Справа № 500/3011/25
04 серпня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якої діє представник Глущенко Іван Григорович, звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач 2), у якому просила ухвалити рішення, яким:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 191950028078 від 01.01.2025 (86/03-16 від 02.01.2025) щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 23.08.1979 по 30.09.1998 у відповідності до трудової книжки серії НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 23.08.1979 по 30.09.1998 згідно з записами трудової книжки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , від 27.12.2024 про призначення пенсії по віку по досягненню 63-річного віку відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у призначенні пенсії їй було відмовлено у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не зарахувавши період роботи згідно із записами трудової книжки, оскільки прізвище згідно з трудовою книжкою (рос. Билецька) не відповідає паспортним даним.
Таке рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови у призначення пенсії за віком позивачка вважає протиправними, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Відповідачі - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у встановлений судом строк, подали відзиви на позовну заяву, у яких позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень представник відповідача 1 вказав, що відповідно до статті 26 Закону № 1058 право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 01.01.2020 по 31.12.2020 - не менше 27 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу в період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - від 20 до 30 років; після досягнення віку 65 років - за наявності страхового стажу з 01.01.2025 по 31.12.2025 - від 15 до 22 років. На момент звернення за призначенням пенсії загальний страховий стаж позивачки, обчислений згідно з даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та інших додатково наданих документів, складає 05 років 02 місяці 15 днів, що є меншим за необхідний. Отже, право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058, з урахуванням наявних документів, у позивачки відсутнє у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу (арк. справи 52 - 66).
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 23.05.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали суду від 23.05.2025 про відкриття провадження у справі доставлено відповідачам через електронний кабінет 23.05.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком та надала всі необхідні документи, що підтверджують страховий стаж.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 01.01.2025 № 191950028078 відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (арк. справи 24).
Причиною вказаної відмови у призначені пенсії стало те, що трудова книжка позивачки серія НОМЕР_1 , дата заповнення 25.08.1979, не є належним документом, що підтверджує страховий стаж позивачки, оскільки прізвище заявниці згідно з трудовою книжкою (рос. Билецька) на першій сторінці трудової книжки не відповідає паспортним даним (рос. Билецкая).
Крім того, за результатами розгляду доданих документів, до страхового стажу не зараховано період отримання допомоги по догляду за дитиною з 01.01.2005 по 08.03.2007, оскільки в індивідуальних відомостях реєстру застрахованих осіб Державного реєстру застрахованих осіб загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані про сплату страхових внесків за вказаний період.
Таким чином, на момент звернення за призначенням пенсії загальний страховий стаж позивача, обчислений згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та інших додатково наданих документів, складає 05 років 02 місяці 15 днів, що є меншим за необхідний.
Дослідивши копію трудової книжки позивачки НОМЕР_2 від 25.08.1979 (арк. справи 11- 16) судом встановлено, що у ній містяться записи про трудову діяльність позивачки з 23.08.1979 по 30.09.1998.
При цьому, відповідно до трудової книжки позивачки НОМЕР_2 від 02.01.1992 (арк. справи 17- 19) судом встановлено, записи про трудову діяльність позивачки з 02.01.1992 по 23.06.2001.
Відповідно до диплома НОМЕР_3 ОСОБА_3 навчалась з 1977 року по 1979 рік у Тернопільському кооперативному технікумі Центроспілки (арк. справи 25).
Зміна прізвища з " ОСОБА_3 на ОСОБА_4 підтверджено згідно з свідоцтвом про переміну прізвища, імені, по батькові НОМЕР_4 від 25.09.2000 (арк. справи 37) та свідоцтвом про зміну імені НОМЕР_5 від 31.01.2014 (арк. справи 38).
Згідно з довідкою виданою Монастириським споживчим кооперативом від 10.04.2025 № 44 ОСОБА_3 було прийнято на роботу в ОПГХ на посаду завідуючої буфетом з 25.08.1979 (наказ № 180 від 25.08.1979) та звільнено з роботи 15.07.1981 за власним бажанням (наказ № 106 від 15.07.1981) (арк. справи 26).
Відповідно до архівної довідки від 29.04.2025 № 287/26-63 ОСОБА_1 з 11.05.1983 (наказ № 81 від 10.05.1983) по 03.04.1985 (наказ № 47 03.04.1985) працювала на посаді підсобної робітниці 3-ї категорії цеху № 15 ВАТ "ТеКЗ" Тернопільський комбайновий завод (арк. справи 29).
Архівною довідкою виданою Національним банком України від 06.05.2025 № 61-0031/34799 та довідками про заробітну плату для обчислення пенсії від 05.12.2016 № 901, від 05.12.2016 № 902 та від 05.12.2016 № 903 підтверджено періоди трудової діяльності позивачка з 09.04.1985 по 28.09.1998 (арк. справи 32 - 36).
Відповідно до довідки Управління соціальної політики Тернопільської міської ради № 3350 від 24.09.202 (рік видачі не читабельний) про те, що ОСОБА_1 дійсно одержувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3- річного віку з 01.06.2004 по 08.03.2007 (арк. справи 41).
Позивачка не погодившись з оскаржуваним рішенням суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 01.01.2025 № 191950028078, вважаючи його протиправним та таким, що порушує її право на соціальний захист, звернулась до суду із цим позовом.
Мотивувальна частина
Предметом спору у даній справі по суті є рішення відповідача 2 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Вказаний Закон набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За правилами статті 26 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 01.01.2020 по 31.12.2020 - не менше 27 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу в період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - від 20 до 30 років; після досягнення віку 65 років - за наявності страхового стажу з 01.01.2025 по 31.12.2025 - від 15 до 22 років.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).
У свою чергу, у законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788- XII) йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Положеннями статті 56 Закону № 1788- XII визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, а також зокрема, військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Як встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XIІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок № 637).
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 637, за відсутністю трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Як встановлено судом, та підтверджено матеріалами справи трудова книжка позивачки НОМЕР_2 від 25.08.1979 містить записи про трудову діяльність позивачки з 23.08.1979 по 30.09.1998, а трудова книжки позивачки НОМЕР_2 від 02.01.1992 містить записи про трудову діяльність позивачки з 02.01.1992 по 23.06.2001.
Однак, законність прийнятого рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування спірних періодів трудової діяльності відповідач обґрунтовує тим, що трудова книжка позивачки серія НОМЕР_1 , дата заповнення 25.08.1979, не є належним документом, що підтверджує страховий стаж позивачки, оскільки прізвище заявниці згідно з трудовою книжкою (рос. Билецька) на першій сторінці трудової книжки не відповідає паспортним даним (рос. Билецкая).
Крім того, за результатами розгляду доданих документів, до страхового стажу не зараховано період отримання допомоги по догляду за дитиною з 01.01.2005 по 08.03.2007, оскільки в індивідуальних відомостях реєстру застрахованих осіб Державного реєстру застрахованих осіб загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані про сплату страхових внесків за вказаний період.
Суд зауважує, що згідно із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі № 638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.
На працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення досліджуваного документу, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства (висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17).
Наведене додатково підтверджується тим, що на час первинного заповнення трудової книжки позивачки НОМЕР_1 , дата заповнення 25.08.1979, діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 № 162.
Відповідно до пункту 1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 Про трудові книжки робітників та службовців та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Водночас на час подальшого заповнення трудової книжки позивачки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 1.5. Інструкції № 58 визначено, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" (далі - Постанова № 301), цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки/інших документів може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а тому й не може впливати на його особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Так, в даному випадку оцінюючи існуючу невідповідність (допущену помилку у зв'язку з застосуванням не правильної транслітерації з російської мови) написання прізвища позивачки на титульній сторінці трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 25.08.1979, (рос. Билецька) паспортним даним (рос. Билецкая), суд вважає надмірним формалізмом не зарахування спірних періодів із зазначених підстав.
Суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань про призначення пенсії за віком.
Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами документів на підприємстві чи трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення документів на підприємстві чи його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні таких документів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.
З огляду на викладене суд приходить до переконання, що відповідач обрав упереджений підхід при наданні оцінки трудовій книжці позивачки та з формальних підстав не зарахував до страхового стажу позивачки спірні періоди згідно з записів трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 25.08.1979.
При цьому, позивачкою на підтвердження записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , дата заповнення 25.08.1979, надано суду:
- довідку Монастириського споживчого кооперативу від 10.04.2025 № 44 про те, що ОСОБА_3 було прийнято на роботу в ОПГХ на посаду завідуючої буфетом з 25.08.1979 (наказ № 180 від 25.08.1979) та звільнено з роботи 15.07.1981 за власним бажанням (наказ № 106 від 15.07.1981);
- архівну довідку від 29.04.2025 № 287/26-63 про те, що ОСОБА_1 з 11.05.1983 (наказ № 81 від 10.05.1983) по 03.04.1985 (наказ № 47 03.04.1985) працювала на посаді підсобної робітниці 3-ї категорії цеху № 15 ВАТ "ТеКЗ" Тернопільський комбайновий завод;
- архівну довідку виданою Національним банком України від 06.05.2025 № 61-0031/34799 та довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 05.ю12.2016 № 901, від 05.12.2016 № 902 та від 05.12.2016 № 903 про періоди трудової діяльності позивачка з 09.04.1985 по 28.09.1998.
Втім, такі довідки видані 10.04.2025, 29.04.2025 та 06.05.2025, тобто після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Відтак, у суду відсутні докази того, що вище зазначені довідки надавалися пенсійному органу позивачкою при зверненні за призначенням пенсії за віком, як і відсутні докази їх дослідження пенсійним органом.
Отож, суд приходить до висновку, що такі довідки, які долучено до матеріалів справи, відповідачу, на момент звернення за призначенням пенсії, не надавалась і відповідно вказана в ній інформація ним не досліджувалась.
Однак, може бути досліджена при повторному розгляді заяви позивачки від 27.12.2024 про призначення пенсії за віком.
Аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Однак, як встановлено судом, та слідує із матеріалів справи, відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було, та обрано найбільш несприятливий для позивача спосіб вирішення ситуації шляхом відмови у призначенні пенсії.
Відтак рішення відповідача 2 за результатами розгляду заяви позивачки про призначення пенсії за віком прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, та непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення, а тому визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Водночас, у контексті розгляду цієї справи суд вважає, що належним та ефективним способом захисті порушеного права буде зобов'язання повторно розглянути заяву позивачки про призначення їй пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у цій справі.
Щодо визначення належного органу пенсійного фонду, яким має здійснювати розгляд заяви позивача з урахуванням висновків суду у цій справі, суд зазначає про таке.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22, від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23, від 18.09.2024 у справі № 240/6201/23.
Висновки за результатами розгляду справи
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 191950028078 від 01.01.2025 щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 23.08.1979 по 30.09.1998 у відповідності до трудової книжки серії НОМЕР_1 та зобов'язанням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивачки від 27.12.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у цій справі, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 23.08.1979 по 30.09.1998 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_2 від 25.08.1979.
Судові витрати
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За подання позовної заяви до суду, позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією № 49893 від 19.05.2025.
Оскільки суд позов задовольняє частково, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, спірне рішення якого стало підставою для звернення позивачки з цим позовом до суду, сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 605,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 191950028078 від 01.01.2025 щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 23.08.1979 по 30.09.1998 у відповідності до трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.12.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у цій справі, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 23.08.1979 по 30.09.1998 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_2 від 25.08.1979.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень, 60 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 04 серпня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_6 );
відповідачі:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ: 14035769).
- Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (місцезнаходження: вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл., 25001 код ЄДРПОУ: 20632802).
Головуючий суддя Юзьків М.І.