Іменем України
04 серпня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1036/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний адвоката Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі також - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 050750002839 від 02.05.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2025 про призначення пенсії за віком за нормами ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням трудового стажу, зазначеного у трудовій книжці б/н від 09.08.1966, а також періоду догляду за дитиною до 3-х річного віку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 25.04.2025 подала заяву про призначення пенсії за віком до Пенсійного фонду України через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України.
Її заяву було направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 050750002839 від 02.05.2025 ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії за віком. В рішенні вказано, що не зараховано стаж по трудовій книжці б/н від 09.08.1966, оскільки невірно внесено зміни до прізвища позивача, а також період догляду за дитиною до 3-х річного віку ОСОБА_2 .
Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 20.06.2025 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач 25.04.2025 звернулась до територіального відділу Пенсійного фонду України із заявою та документами щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення, Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення № 050750002839 від 02.05.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років.
Оскільки вік позивача на момент звернення 75 років 8 місяців, тому необхідний страховий стаж, визначений частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 15 років.
За наданими документами до загального страхового стажу, не зараховано періоди трудової діяльності, згідно з трудовою книжкою б/н від 09.08.1966, оскільки запис про зміну прізвища власника трудової книжки внесено з порушенням Інструкції № 58, відповідно до якої, зміна записів у трудових книжках прізвища, ім'я, по батькові виконується уповноваженим органом на підставі документів (про зміну прізвища) і з посиланням на номер та дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється колишнє прізвище і записуються нові дані і завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженим ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Свідоцтво про одруження на прізвище « ОСОБА_3 » - « ОСОБА_4 » не надано.
Період догляду за дитиною до 3-х річного віку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 не зараховано, оскільки в свідоцтві про народження дитини прізвище матері не відповідає паспортним даним позивача.
Отже, на думку відповідача, ним прийнято законне та обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог позивача.
Ухвалою суду від 20.05.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 05.06.2025 відкрито провадження у справі після усунення недоліків позовної заяви, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини, що склалися між сторонами.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями паспорта громадянина України, картки платника податків.
25.04.2025 позивач звернулась через веб-портал електронних послуг до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 02.05.2025 № 050750002839 позивачу відмовлено в призначенні пенсії.
В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що вік заявниці 75 років 08 місяців, страховий стаж - 1 рік 08 місяців 24 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи, згідно з трудовою книжкою б/н від 09.08.1966, оскільки запис про зміну прізвища власника трудової книжки внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінюсту України, Мінпраці України, Міністерства соціального захисту України № 58 від 29.07.1993, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, відповідно до якої, зміна записів у трудових книжках прізвища, ім'я, по батькові виконується уповноваженим органом на підставі документів (про зміну прізвища) і з посиланням на номер та дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється колишнє прізвище і записуються нові дані і завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженим ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Свідоцтво про одруження на прізвище « ОСОБА_3 » - « ОСОБА_4 » не надано; період догляду за дитиною до 3-х річного віку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зараховано, оскільки в свідоцтві про народження дитини прізвище матері не відповідає паспортним даним заявниці. Висновок: відмовити в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Позивач, не погоджуючись з таким рішенням, звернулась до суду за даною позовною заявою.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частина 1 статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-ІV від 09.07.2003, пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;
60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
При цьому, згідно з абзацом 8 частини 3 статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.
Судом встановлено, що станом на момент звернення за призначенням пенсії, ОСОБА_1 досягла 75 років, що є достатнім пенсійним віком, відповідно до вищенаведених положень статті 26 Закону № 1058-IV.
Зарахований відповідачем страховий стаж позивача склав 01 рік 08 місяців 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до наведених положень законодавства та, зокрема, абзацу 8 частини 3 статті 26 Закону № 1058-IV.
Відповідач вказує, що ним не зараховано періоди роботи, згідно з трудовою книжкою б/н від 09.08.1966 та період догляду за дитиною до 3-х річного віку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Слід вказати, що суд розглядає дану справу за позовною заявою в межах позовних вимог, а саме в межах розгляду цієї справи суд перевіряє правомірність та обґрунтованість рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 02.05.2025 № 050750002839 про відмову в призначенні пенсії в межах наведених в ньому доводів та встановлених обставин, а також вирішує вимоги щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням трудового стажу, зазначеного у трудовій книжці б/н від 09.08.1966, а також періоду догляду за дитиною до 3-х річного віку.
Тобто, суд під час розгляду цієї справи, серед іншого, перевіряє правомірність дій відповідача щодо неврахування під час розгляду питання про призначення позивачу пенсії згідно вищевказаної трудової книжки, без надання оцінки періодам роботи, що в ній зазначені та без розрахунку страхового стажу як за такою трудовою книжкою, так і в цілому у спірних правовідносинах, оскільки позивач відповідних вимог не заявляє та це є компетенцією відповідача.
Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Водночас, як вже вказувалось вище, відповідачем не враховано відомості, що зазначені в трудовій книжці позивача б/н від 09.08.1966 через те, що, на думку відповідача, запис про зміну прізвища власника трудової книжки внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінюсту України, Мінпраці України, Міністерства соціального захисту України № 58 від 29.07.1993.
Судом встановлено, що страховий стаж позивача розраховано відповідачем виключно за індивідуальними відомостями про застраховану особу, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5).
Щодо наведених вище посилань відповідача, суд зазначає таке.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 було затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до абзацу першого пункту 1.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктом 1.5 Інструкції № 58 визначено, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Також відповідно до пункту 2.13 Інструкції № 58 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Водночас, станом на час заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати від 09.07.1958 № 620 (далі - Інструкція № 620).
Пунктом 9 Інструкції № 620 визначалося, що зміни записів у Трудовій книжці про прізвище, ім'я та по батькові, освіті та професії працівника виробляються адміністрацією на підставі документів та з посиланням на них (свідоцтво про шлюб, довідка РАГСу, документи про освіту та ін.), і мають бути засвідчені підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства, установи, організації чи печаткою відділу кадрів.
Відповідно до пункту 10 Інструкції № 620 відповідальність за організацію правильного ведення Трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи або організації.
Безпосередньо відповідає за своєчасне та правильне заповнення, зберігання, облік та видачу працівникам Трудових книжок начальник відділу кадрів або спеціальна особа, яка призначається наказом керівника підприємства, установи чи організації.
До того ж, станом на час внесення змін в трудову книжку щодо прізвища позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальним питанням від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я, по батькові (повністю, без скорочень чи заміни імені і по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта чи свідоцтва про народження (пункт 2.10 глави 2 Інструкції № 162).
Відповідно до пункту 2.12 Інструкції № 162 зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові та дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішньому боці обкладинки і засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Також відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Схожі положення містить й пункт 18 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки працівників та службовців», яка діяла у період внесення змін в трудову книжку щодо прізвища позивача.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей.
Суд вважає, що недотримання підприємством вимог законодавства не є відповідальністю працівника та не може бути причиною позбавлення останнього права на належне пенсійне забезпечення. Адже позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи та ці записи є доказами для підтвердження його трудового стажу. Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 07.02.2018 у справі № 275/615/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
До того ж слід вказати, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
З огляду на наведене, певні недоліки в записах у трудовій книжці, не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів трудової діяльності при обчисленні стажу роботи (до впровадження персоніфікованого обліку), оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.
Схожий висновок викладено в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі № 200/5542/24 у подібних правовідносинах.
Крім того, відповідачем не конкретизовано у чому саме полягає порушення Інструкції № 58 при внесенні запису про зміну прізвища позивача.
Судом встановлено, що записи в трудовій книжці про зміну прізвища позивача не містять жодних виправлень або неточностей, вони засвідчені підписами й ініціалами відповідних посадових осіб, які вносили такі записи, з посиланням на документи, на підставі яких їх внесено.
Таким чином, аргументи відповідача про наявність недоліків у заповненні трудової книжки, як підставу для незарахування згідно із записами цієї трудової книжки до її страхового стажу періодів трудової діяльності, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії, на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, є необґрунтованими та безпідставними.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Щодо спірного періоду догляду за дитиною до трьох років, суд зазначає таке.
Відповідач вказує, що період догляду за дитиною до 3-х річного віку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки в свідоцтві про народження дитини прізвище матері не відповідає паспортним даним позивача.
Суд зазначає, що з свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Матір'ю записана ОСОБА_5 .
Тобто, відомості про матір ОСОБА_2 в частині прізвища, дійсно не відповідають прізвищу позивача, що зазначене в паспортних даних - « ОСОБА_6 ».
Водночас, згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Марківським відділом РАЦС зроблено відповідний актовий запис.
Наведене відповідає паспортним даним позивача.
Окрім того, відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було розірвано шлюб.
Також з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 вбачається, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклала шлюб із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Прізвище дружини після укладення шлюбу ОСОБА_6 .
Наведені документи подавались позивачем разом із заявою про призначення пенсії та, на думку суду, вони надають можливість встановити відповідні відомості, що необхідні для встановлення періоду догляду за дитиною до 3-х річного віку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час розгляду питання про призначення позивачу пенсії.
Водночас, зі спірного рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії неможливо встановити, чи враховано відповідачем відомості наведені у вищезазначених документах та у випадку їх врахування, не зазначено підстав, у зв'язку з якими такі відомості були відхилені відповідачем, що не відповідає принципу обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень.
Окрім того, відповідач не надав доказів неможливості встановлення відповідних відомостей через надіслання запитів про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних, як це визначено пунктом 4.2 Порядку № 22-1.
З урахуванням викладеного суд зазначає, що рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії від 02.05.2025 № 050750002839 прийнято не на підставі Конституції та законів України, без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, та без урахування принципу обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої позиції, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем при поданні позову був сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією від 30.05.2025 № 9404-9767-0430-9484.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ідентифікаційний код 13322403, місцезнаходження: м. Вінниця, «Поділля» район, вул. Зодчих(пн), буд. 22) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 02.05.2025 № 050750002839.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 25.04.2025, з урахуванням правових висновків суду, викладених у цьому рішенні, та з урахуванням відомостей про трудову діяльність ОСОБА_1 , що зазначені в трудовій книжці б/н 09.08.1966, а також відомостей щодо періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 04.08.2025.
Суддя О.М. Качанок