м. Львів
04 серпня 2025 рокусправа № 380/8790/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, Військово-лікарської комісії Західного регіону про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-1), Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі - відповідач-2), Військово-лікарської комісії Західного регіону (далі - відповідач-3), у якому просить:
- визнати протиправними бездіяльність Військова частина НОМЕР_1 та Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України і Військово-лікарська комісія Західного регіону щодо необхідності направлення ВЛК, повторне ВЛК за станом здоров'я, необхідність лікування, та реабілітацію, ОСОБА_1 , оскільки не було враховано стан здоров'я та ускладнення внаслідок після операції, видалення кист міжхребцевого диску L5, спондильоз з вираженим лівобічним редикулоневротичним синдромом (скарги: періодичний біль голови, головокружіння, задишка, посилене серцебиття при фіз. навантаженнях, коливання АТ, часті приступи потемніння в очах, слабість, відчуття тривоги, порушений сон) та висновками (протоколами довідками ВЛК) позивач визнаний “обмежено придатним», а саме придатним до військової служби;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 та Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України і Військово-лікарська комісія Західного регіону належно розглянути рапорти та погодити рапорти ОСОБА_1 (щодо необхідності направлення ВЛК, повторне ВЛК, необхідність лікування (за станом здоров'я), та реабілітацію, надання відпустки на лікування, реабілітацію, медичне обстеження та за сімейними обставинами, рапорти про переведення, звільнення з військової служби по суті на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, зокрема витрати на правову допомогу в попередній сумі 17 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 звертався до Військової частини НОМЕР_1 та до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України і Військово-лікарської комісії Західного регіону з цілим рядом рапортів: щодо необхідності направлення на ВЛК, повторне ВЛК за станом здоров'я, необхідність лікування (за станом здоров'я), та реабілітацію, звільнення з військової служби або переведення.
Проте позивач не отримав чіткої та обґрунтованої відповіді, не було ні погодження рапортів, ні обґрунтованої відмови.
Позивач вказує на те, що оскаржувана постанова ВЛК винесена відповідачем за наслідком неналежного медичного огляду, а саме неврахування наданих ним доказів наявності у нього захворювань згідно МРТ-обстежень, консультаційного висновку спеціаліста кардіолога, рентгензнімків, ехокардіографії, виписок із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, перевідного епікризу. Жодних доказів проведення додаткових спеціальних методів дослідження при його огляді не було проведено, оскільки картка відомостей не містить результатів додаткових методів обстеження, які є обов'язковими, а саме: аналізи крові та сечі. Відповідачем не обґрунтовано та не доведено, з урахуванням яких факторів зроблено висновок про придатність позивача до військової служби, оскільки медичний огляд позивача, враховуючи вимоги п. 6.9 глави 6 розділу II Положення № 402, проведений в неповному обсязі, не прийнято до уваги наявності у Позивача інших захворювань. Зазначає, що потребує направлення на об'єктивну військово - лікарську комісію, та просить позов задоволити.
Ухвалою судді від 09.05.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
24.05.2025 від відповідача-3 надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача. У клопотанні відповідач-3 зазначає, що представником позивача додано в якості додатків до позовної заяви, файл Word (DOCX), який містить текст звернення до 16 РВЛК. Однак, на адресу НОМЕР_2 РВЛК жодних звернень, адвокатських запитів від громадянина ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на сьогоднішній день не надходило. Отже, 16 РВЛК не може виступати стороною відповідачем у справі, оскільки не є учасником спірних правовідносин.
Ухвалою суду від 19.06.2025 у задоволенні клопотання 16 регіональної військово-лікарської комісії про заміну неналежного відповідача від 24.05.2025, - відмовлено.
24.06.2024 відповідач 1 подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що позивач рапорту, інших документів на звільнення з військової служби командуванню відповідача - військової частини НОМЕР_1 , та по команді не подавав, про наявність підстав, передбачених ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25 березня 1992 року (з наступними змінами) для звільнення з військової служби не повідомляв. Відповідно наказ №292 від 29 грудня 2024 року є чинним, законним та таким, що скасуванню не підлягає. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають в повному обсязі.
На момент підготовки відзиву рекомендацій щодо необхідності повторного проходження ВЛК не було надано ні лікарями медичного пункту батальйону, ні лікарями медичної роти, ні вузькопрофільними спеціалістами Рівненської військової поліклініки військової частини НОМЕР_3 . З врахуванням того, що направлення на ВЛК здійснюється на підставі висновків спеціалістів, результатів діагностичних обстежень та дотримання послідовності етапів медичного обслуговування, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними.
02.07.2025 відповідач 3 подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що розгляд ВЛК регіону пропозицій, заяв та скарг військовослужбовців та інших осіб регулюються нормами Закону № 393 та Інструкції, з урахуванням норм Положення. Позивач та його представник стверджують про те, що неодноразово звертались на адресу НОМЕР_2 РВЛК з вимогами про направлення Позивача на повторне ВЛК для встановлення ступеня придатності до військової служби. Однак, зауважуємо та звертаємо увагу суду, що на момент подання Відзиву на позовну заяву, жодних звернень у вигляді скарг чи заяв на адресу 16 РВЛК від Позивача та його представника не надходило. Отже, ствердження Позивача про вчинення посадовими особами 16 РВЛК бездіяльності в частині відмови або ненаданні відповіді на звернення є безпідставними.
Позивачем жодним чином не надано до суду підтверджуючих документів про надсилання та отримання 16 РВЛК належним чином оформлених звернень з вказаних питань.
З питань направлення військовослужбовця на повторний медичний огляд. Питання проведення медичного огляду військовослужбовців висвітлено у главі 6 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 № 402, зі змінами, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 за № 1109/15800.
Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров'я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби. Отже, порядок направлення на повторний медичний огляд є чітко визначений главою 6 Положення де передбачено послідовність дій та підстави їх вчинення.
Ухвалою суду 07.07.2025 продовжено 16 регіональній військово-лікарській комісії процесуальний строк, встановлений ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 09.05.2025, для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України.
Ухвалою суду від 01.08.2025 у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 від 31.07.2025 про забезпечення позову, - відмовлено.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 визнаний тимчасово не придатним до військової служби до 12.03.2023, що підтверджується довідкою ВЛК №1344 від 12.01.2023 при ІНФОРМАЦІЯ_1 , з діагнозом: стан після операції (02.01.2023) видалення кіли міжхребцевого диску, (а.с. 38).
Згідно з Довідкою військово-лікарської комісії №351/5517 від 28.12.2024 позаштатної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 рядовий запасу ОСОБА_1 - здоровий та придатний до військової служби (а.с. 106).
Суд встановив, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 292 від 29.12.2024 ОСОБА_1 зараховано на військову службу за призовом у воєнний час, до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення (а.с. 105).
17.03.2025 позивач подав рапорт командиру 1 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 про направлення на консультацію до невропатолога в Рівненську військову поліклініку в/ч НОМЕР_3 (а.с. 17).
Відповідно до Медичної характеристики стосовно позивача від 10.06.2025 за підписом командира медичної роти Військової частини НОМЕР_1 встановлено: «За час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 за медичною допомогою звертався:
18.03.2025 з діагнозом стан після оперативного втручання видалення середньої лівобічної кіли міжхребцевого диску направлений на консультацію до невропатолога в РОВГ НОМЕР_3 .
На 24.03.2025 був направлений на консультацію до нейрохірурга та на КТ з діагнозом стан після оперативного втручання видалення середньої лівобічної кіли міжхребцеого диску.
25.03.2025 з діагнозом стан після оперативного втручання видалення середньої лівобічної кіли міжхребцевого диску був направлений на консультацію до невропатолога в РОВГ НОМЕР_3 .
Рішенням ВЛК від 26.03.2025 було рекомендовано надання реабілітаційної відпустки.
08.04.2025 був направлений на проходження МРТ в РОВГ А1446.
На стаціонарне лікування не скеровувався.» (а.с. 110).
У зв'язку з бездіяльністю відповідачів щодо направлення позивача на повторний огляд ВЛК, необхідність лікування, надання відпустки на лікування, реабілітацію, звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Змістом спірних правовідносин є порядок перегляду постанов ВЛК про придатність до військової служби, направлення на повторний огляд ВЛК та звільнення з військової служби.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Статтею 65 Конституції України визначено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено та на момент розгляду справи, триває.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
За приписами п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).
Згідно зі ст.1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 22 Закону №3543-ХІІ громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України (ч.5 ст.22 Закону №3543-ХІІ).
Поряд з цим, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов'язок» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч. 10 ст. 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).
Згідно з п.1.1 гл.1 р. І Положення № 402 це Положення визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу. Це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби (п. 1.2 гл. 1 р.І Положення № 402).
Згідно з п.2.1 гл.2 р. І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
У п.2.2 гл.2 р. І Положення № 402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (пп.2.3.1 п.2.3 гл.2 р. І Положення № 402).
Відповідно до пп.2.3.3 п. 2.3 гл.2 р. І Положення №402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема: розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України науково обґрунтованих вимог до стану здоров'я військовослужбовців з метою максимального збереження їх на військовій службі, запобігання необґрунтованого їх звільнення із Збройних Сил України за станом здоров'я; перевірка якості лікувально-профілактичної роботи у цілях військово-лікарської експертизи серед військовослужбовців у військових частинах і закладах охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України; організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; аналіз та узагальнення результатів і досвіду роботи підпорядкованих ВЛК; проведення спільно з головними (провідними) медичними спеціалістами та іншими лікарями-спеціалістами аналізу й оцінки результатів медичного огляду військовослужбовців та інших контингентів, розробка пропозицій для покращення військово-лікарської експертизи; організація та керівництво науковою роботою з питань військово-лікарської експертизи у підпорядкованих ВЛК; підготовка та вдосконалення кадрів для ВЛК; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.
ЦВЛК має право, серед іншого, розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України (пп.2.3.4 п.2.3 гл.2 р. I Положення №402).
До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності (пп.2.5.1 п.2.5 гл.2 р.I Положення №402).
Згідно з п.1.1, 1.2 гл.1 р. ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, військовослужбовців до військової служби.
Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).
Порядок проведення медичного огляду військовозобов'язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період врегульований Г.3 р. ІІ Положення № 402.
Відповідно до п. 3.1. Г. 3 р. ІІ Положення № 402 медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.
Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей (п. 3.2. Г. 3 р.ІІ Положення № 402).
Перед оглядом військовозобов'язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов'язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.
Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов'язаних.
Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов'язаний, що характеризують його стан здоров'я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.
Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов'язаний прибуває на медичний огляд ВЛК з результатами рентгенологічного обстеження органів грудної клітки.
ЕКГ виконується після 40-річного віку та за наявності медичних показань. Інші лабораторні та інструментальні дослідження виконуються за показанням (п. 3.4. Г. 3 р.ІІ Положення № 402).
Картка обстеження та медичного огляду на солдатів, матросів, сержантів і старшин зберігається у ТЦК та СП до чергового огляду, а на офіцерів, прапорщиків (мічманів) у їх особових справах - постійно (п. 3.6. Г. 3 р. ІІ Положення № 402).
Постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов'язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу (п. 3.8. Г. 3 р. ІІ Положення № 402).
Відповідно до п.20.1 гл.20 р. II Положення № 402 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення. Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).
Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК (п. 20.2 гл.20 р.II Положення № 402).
Відповідно до п. 20.3 гл.20 розділу II Положення № 402 при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймаються постанови, зокрема, такого змісту: а) "Придатний", зокрема, до військової служби; б) "Непридатний", зокрема, до військової служби з виключенням з військового обліку; до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (На воєнний час приймається постанова: "Обмежено придатний до військової служби"). Постанова про придатність (непридатність) до навчання (служби) за військовою спеціальністю, служби у спеціальних спорудах, до участі у МО, національному персоналі тощо, згідно з вимогами ТДВ, приймається за такою формою: "На підставі статті ____ графи _____ Розкладу хвороб та графи _____ Таблиці ____ додаткових вимог, придатний (непридатний) до _________ (вказати)". (Щодо військовослужбовців, визнаних ВЛК непридатними до військової служби, інші постанови (про непридатність до служби у виді Збройних Сил України, до навчання у ВВНЗ, в учбовій частині тощо) не приймаються. Щодо військовослужбовців, визнаних ВЛК непридатними (до служби у виді Збройних Сил України або за військовою спеціальністю, спецспорудах, до навчання у ВВНЗ, в учбовій частині, до участі у МО тощо), одночасно приймається постанова про придатність до військової служби.)
За статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку непридатності до військової служби або обмежену придатність осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає одну з таких постанов: "непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час"; "обмежено придатний до військової служби". За статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає одну з таких постанов: "обмежено придатний до військової служби"; "придатний до військової служби".
Як встановлено судом, відповідно до довідки ВЛК №1344 від 12.01.2023 при ІНФОРМАЦІЯ_1 , з діагнозом: стан після операції (02.01.2023) видалення кіли міжхребцевого диску, позивач визнаний тимчасово не придатним до військової служби до 12.03.2023 (а.с. 38).
Згідно з Довідкою військово-лікарської комісії №351/5517 від 28.12.2024 позаштатної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 рядовий запасу ОСОБА_1 - здоровий та придатний до військової служби (а.с. 106).
Водночас обґрунтовуючи протиправність постанови ВЛК №351/5517 від 28.12.2024 про придатність позивача до військової служби та необхідність скерування позивача на повторний огляд ВЛК, позивач зазначає, що постанова ВЛК винесена за наслідком неналежного медичного огляду, а саме неврахування наданих ним доказів наявності у нього захворювань згідно МРТ-обстежень, консультаційного висновку спеціаліста кардіолога, рентгензнімків, ехокардіографії, виписок із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, перевідного епікризу.
Суд позбавлений можливості надавати оцінку діям конкретних лікарів-членів ВЛК при обстеженні позивача, в тому числі при визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб.
Так, Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 по справі № 806/526/16 зазначив: "…що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі".
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Суд враховує правові висновки Верховного Суду у цій категорії справ. Так, Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 дійшов висновку про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на відповідне Положення. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом із цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.
Таким чином, надання оцінки стану здоров'я позивача на предмет того, чи підпадає він під дію конкретних статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду. Суд не може здійснювати власну оцінку обґрунтованості прийняття певного висновку, оскільки, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка обґрунтованості висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що придатний чи не придатний (обмежено придатний) до військової служби.
При цьому, як вказано судом вище, позивач має право звернутися до ЦВЛК для перегляду висновку, оскільки відповідно до Положення №402 ЦВЛК має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК.
Відповідно до пунктів 2.1., 2.2 Положення №402 ЦВЛК є штатною військово-лікарською установою яка приймає постанови, що є обов'язковими для штатних та позаштатних ВЛК. Згідно з п. 2.3.5. Положення №402 Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Суд звертає увагу, що позивач не надав доказів звернення до ЦВЛК про перегляд висновку, оформленого Довідкою військово-лікарської комісії №351/5517 від 28.12.2024 позаштатної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якого рядовий запасу ОСОБА_1 - здоровий та придатний до військової служби.
Також суд зазначає, що позивач не надав жодних доказів звернення з рапортом, заявою чи скаргою до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, Військово-лікарської комісії Західного регіону стосовно необхідності направлення позивача на повторний огляд ВЛК, тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, Військово-лікарської комісії Західного регіону «щодо необхідності направлення на ВЛК, повторне ВЛК за станом здоров'я, необхідність лікування, та реабілітацію, оскільки не було враховано стан здоров'я та ускладнення внаслідок після операції, видалення кист міжхребцевого диску L5, спондильоз з вираженим лівобічним редикулоневротичним синдромом (скарги: періодичний біль голови, головокружіння, задишка, посилене серцебиття при фіз. навантаженнях, коливання АТ, часті приступи потемніння в очах, слабість, відчуття тривоги, порушений сон) та висновками (протоколами довідками ВЛК) позивач визнаний “обмежено придатним», а саме придатним до військової служби», є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути та погодити рапорти позивача про направлення позивача на повторне обстеження та медичний огляд, лікування та реабілітацію, надання відпустки на лікування, звільнення з військової служби, суд зазначає таке.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Медичний огляд військовослужбовців регламентується положеннями глави 6 розділу ІI Положення №402.
Відповідно до підпункту «б» пункту 6.1 глави 6 розділу ІІ Положення №402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, слідчим, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров'я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.
Аналіз наведених вище норм чинного законодавства України, дає підстави для висновку про те, що направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться, в тому числі й командирами військової частини, у якій військовослужбовець проходить військову службу. При цьому, військовослужбовець, що подав рапорт має право отримати відповідь та/або інформацію за результатом розгляду поданого ним рапорту.
Таким чином, отримавши рапорт, посадові особи військової частини зобов'язані його розглянути на надати мотивовану відповідь стосовно викладених у рапорті питань.
Суд встановив, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 292 від 29.12.2024 ОСОБА_1 зараховано на військову службу за призовом у воєнний час, до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення (а.с. 105).
17.03.2025 позивач подав рапорт командиру 1 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 про направлення на консультацію до невропатолога в Рівненську військову поліклініку в/ч НОМЕР_3 (а.с. 17).
Відповідно до Медичної характеристики стосовно позивача від 10.06.2025 за підписом командира медичної роти Військової частини НОМЕР_1 встановлено: «За час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 за медичною допомогою звертався:
18.03.2025 з діагнозом стан після оперативного втручання видалення середньої лівобічної кіли міжхребцевого диску направлений на консультацію до невропатолога в РОВГ НОМЕР_3 .
На 24.03.2025 був направлений на консультацію до нейрохірурга та на КТ з діагнозом стан після оперативного втручання видалення середньої лівобічної кіли міжхребцеого диску.
25.03.2025 з діагнозом стан після оперативного втручання видалення середньої лівобічної кіли міжхребцевого диску був направлений на консультацію до невропатолога в РОВГ НОМЕР_3 .
Рішенням ВЛК від 26.03.2025 було рекомендовано надання реабілітаційної відпустки.
08.04.2025 був направлений на проходження МРТ в РОВГ А1446.
На стаціонарне лікування не скеровувався.» (а.с. 110).
Інших рапортів від позивача, адресованих Військовій частині НОМЕР_1 , про направлення позивача на повторне медичне обстеження, огляд ВЛК з метою визначення придатності до військової служби, направлення на лікування, реабілітацію, надання відпустки на лікування матеріали справи не містять, тому позовні вимоги про розгляд таких рапортів задоволенню не підлягають, як необґрунтовані.
Приписами ч. 7 ст. 26 Закону №2232-XII встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Так, порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення).
Відповідно до п. 2 Положення громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно із п. 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах, за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
За приписами п. 225 Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до п. 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут).
Статтею 14 Статуту передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту передбачено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Згідно з п. 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 р. N 551-XIV, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді.
Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі.
Наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 №531, який набрав чинності 08.08.2024, затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі - Порядок №531).
Пунктом 9 Порядку №531 унормовано, що розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №531 відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Відповідач 1 у відзиві вказує, що позивач рапорту, інших документів на звільнення з військової служби командуванню відповідача - військової частини НОМЕР_1 , та по команді не подавав.
Суд зазначає, що позивач не надав жодних доказів звернення з рапортом до відповідача 1 про звільнення з військової служби, тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача 1 розглянути такий рапорт є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд дійшов висновку, що поведінка відповідачів у спірних правовідносинах відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, тому у задоволенні позову потрібно відмовити.
Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову, а також ураховуючи положення ст. 139 КАС України, судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд,-
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, Військово-лікарської комісії Західного регіону про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач-1: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Відповідач-2: Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України (01133, вул. Госпітальна, буд. 16, м. Київ; ЄДРПОУ 08356179).
Відповідач-3: Військово-лікарська комісія Західного регіону (79031, вул. Стрийська, буд. 73А, м. Львів; ЄДРПОУ 08380628).
Повне рішення суду складено 04.08.2025.
Суддя Кондратюк Юлія Степанівна