про відмову у закритті провадження у справі
04 серпня 2025 року м. ДніпроСправа № 360/1223/25
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про закриття провадження у справі за позовом адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом Галкіна Вячеслава Леонідовича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці (далі - відповідач) з такими позовними вимогами:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нескладення інформаційної довідки про умови праці на позивача при підозрі у нього хронічного професійного захворювання (отруєння) за професіями: електрослюсар підземний, гірник підземний, гірничий майстер підземний, механік підземний, гірничий робітник очисного забою підземний;
2) зобов'язати відповідача відповідно до пункту 84 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.04.2019 № 337, скласти інформаційну довідку про умови праці на позивача при підозрі у нього хронічного професійного захворювання (отруєння) за професіями: електрослюсар підземний, гірник підземний, гірничий майстер підземний, механік підземний, гірничий робітник очисного забою підземний.
В обґрунтування вимог зазначено, що позивач багато років відпрацював у шкідливих підземних умовах. Останнім часом стан здоров'я позивача почав різко погіршуватися, тому позивач звернувся за медичною допомогою в результаті чого у нього були виявлені захворювання, які дали підстави вважати про наявність хронічного професійного захворювання.
В зв'язку з цим до відповідача надійшов запит КНП «Тернівська центральна міська лікарня» Тернівської міської ради» від 08 січня 2025 року № 01-30/33 на складання санітарно-гігієнічної характеристики (інформаційної довідки) умов праці ОСОБА_1 за професіями: електрослюсар підземний, гірник підземний, гірничий майстер підземний, механік підземний, гірничий робітник очисного забою підземний.
Однак вказана довідка у встановлені Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 17.04.2019 № 337 (далі - Порядок № 337), строки так і не надана, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
Від Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці до суду 07 липня 2025 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому заявлено клопотання про закриття провадження у справі, мотивоване тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідач зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їхній сукупності. Також таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/ або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень саме управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Ці положення не поширюють свою дію на правові ситуації, які вимагають інших форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Інформаційна довідка про умови праці (санітарно-гігієнічна характеристика умов праці) є одним із документів, з урахуванням якого в кожному конкретному випадку вирішується питання про зв'язок хронічного захворювання (отруєння) з впливом виробничих факторів і трудового процесу та складається лікарем з гігієни праці закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, а тому Міжрегіональне управління при складанні інформаційної довідки про умови праці не виступає у статусі суб'єкта владних повноважень, оскільки не виконує владних управлінських функцій.
Таким чином, характер спірних правовідносин у цій справі не є публічно-правовим, оскільки інформаційна довідка про умови праці (санітарно-гігієнічна характеристика умов праці) складається саме з метою встановлення діагнозу хронічного професійного захворювання (отруєння).
Відповідач стверджує, що зазначений ним висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 27 серпня 2020 року у справі № П/811/1339/17, від 10 лютого 2021 року у справі № 560/1530/20.
Від представника позивача до суду 08 липня 2025 року надійшла відповідь на відзив із запереченнями проти закриття провадження у справі з тих підстав, що до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з суб'єктом владних повноважень (органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства), предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
У цій справі позивач оскаржує саме бездіяльність міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці в частині невиконання Порядку № 337, а саме в частині не складення інформаційної довідки про умови праці на позивача при підозрі у нього хронічного професійного захворювання (отруєння) за професіями: стовбуровий підземний з повним робочим днем під землею, прохідник з повним робочим днем під землею, гірничий робітник з повним робочим днем під землею. Звернення позивача обґрунтоване саме невиконанням відповідачем своїх обов'язків, визначених Порядком № 337, як суб'єктом владних повноважень.
Постанова Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 560/153020, на яку посилається відповідач, є незастосовною до спірних відносин з огляду на інший предмет та підстави спору, ніж у цій справі. Так, предметом спору у вказаній справі була саме інформаційна довідка про умови праці (санітарно-гігієнічна характеристика умов праці). Однак предметом спору у цій справі є бездіяльність відповідача щодо не складання інформаційної довідки.
Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить з такого.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 4 КАС України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2);
суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7).
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
З наведених положень слідує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 1 Положення про Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 23.09.2022 № 167, Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці (далі - Міжрегіональне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань праці (далі - Держпраці), що їй підпорядковується.
Основними завданнями Міжрегіонального управління є реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав та гарантій застрахованих осіб (підпункт 1 пункту 3 Положення).
З огляду на надані відповідачу повноваження, суд дійшов висновку, що Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.
Суд погоджується з твердженнями відповідача, що, визначаючи критерії належності спору до адміністративної юрисдикції, слід враховувати не тільки критерії розмежування юрисдикції за суб'єктним складом, а також з'ясовувати предмет спору, про яке право йдеться у спірних правовідносинах та чи немає спору про право.
У статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Як слідує з матеріалів справи, позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо нескладення інформаційної довідки про умови праці на позивача.
Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 за № 337 (далі - Порядок № 337), визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, що сталися з особами, визначеними частиною першою статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Вимоги цього Порядку поширюються на всіх юридичних і фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та осіб, зазначених у пункті 1 цього Порядку.
У разі підозри наявності в працівника хронічного професійного захворювання (отруєння) з метою встановлення діагнозу складається санітарно-гігієнічна характеристика умов праці (далі - санітарно-гігієнічна характеристика), що є одним з документів, з урахуванням якого вирішується питання про зв'язок хронічного професійного захворювання (отруєння) з впливом шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу (далі - виробничі фактори) (пункт 70 Порядку № 337).
Санітарно-гігієнічна характеристика складається лікарем з гігієни праці територіального органу Держпраці за фактичним місцезнаходженням підприємства (установи, організації), де працює хворий, на запит керівника закладу охорони здоров'я, що забезпечує надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги, за поданням лікаря-профпатолога із залученням (у разі потреби) голови та членів комісії закладу охорони здоров'я, який проводить періодичні медичні огляди (пункт 71 Порядку № 337).
Відповідно до пункту 72 Порядку № 337 запит щодо складення санітарно-гігієнічної характеристики заклад охорони здоров'я згідно з додатком 13 протягом трьох робочих днів після виявлення у працівника підозри на хронічне професійне захворювання (отруєння) надає керівнику територіального органу Держпраці за фактичним місцезнаходженням підприємства (установи, організації), де працює (працював) хворий.
Копії запиту надсилаються:
територіальному органу Пенсійного фонду України за фактичним місцезнаходженням підприємства (установи, організації), де працює (працював) хворий;
роботодавцю.
Пунктом 74 Порядку № 337 встановлено, що для складення санітарно-гігієнічної характеристики керівник територіального органу Держпраці надсилає припис роботодавцю для надання необхідних документів за встановленою формою згідно з додатком 15.
Згідно із пунктом 78 Порядку № 337 протягом п'яти робочих днів з дня проведення обстеження об'єкта складається відповідний акт згідно з додатком 18 у трьох примірниках.
Згідно із пунктом 79 Порядку № 337 територіальний орган Держпраці протягом п'яти робочих днів після складення та підписання акта всіма членами комісії готує санітарно-гігієнічну характеристику згідно з додатком 16.
Отже суть та суб'єктний склад спірних правовідносин вказують на те, що заявлений у цій справі спір належить до юрисдикції адміністративних судів.
Щодо посилання представника відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 560/1530/20, то суд їх відхиляє, оскільки правовідносини у справі № 360/1223/25, що розглядається, та справі № 560/1530/20 не є тотожними.
Так, у справі № 560/1530/20 предметом cпірних правовідносин було визнання протиправним та скасування індивідуального акту - інформаційної довідки про умови праці працівника (позивача). Тобто позивач був незгодний зі змістом складеної довідки, у зв'язку з цим просив її скасувати і зобов'язати відповідача скласти іншу довідку. Тобто, правовідносини мали приватно-правовий характер, оскільки обставини справи передбачали перевірку та встановлення судом фактів викладених у довідці, зі змістом якої позивач не погоджувався.
У справі яка розглядається, предметом спірних правовідносин позивач вважає протиправну бездіяльність відповідача щодо невиконання своїх повноважень щодо складення довідки і просить суд зобов'язати відповідача здійснити певні дії.
Тобто спір є публічно-правовим, в якому адміністративний суд має надати оцінку процесуальним повноваженням суб'єкта владних повноважень. Питання встановлення певних юридичних фактів щодо трудових правовідносин позивача не є предметом цього спору.
Також суд зауважує, що Верховний Суд в ухвалі від 18 квітня 2022 року у справі № 380/6635/21 критично оцінив наведені посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 лютого 2021 року у справі № 560/1530/20, від 08 липня 2020 року у справі № 811/1343/17, від 27 серпня 2020 у справі № 811/1695/17, від 27 серпня 2020 у справі № 811/1339/17 та від 13 жовтня 2020 року у справі № 811/1342/17, оскільки вони є відмінними за правовим регулюванням, а справа № 380/6635/21 стосується саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень скласти інформаційну довідку про умови праці, а не скасування такої довідки.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 2, 9, 19, 238, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про закриття провадження у справі відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя К.О. Пляшкова