Справа № 561/882/25
05 серпня 2025 року с-ще Зарічне
Зарічненський районний суд Рівненської області в складі:
судді - Світличного Р.В.,
за участю секретаря - Савич Ж.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Зарічне за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
10 липня 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через свого представника Корнійчук Д.Д., засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 22500,00 грн.
На обґрунтування своїх вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вказує, що відповідно до укладеного електронного с року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4500,00 грн строком на 300 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,00% в день. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором у встановленому договором порядку та строки, з врахуванням програми лояльності позивача, на день звернення з позовом до суду має заборгованість в сумі 22500,00 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача.
Ухвалою Зарічненського районного суду Рівненської області від 14 липня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін в судове засідання. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином 17 липня 2025 року (а.с.56). Відзиву на позовну заяву не подав.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги потрібно задовольнити частково, виходячи з таких підстав.
Судом встановлено, що 17 вересня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 1273-5875, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 4500,00 грн на указаний ним банківський рахунок зі сплатою 3% за кожен день користування кредитом.
Цей договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачкою договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А8529 (а.с.17). Такі дії сторін повністю узгоджуються з вимогами ст. 6, 627 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Підписавши 17 вересня 2023 року договір про відкриття кредитної лінії, ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку передбаченому цим договором (п. 2.2. договору).
Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що за електронним договором про відкриття кредитної лінії № 1273-5875 від 17 вересня 2023 року нарахування відсотків позивачем здійснювалося поза межами встановленого строку кредитування і усупереч узгодженій вартості кредиту.
З дослідженого в ході судового розгляду договору про відкриття кредитної лінії № 1273-5875 обумовлено сукупну вартість кредиту лише в сумі 6075,00 грн, яка включає 4500,00 грн суми кредиту та 1575,00 грн процентів за користування кредитними коштами. Термін повернення кредитних коштів (перший базовий період) складав 14 календарних днів, а строк повернення кредитних коштів - 30 вересня 2023 року (п. 2.3., 5.3.1. договору).
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, однак в порядку вказаної правової норми такої позовної вимоги заявлено не було. Тому суд не вправі вийти за межі заявлених вимог з огляду на дію принципу диспозитивності цивільного судочинства.
Так, у тексті кредитного договору вказується й про те, що строк кредитування складає 300 днів. Строк договору є рівними строку кредитування, однак в частині виконання зобов'язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.4.12).
При цьому зазначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає: 45000,00 гривень та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом (п.4.14 договору), а у п. 4.1. договору записано, що загальний розмір кредиту (сума кредиту) за цим договором становить 4500.00 грн
Реальна річна ставка процентна ставка на дату укладення цього договору складає 1 139 965,0%. (п.4.13, 4.9 договору).
Тобто в наданій до справи копії кредитного договору визначаються фактично три строки, в межах який здійснюється повернення отриманих позичальником грошових коштів, та декілька розмірів/вартостей кредиту.
Тому при вирішенні спірних правовідносин суд вважає за необхідне застосувати положення contra proferentem.
В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21) зроблено висновок, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення «contra proferentem». «Contra proferentem» (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem») - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» («no individually negotiated»), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін». Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.
Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у 6075,00 гривень та в 14 днів відповідно, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом. Це не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
В силу п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Очевидно, що визначений позивачем у позові розмір процентів є непропорційно великою сумою компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості кредиту), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Правильність застосування положень п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до зменшення заборгованості саме за процентами від суми позики, а не лише до неустойки, підтверджується постановою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 132/1006/19.
Також відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи.
Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначав, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Таким чином сумарний розмір заборгованості відповідача складає 6075,00 грн (4500+1575=6075) з чим погоджується суд.
Саме такий розмір заборгованості на переконання суду відповідає існуючій домовленості сторін.
Доказів погашення указаної заборгованості кредитору відповідачем не надано, а тому позов саме у такому розмірі слід задовольнити.
Пред'являючи позов, позивач поніс 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору (а.с.81).
Судовий збір слід розподілити за правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов майнового характеру задоволений на 27,00 % відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути 654,05 грн судового збору (2422,40 * 27,00% = 654,05).
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 142, 263 - 265, 273 ЦПК України
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором 1273-5875 від 17 вересня 2023 року в розмірі 6075,00 грн (Шість тисяч сімдесят п'ять гривень), з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 4500,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 1575,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 645,05 (Шістсот п'ятдесят чотири гривні п'ять копійок) витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», 01133, Київ, Бульвар Лесі Українки, 26 офіс 407, ЄДРПОУ: 38548598;
Відповідачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя Р.В. Світличний