу знаходяться на його утриманні, оскільки батько не сплачує аліменти та наявна заборгованість.
Відповідно до ч.1 ст.268 СК України, мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Як вбачається з роз'яснення головного державного виконавця Новогродівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27 березня 2025 року за №3859, на виконанні у Новогродівському відділі державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області знаходиться судовий наказ №2-н/239/49/2021, виданий 12 травня 2021 року Новогродівським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, починаючи стягнення з 19 квітня 2021 року, до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Станом на 30 березня 2025 року у ОСОБА_8 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 30 березня 2025 року за період з 01 жовтня 2024 року по 30 березня 2025 року становить 51264 гривні 34 копійки, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці (а.с.28).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, який є додатком до вищевказаного роз'яснення, який складений станом на 30 березня 2025 року у виконавчому провадженні НОМЕР_11, боржником в якому є ОСОБА_8 , останній має заборгованість за сплати аліментів у сумі 51264 гривні 34 копійки, яка розрахована за період за період з березня 2024 року по березень 2025 року. При цьому, у графі «Сплачено боржником/стягнуто виконавцем» наявні відомості: березень 2024 року - 877 гривень 94 копійки, квітень 2024 року - 3500 гривень 00 копійок, травень 2024 року - 3500 гривень 00 копійок, липень 2024 року - 3000 гривень 00 копійок, вересень 2024 року - 3000 гривень 00 копійок (а.с.29).
Враховуючи, що в дітей дружини позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , а саме доньки ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та сина ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , наявний батько, яким є ОСОБА_8 , в якого на підставі судового наказу на користь дружини позивача стягуються аліменти на їх утримання, які сплачуються ним частково, та приймаючи до увагу відсутність в матеріалах цивільної справи доказів, які б підтверджували неможливість ОСОБА_8 належно утримувати вищевказаних дітей з поважних причин, суд приходить до висновку, що у позивача ОСОБА_2 не виникло зобов'язання, передбачене ч.1 ст.268 СК України, щодо надання матеріальної допомоги своїй дружині ОСОБА_6 на утримання дітей останньої, а саме доньки ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та сина ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , як їх вітчимом.
Добровільне надання позивачем ОСОБА_2 матеріальної допомоги своїй дружині ОСОБА_6 на утримання дітей останньої, а саме доньки ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та сина ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , обов'язок щодо утримання яких у нього не виник, не може відбуватися за рахунок зменшення матеріального утримання спільного з відповідачем ОСОБА_1 сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язок по утриманню якого саме позивачем ОСОБА_2 визначений ст.180 СК України, та розмір якого визначений заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 лютого 2025 року у справі №703/397/25.
Одночасно, суд звертає увагу, що з позовної заяви ОСОБА_2 та доданих до неї документів вбачається, що останній проживав разом з ОСОБА_6 , без реєстрації шлюбу, та дітьми останньої, а з 13 січня 2025 року також зі спільною дитиною, ще до постановлення Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 13 лютого 2025 року заочного рішення у справі №703/397/25, яким вирішено стягнути з нього на користь відповідача ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 .
Згідно довідки багатодітної сім'ї №418 від 17 березня 2025 року Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради, ОСОБА_6 має статус багатодітної сім'ї. Діти: ОСОБА_22 , 2014 року народження; ОСОБА_21 , 2019 року народження; ОСОБА_7 , 2025 року народження (а.с.22).
23 квітня 2025 року Департаментом соціального захисту населення Запорізької міської ради видано довідку багатодітної сім'ї №453 відповідно до якої, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 мають статус багатодітної сім'ї. Діти: ОСОБА_22 , 2014 року народження; ОСОБА_21 , 2019 року народження; ОСОБА_7 , 2025 року народження (а.с.22).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону дитинства», багатодітна сім'я - сім'я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує. До складу багатодітної сім'ї включаються також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.
Згідно п.1 Порядку виготовлення і видачі посвідчень батьків багатодітної сім'ї та дитини з багатодітної сім'ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2010 року №209, цей Порядок визначає механізм виготовлення і видачі посвідчень батьків багатодітної сім'ї та дитини з багатодітної сім'ї (далі - посвідчення).
Відповідно до п.2 Порядку виготовлення і видачі посвідчень батьків багатодітної сім'ї та дитини з багатодітної сім'ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2010 року №209, посвідчення є документами, що підтверджують статус багатодітної сім'ї і дітей з такої сім'ї та їх право на отримання пільг згідно із Законом України "Про охорону дитинства" та іншими актами законодавства.
Згідно п.3 Порядку виготовлення і видачі посвідчень батьків багатодітної сім'ї та дитини з багатодітної сім'ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2010 року №209, посвідчення видаються структурними підрозділами районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських (міст обласного значення), районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (далі - структурний підрозділ/виконавчий орган) і центрами надання адміністративних послуг одному з батьків незалежно від місця проживання протягом десяти робочих днів з дати подання заяви.
При цьому, Порядком виготовлення і видачі посвідчень батьків багатодітної сім'ї та дитини з багатодітної сім'ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2010 року №209 не передбачено, що до заяви для оформлення посвідчення батьків багатодітної сім'ї додаються документи, які підтверджують факт перебування дітей на утриманні осіб, які звернулися з відповідною заявою.
Отже, отримання позивачем ОСОБА_2 довідки багатодітної сім'ї, з урахуванням положень Порядку виготовлення і видачі посвідчень батьків багатодітної сім'ї та дитини з багатодітної сім'ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2010 року №209, пов'язане з встановленням уповноваженим органом, на підставі поданих документів, укладення ним шлюбу з ОСОБА_6 , а також спільним проживанням як зі спільною з останньою дитиною, так і з дітьми ОСОБА_6 , батьком яких є інший чоловік, натомість не пов'язано з встановленням уповноваженим органом, на підставі поданих документів, факту перебування дітей ОСОБА_6 , батьком яких не є позивач ОСОБА_2 , на утриманні останнього.
При цьому, чинним законодавством України не передбачено, що після отримання посвідчення (довідки) багатодітної сім'ї, у чоловіка, який перебуває у шлюбі з дружиною, та проживає спільно з нею та її дітьми, батьками яких є інший чоловік, виникає обов'язок по утриманню вказаний дітей своєї дружини.
Таким чином, набуття позивачем ОСОБА_2 після постановлення Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 13 лютого 2025 року заочного рішення у справі №703/397/25, не підтверджує його обов'язок утримувати дітей своєї дружини ОСОБА_6 , батьком яких є інший чоловік, а також не є доказом зміни сімейного стану чи матеріального становища.
Натомість, відповідно до ст.13 Закону України «Про охорону дитинства», з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та іншими законами України.
Сім'ям з дітьми у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, надаються пільгові довгострокові кредити на придбання житла, предметів довгострокового користування та житлове будівництво.
Багатодітним сім'ям надаються такі пільги: 1) 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожного члена сім'ї, який постійно проживає в жилому приміщенні (будинку), та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю); 2) 50-відсоткова знижка плати за користування комунальними послугами (газопостачання, електропостачання та інші послуги) та вартості скрапленого балонного газу для побутових потреб у межах норм, визначених законодавством. Площа житла, на яку надається знижка при розрахунках плати за опалення, становить 21 кв. метр опалюваної площі на кожного члена сім'ї, який постійно проживає в жилому приміщенні (будинку), та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю; 3) 50-відсоткова знижка вартості палива, у тому числі рідкого, в межах норм, визначених законодавством, у разі якщо відповідні будинки не мають центрального опалення; 4) позачергове встановлення квартирних телефонів. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.
Пільги щодо плати за користування житлом (квартирної плати), комунальними послугами та вартості палива, передбачені пунктами 1-3 частини третьої цієї статті, надаються багатодітним сім'ям незалежно від виду житла та форми власності на нього.
Дітям з багатодітних сімей надаються такі пільги: 1) безоплатне одержання ліків за рецептами лікарів; 2) щорічне медичне обстеження і диспансеризація в державних та комунальних закладах охорони здоров'я із залученням необхідних спеціалістів, а також компенсація витрат на зубопротезування; 3) першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація; 4) безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі; 5) безоплатне одержання послуг з оздоровлення та відпочинку відповідно до Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей".
Таким чином, після набуття позивачем ОСОБА_2 статусу багатодітної сім'ї, останній має право на пільги, зокрема передбачені ст.13 Закону України «Про охорону дитинства», внаслідок використання яких, його витрати частково зменшуються.
Також, згідно ч.1 ст.24 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч.2 ст.24 СК України, проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно ч.1 ст.75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Отже, внаслідок реєстрації між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_6 шлюбу 27 березня 2025 року, в них вник обов'язок матеріально підтримувати один одного.
Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу, які надані Пенсійному фондом України, ОСОБА_6 по серпень 2024 року отримувала доходи (а.с.26-27).
Як вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_8 , яка заповнена 01 жовтня 2012 року на ім'я ОСОБА_15 , останній 02 жовтня 2024 року розпочато виплату допомоги по безробіттю згідно ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та 04 листопада 2024 року призупинено виплату допомоги по безробіттю згідно ч.2 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Згідно ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж сім місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч.2 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виплата допомоги по безробіттю призупиняється на період призначення безробітній жінці допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами.
З вищевикладеного вбачається, що ОСОБА_6 з серпня 2024 року не була працевлаштована, а у період з 02 жовтня 2024 року по 04 листопада 2024 року отримувала допомогу по безробіттю, а з 04 листопада 2024 року отримувала допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, що, з урахуванням перебування на її утриманні, до 13 січня 2025 року, двох малолітніх дітей, аліменти на утримання яких з жовтня 2024 року їй не сплачені, а з 13 січня 2025 року трьох малолітніх дітей, свідчить про її необхідність у матеріальній підтримці.
Як вже зазначалося судом, з позовної заяви з позовної заяви ОСОБА_2 та доданих до неї документів вбачається, що останній проживав разом з ОСОБА_6 , без реєстрації шлюбу, та дітьми останньої, а з 13 січня 2025 року також зі спільною дитиною, ще як до постановлення Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 13 лютого 2025 року заочного рішення у справі №703/397/25, яким вирішено стягнути з нього на користь відповідача ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , так і до реєстрації шлюбу між ним та ОСОБА_6 27 березня 2025 року, що, з урахуванням відсутності доказів іншого джерела отримання матеріальної підтримки, об'єктивно вказує на надання ОСОБА_6 вищевказаної необхідної їй матеріальної підтримки саме позивачем ОСОБА_2 .
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що внаслідок перебування ОСОБА_6 , яка з 27 березня 2025 року є дружиною позивача ОСОБА_2 , в декретній відпустці по досягненню сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 3-річного віку, матеріальне становище позивача ОСОБА_2 , яке існувало до постановлення Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 13 лютого 2025 року заочного рішення у справі №703/397/25, та що існує після прийняття судом такого заочного рішення жодним чином не змінилося.
Крім того, у позовній заяві позивач ОСОБА_2 стверджує, що у внаслідок воєнного стану в країні, він не може знайти постійне місце роботи, має нерегулярний дохід.
Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу, які надані Пенсійному фондом України, позивач ОСОБА_2 по березень 2022 року отримував доходи (а.с.19-20).
Доказів як офіційного працевлаштування позивача ОСОБА_2 з березня 2022 року по даний час, так і розміру нерегулярних доходів, на які позивач вказує у позовній заяві, які ним отримувалися до постановлення Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 13 лютого 2025 року заочного рішення у справі №703/397/25 та після постановлення такого заочного рішення суду, або посилань позивача на конкретне місце працевлаштування або дохід, матеріали цивільної справи не містять, позивачем не надано та суду не повідомлено.
Зазначені обставини позбавляють суд об'єктивної можливості здійснити порівняння доходів, які позивач ОСОБА_2 отримував до постановлення Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 13 лютого 2025 року заочного рішення у справі №703/397/25 та після постановлення такого заочного рішення суду, а відтак і встановити покращання або погіршення матеріального становища позивача ОСОБА_2 після постановлення судом вказаного заочного рішення.
Як вбачається з виписки по картці за період з 04 квітня 2025 року по 04 квітня 2025 року, яка відкрита в АТ «Акцент-Банк» на ім'я позивача ОСОБА_2 , останньому встановлено кредитний ліміт у розмірі 40000 гривень 00 копійок. Баланс на початок періоду - 1185 гривень 22 копійки. Заборгованість станом на 04 квітня 2025 року - 0 гривень 00 копійок. Баланс на кінець періоду - 1185 гривень 22 копійок (а.с.30).
Суд звертає увагу, що у вищевказаній виписці по картці відсутні будь-які відомості як щодо дат користування позивачем ОСОБА_2 встановленим на картці кредитним лімітом, так і щодо цілей користування таким кредитом лімітом.
Доказів, які б підтверджували необхідність користування позивачем ОСОБА_2 встановленим на його картці кредитним лімітом саме з метою утримання його дітей, у тому числі шляхом сплати аліментів за рішенням суду, матеріали справи не містять та роз'яснень щодо користування вказаним кредитним лімітом ні позивачем ОСОБА_2 у позовній заяві, ні його представником під час судового розгляду не надано.
З урахуванням викладеного, суд не приймає до уваги посилання позивача ОСОБА_2 , як на доказ погіршення його матеріального становища та підставу для зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на підставі заочного рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 лютого 2025 року у справі №703/397/25, на наявність у нього кредитних зобов'язань.
Також суд звертає увагу, що виконання позивачем ОСОБА_2 зобов'язань щодо сплати комунальних послуг, які надаються йому та його теперішній сім'ї за місцем їхнього проживання, не свідчить про погіршення матеріального становища позивача після постановлення Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 13 лютого 2025 року заочного рішення у справі №703/397/25, з огляду на те, що такі платежі є періодичними (щомісячними), а відтак і сплачувалися до постановлення вказаного заочного рішення, та сплата позивачем ОСОБА_2 у подальшому таких платежів не може відбуватися за рахунок зменшення розміру аліментів, які стягуються, на підставі зазначеного заочного рішення суду, на утримання його сина ОСОБА_3 .
При вирішенні даного спору правове значення має встановлення наявності або відсутності факту зміни матеріального або сімейного стану платника аліментів у порівнянні із його матеріальним та сімейним станом, у якому він перебував на час ухвалення рішення про стягнення аліментів.
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 липня 2019 року, справа № 415/4386/16-ц, провадження № 61-21056св18.
Окрім вищевикладеного, суд звертає увагу, що станом на день постановлення Смілянським міськрайонним судом Черкаської області заочного рішення від 13 лютого 2025 року у цивільній справі №703/397/25, яким вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_23 аліменти на утримання дитини, обставини, на які позивач ОСОБА_2 посилається на як підставу зменшення розміру аліментів, окрім: реєстрації шлюбу, укладеного між ним та ОСОБА_6 ; набуття статусу багатодітної сім'ї, та за виключенням наявності у позивача кредитних зобов'язань, дату виникнення яких з матеріалів справи не можливо встановити, вже існували, внаслідок чого суд приходить до висновку, що такі обставини не є доказами зміни його матеріального становища, у тому числі у бік його погіршення, після постановлення Смілянським міськрайонним судом Черкаської області заочного рішення від 13 лютого 2025 року у цивільній справі №703/397/25.
Позивач ОСОБА_2 , після отримання заочного рішення суду у цивільній справі №703/397/25, у разі не згоди з визначеним судом розміром аліментів, які підлягають стягнення з нього на користь відповідача ОСОБА_1 на утримання сина, не був позбавлений можливості звернутися до суду з заявою про перегляд заочного рішення, подавши до суду відповідні докази, які, на його думку, впливали на визначення розміру аліментів, що підлягали стягненню з нього, а у подальшому, у разі не задоволення такої заяви, мав право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, саме позивач ОСОБА_2 зобов'язаний довести обставини, які мають значення для вирішення спору, а саме, що його сімейний стан та матеріальне становище, у порівнянні з його матеріальним становищем, яке мало місце станом на час постановлення судом заочного рішення у справі №703/397/25, змінилися, при цьому матеріальне становище - у бік погіршення, та впливають на можливість виплачувати ним аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у раніше визначеному судовим рішенням розмірі та надати відповідні докази, що позивачем ОСОБА_2 зроблено не було.
При цьому, зміна сімейного стану позивача ОСОБА_2 внаслідок реєстрації шлюбу між ним та ОСОБА_6 , з урахуванням встановлених судом обставин, які викладені вище, жодним чином не впливає на змогу позивача ОСОБА_2 сплачувати на користь відповідача ОСОБА_1 аліменти на утримання сина у визначеному заочним рішенням суду розмірі.
Відповідно до ч.1-3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що під час судового розгляду не встановлено, що з часу постановлення заочного рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 лютого 2025 року у справі №703/397/25 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , матеріальне становище ОСОБА_2 змінило, у бік його погіршення, а також позивачем не подано доказів неможливості сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у встановленому судом розмірі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, витрати позивача по сплаті судового збору за подання до суду даної позовної заяви слід віднести на рахунок останнього.
На підставі викладеного, керуючись ст.4, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_9 .
Відповідач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_10 .
Повний текст рішення виготовлено 05 серпня 2025 року.
Головуючий Т.В. Ігнатенко