П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 494/901/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року (суддя Вовченко О.А., м. Одеса, повний текст рішення складений 24.01.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання незаконними та протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
13 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила:
визнати незаконними та протиправними дії відповідача по порушенню прав на зниження пенсійного віку, по відмові в прийнятті довідок Камінь - Каширської районної державної адміністрації за №435 від 19.10.22 та Центру надання адміністративних послуг народницької селищної ради Коростенського району Житомирської області від 31.08.2023 за №965;
визнати незаконним, невмотивованим, протиправним рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 12.04.2024 за №155050004392 та скасувати його;
визнати право на зниження пенсійного віку, гарантоване п. 2 ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області взяти до уваги довідки Камінь - Каширської районної державної адміністрації за №435 від 19.10.22 та Центру надання адміністративних послуг народницької селищної ради Коростенського району Житомирської області від 31.08.2023 за №965.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.04.2024 звернулась до Головного управління із заявою про призначення пенсії згідно ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням положень: ст. 55 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Після перевірки наданих позивачем документів, Головним управлінням було встановлено, що вік позивача - 54 роки, а страховий стаж позивача складає 27 років 01 місяців 27 днів. Документами підтверджено, що особа станом на 01.01.1993 проживала у зоні гарантованого відселення - 2 роки 04 місяці 06 дній. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.01.1988, оскільки не прослідковується зміна прізвища з ОСОБА_2 . На підстави заяви та наданих документів Головним управлінням 12.04.2024 винесено Рішення №155050004392 про відмову у призначенні пенсії позивачці в зв'язку з відсутністю необхідного періоду перебування у зоні гарантованого добровільного відселення.
Отже, апелянт вважає, що у позивачки відсутнє право на призначення дострокової пенсії за віком.
Позивачка надіслала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначила про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована в м. Березівка, Одеської області.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 (категорія 3) від 21.12.2012 р., ОСОБА_1 , має право на пільги і компенсації, встановлені Законом «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 13).
Досягнувши віку 54 років, ОСОБА_1 , 05.04.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», надавши документи, що визначені в розписці відповідача від 05.04.2024 року.
Заява про призначення пенсії позивачки зареєстрована за №485 (а.с. 132)
Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області заяву позивачки з доданими документами було розглянуто та рішенням від 12.04.2024 за № 155050004392 відмовлено в призначенні пенсії відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з відсутністю необхідного періоду перебування у зоні гарантованого добровільного відселення (а.с. 10-11).
В рішенні від 12.04.2024 за №155050004392 зазначено, що вік заявниці 54 роки. Необхідний страховий стаж становить 25 років. Страховий стаж особи становить 27 років 01 місяць 27 днів. …. Заявницею надано довідку від 31.08.2023 №965, яка видана Центром надання адміністративних послуг Народницької селищної ради про проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Сумування періодів проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та перебування у зоні гарантованого добровільного відселення не передбачено. Документами підтверджено, що особа станом на 01.01.1993 проживала у зоні гарантованого добровільного відселення 02 роки 04 місяці 06 днів.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням про відмову в призначенні їй пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи її адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за №155050004392 від 12.04.2024 є протиправним, оскільки воно порушує права позивачки на призначення їй пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступного.
Так, відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).
Приписами п. 2 ст. 9 Закону №796-ХІІ визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до абз. 6-8 ч.1 п.3 ст. 14 Закону №796-ХІІ, для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які:
- постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
- постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3;
Згідно зі ст. 15 Закону №796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Положеннями ч. 3 ст. 65 Закону №796-XII визначено, що посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Згідно з п. 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. N51 (далі Порядок №51) (який був чинний на дату видачі позивачці посвідчення), посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.
Відповідно до абз. 3 п. 5 Порядку №51 потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), Потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Пунктом 10 Порядку №51 встановлено, що посвідчення видаються особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток N5).
Таким чином, Законом №796-ХІІ та Порядком №51 передбачено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом №796-XII для такої категорії зокрема і призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання пенсій потерпілими від Чорнобильської катастрофи.
При вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 року по справі №205/8713/16-а, від 25.11.2019 року по справі №464/4150/17, від 09.01.2020 року по справі №363/3976/16-а, від 26.03.2020 року по справі №652/610/16-а, від 18.06.2020 року по справі №751/2738/17.
Судом першої інстанції також вірно встановлено, що ОСОБА_1 має право на пільги і компенсації, встановлені Законом «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_2 (категорія 3) від 21.12.2012 року (а.с. 13).
Як вбачається з посвідчення позивачки серії НОМЕР_2 вона є потерпілою від Чорнобильської катастрофи категорія 3.
Ця категорія 3 надається потерпілим за умови проживання у зонах безумовного (обов'язкового) відселення (не менше 2 років), гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років. Посвідчення позивачки є дійсним та доказів позбавлення її статусу потерпілої особи судами не встановлено, отже є таким, що підлягає для врахування і надання їй пільг, встановлених Законом №796-ХІІ. Однією із пільг є зменшення віку, необхідного для призначення і виплати пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і Закону №796-ХІІ.
Відповідно до ст. 49 Закону №796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Після 1 січня 2015 року додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 4, не встановлюється.
Положеннями ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
В п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII зазначено, що право на пенсію із зниженням пенсійного віку мають потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема:
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років, мають право на зниження пенсійного віку - 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років;
-особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років;
-особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Згідно ч. 3 ст. 55 Закону №796-XII, призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
В ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вказано, що, заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному управлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Відповідно до ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155050004392 зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 27 років 01 місяць 27 днів.
При цьому колегія суддів зазначає, що загальний страховий стаж не є предметом даного спору.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме згідно довідки центру надання адміністративних послуг Народицької селищної ради Коростенського району Житомирської області №965 від 31.08.2023 р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 в зоні 2 безумовного (обов'язкового) відселення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС з 21.06.1991 р. по 05.07.1994 р. (а.с. 14).
В довідці Камінь-Каширської державної адміністрації №435 від 19.10.2022 р. зазначено, що ОСОБА_1 , постійно проживала у с. Гірки Камінь-Каширського району Волинської області з 01.01.1986 р. по 01.09.1988 р. (а.с. 15).
У відповідності до постанови Кабінету Міністрів Української РСР «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 липня1991 року №106:
- с. Народичі, Народицького району, Житомирської області віднесено до 2 зони безумовного (обов'язкового) відселення;
- с. Гірки, Любешівського району, Волинської області віднесено до 3 зони гарантованого добровільного відселення. (Після проведення заходів по децентралізації с. Гірки є селом Камінь-Каширського району Волинської області).
При цьому колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 , постійно проживала:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС з 21.06.1991 р. по 05.07.1994 р., при цьому термін проживання в зазначеній зоні станом на 1 січня 1993 р. становить - 1 рік 6 місяців 12 днів;
- у зоні гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС з 01.01.1986 р. по 01.09.1988 р. становить - 2 роки 8 місяців 1 день.
Відтак, станом на 01.01.1993 фактично ОСОБА_1 прожила в зоні відповідно до постанови КМ №106 від 23.07.1991, що відноситься до 3 категорії постраждалої від аварії на Чорнобильській катастрофі - 4 роки 2 місяці 13 днів, що визначено судом першої інстанції шляхом сумування періодів проживання в таких зонах забруднення та підтверджується відповідними документами.
Стосовно посилання апелянта на неможливість сумування періодів проживання у різних зонах, колегія суддів оцінює критично, оскільки будь-які заборони таких дій у чинному законодавстві відсутні.
З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із доводами суду першої інстанції, що позивачці протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком, із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що у рішенні про відмову у призначенні пенсії Головного управління ПФУ в Одеській області №155050004392 від 12.04.2024 не вірно розрахований період проживання ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення (2 роки 4 місяці 06 днів), та взагалі не розраховано періоду проживання позивачки у зоні безумовного (обов'язкового) відселення.
Також, враховуючи, що позивачці слід врахувати період проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, тобто періоду проживання у вищій зоні, з огляду на принцип верховенства права, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.04.24 та призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Відповідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов