про прийняття звіту про виконання рішення суду та зміну способу і порядку виконання рішення суду
01 серпня 2025 року м. ДніпроСправа № 360/486/24
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши у письмовому провадженні звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 (далі - заявник) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - ГУПФУ в Луганській області) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі № 360/486/24, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю;
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті пенсії, призначеної за нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», без обмеження максимальним розміром;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 20 березня 2024 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Від ОСОБА_1 до суду 19 червня 2025 року надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі № 360/486/24 шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській (далі - ГУПФУ в Луганській області) подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у цій справі.
Ухвалою від 30 червня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУПФУ в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії; зобов'язано ГУПФУ в Луганській області подати до Луганського окружного адміністративного суду у тридцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі № 360/486/24.
Від ГУПФУ в Луганській області до суду 23 липня 2025 року надійшов звіт про виконання рішення суду від 28 червня 2024 року у справі № 360/486/24, в якому зазначено, що 17 жовтня 2024 року рішення суду внесено до підсистеми «Реєстр судових рішень» інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ: РСР), реєстраційний номер 754924.
Листом від 17 жовтня 2024 року № 1200-0306-5/26634 ГУПФУ в Луганській області звернулося до Пенсійний фонд України за отриманням дозволу на макетну обробку електронної пенсійної справи ОСОБА_1 у зв'язку з набранням рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі № 360/486/24 законної сили.
ГУПФУ в Луганській області 18 листопада 2024 року за вхід. № 1480/16 зареєстровано лист Пенсійного фонду України від 15 листопада 2024 року № 2800-030101-9/70534, яким користувачем центрального рівня в підсистемі «Призначення та виплати пенсій на базі електронної пенсійної справи» ініційовано перерахунок «Макетна обробка» для надання можливості подальшого опрацювання ЕПС користувачем регіонального рівня.
На виконання рішення суду ГУПФУ в Луганській області у листопаді 2024 року ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії по інвалідності з 20 березня 2024 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум. Розмір пенсії заявника з 20 березня 2024 року без обмеження максимальним розміром склав 84628,98 грн. Пенсію у новому розмірі нараховано на виплатну відомість грудня 2024 року та виплачено ОСОБА_1 в сумі 84628,98 на банківський картковий рахунок, відкритий в ПАТ «Приватбанк».
Заборгованість з пенсії, нараховану на виконання рішення у справі № 360/486/24, за період з 20 березня 2024 року по 30 листопада 2024 року в сумі 511772,10 грн, з урахуванням раніше виплачених сум, внесено до ІКІС ПФУ: РСР, реєстраційний номер 755302.
ГУПФУ в Луганській області зазначає, що нарахована ОСОБА_1 сума доплати до пенсії за період з 20 березня 2024 року по 30 листопада 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум, в розмірі 511772,10 грн має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України. Проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, зокрема ГУПФУ в Луганській області, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат Головне управління немає. Виділення коштів із Державного бюджету на фінансування пенсій, призначених відповідно до Закону № 796-XII, не залежить від волевиявлення керівника територіального органу Пенсійного фонду України.
З посиланням на правові позиції Верховного Суду ГУПФУ в Луганській області зазначає, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Ситуація щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованих на виконання рішення суду сум зумовлена дефіцитом бюджетних призначень на фінансування таких виплат у загальнодержавному масштабі. Отже, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості виконати судове рішення.
На підтвердження вказаних у звіті обставин ГУПФУ в Луганській області до суду надано копії: рішення від 02 грудня 2024 року № 909240196608 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 ; протоколу індивідуального перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 20 березня 2024 року по 30 листопада 2024 року; скріншот ІКІС ПФУ: Підсистема «Призначення та виплата пенсій (ППВП)»; скріншот ІКІС ПФУ: Реєстр судових рішень; лист від 04 липня 2025 року № 1200-0401-5/16997 про виділення коштів для виплати ОСОБА_1 заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду.
Ухвалою від 25 липня 2025 року звіт ГУПФУ в Луганській області про виконання рішення суду призначено до розгляду в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи) на 01 серпня 2025 року;
запропоновано стягувачу ( ОСОБА_1 ) у строк до 30 липня 2025 року включно подати до суду пояснення щодо звіту ГУПФУ в Луганській області від 23 липня 2025 року № 1200-0802-8/18615;
запропонувати стягувачу ( ОСОБА_1 ) та боржнику (ГУПФУ в Луганській області) у строк до 30 липня 2025 року включно подати до суду пояснення щодо зміни способу і порядку виконання рішення суду у справі № 360/486/24 шляхом стягнення з ГУПФУ в Луганській області на користь ОСОБА_1 нарахованих на виконання рішення суду сум пенсії.
Заявник не скористався правом подати пояснення щодо звіту про виконання рішення суду та щодо зміни способу і порядку виконання рішення суду.
Від ГУПФУ в Луганській області до суду 29 липня 2025 року надійшли пояснення щодо зміни способу і порядку виконання рішення суду, в яких зазначено, що рішення суду від 28 червня 2024 року у справі № 360/486/24 стосується зобов'язання вчинити певні дії щодо здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 20 березня 2024 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, боржником за яким є державний орган, а не стягнення коштів. Резолютивна частина рішення суду у даній справі має зобов'язальний характер, тому зміна способу виконання рішення із зобов'язання здійснити виплату заборгованості по пенсії на стягнення суми цієї заборгованості фактично призведе до зміни рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенню питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено статтею 378 КАС України.
На переконання відповідача, вказане рішення не потребує встановлення іншого способу виконання, оскільки рішення є типовим та одним із багатьох тисяч інших типових рішень щодо виплати заборгованості з пенсії відповідно до вимог Закону України № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У всіх подібних судових рішеннях існують схожі обставини щодо їх виконання, які у даному випадку, що розглядається, не є істотно ускладненими або такими, що спричиняють неможливість їх виконання.
Оскільки виконання рішення суду у цій справі залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості зі страхових виплат позивачу.
Виплата за вказаними рішеннями здійснюється з Державного бюджету України у порядку черговості і необґрунтована зміна способу виконання такого рішення спричинить порушення порядку виплати таким чином, що особа, яка мала право на виплату у порядку черговості, отримає його позачергово, що не є справедливим по відношенню до інших громадян, які також чекають на виплату коштів з бюджету.
При розгляді звіту про виконання рішення суду, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.
Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
У відповідності до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Згідно із частиною першою статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Абзацом першим частини першої статті 382-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
У частині дев'ятій статті 382-3 КАС України визначено, що суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу (частина одинадцята статті 382-3 КАС України).
Як вже вище вказано, ухвалою від 30 червня 2025 року встановлено ГУПФУ в Луганській області строк для подання звіту про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі № 360/486/24.
Судом встановлено, що звіт ГУПФУ в Луганській області від 23 липня 2025 року № 1200-0802-8/18615 відповідає вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 382-2 КАС України.
Розглянувши звіт про виконання рішення суду від 23 липня 2025 року № 1200-0802-8/18615 разом з доданими до нього доказами, суд встановив, що ГУПФУ в Луганській області на виконання рішення суду від 28 червня 2024 року у справі № 360/486/24 вчинено такі дії:
- проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 20 березня 2024 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, після перерахунку розмір пенсії складає 84628,98 грн;
- пенсію у новому розмірі нараховано на виплатну відомість грудня 2024 року та виплачено ОСОБА_1 в сумі 84628,98 на банківський картковий рахунок, відкритий в ПАТ «Приватбанк»;
- заборгованість з пенсії, нараховану на виконання рішення у справі № 360/486/24, за період з 20 березня 2024 року по 30 листопада 2024 року в сумі 511772,10 грн внесено до ІКІС ПФУ: РСР, реєстраційний номер 755302;
- листом від 04 липня 2025 року № 1200-0401-5/16997 ГУПФУ в Луганській області звернулося до Пенсійного фонду України за виділенням коштів на виплату ОСОБА_1 донарахованої на виконання рішення суду від 28 червня 2024 року у справі № 360/486/24 пенсії за період з 20 березня 2024 року по 30 листопада 2024 року в загальній сумі 511772,10 грн.
Отже наведені обставини свідчать, що ГУПФУ в Луганській області частково виконано рішення суду від 28 червня 2024 року у справі № 360/486/24, а саме в частині перерахунку пенсії заявника з 20 березня 2024 року без обмеження її максимальним розміром, а також виплати поточної пенсії в перерахованому розмірі, тому в цій частині суд приймає звіт ГУПФУ в Луганській області.
Проте, з наданих в матеріали справи доказів судом встановлено, що донарахована ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 28 червня 2024 року у справі № 360/486/24 пенсія за період з 20 березня 2024 року по 30 листопада 2024 року в сумі 511772,10 грн облікована в ІКІС ПФУ: Реєстр судових рішень та залишається невиплаченою.
Наданими в матеріали справи доказами підтверджено, що ГУПФУ в Луганській області в межах наданих йому повноважень вживаються заходи з метою повного виконання рішення суду, проте такі заходи є недієвими, оскільки не призвели до повного виконання рішення суду.
Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Статтею 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Абзацом першим частини першої статті 378 КАС України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною третьою статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже з наведених положень слідує, що невиконання рішення суду в частині зобов'язання ГУПФУ в Луганській області виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії з 20 березня 2024 року по 30 листопада 2024 року (до дати виплати поточної пенсії в перерахованому розмірі без обмеження її максимальним розміром) без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, протягом двох місяців з дня набрання законної сили цим судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
З наданих в матеріали справи доказів судом установлено, що невиплаченою ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 28 червня 2024 року у справі № 360/486/24 залишається пенсія в сумі 511772,10 грн, нарахування якої відбулося у грудні 2024 року.
З дати набрання рішенням суду від 28 червня 2024 року у справі № 360/486/24 законної сили пройшло більше двох місяців.
Проте нарахована на виконання цього рішення суду заборгованість стягувачу не сплачена.
Отже судом встановлено, що наявні підстави для заміни способу і порядку виконання рішення суду від 28 червня 2024 року у справі № 360/486/24 в частині зобов'язання ГУПФУ в Луганській області виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії з 20 березня 2024 року по 30 листопада 2024 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, на стягнення з ГУПФУ в Луганській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати донарахованої за період з 20 березня 2024 року по 30 листопада 2024 року пенсії в сумі 511772,10 грн (п'ятсот одинадцять тисяч сімсот сімдесят дві гривні 10 коп.).
Всі наведені ГУПФУ в Луганській області у додаткових поясненнях заперечення щодо зміни порядку і способу виконання рішення суду не змінюють встановлених судом обставин, що рішення суду залишається невиконаним протягом строку, значно більшого, ніж 2 місяці з дня набрання ним законної сили, що є безумовною підставою для зміни способу і порядку виконання рішення суду відповідно до положень частини третьою статті 378 КАС, тому не мають значення для вирішення питання щодо зміни способу і порядку виконання рішення суду та відхиляються судом.
Також за наслідками розгляду звіту суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до начальника ГУПФУ в Луганській області штрафу, оскільки звіт в частині перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 20 березня 2024 року без обмеження її максимальним розміром, а також виплати поточної пенсії в перерахованому розмірі, судом прийнятий, а неповне виконання судового рішення обумовлене причинами, які не залежать від волевиявлення ГУПФУ в Луганській області.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 295, 378, 382, 382-1, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 23 липня 2025 року № 1200-0802-8/18615 про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі № 360/486/24 в частині перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 20 березня 2024 року без обмеження її максимальним розміром, а також виплати з грудня 2024 року пенсії в перерахованому розмірі.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі № 360/486/24 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії з 20 березня 2024 року по 30 листопада 2024 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сіверськодонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код ЄДРПОУ 21782461) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованості з виплати донарахованої за період з 20 березня 2024 року по 30 листопада 2024 року пенсії в сумі 511772,10 грн (п'ятсот одинадцять тисяч сімсот сімдесят дві гривні 10 коп.).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова