П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 515/514/23
Головуючий І інстанції: Хом'якова В.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення - 15.08.2024р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету, -
29.03.2023р. ОСОБА_1 звернулася до Татарбунарського районного суду Одеської області із позовом до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 17.03.2023р. за №64 «Про затвердження акту обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, та про видачу ордера на видалення зелених насаджень».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.03.2023р. виконавчий комітет Татарбунарської міської ради рішенням №64 затвердив акт обстеження земельних насаджень, що ростуть по вул. 23 серпня, 13, м.Татарбунари, що складений 08.03.2023р. постійно діючою комісією для обстеження зелених насаджень та сухостою, що підлягають видаленню. Також, рішенням виконкому №64 вирішено видати ордер №1 на видалення зелених насаджень, визначених у акті обстеження від 08.03.2023р. У той же час, позивач звертає увагу на те, що представник ДЕІ не приймав участь в обстеженні дерев, а його підпис здійснений не власноруч, що є порушенням, так як участь спеціаліста в таких діях обов'язкова. При цьому, в акті не зазначена інформація про визначення відновної вартості зелених насаджень відповідно до проектної документації, відсутня інформація щодо суми, передбаченої в проектній документації на озеленення території. Відновна вартість 4 дерев, на думку позивача, ніяк не може становити 16897,40 грн., як зазначено комісією в акті обстеження, що вказує на занижену вартість. Окрім того, посилаючи на вимоги «Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006р. №1045), позивач вказує, що в складеному акті комісією не зазначена інформація про причину набуття деревами аварійного, сухостійного і фаутного стану.
Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 04.04.2023р. матеріали позову ОСОБА_1 до передано за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023р. відкрито провадження у справі та залучити до участі в якості співвідповідача виконавчий комітет Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.
Представники відповідачів надали до суду першої інстанції письмові відзиви, у якому позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, позивач 25.09.2024р. подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.08.2024р. та прийняти нове, який задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2024р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
03.10.2024р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 мешкає у м.Татарбунари.
15.02.2023р. Татарбунарське сільське споживче товариство «ССТ» звернулося із заявою №9 до міського голови про надання дозволу на заміну дерев в кількості 7 штук на молоді саджанці дерев породи «Платан клинолистний» з метою проведення благоустрою біля комплексу «Універмаг» та магазину «Рубін» по вул. 23 серпня.
08.03.2023р. постійно діючою комісією (сформованою розпорядження міського голови від 28.11.2022р. за №208-р) для обстеження зелених насаджень та сухостою, що підлягають видаленню, складний акт обстеження зелених насаджень. Комісія мала наступний персональний склад: голова - секретар міської ради Лєсніченко О.В., секретар комісії - головний спеціаліст відділу з питань управління майном комунальної власності з питань управління майном , архітектури та земельних відносин ради Мороз А.Ю. Члени комісії: начальник відділу з питань управління майном, архітектури та земельних відносин міської ради Катанов І.В., начальник відділу з питань управління майном комунальної власності з питань управління майном, архітектури та земельних відносин ради Станімак І.А., керівник Управління майном комунальної власності та забезпечення благоустрою у місті Даскалєску О.Є., головний спеціаліст відділ архітектури відділу з питань управління майном, архітектури та земельних відносин Павленко Н.В., представник Державної екологічної інспекції Південно-західного округу Паніот С.І.
У даному акті обстеження вказано, що видаленню підлягає 7 дерев (ясен), два дерева фаутні уклін нахилу яких становить 45%, та створюють аварійну небезпеку. Одно дерево стовбур якого сухий та підлягає видаленню, чотири дерева в задовільному стані, що підлягають видаленню за відновленою вартістю. Стосовно 4 дерев стан яких охарактеризований як «задовільний», вказано, що відновна вартість становить 16897,40 грн.
Акт підписаний членами комісії.
Довідка, підписана міським головою, містить детальний розрахунок відновленої вартості дерев - 16897,40 грн.
16.03.2023р. Татарбунарська міська рада видала дозвіл №65, яким дозволила Татарбунарському сільському споживчому товариству проводити благоустрій з облаштування розмітки паркувальних місць; укладення тротуарної плитки, насадження дерев; встановлення лавок за адресою: вул. 23 Серпня, м.Татарбунари (магазин універмаг) відповідно до план-схеми згідно з додатком 1 до цього дозволу.
17.03.2023р. виконавчий комітет Татарбунарської міської ради своїм рішенням №64 затвердив акт обстеження земельних насаджень, що ростуть по вул. 23 Серпня, 13, м.Татарбунари.
Також, вказаним вище рішенням виконавчого комітету №64 було вирішено видати ордер за №1 на видалення зелених насаджень, визначених у акті обстеження, складеного 08.03.2023р.
21.03.2023р. Татарбунарським сільським споживчим товариством сплачено 16897,40 грн. плати за видалені дерева, що підтверджується платіжним дорученням №80.
У той самий день, Татарбунарському сільському споживчому товариству було видано ордер на видалення 7 дерев.
Після видалення дерев, деревину передано відділу освіти Татарбунарської міської ради (12,5 куб.м) для забезпечення потреб закладів дошкільної освіти під час чергового опалювального сезону, що підтверджується актом від 29.03.2023р., який складеним сільським споживчим товариством та відділом освіти Татарбунарської міської ради.
Однак, вважаючи рішення виконавчого комітету Татарбунарської міської ради від 17.03.2023р. №64 протиправним та безпідставним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та, відповідно, відсутності підстав для їх задоволення.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Згідно із ч.ч.1,3 ст.140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села або ж добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, що встановлений законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Так, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст.144 Конституції України).
В преамбулі Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. №280/97-ВР зазначено, що Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Як зазначено у ч.1 ст.6 Закону №280/97-ВР, первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій та повноважень є територіальна громада села, селища, міста, а система місцевого самоврядування, за змістом ч.1 ст.5 цього Закону, включає, окрім територіальної громади та інших суб'єктів, також й виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.
За визначенням, наведеним у ч.1 ст.11 Закону №280/97-ВР, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі створення таких) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
У відповідності до пп.7 п. «а» ч.1 ст.30 Закону №280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, власні (самоврядні) повноваження: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
За змістом ч.6 ст.59 цього Закону, виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
Як передбачено у ст.1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005р. №2807-IV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин у справі), благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Заходами з благоустрою населених пунктів, відповідно до цієї ж статті, вважаються роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об'єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.
У силу вимог п.3 ч.1 ст.2 Закону №2807-IV, благоустрій населених пунктів передбачає, серед іншого, створення умов для реалізації прав і виконання обов'язків суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів.
Система ж благоустрою населених пунктів включає визначення суб'єктів та об'єктів у сфері благоустрою населених пунктів, організацію благоустрою населених пунктів, а також здійснення державного, самоврядного і громадського контролю у сфері благоустрою населених пунктів.
Пунктом 2 ч.1 ст.21 цього Закону визначено, що зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях є елементами (частинами) об'єктів благоустрою.
При цьому, як вбачається зі ст.12 Закону №2807-IV, суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
Частиною 1 ст.20 Закону №2807-IV визначено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
У свою чергу, за правилами ч.1 ст.10 Закону №2807-IV, до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить:
1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів;
2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів;
3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб);
4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.
У відповідності до ч. 2 ст. 10 Закону №2807-IV, до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить:
1) забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;
2) організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях;
3) організація місць відпочинку для населення;
4) затвердження схем санітарного очищення населених пунктів, а також впровадження систем роздільного збирання побутових відходів;
5) здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою, а також утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд і об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо;
6) визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об'єктах благоустрою;
7) визначення графіків роботи зовнішнього освітлення території;
8) визначення на об'єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиралень;
9) залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;
10) визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об'єктів благоустрою;
11) визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища;
12) інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;
13) участь у проведенні щорічного всеукраїнського конкурсу «Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку»;
14) видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.
Згідно з ч.3 ст.28 Закону №2807-IV, видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Підставою для видалення зелених насаджень після обстеження земельної ділянки і складання акта обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, є документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, отримані згідно з Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011р. №3038-VI. У цьому разі видалення зелених насаджень не потребує дозволу (ордера). Відновна вартість визначається на підставі акта обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, та сплачується до прийняття об'єкта в експлуатацію. Розмір відновної вартості видалених зелених насаджень зменшується на суму, передбачену проектною документацією на озеленення території.
Порядок же видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006р. №1045.
Так, згідно з п.2 Порядку №1045, видалення зелених насаджень здійснюється, зокрема, у разі: виконання підготовчих і будівельних робіт на об'єктах відповідно до ст.ст.35-37 Закону №3038-VI; досягнення деревом вікової межі; ліквідації наслідків стихійного лиха, аварійної та надзвичайної ситуації; знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев, а також самосійних і порослевих дерев з діаметром кореневої шийки не більш як 5 сантиметрів; ліквідації аварійної ситуації на інженерних мережах населеного пункту; провадження господарської діяльності на території розсадників з вирощування декоративних дерев та кущів.
За приписом п.3 Порядку №1045, видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі ордера.
Підставою для прийняття рішення компетентним органом, відповідно до п.4 Порядку №1045, є заява про видалення зелених насаджень, подана юридичною чи фізичною особою.
Після надходження заяви компетентний орган утворює комісію з питань визначення стану зелених насаджень і їх відновної вартості, до складу якої входять представники заявника, власника земельної ділянки (користувача), компетентного органу, територіального органу ДЕІ, а у разі потреби - балансоутримувача території та комунального підприємства, що здійснює утримання зелених насаджень.
Під час формування складу комісії компетентний орган протягом двох днів після надходження заяви надсилає запити до територіального органу ДЕІ, власника земельної ділянки (користувача), балансоутримувача території та комунального підприємства, що здійснює утримання зелених насаджень, щодо можливості їх участі в роботі комісії. Територіальний орган ДЕІ та заінтересовані організації у п'ятиденний строк після надходження запиту надсилають компетентному органу в письмовій формі повідомлення про включення свого представника до складу комісії.
Після надходження повідомлень компетентний орган протягом трьох днів затверджує склад комісії. У разі надходження повідомлень про відмову від участі представників територіального органу ДЕІ та заінтересованих організацій склад комісії затверджується без таких представників. Комісія у п'ятиденний строк після її затвердження визначає стан зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, і їх відновну вартість, а також складає акт обстеження тих насаджень, що підлягають видаленню, за формою, затвердженою Мінрегіоном.
Відновна вартість зелених насаджень визначається у відповідності до методики, затвердженої Мінрегіоном. У разі знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев комісія з'ясовує причину набуття деревами такого стану, про яку зазначається в складеному комісією акті. Кожному члену комісії надається один примірник акта. У разі відсутності представника територіального органу ДЕІ у складі комісії один примірник акта у триденний строк надсилається до територіального органу Держекоінспекції. Голова комісії готує в п'ятиденний строк проект рішення компетентного органу про видалення зелених насаджень, в якому зазначається інформація про кількість зелених насаджень, що підлягають видаленню і залишаються на земельній ділянці. Компетентний орган у місячний строк після надходження зазначеного проекту рішення про видалення зелених насаджень приймає відповідне рішення і видає наступного дня заявнику його копію для оплати відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню.
Враховуючи, що відповідачем, у даному випадку, було видано Татарбунарському сільському споживчому товариству дозвіл від 16.03.2023р. за №65 на проведення благоустрою з облаштування розмітки паркувальних місць, укладення тротуарної плитки, насадження дерев, встановлення лавок за адресою: вул. 23 Серпня, м. Татарбунари (відповідно до план-схеми згідно з додатком 1 до цього дозволу), доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність будь-яких підстав для видалення дерев оцінюються колегією суддів критично і відхиляються, оскільки видалення дерев відбулося з метою виконання підготовчих і будівельних робіт для реконструкції комплексу «Універмаг» (на території, прилеглої до об'єктів нерухомого майна сільського споживчого товариства), тобто на передбаченій Порядком №1045 підставі.
Суду також було надано копію рішення виконавчого комітету від 27.02.2022р. за №122, яким надано дозвіл на порушення об'єкту благоустрою території прилеглої до об'єктів нерухомого майна споживчого товариства, розташовані з адресою вул. 23 Серпня, 13, м.Татарбунари, Білгород-Дністровського району, Одеської області для насадження декоративних квітів, дерев, встановлення лавок.
У свою чергу, зазначене вище рішення виконавчого комітету не є предметом цього спору та не стосується прав чи обов'язків позивача.
При цьому, як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, доводи позивача щодо порушення процедури видалення дерев також не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, адже комісія з питань визначення стану зелених насаджень та їх відновленої вартості була призначена розпорядженням міського голови та мала у складі представників заявника, територіального органу ДЕІ, представника Управління майном комунальної власності та інших.
У той же час, позивач, посилаючись на протиправність рішення відповідача, вважає графічне зображення підпису в акті обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, від імені представника ДЕІ Південно-західного округу Паніот С.І. фальсифікованим.
Перевіривши вказані вище доводи, надавши належну оцінку конкретним обставинам справи, зокрема можливому факту підроблення доказів у даній справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст.73,75 КАС України, належними є доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
При цьому, у силу вимог ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або ж відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на те, що як за підроблення документів, так і за завідомо неправдиве показання свідка, подання завідомо недостовірних чи підроблених доказів (введення, зокрема, в оману суду) у ст.ст.358 та 384 КК України передбачено кримінальну відповідальність, тому належним засобом доказування існування викладених позивачем обставин необхідно вважати процесуальне рішення за наслідками здійснення кримінального провадження, яким і встановлено відповідні факти.
Проте, належного підтвердження доводів в частині підроблення підпису у наданих документах позивач до суду не надав. Результатів здійснення кримінальних проваджень за відповідним фактом матеріали цієї справи не містять.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що одне лише посилання, без підтвердження належними доказами, на фальсифікацію (підроблення) відповідачем доказів у цій справі не може бути підставою для скасування рішення від 17.03.2023р. за №64 «Про затвердження акту обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, та про видачу ордера на видалення зелених насаджень», адже не є достатнім для сумнівів у законності спірного рішення відповідача.
Більше того, особиста участь представника ДЕІ фактично і не є обов'язковою в роботі комісії, що передбачено у п.4 Порядку №1045, а саме, у разі відсутності представника територіального органу ДЕІ у складі комісії один примірник акту надсилається до територіального органу ДЕІ у триденний строк.
Що ж стосується заниженої відновної вартості дерев, які були видалені, то судом попередньої інстанції цілком вірно і обґрунтовано надано оцінку довідці, яка містить розрахунок суми 16897,40 грн.
Довідка складена відповідно до «Методики визначення відновної вартості зелених насаджень» (затв. наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 12.05.2009р. №127), а визначення відновної вартості зелених насаджень здійснювалося комісією, створеною відповідно до Порядку №1045, яка, власне, і складала згаданий вище акт обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, зразок якого наведений у додатку 1 до цієї Методики (п.1.4)
Пунктом 2.1 цієї Методики встановлено, що відновна вартість дерев та кущів складається із вартості їх створення (посадки) та утримання за попередні роки з урахуванням характеристик, які визначають їх цінність, за такою формулою: Вв = Вств + Ву, де: Вв - відновна вартість дерев та кущів; Вств - вартість створення (посадки) дерев та кущів (комплексу робіт зі створення і догляду за ними у період приживлення); Ву - вартість утримання дерев та кущів за попередні роки з урахуванням характеристик, які визначають їх цінність.
У довідці зазначено як обчислювалась вартість утримання 4 дерев, із урахуванням їх віку та застосуванням коефіцієнтів якісного стану і зонального розподілу території населеного пункту, та вартість створення дерев.
Відповідно до п.2.3.10 Методики, якісний стан дерев визначається за такими ознаками: добрий - дерева здорові, нормально розвинені, листя густе, рівномірно розміщене на гілках, нормального розміру і забарвлення без ознак хвороб і шкідливих ран, ушкоджень стовбурів і скелетних гілок, а також дупел; задовільний - дерева здорові, але з ознаками уповільненого росту, з нерівномірно розвиненою кроною, на гілках мало листя, є незначні механічні пошкодження і невеликі дупла; незадовільний - дерева дуже ослаблені, стовбури мають викривлення, крони слаборозвинені, є сухі та засихаючі гілки, приріст однорічних пагонів незначний, технічно пошкоджені стовбури, є дупла.
Коефіцієнт якісного стану дерев та кущів визначається відповідно до додатка 3 до Методики. Щодо стану «задовільний» встановлений коефіцієнт 0,7, та саме такий коефіцієнт застосований при розрахунку відновної вартості.
Надаючи оцінку висновку комісії в частині необхідності видалення двох аварійних дерев, які мали уклін нахилу 45 градусів та створювали «аварійну небезпеку», а також одного дерева, яке мало сухий стовбур, суд враховує визначення поняття «аварійного дерева», наданого у пп.9.1.12 «Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України» (затв. наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 10.04.2006р. №105), як такого, що може становити загрозу для життя і здоров'я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди або перебуває у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану (інших стихійних природних явищ) чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі.
Отже, дерева, які мали уклін нахилу 45 градусів та сухий стовбур в повному обсязі підпадали під визначення «аварійних дерев».
Разом із тим, слід зазначити про те, що розрахунок відновної вартості та оцінка стану зелених насаджень є дискреційними повноваженнями відповідних комісій та вимагає наявності спеціальних знань, у той час як суд, у відповідності до положень КАС України, не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції цього органу. Більше того, незгода позивача з сумою 16897,40 грн. має виключно суб'єктивний характер, без посилання на конкретні докази, які б спростовували наданий суду розрахунок.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття певного адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків.
Разом із тим, як вірно зазначив суд попередньої інстанції, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті відповідного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Що ж до процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Таким чином, порушення цієї процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з'ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий».
При цьому, як свідчить вказана практика Європейського суду з прав людини, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.
Інакше кажучи, за принципами, що сповідує Європейський суд з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
На думку колегії суддів, напрацьовані Європейським судом з прав людини положення щодо правові наслідки допущених судами порушень при розгляді справ та критерії його застосування можуть бути вжиті за аналогією й до аналізу оскаржуваного у цій справі адміністративного акту відповідача.
Зокрема, не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу «правової визначеності» лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване виключно для виправлення істотної помилки. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.
Тобто, та обставина, що в акті обстеження комісія не вказала причину набуття деревами стану аварійних, сухостійних і фаутних, дійсно є певним «недоліком» складання такого акту, проте цей недолік не дає підстави для визнання усього акту обстеження таким, що складений з порушенням Порядку №1045.
Доводи апеляційної скарги відповідача не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували вказані вище висновки суду попередньої інстанції, з якими цілком погоджується і суд апеляційної інстанції.
Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано відповідачем при розгляді справи в судах обох інстанцій.
Таким чином, судова колегія доходить висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційних скарг, згідно зі ст.316 КАС України, залишає дані апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 04.08.2025р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко