01 серпня 2025 року
справа №640/7810/20
провадження № П/380/2191/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (адреса місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10; ЄДРПОУ: 39794214), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з питань праці ГУ Держпраці у Київській області №КВ345/1721/АВ/ТД/ФС-63 від 17.03.2020 щодо накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 141 690,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21 лютого 2020 року за результатами проведеного інспекційного відвідування інспектором праці Литвинюком Д.В. складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № КВ 345/1721/АВ. В Акті зазначені порушення вимог ч.1 ст.21, ч.3 ст. 24 КЗпП України, а саме працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ. Зокрема, ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи громадянку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без належного оформлення трудових відносин відповідно до діючого законодавства України.
Позивач вважає висновки контролюючого органу про порушення позивачем трудового законодавства необгрунтованими та недоведеними, оскільки укладення окремих цивільно-правових договорів з фізичними особами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , зокрема, договорів про надання послуг не заборонено чинним законодавством України, тому постанова ГУ Держпраці у Київській області №КВ345/1721/AB/ТД/ФС-63 від 17.03.2020 щодо накладення штрафу на позивача у розмірі 141 690,00 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Також покликається на порушення проведення перевірки. Зокрема, зазначає, що відповідач у повідомленні № 43/2/20/3914 від 13.03.2020 не зазначив ані час, ані дату розгляду справи про накладення штрафу. В акті №КВ 345/1721/АВ від 21.02.2020 тривалість інспекційного відвідування визначена з 13-30 16.02.2020 (неділя) до 17-00 21.02.2020, тобто, в акті №КВ 345/1721/АВ від 21.02.2020 невірно зазначений час та дата початку проведення інспекційного відвідування. Стверджує про невручення направлення на перевірку та посвідчення інспектора.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що на підставі наказу про проведення інспекційного відвідування № 837 від 14.02.2020 та направлення від 14.02.2020 № 345 посадовими особами Головного управління було проведено інспекційне відвідування у позивача на предмет виявлення неоформлених трудових відносин.
Головне управління повідомляє той факт, що інспектору праці не було надано позивачем журнал реєстації перевірок для внесення відповідного запису. Також представнику позивача, а саме адміністратору Богдюк В.В. було надано для ознайомлення направлення на проведення інспекційного відвідування № 345 від 14.02.2020. Позивач не скористався своїм правом щодо не допуску інспектора праці до проведення інспекційного відвідування та надав витребувані, інспектором праці вимогою № 345, документи.
Щодо зазначення в акті інспекційного відвідування початку проведення інспекційного відвідування з 16.02.2020, Головне управління зазначає, що інспекційне відвідування розпочалося 19.02.2020 з моменту вручення вимоги про надання документів № 345. Зазначена в акті дата 16.02.2020 є технічною опискою.
Відповідач також аналізує долучені до позовної заяви договори про надання послуг без номеру, а саме Договір про надання послуг без номеру від 29.12.2019, укладений між ФОП ОСОБА_1 та гр.. ОСОБА_3 , Договір про надання послуг без номеру від 01.02.2020, укладений між ФОП ОСОБА_1 та гр.. ОСОБА_4 , та Договір про надання послуг без номеру від 29.12.2019, укладений між ФОП ОСОБА_1 та гр.. ОСОБА_2 , та вважає, що такі мають ознаки трудових відносин з огляду на предмет договору. Тобто, цивільно-правовий договір містить загальні неконкретні відомості про виконувану роботу. Немає конкретно визначеного результату роботи, обсягу, відсутня конкретно описана прийнята робота, етап роботи. Не визначений обсяг робіт. В договорі не зазначено будь-яких посилань на окремі завдання до договору. Виходячи з положень даних договорів, слід дійти висновку, що їх предметом є процес праці, а не її кінцевий результат. Також вказані працівники надали інспектору праці письмові пояснення, в яких зазначили про своє відносини з позивачем. Зокрема, ОСОБА_3 працює у ФОП ОСОБА_1 на посаді посудомийниці не офіційно з визначеним розпорядком дня, ОСОБА_4 стажується у ФОП ОСОБА_1 на посаді офіціанта та працює з визначеним розпорядком дня, ОСОБА_2 стажується у ФОП ОСОБА_1 на посаді кухаря та працює з визначеним розпорядком дня. Тобто виходячи з пояснень гр. ОСОБА_4 та гр.. ОСОБА_5 можна зробити висновок, що дані особи працювали у ФОП ОСОБА_1 без офіційного працевлаштування. Вказує, що відповідно до ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2020 року про забезпечення адміністративного позову зупинено стягнення на підставі постанови Головного управління Держпраці у Київській області від 17.03.2020 №КВ345/1721/АВ/ТД/ФС-63 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами (виконавче провадження №62493795) до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №640/7810/20.
Статтями 1-2 Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-ІХ) постановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва та утворити Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до частини третьої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
Абзацами 2, 4 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2825-ІХ (в редакції Закону України від 16.07.2024 № 3863-IX «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ») визначено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, на виконання вимог Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" (далі - Закон), який визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України, затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок №399).
Пунктами 4-7 Порядку № 399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
Відповідно до пункту 19 Порядку № 399 відповідальною особою протягом семи робочих днів після отримання результатів автоматизованого розподілу судових справ на підставі протоколу формується перелік судових справ у електронній формі із застосуванням КЕП за формою, визначеною у додатку 3 до Порядку, про визначені суди із зазначенням єдиних унікальних номерів судових справ.
За наслідками автоматизованого розподілу судових справ між судами визначено суд для розгляду справи №640/7810/20 - Львівський окружний адміністративний суд.
Матеріали справи №640/7810/20 було направлено до Львівського окружного адміністративного суду та зареєстровано судом 31.01.2025.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 31.01.2025 визначено суддю для розгляду справи - Чаплик І.Д.
Ухвалою від 05 лютого 2025 року прийнято справу до провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами та запропоновано учасникам справи подати письмові пояснення щодо справи протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання копії ухвали.
Ухвалою від 06 березня 2025 року замінено відповідача у адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із Головного управління Держпраці у Київській області (адреса місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10; ЄДРПОУ: 39794214) на правонаступника - Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10; ЄДРПОУ: 44681053).
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Аланбусі ОСОБА_6 з 18 листопада 2009 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, номер запису 20730000000020138. Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 згідно Класифікації видів економічної діяльності є 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.
Іншими видами економічної діяльності є: 47.72 Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах, 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах, 56.29 Постачання інших готових страв, 56.21 Постачання готових страв для подій, 56.30 Обслуговування напоями.
На підставі наказу Головного управління Держпраці у Київській області від 14.02.2020 року №837 видано направлення від 14.02.2020 №345 на проведення інспекційного відвідування щодо дотримання вимог законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_2 , фактична адреса: АДРЕСА_3 ). Направлення дійсне з 18 лютого по 02 березня 2020 року.
Так, з 19.02.2020 по 21.02.2020 інспектором праці Головного управління Держпраці у Київській області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування № КВ 345/1721/АВ від 21 лютого 2020 року, в якому відображено порушення позивачем ч.1 ст.21, ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України, а саме: ФОП АЛАНБУСІ ОСОБА_7 допущено до роботи громадянку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без належного оформлення трудових відносин відповідно до діючого законодавства України.
ФОП ОСОБА_1 подав заперечення від 03 березня 2020 року до Акта інспекційного відвідування № КВ 345/1721/АВ від 21 лютого 2020 року, до якого були надані запитувані, згідно з вимогою від 19.02.2020 №345, документи.
10 березня 2020 року позивачем було отримано відповідь відповідача № 43/2/20/3487 «про розгляд заперечення до акту інспекційного відвідування», яким повідомлено позивача, що висновок акту інспекційного відвідування від 21.02.2020 №КВ345/1721/АВ залишено без змін.
13 березня 2020 року відповідач листом за № 43/2/20/3914 повідомив про розгляд справи щодо накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , про що повідомив позивача (номер поштового відправлення 0406002788191).
17 березня 2020 року Головним управлінням Держпраці у Київській області прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю №КВ345/1721/АВ/ТД/ФС-63, якою на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України, накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 141 690 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
При вирішенні спору суд керується таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.
Згідно зі статтею 1 КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.
При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою № 413 (в первинній редакції) установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:
засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;
на паперових носіях разом з копією в електронній формі;
на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.
Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
З аналізу вищевказаних норм законодавства суд доходить висновку про те, що трудовий договір - це угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), який укладається, як правило, у письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) та інші документи, передбачені законодавством, а роботодавець після укладення такого договору зобов'язаний видати наказ чи розпорядженням про прийняття працівника на роботу та повідомити територіальний орган Державної податкової служби за місцем обліку його як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до Постанови № 413 до початку роботи найманого працівника.
Згідно з частиною першою статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 4, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема Головне управління Держпраці у Київській області.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року № 1985-IV (далі - Конвенція № 81) та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю від 21 серпня 2019 року № 823 (чинний, на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 823).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складається акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (пункт 19 Порядку № 823).
Згідно з пунктом 27 Порядку № 823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об'єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Пунктом 29 Порядку № 823 визначено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
За змістом статті 265 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Відповідно до частини четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Процедуру накладення штрафів за порушення законодавства про працю визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509; тут і далі у редакції, на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками.
Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що Головне управління Держпраці у Київській області як територіальний орган Держпраці уповноважене на здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю фізичними особами-підприємцями, зокрема, у формі інспекційних відвідувань, за наслідками яких складати акти перевірок та за наявності порушень - приписи про їх усунення, а також вживати заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності.
Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 4 вересня 2020 року у справі № 824/601/18, 30 березня 2021 року у справі № 380/1563/20, від 11 листопада 2021 року у справі № 560/3317/19, від 2 червня 2022 року у справі № 580/534/20, від 5 липня 2022 року у справі № 522/3740/20, від 26 липня 2022 року у справі № 200/9683/20-а, від 1 листопада 2022 року у справі № 640/6452/19 та від 18 січня 2023 року у справі № 500/26/22.
Висновки стосовно того, що акт перевірки є документом, що підтверджує факт її проведення, викладені у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 380/1116/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 260/586/20.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 19.02.2020 інспектором праці Головного управління Держпраці у Київській області проведено інспекційне відвідування ФОП Аланбусі Самер Т.Х., за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування № КВ 345/1721/АВ від 21 лютого 2020 року.
Під час інспекційного відвідування в кафе за адресою: АДРЕСА_3 виявлено та опитано:
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 яка стажується на посаду кухаря. Згідно наданих пояснень працює з січня 2020 року, тривалість робочого дня з 10-00 до 17-00. Трудова книжка відсутня. Режим роботи 4х3. Заробітну плату ще не отримувала. З правилами внутрішнього розпорядку ознайомлена. Інструктаж з охорони праці проведено. Безпосередній керівник ФОП АЛАНБУСІ САМЕР Т.Х.
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 яка займає посаду посудомийниці. Згідно наданих пояснень працює з 2020 року, тривалість робочого дня з 10-00 до 22-00. Офіційно не оформлена. Трудова книжка знаходиться дома. Режим роботи 5 днів на тиждень. Заробітна плата становить 250 грн. за зміну, та отримує раз на тиждень. З правилами внутрішнього розпорядку ознайомлена. Інструктаж з охорони праці проведено. Безпосередній керівник ФОП АЛАНБУСІ САМЕР Т.Х.
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка займає посаду офіціантки. Згідно наданих пояснень працює з лютого 2020 року, тривалість робочого дня з 09-00 до 23-00. Працює за усною домовленістю. Трудова книжка відсутня. Режим роботи графіком. Заробітна плата становить 300 грн. за зміну. З правилами внутрішнього розпорядку ознайомлена. Інструктаж з охорони праці проведено. Безпосередній керівник ФОП АЛАНБУСІ ОСОБА_8 .
Суд зазначає, що вищезазначені пояснення в письмовій формі містяться в матеріалах справи та скріплені особистими підписами вищезазначених осіб.
Отже, Актом інспекційного відвідування № КВ 345/1721/АВ від 21 лютого 2020 року встановлено порушення позивачем ч.1 ст.21, ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України, а саме: ФОП АЛАНБУСІ ОСОБА_7 допущено до роботи громадянку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без належного оформлення трудових відносин відповідно до діючого законодавства України.
В судовому засіданні 05.10.2020 судом було опитано свідків, які надали пояснення по справі. Свідок ОСОБА_9 у своїх поясненнях суду вказала, що в період проведення інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці у Київській області 16.02.2020-21.02.2020, вона проходила стажування у ФОП ОСОБА_1 . ОСОБА_10 на посаді кухаря сам ФОП ОСОБА_1 . На даний момент ОСОБА_9 працює у ФОП ОСОБА_1 на підставі трудового договору. Також свідок ОСОБА_9 зазначила, що приготування страв під час виконання своїх обов'язків ніяким чином не обчислювалося. Виконана робота не розраховувалася в одиницях вимірювання. Трудові обов'язки під час стажування та теперішньої роботи за трудовим договором ніяким чином не змінювалися, тобто обов'язки одні й ті самі.
Свідок ОСОБА_11 у своїх поясненнях суду вказала, що в період проведення інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці у Київській області 16.02.2020-21.02.2020, вона працювала у ФОП ОСОБА_1 . В обов'язки ОСОБА_12 входило миття посуду. Яким чином була оформлена у ФОП ОСОБА_1 не пам'ятає. Кількість посуду, який вона мила ніхто не обчислював. Гроші за виконану роботу отримувала один раз на місяць. Податки за договором не сплачувала.
Водночас позивач заперечує факт трудових відносин на підтвердження чого до заперечень від 03 березня 2020 року до Акта інспекційного відвідування № КВ 345/1721/АВ від 21 лютого 2020 року та до матеріалів справи долучає копії договорів надання послуг.
Так, фізична особа ОСОБА_2 , (ВИКОНАВЕЦЬ), і фізична особа-підприємець ОСОБА_1 «ЗАМОВНИК», уклали договір надання послуг від 29.12.2019, відповідно до якого ВИКОНАВЕЦЬ зобов'язується надати ЗАМОВНИКУ послуги (виконати роботу) з 29.12.2019 до 29.02.2020 з приготування їжі в кафе баре «Frie№ds», розташованому за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 60 (надалі послуги (роботи)), в обсязі і на умовах, передбачених цим договором. Конкретний перелік послуг (робіт), які надає (виконує) ВИКОНАВЕЦЬ за цим договором, включає в себе: - консультування зі складення меню кафе; - складання та організація списку необхідних продуктів харчування для закупівлі: - приготування їжі, відповідно до узгодженого із ЗАМОВНИКОМ меню.
Пункт 1.2. ВИКОНАВЕЦЬ не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а самостійно організовує процес надання послуг (виконання робіт), не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
Пункт 1.3. ВИКОНАВЕЦЬ для надання послуг використовує продукти та кухонне приладдя, що надані Замовником.
Пункт 1.4. ВИКОНАВЕЦЬ має право залучати відповідних фахівців для якісного і своєчасного надання послуг (виконання робіт). Послуги (роботу) зазначених фахівців ВИКОНАВЕЦЬ оплачує за власний рахунок, згідно з домовленістю з даними особами.
Пункт 1.5. Факт надання відповідних послуг (робіт) з боку ВИКОНАВЦЯ засвідчуватиметься Актом прийому наданих послуг (виконаної роботи).
Пункт 1.6. Якщо ЗАМОВНИК надасть ВИКОНАВЦЮ вмотивовану відмову від підписання Акту прийому наданих послуг (виконаної роботи) з переліком недоліків, які ВИКОНАВЕЦЬ допустив під час надання послуг (виконання робіт), ВИКОНАВЕЦЬ зобов'язаний усунути вказані недоліки.
Пункт 1.7. Вартість послуг (робіт) за договором становить: 1000 грн 00 коп. (одна тисяча гривень 00 копійок), без ПДВ. 1.8. Оплата за послуги (роботу) здійснюється у готівковій формі або безготівковій формі до 31.03.2020 після дати підписання Акту прийому наданих послуг (виконаної роботи). Якщо робітник достроково припинив надання послуг за цим договором, то ЗАМОВНИК звільняється від обов'язку сплатити за послуги за цим Договором.
Відповідно до п.2.1. обов'язків ВИКОНАВЦЯ за Договором входить надавати послуги (виконувати роботу) кожного дня, крім вихідних та святкових днів, організовувати самостійно процес надання послуг.
Обов'язки ЗАМОВНИКА за договором п. 3.1 сформулювати ВИКОНАВЦЮ чітке завдання.
П. 3.2. Забезпечити ВИКОНАВЦЯ всім необхідним для виконання послуг відповідно до умов цього Договору.
Фізична особа ОСОБА_4 , (ВИКОНАВЕЦЬ), і фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ЗАМОВНИК), уклали договір надання послуг (надалі договір) від 01 лютого 2020 року, відповідно до якого:
Пункт 1.1. ВИКОНАВЕЦЬ зобов'язується надати ЗАМОВНИКУ послуги (виконати роботу) з 01.02.2020 до 29.02.2020 з обслуговування та прийняття заказів відвідувачів у кафе барі «Frie№ds», розташованому за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 60 (надалі - послуги (роботи)), в обсязі і на умовах, передбачених цим договором. Конкретний перелік послуг (робіт), які надає (виконує) ВИКОНАВЕЦЬ за цим договором, включає в себе: обслуговувати відвідувачів за столом з прийомом замовлень, оформленням і пред'явленням «Рахунки»; - обслуговувати урочисті і спеціальні прийоми; - сервірувати столи; - надати кваліфіковану консультацію відвідувачеві у виборі страв і напоїв; - Своєчасно міняти скатертини і серветки у міру їх забруднення.
Пункт 1.2. ВИКОНАВЕЦЬ не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а самостійно організовує процес надання послуг (виконання робіт), не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
Пункт 1.3. ВИКОНАВЕЦЬ для надання послуг використовує засоби та матеріали, що надані Замовником.
Пункт 1.4. ВИКОНАВЕЦЬ має право залучати відповідних фахівців для якісного і своєчасного надання послуг (виконання робіт). Послуги (роботу) зазначених фахівців ВИКОНАВЕЦЬ оплачує за власний рахунок, згідно з домовленістю з даними особами.
Пункт 1.5. Факт надання відповідних послуг (робіт) з боку ВИКОНАВЦЯ засвідчуватиметься Актом прийому наданих послуг (виконаної роботи).
Пункт 1.6. Якщо ЗАМОВНИК надасть ВИКОНАВЦЮ вмотивовану відмову від підписання прийому наданих послуг (виконаної роботи) з переліком недоліків, які ВИКОНАВЕЦЬ допустив під час надання послуг (виконання робіт), ВИКОНАВЕЦЬ зобов'язаний усунути вказані недоліки. 1.7. Вартість послуг (робіт) за договором становить: 1000 грн 00 коп. (одна тисяча гривень 00 копійок), без ПДВ.
Пункт 1.8. Оплата за послуги (роботу) здійснюється у готівковій формі або безготівковій формі 31.03.2020 після дати підписання Акту прийому наданих послуг (виконаної роботи). Якщо робітник достроково припинив надання послуг за цим договором, то ЗАМОВНИК звільняється від обов'язку сплатити за послуги за цим Договором.
Відповідно до п.2.1. обов'язків ВИКОНАВЦЯ за Договором входить надавати послуги (виконувати роботу) кожного дня, крім вихідних та святкових днів, організовувати самостійно процес надання послуг.
Обов'язки ЗАМОВНИКА за договором:
Пункт. 3.1 сформулювати ВИКОНАВЦЮ чітке завдання.
Пункт 3.2. Забезпечити ВИКОНАВЦЯ всім необхідним для виконання послуг відповідно до умов цього Договору.
Фізична особа ОСОБА_3 , (ВИКОНАВЕЦЬ), і фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ЗАМОВНИК), уклали договір надання послуг (надалі договір) від 29.12.2019 про наступне:
Пункт 1.1. ВИКОНАВЕЦЬ зобов'язується надати ЗАМОВНИКУ послуги (виконати роботу з 29.12.2019 до 29.02.2020 з мийки посуду в кафе барі «Frie№ds», розташованому за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 60 (надалі - послуги (роботи)), в обсязі і на умовах, передбачених договором. Конкретний перелік послуг (робіт), які надає (виконує) ВИКОНАВЕЦЬ за договором, включає в себе: - Мийка столового та кухонного посуду, приладів, підносів, інвентарю, інструменту, тари із застосуванням миючих і дезінфікуючих засобів. - Складання списку необхідних спеціальних миючих засобів для закупівлі. - Очищення посуду від залишків їжі. - Обтирку і сушка посуду, приладів, підносів. - Збір харчових відходів.
Пункт 1.2. ВИКОНАВЕЦЬ не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, самостійно організовує процес надання послуг (виконання робіт), не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
Пункт 1.3. ВИКОНАВЕЦЬ для надання послуг використовує засоби та матеріали, що надані Замовником.
Пункт 1.4. ВИКОНАВЕЦЬ має право залучати відповідних фахівців для якісного і своєчасного надання послуг (виконання робіт). Послуги (роботу) зазначених фахівців ВИКОНАВЕЦЬ оплачує за власний рахунок, згідно з домовленістю з даними особами.
Пункт 1.5. Факт надання відповідних послуг (робіт) з боку ВИКОНАВЦЯ засвідчуватиметься Актом прийому наданих послуг (виконаної роботи).
Пункт 1.6. Якщо ЗАМОВНИК надасть ВИКОНАВЦЮ вмотивовану відмову від підписання прийому наданих послуг (виконаної роботи) з переліком недоліків, які ВИКОНАВЕЦЬ допустив під час надання послуг (виконання робіт), ВИКОНАВЕЦЬ зобов'язаний усунути вказані недоліки.
Пункт 1.7. Вартість послуг (робіт) за договором становить: 1000 грн 00 коп. (одна тисяча гривень 00 копійок), без ПДВ.
Пункт 1.8. Оплата за послуги (роботу) здійснюється у готівковій формі або безготівковій формі до 31.03.2020 після дати підписания Акту прийому наданих послуг (виконаної роботи), Якщо робітник достроково припинив надання послуг за цим договором, то ЗАМОВНИК звільняється від обов'язку сплатити за послуги за цим Договором.
Відповідно до п.2.1. обов'язків ВИКОНАВЦЯ за Договором входить надавати послуги (виконувати роботу) кожного дня, крім вихідних та святкових днів, організовувати самостійно процес надання послуг.
Обов'язки ЗАМОВНИКА за договором:
Пункт. 3.1 сформулювати ВИКОНАВЦЮ чітке завдання.
Пункт 3.2. Забезпечити ВИКОНАВЦЯ всім необхідним для виконання послуг відповідно до умов цього Договору.
Суд враховує, що взаємовідносини фізичної особи і суб'єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Такий вид угоди застосовується для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання кінцевих результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є - предмет договору, умови, визначені законом як істотні чи необхідні для договору даного виду, а також всі ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору з врахуванням законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За положеннями частини першої статті 903 ЦК України винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі.
Водночас Верховний Суд, зокрема, у постановах від 09 липня 2020 року у справі № 821/851/17 та від 02 лютого 2021 року у справі № 0540/5987/18-а звернув увагу, що характерними ознаками трудових відносин є:
- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);
- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;
- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 № 327 (далі також Класифікатор професій)
- обов'язок роботодавця надати робоче місце;
- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.
В залежності від характеру трудових функцій, обсягу роботи, її систематичності та постійності (сезонності) тощо, трудові договори можуть укладатись на невизначений строк (безстроковий договір), на визначений строк, встановлений за погодженням сторін (строковий договір) або ж на час виконання певної роботи. Таке правове регулювання трудових відносин щодо видів договорів наведено у статті 23 КЗпП України.
Основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 06 березня 2019 року у справі № 802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 0540/5987/18-а та від 22 листопада 2023 року у справі № 360/4152/20.
При цьому виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Отже основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності; за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності, гарантії та компенсації передбачені для працівника, а також обов'язки роботодавця залишаються за його межами.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 815/5427/17, від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, у справі № 1840/2507/18, у справі № 824/896/18-а та від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18, від 18 серпня 2020 року у справі № 808/3054/16, від 23 серпня 2023 року у справі № 260/1452/22, від 21 вересня 2023 року у справі № 160/1434/19, від 25 жовтня 2023 року у справі № 0440/6464/18 та від 22 листопада 2023 року у справі № 360/4152/20.
Суди також враховує концепцію прихованого працевлаштування (deemed employment).
Дана концепція знайшла своє відображення, серед іншого, у Рекомендаціях про трудове правовідношення № 198 (далі - Рекомендації) Міжнародної організації праці (далі - МОП), де зазначено, що держави-члени МОП повинні передбачити можливість визначення у своїх законодавчих та нормативно-правових актах або інших засобів конкретних ознак визначення трудових правовідносин. Серед таких ознак у Рекомендаціях зазначаються "підпорядкованість" та "залежність". У пункті 13 Рекомендацій "підпорядкованість" проявляється, якщо робота:
1. виконується відповідно до вказівок та під контролем іншої сторони;
2. передбачає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства;
3. виконується виключно або переважним чином в інтересах іншої особи;
4. виконується працівником особисто;
5. виконується відповідно до графіка або на робочому місці, яке вказується або погоджується стороною, яка її замовила;
6. має характерну тривалість/продовжуваність;
7. вимагає особисту присутність працівника;
8. передбачає надання інструментів, матеріалів та механізмів стороною, яка є замовником.
При встановленні трудових відносин за допомогою критерію "залежності" беруться до уваги наступні елементи:
1. періодичність виплати винагороди працівнику;
2. той факт, що така винагорода виступає єдиним або основним джерелом доходів працівника;
3. виплата винагороди працівнику в натуральному вигляді шляхом надання працівнику, наприклад, продуктів харчування, житла, транспортних засобів;
4. реалізація таких прав як право на вихідні та відпустку;
5. оплата стороною, яка замовила роботу, поїздок працівника з метою виконання роботи;
6. відсутність фінансового ризику у працівника.
Встановлення вказаних обставин у сукупності може безумовно свідчити про наявність трудових відносин.
Проаналізувавши вищезазначені договори, суд дійшов висновку, що укладені ФОП ОСОБА_1 та фізичними особами договори містять ознаки трудових договорів, оскільки їх предмет стосується не кінцевого результату, а процесу праці фізичних осіб, спрямованого на миття посуду в кафе-барі (з ОСОБА_3 ), що передбачено Національним класифікатором України "Класифікатор професій" за кодом 9132 «мийник посуду», на приготування їжі в кафе-барі - НК 5122 «кухар» (з ОСОБА_2 ), на обслуговування відвідувачів та прийняття замовлень у них в кафе-барі ( ОСОБА_4 ) - НК 5123 «офіціант».
Тобто фактично такі фізичні особи виконували трудові функції, що передбачені Національним класифікатором України "Класифікатор професій".
Більше того, відповідно до розпорядження №1 від 24.02.2020 ОСОБА_2 в подальшому прийнята ФОП ОСОБА_1 на роботу саме кухарем.
Утім заходи щодо притягнення до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, застосовуються незалежно від факту усунення порушень, які виявлені під час проведення перевірки податковим органом, та врахування вини роботодавця.
Суд звертає увагу, що за усіма договорами передбачено засвідчення надання послуг актами прийому надання послуг (виконаних робіт). Однак такі акти не долучені ні до заперечень на акт інспекційної перевірки, ні до позовної заяви.
Долучені до відповіді на відзив акти приймання-передачі наданих послуг суд оцінює критично, оскільки такі подані більше ніж через 4 місяці після завершення перевірки, у відповідь на доводи відповідача в межах розгляду судової справи.
Водночас позивачем не долучено жодного доказу на підтвердження здійснення оплати за згаданими цивільно-правовими договорами.
Варто зауважити про систематичність виконання переліченими особами однієї і тієї ж роботи протягом тривалого часу, що є метою трудового договору.
Суд наголошує, що предметом вказаних договорів є фактично процес праці, а не її кінцевий результат, оскільки у самих договорах не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначається обсяг роботи, а процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату.
Варто зазначити про встановлене у вищеописаних договорах право на вихідні дні для працівників.
Суд зазначає, що застосування певних норм правового регулювання до конкретних відносин залежить від змісту цих відносин. Якщо між сторонами виникли відносини, які мають ознаки цивільно-правових, то відповідно на ці відносини поширюються норми цивільного законодавства, зокрема Цивільного кодексу України, водночас, якщо між особами виникли відносини, які мають ознаки трудових, то регулювання таких відносин повинно відбуватися за нормами трудового законодавства, зокрема - КЗпП України, та оформлятися шляхом укладення трудового договору. Застосування суб'єктами господарювання найманої оплачуваної праці можливе тільки у межах трудового законодавства шляхом укладення трудового договору і обов'язок щодо належного оформлення трудових правовідносин покладається на особу, яка бажає залучити найманих працівників. Залучення найманих працівників до постійної оплачуваної праці у межах певної професії на підставі цивільно-правових договорів має ознаки приховування існування реальних трудових правовідносин, що відповідно до статті 265 КЗпП України є підставою для притягнення винної особи до відповідальності.
Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 3 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18; від 16 червня 2020 року у справі № 815/5427/17; від 4 вересня 2020 року у справі № 1840/3557/18; від 17 вересня 2020 року у справі № 560/975/19; від 24 вересня 2020 року у справі № 200/929/19-а; від 5 жовтня 2020 року у справі № 560/407/19; від 30 березня 2021 року у справі № 380/1563/20; від 28 липня 2021 року у справі № 380/1479/20; від 17 вересня 2021 року у справі № 160/5790/19 та від 11 листопада 2021 року у справі № 560/3317/19.
Щодо доводів позивача про здійснення перевірки без участі останнього суд зазначає, що вимогу про надання документів отримала ОСОБА_13 , яка перебуває в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 та працює на посаді адміністратора (розпорядження №6 від 25.05.2017, повідомлення про прийняття працівника на роботу від 25.05.2017 скероване до ДПІ у Солом'янському р-н ГУ ДФС м.Києва), про що свідчить особистий підпис на такому та підтверджується поясненнями ОСОБА_13 і актом інспекційного відвідування.
Вказана особа була ознайомлена з службовим посвідченням інспектора, їй вручено вимогу про надання документів, а також направлення на проведення інспекційного відвідування.
У свою чергу жодних заперечень проти проведення перевірки чи відсутності у неї повноважень інспектору не було заявлено.
Більше того, на виконання пункту 8 Порядку № 823 інспекторами праці під час проведення інспекційного відвідування (у даній справі), перед підписанням акта інспекційного відвідування було надано об'єкту відвідування копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування. Отже, позивач був обізнаний про проведення інспекційного відвідування, надав відповідні документи на вимогу інспектора праці та не був позбавлений можливості на реалізацію своїх прав, передбачених пунктом 13 Порядку № 823.
Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом в постанові від 29 березня 2023 року в справі № 420/20635/21.
Водночас у спірних правовідносинах розмір штрафу та суб'єкт, уповноважений його накладати, прямо визначені у нормах статті 265 КЗпП України.
Позиція Верховного Суду стосовно застосування зазначеної статті КЗпП сформована, зокрема, у постановах від 23 червня 2020 року у справі № 804/9077/16, від 04 вересня 2020 року у справі № 824/601/18-а, від 13 квітня 2023 року у справі № 160/19160/21, від 23 червня 2023 року у справі № 160/1649/22, від 23 червня 2023 року у справі № 300/377/22, від 19 жовтня 2023 року у справі № 420/1011/20 та від 20 грудня 2023 року у справі № 480/1815/22.
Позивач жодним чином не заперечує здійснений розрахунок штрафу за постановою ГУ Держпраці у Київській області Державної служби України з питань праці №КВ345/1721/АВ/ТД/ФС-63 від 17.03.2020.
Щодо доводів позивача про відсутність порушених прав працівників, суд враховує позицію Верховного Суду, сформовану у постановах від 03 червня 2021 року у справі № 0540/8959/18-а та від 02 жовтня 2024 року у справі № 120/12494/23 про те, що без оформлених трудових відносин особа (працівник) позбавляється конституційних гарантій, передбачених, зокрема, статтями 43 (кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення та право на своєчасне одержання винагороди за працю) та 45 (кожен, хто працює, має право на відпочинок, яке забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час; максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та право на оплачувану щорічну відпустку, вихідні та святкові дні) Основного Закону України.
Щодо доводів позивача про хибне зазначення в акті інспекційного відвідування початку проведення з 16.02.2020, замість « 19.02.2020», то суд враховує позицію відповідача про технічну помилку (описку). Суд зазначає, що формальні недоліки фіксації правопорушення, за загальним правилом, не можуть бути підставою для скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень та звільнення правопорушника від відповідальності, передбаченої законом та спрямованої на захист важливого суспільного інтересу.
Щодо доводів позивача про незазначення контролюючим органом про дату і час розгляду справи про накладення штрафу, суд вказує, що пунктом 4 Порядку № 509 передбачено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
Водночас, норми Порядку № 509 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) взагалі не регламентували участі представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено, у розгляді справи в органі Держпраці.
Такі положення були виключені з Порядку N 509 Постановою Кабінету Міністрів України № 823 від 21 серпня 2019 року.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно, а відтак підстави для скасування постанови Головного управління Держпраці у Київській області Державної служби України з питань праці №КВ345/1721/АВ/ТД/ФС-63 від 17.03.2020 відсутні.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. У процесі розгляду справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно із частиною першою статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Судові витрати, на підставі вимог статті 139 КАС України, при відмові в задоволенні позову, розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 257, 262, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,
вирішив:
у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10; ЄДРПОУ: 44681053) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України та абзацу 6 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Чаплик І.Д.