Справа № 634/629/25
Провадження № 2/634/256/25
Категорія 40
05.08.2025 року
Сахновщинський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Єрьоміної О.В.,
при секретарі Литвиненко Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Сахновщина Харківської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 12400,00 грн., а також судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.11.2024 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір (оферти) №04.11.2024-100002543. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 4000 гривень строком на 140 дні із фіксованою незмінною процентною ставкою 1 % за один день користування. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. У свою чергу відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 12400 грн., з яких:
заборгованість по тілу кредиту у розмірі 4000 грн.;
заборгованість по процентам у розмірі 5600 грн.;
заборгованість по комісії у розмірі 800,00 грн;
заборгованість за неустойкою у розмірі 2000,00 грн.
Враховуючи те, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором та заборгованість за договором не погашає, позивача звернувся до суду за захистом своїх прав.
У судове засідання представник позивача не з'явився, просив слухання справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з"явився, повідомлявся належним чином про час, дату та місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомив. Відзив до суду не надав.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що 04.11.2024 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір (оферти) №04.11.2024-100002543. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 4000 гривень строком на 140 дні із фіксованою незмінною процентною ставкою 1 % за один день користування. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. У свою чергу відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 12400 грн., з яких:
заборгованість по тілу кредиту у розмірі 4000 грн.;
заборгованість по процентам у розмірі 5600 грн.;
заборгованість по комісії у розмірі 800,00 грн;
заборгованість за неустойкою у розмірі 2000,00 грн.
Відповідно до положень статей 5,15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація, в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, я склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки і інших факторів на дату укладення договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало, надавши відповідачу кредит в сумі 4000 грн.
У порушення умов кредитного договору свої зобов'язання відповідач за кредитним договором своєчасно не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої здійснений відповідно до умов договору та підтверджено наданим розрахунком.
Отже, позивачем доведений факт наявності заборгованості за кредитним договором №04.11.2024-100002543 від 04.11.2024 року в сумі 9600 грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4 000,00 грн; заборгованості по відсоткам в розмірі 5600,00 грн.
На час розгляду справи судом відповідачем не надано альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором, а також даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до статті 617 ЦК України.
Позивач серед іншого просить стягнути неустойку, але, відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Отже, суд вважає, що нарахування неустойки в сумі 2000,00 грн за невиконання грошового зобов'язання є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача комісії в розмірі 800,00 гривень, то суд зважає на таке.
Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
За обставинами справи № 496/3134/19, яка перебувала на розгляді Великої Палати Верховного Суду, комісія за обслуговування кредитної заборгованості включала, зокрема, плату за надання інформації про стан кредиту. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що така комісія є нікчемною і для кваліфікації умови цього договору як оспорюваної чи нікчемної має значення не назва комісії, а її зміст, тобто перелік дій банку, за які він цю комісію передбачив.
При цьому в постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. (п..п. 31.17,31.18).
Тобто законом передбачено встановлення комісії за надання кредиту, як й за обслуговування та повернення кредиту, крім комісії, які в силу ч.ч.1,2 ст. 11 цього Закону мають надаватися безоплатно.
Ураховуючи наведене, оскільки відповідачу було встановлено плату у вигляді комісії за надання кредитних коштів, що за законом повинно надаватися безоплатно, визначеніу кредитному договорі умови щодо обов'язку позичальника сплатити комісійну винагороду в розмірі 20% від суми кредиту, що становить 800,00 грн., є нікчемними.
За таких обставин, позивач без належних на те правових підстав нарахована комісія в розмірі 800,00 грн., а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1875,10 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.263-265,280 ЦПК України, суд,
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833) суму заборгованості за кредитним договором №04.11.2024-100002543 року в розмірі 9600,00 грн., а також судовий збір у сумі 1875,10 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданої протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя