29.07.2025 Справа №607/7288/25 Провадження №2/607/2762/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі :
головуючого Ромазана В.В.
з участю секретаря Гайдук М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 у якому просить: cтягнути з відповідача в його користь грошові кошти в сумі 1 134 722 гривні, що еквівалентно 27081,69 доларів США за курсом продажу доларів США АТ КБ !Приватбанк» станом на 26.02.2025. У рахунок погашення боргу, звернути стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,12 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6125286900:02:001:1047, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1937827561252, початкову ціну предмету іпотеки у грошовому вираженні визначивши за процедурою, передбаченою частиною 6 статті 38 Закону України «Про іпотеку»; - житловий будинок номер АДРЕСА_2 , загальною площею 63,9 кв.м., житловою 43,1 кв.м., реєстраційний номер об'єктів нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1937851061252, початкову ціну предмету іпотеки у грошовому вираженні визначивши за процедурою передбаченою частиною шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку».
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 16.11.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено нотаріально-посвідчений договір позики грошей, а також 24.12.2020 договір про внесення змін до нього. Відповідно до п..1.1 зазначеного Договору, Позикодавець передав у власність Позичальнику строком до 24.12.2021, а Позичальник прийняв від нього у власність грошові кошти в розмірі 775200 гривень, що на день нотаріального посвідчення договору за курсом продажу доларів США ПАТ КБ «Приватбанк» відповідає еквіваленту 27200 доларів США. Пунктом 1.2 зазначеного договору, Позичальник засвідчив факт одержання ним грошових коштів від Позивача до підписання та нотаріального посвідчення цього договору, про що позичальник ствердив власним підписом під цим договором. Зі змісту п.п.1.4 та 3.1 договору вбачається домовленість сторін правочину, а саме те, що загальна сума повернутих коштів в гривневому еквіваленті має відповідати 27200 доларів США за курсом продажу доларів США ПАТ КБ «Приватбанк» на дату здійснення платежу. Крім цього сторони у пункті 3.2.1 вказаного договору встановили графік повернення позики в строк до 24.01.2021. Також у пункті 2.1 договору сторони погодили, що для забезпечення виконання зобов'язань щодо повернення позики, сплати штрафних санкцій, а також відшкодування збитків у зв'язку із порушенням умов договору, Крім цього, у рахунок виконання вказаного зобов'язання, Позикодавцю передається в іпотеку нерухоме майно, а саме: - житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,12 га, яка розташована за тією ж адресою, що підтверджено укладеним 06.11.2020 між сторонами нотаріально-посвідченим Іпотечним договором. Позивач зазначив, що 14.01.2025 відповідачем на виконання договору позики грошей від 16.11.2020 було повернуто 5000 грн., що еквівалентно 118,31 долару США за курсом продажу ПАТ КБ «Приватбанк» на дату здійснення платежу. Станом на 26.02.2025 зобов'язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за умовами договору позики грошей від 16.11.2020 не виконано, заборгованість за позикою становить 1 134 722,81 грн., що еквівалентно 27081,69 доларів США за курсом продажу доларів США АТ КБ «Приватбанк» станом на 08.04.2025 з розрахунку 41,25 грн. за 1 долар США.
Ухвалою судді від 11.04.2025 відкрито провадження у даній справі та ухвалено провести її розгляд у порядку загального позовного провадження.
Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позов не подавав.
19.05.2025 у даній справі протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Черніцький І.Р. в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує з підстав зазначених у позові та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засіданні не з'явився, хоча неодноразово повідомлявся про місце та час розгляду справи, подавши заяву згідно якої просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі, не заперечує проти їх задоволення.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив.
Згідно договору позики грошей від 16.11.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О.О., реєстраційний номер - 1386, укладеного між ОСОБА_1 (Позикодавець) та Федуна (Позичальник), Позикодавець передав у власність Позичальникові (у позику) строком до 16.11.2021, а Позичальник прийняв від нього у власність строком до 16.11.2021 грошові кошти в розмірі 581400 гривень, що на день нотаріального посвідчення цього договору за курсом продажу доларів США ПАТ КБ «Приватбанк», що відповідає еквіваленту 20400 доларів США, з розрахунку за один долар США 28,50 грн.
У пункті 1.2 зазначеного договору сторони передбачили, що грошові кошти в розмірі 581400 грн., які є предметом даного договору вже передані Позикодавцем та одержані ОСОБА_2 до підписання та нотаріального посвідчення цього Договору, про що ОСОБА_3 стверджує своїм підписом під даним договором.
Також, у пункті 1.4 зазначеного договору позики, сторони домовились, що відповідно до ч.2 статті 533 ЦК України, сума позики, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за курсом продажу доларів США ПАТ КБ «Приватбанк» на день платежу. Позикодавець та Позичальник домовились, що у випадку зміни курсу продажу доларів США ПАТ КБ «Приватбанк» на день повернення позики чи її частини, порівняно із курсом, який діяв на день укладення даного договору, сума позики в гривневому еквіваленті відповідно пропорційно збільшується або зменшується. Сторони домовились, що загальна сума повернутих коштів в гривневому еквіваленті має відповідати сумі 20400 доларів США.
Крім цього, сторони у пункті 3.2. договору встановили строки повернення позики, кінцева дата якої 16.11.2021 року.
Також судом встановлено, що 24.12.2020 року між Позикодавцем ОСОБА_1 та Позичальником ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір про внесення змін до договору позики грошей від 16.11.2020, відповідно до якого сторони внесли зміни у п.п.1.1 договору позики грошей, згідно із яким за цим договором передав у власність Позичальникові (у позику) строком до 24.12.2021, а Позичальник прийняв від нього у власність строком до 24.12.2021 грошові кошти у розмірі 775200 гривень, що за курсом продажу доларів США ПАТ КБ «Приватбанк» відповідає еквіваленту 27200 доларів США, з розрахунку за один долар США 28,50 грн.. Сторони домовились, що остаточний розрахунок за цим Договором позики має бути здійснено не пізніше 24.12.2021. Крім цього, сторони внесли зміни у пункт 3.2 договору позики грошей щодо строків повернення позики, останній платіж за якою повинен складати 24.12.2021 року.
Крім цього, з метою забезпечення виконання зобов'язання за договором позики від 16.11.2020, 16.11.2020 між ОСОБА_1 (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець) укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О.О. предметом якого згідно пункту 1.2 виступає наступне нерухоме майно:
-житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 63,9 кв.м., житловою 43,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1937851061252;
-земельна ділянка площею 0,12 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6125286900:02:001:1047, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1937827561252.
У пункті 2.1 зазначеного договору передбачено, що загальна вартість предмету іпотеки, за згодою сторін та відповідно до висновків про ринкову вартість майна складає 291 548 грн.
У пункті 4.1 даного Договору сторони передбачили, що Іпотекодержатель має право: у випадку, якщо в момент настання терміну виконання будь-якого зобов'язання за договором позики, зобов'язання Іпотекодавця в повному обсязі або в частині виконано не буде, Іпотекодержатель має право у відповідності до умов цього Договору звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог, які визначаються на момент такого задоволення, включаючи відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, неустойку, необхідні витрати на утримання, звернення стягнення та реалізацію предмету іпотеки.
У розділі 5 та 6 зазначеного договору Іпотеки, сторони передбачили задоволення вимог та порядок звернення стягнення та предмет іпотеки, а також позасудове врегулювання та застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя (відповідно до ст.36, 37, 38 Закону України «Про іпотеку»).
Зокрема, пункти 5.1-5.4 передбачають, що у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником умов основного договору, Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Сторони цього Договору дійшли згоди і погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки буде здійснюватись шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що містяться у цьому договорі. Визначений цим Договором спосіб задоволення вимог Іпотекодержателя не перешкоджає Іпотекодержателю застосувати інші встановлені Законом України «Про іпотеку способи» звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення умов основного договору та/або умов цього Договору, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю (позичальнику) рекомендованим листом з описом вкладень, або кур'єрською доставкою на адресу зазначену в цьому договорі письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушених зобов'язань у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання, порушення строку виконання та/або виконання не в повному обсязі цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору та чинного законодавства України. положення цього пункту даного Договору не є перешкодою для реалізації прав Іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом свої порушених прав до суду у встановленому чинним законодавством порядку.
Пунктами 6.1-6.3 зазначеного договору передбачено, що даним застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, сторони цього договору визначають спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку» та за своїми правовими наслідками дане застереження прирівнюється до договору про задоволення вимог Іпотекодержателя. Сторони цього договору вирішили, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись на розсуд Іпотекодержателя або шляхом набуття іпотеко держателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного договору або шляхом набуття Іпотекодержателем права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі- покупцеві на підставі договору купівлі-продажу, у порядку встановленому чим договором. Сторони цього договору вирішили, що Іпотекодержатель у разі порушення Позивальником зобов'язань за основним договором, задовольняє забезпечену іпотекою вимогу на свій розсуд або шляхом набуття права власності на предмет іпотеки або шляхом набуття права продажу від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві.… Пунктом 6.4, 6.6, 6.7 зазначеного договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником умов основного договору, в тому числі у випадку одноразового чи неодноразового прострочення позичальниками сплати та/або неповернення позики Позикодавцеві (Іпотекодержателю), порушення будь-яких інших умов основного договору, а також у випадку порушення Іпотекодавцем умов цього договору, в т.ч. умов зберігання та/або експлуатації предмета іпотеки - незалежно від настання строку виконання зобов'язань по основному договору, Іпотеекодержатель надсилає Іпотекодавцю та позичальнику письмову вимогу про усунення порушень…Вимога про усунення порушень надсилається поштою рекомендованим листом з описом вкладень або кур'єрською доставкою на адресу Сторони, зазначену в договорі…Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору та чинного законодавства.
Також, сторонами 24.12.2020 року було укладено нотаріально-посвідчений договір про внесення змін до Іпотечного договору від 16.11.2020, у якому сторони змінили пункт 1.1 договору Іпотеки щодо суми позики у розмірі 775200 грн., що за курсом продажу доларів США ПАТ КБ «Приватбанк» відповідає еквіваленту 27200 доларів США.
Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
При цьому, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у деся ть разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не тільки факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 02.07.2017 року у справі №6-79цс14, відповідно до норм 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
На підставі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (ч. 2 ст. 524 ЦК України) і в такому разі сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 ЦК України).
Поряд із цим, Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи №464/3790/16-ц, зробила висновки, які виклала у постанові від 16 січня 2019 року (провадження № 14-465цс18). Так, посилаючись на вимоги ст.ст. 1046 та 1049 ЦК України Велика Палата Верховного Суду вказала, що укладення, так і виконання окремих договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми як в іноземній валюті, так в національній валюті України.
Таким чином, судом встановлено наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за укладеним 16.11.2020, нотаріально посвідченим договором позики грошей, із строком його виконання до 16.11.2021. При цьому, суд зазначає, що умовами вказаного правочину сторони погодили, що загальна сума повернутих коштів в гривневому еквіваленті має відповідати 27200 доларів США, на день повернення позики. Вказане визнається та не заперечується сторонами. Також, суд враховує й те, що у договорі позики грошей передбачено перерахунок грошового зобов'язання у разі зміни курсу національної валюти України щодо іноземної валюти на день сплати боргу.
Також судом встановлено, що відповідачем 14.01.2025 на виконання зобов'язань за вказаним договором позики грошей повернуто 5000 грн., що еквівалентно 118,31 долар США за курсом продажу доларів США ПАТ КБ «Приватбанк» на дату здійснення платежу.
Таким чином, сума неповернутого боргу за вказаним договором позики грошей відповідачем буде складати 1 134 722,81 грн., що еквівалентно 27081,69 доларів США за курсом продажу доларів США АТ КБ «Приватбанк» станом на 08.04.2025 року із розрахунку 41,25 грн. за один долар США.
Відтак, позовні вимоги позивача у частині стягнення із відповідача на користь позивача боргу в розмірі 1 134 722, 81 грн., що еквівалентно 27081,69 доларів США підлягають до задоволення.
Щодо вимог позивача у частині звернення стягнення на предмет іпотеки, суд зазначає наступне.
Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Велика Палата Верховного Суду у п.36 постанови від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15 зазначила, що ч.2 ст.36 Закону, яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог Іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у ч.3 ст.36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (ст. ст. 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса (близькі за змістом висновки сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/17423/17).
Частиною 1 статті 37 зазначеного Закону передбачено, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Частиною 1 статті 38 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.
Частиною 1 статті 39 Закону України «Про іпотеку», у редакції чинні на момент виникнення правовідносин, передбачено, що уразі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки. У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Як уже зазначав суд, в силу вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд, констатує, що як вбачається із змісту поданої ОСОБА_1 позовної заяви, останній у іншій частині його позовних вимог просить у рахунок погашення боргу, звернути стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,12 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6125286900:02:001:1047, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1937827561252, початкову ціну предмету іпотеки у грошовому вираженні визначивши за процедурою, передбаченою частиною 6 статті 38 Закону України «Про іпотеку»; - житловий будинок номер АДРЕСА_2 , загальною площею 63,9 кв.м., житловою 43,1 кв.м., реєстраційний номер об'єктів нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1937851061252, початкову ціну предмету іпотеки у грошовому вираженні визначивши за процедурою передбаченою частиною шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку». Частина 6 статті 38 Закону України «Про іпотеку» визначає, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
Однак, у зазначених вище позовних вимогах, позивач не визначає конкретного способу реалізації предмету іпотеки. Адже, обрання певного способу правового захисту є правом позивача, виходячи із його власних інтересів, а не обов'язком суду, який розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, відтак не вказав способу захисту порушеного права, а тому вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки без визначення способу його реалізації суперечить вимогам статті 39 Закону України «Про іпотеку» .
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 30.09.2020 року у справі №405/1873/14.
Таким чином, суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, а також докази, які надані сторонами, вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки, слід задовольнити частково, стягнувши із ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики грошей від 16 листопада 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О.О. у розмірі 1 134 722 (один мільйон сто тридцять чотири тисячі сімсот двадцять дві) грн.. 81 коп., що еквівалентно 27 081 (двадцять сім тисяч вісімдесят один долар) США 69 центів. У задоволенні решти позовних вимог, відмовити. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265, 280-284, 289 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики грошей від 16 листопада 2020 року, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О.О., зареєстрованим в реєстрі за №1386, у розмірі 1 134 722 (один мільйон сто тридцять чотири тисячі сімсот двадцять дві) грн.. 81 коп., що еквівалентно 27 081 (двадцять сім тисяч вісімдесят один долар) США 69 центів.
У решті вимог, відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 11 171 (одинадцять тисяч сто сімдесят одну) грн. 20 коп. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні із позовом в суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Реквізити сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Головуючий суддяВ. В. Ромазан