04 серпня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/3714/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними і скасувати рішення Департаменту містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради у формі наказу № 446 від 03.12.2024 “Про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва»: “Нове будівництво двоповерхового індивідуального гаража за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:41:342:0022)».
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.02.2020 року він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:41:342:0022, загальною площею 0,0050 га, категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення -для будівництва індивідуальних гаражів по АДРЕСА_1 . Звернувся до відповідача із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва. Однак, листом від 03.12.2024 відповідач повідомив про прийняття рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень з підстав передбачених ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме через невідповідність наміру забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Позивач вважає, що у такий спосіб відповідач обмежує його право на користування належною на праві власності земельною ділянкою.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву згідно якого позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити (а.с.29-44), зважаючи на те, що питання відповідності намірів забудови та визначення спеціальних функціональних зон врегульовано Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Державними будівельними нормами ДБН - 360-92 “Містобудування. Планування і забудова населених пунктів». Вказує, що відповідно до пояснювальної записки до плану зонування м. Кіровограда земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:41:342:0022 визначена як ландшафтно - рекреаційна зона Р, підзона зелених насаджень спеціально призначення Р-3с. Наміри щодо забудови земельної ділянки з кадастровим № 3510100000:41:342:0022 не відповідають визначеним видам забудови в межах вищезазначених територій. Також, по вищезазначеній земельній ділянці проходить підземна лінія електропередачі. Згідно з додатком И-1 ДБН Б 2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» охоронна зона від фундаментів будинків і споруд до кабелів силових всіх напруг і телекомунікаційних кабелів має становити 0,6 м. Враховуючи вищенаведене позивачу правомірно відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень на проектування об'єкту будівництва: «Нове будівництво двоповерхового індивідуального гаража за адресою: Кіровоградська обл. м. Кропивницький, вул. Курганна (земельна ділянка з кадастровим № 3510100000:41:342:0022)» з підстави передбаченої статтею 29 Закону, а саме: невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Позивачу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.02.2020 належить земельна ділянка площею 0,0050 га з кадастровим номером 3510100000:41:342:0022, розташована у АДРЕСА_1 ( а.с.7-9).
Право приватної власності позивача на земельну ділянку з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.10).
Земельна ділянка згідно договору та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9937872842025 від 02.06.2025 (а.с.12-18) належить до категорії земель «Землі житлової т громадської забудови» і має цільове призначення « 02.05 Для будівництва індивідуальних гаражів».
Маючи намір побудувати на цій земельній ділянці двоповерховий гараж, позивач у листопаді 2024 року звернувся до відповідача із заявою для отримання необхідних за законом містобудівних умов та обмежень для проектування будівництва
Листом відповідача № В-804 від 03.12.2024 (а.с.54-55) повідомлено позивача про прийняття відповідачем рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень з підстави передбаченої ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме через нібито невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
У листі зазначено, що належна позивачу земельні ділянка відповідно до Витягу з містобудівного кадастру м. Кропивницького від 28.11.2024 № 117 відноситься:
- до територій зелених насаджень спеціального призначення - згідно з генеральним планом м. Кіровограда (Кропивницького), затвердженим рішенням Кіровоградської міської ради № 627 від 12.09.2000;
- до ландшафтно-рекреаційної зони Р, а саме підзони зелених насаджень спеціального призначення Р-Зс - це згідно з планом зонування території м. Кіровограда (Кропивницького), затвердженим рішенням Кіровоградської міської ради № 2456 від 17.09.2013.
Також у листі міститься посилання на проходження по земельній ділянці підземної лінії електропередачі, що згідно ДБН передбачає наявність певної охоронної зони.
До названого листа відповідача додано копії рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень та наказу № 446 від 03.12.2024 «Про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва» (а.с.50-53).
Позивач вважає, що відмова відповідача у видачі містобудівних умов та обмежень на забудову належної йому земельної ділянки є протиправною та підлягає скасуванню.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Згідно із пунктами 1, 7, 8, 9, 17 частини першої статті 1 Закону №3038-VI, будівництво - нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об'єкта будівництва; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією; план зонування території (зонінг) - документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон; функціональна зона території - визначена комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, планом зонування території частина території територіальної громади, щодо якої визначений певний набір дозволених (переважних (основних) та супутніх) видів цільового призначення земельних ділянок та відповідно до законодавства встановлені обмеження у використанні земель у сфері забудови.
Частиною другою статті 5 Закону № 3038-VI передбачено, що вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону №3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. (ч.2 ст.8 Закону №3038-VI)
Згідно ч.1 ст.16 Закону №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням відомостей Державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі у цифровій формі в державній системі координат у формі електронних документів, що містять базові і тематичні геопросторові дані.
Порядок обміну інформацією між містобудівним кадастром та Державним земельним кадастром встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.5 ст.16 Закону №3038-VI обмеження у використанні земель (територій), визначені комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території, підлягають внесенню до містобудівного кадастру, а також Державного земельного кадастру в порядку, встановленому Законом України "Про Державний земельний кадастр» .
Генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Обов'язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. (ч.ч.1, 2, 3 ст.17 Закону №3038-VI)
Стаття 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (План зонування території) передбачає таке:
План зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов'язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом.
План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог:
1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території;
2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності;
3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій;
4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон;
5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови;
6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями;
7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів;
8) відображення обмежень (у тому числі меж) використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.
Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов'язковими для врахування під час зонування відповідної території.
Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності іншим положенням генерального плану населеного пункту, комплексного плану (за наявності).
Такі зміни розробляються, узгоджуються та затверджуються в порядку, визначеному цим Законом для розроблення, узгодження та затвердження комплексного плану, генерального плану населеного пункту.
За порушення вимог, встановлених планом зонування території, фізичні та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.19 Закону №3038-VI детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.
Детальний план території розробляється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід'ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.
Формування земельних ділянок для розміщення об'єктів, визначених цією частиною, на підставі детального плану території не здійснюється, якщо такі земельні ділянки вже сформовані.
Детальний план території має передбачати внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, які є сформованими, але відомості про них не внесені до Державного земельного кадастру, і на яких розташовані об'єкти соціальної інфраструктури (освіти, охорони здоров'я, культури, житлово-комунального господарства), які перебувають у комунальній власності територіальної громади, на територію якої розробляється детальний план.
Детальний план території повинен містити відомості, передбачені статтею 45-1 Закону України "Про землеустрій".
Детальний план території визначає, зокрема принципи планувально-просторової організації забудови; червоні лінії та лінії регулювання забудови; у межах визначеного комплексним планом, генеральним планом населеного пункту функціонального призначення режим та параметри забудови території, розподіл територій згідно з будівельними нормами; містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території.
У статті 24 Закону №3038-VI передбачені такі особливості регулювання земельних відносин при здійсненні містобудівної діяльності:
Зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення обмежень у використанні земель, а також припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій, а також не тягне за собою обов'язковості зміни виду цільового призначення земельної ділянки незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, встановлення яких є можливим у межах такої зони.
Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
Зміна цільового призначення земельної ділянки допускається виключно за умови дотримання правил співвідношення між новим видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією на місцевому рівні, крім випадків, визначених частиною третьою статті 20 Земельного кодексу України.
Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру.
Уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.
До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов'язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.
Пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель" №711-IX від 17.06.2020 року (набрав чинності 24.07.2021 року) установлено, що:
- містобудівна документація на місцевому рівні, затверджена до набрання чинності цим Законом, зберігає чинність. До 1 січня 2025 року внесення змін до такої документації допускається без урахування вимог цього Закону щодо її складу та змісту. З 1 січня 2025 року внесення змін до такої документації допускається за умови приведення її у відповідність із вимогами цього Закону;
- плани зонування територій, затверджені до набрання чинності цим Законом, вважаються невід'ємними складовими генеральних планів населених пунктів. У населених пунктах, у яких не затверджені плани зонування територій станом на день набрання чинності цим Законом, можуть затверджуватися плани зонування територій шляхом внесення змін до генеральних планів населених пунктів.
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону №3038-VI режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється містобудівною документацією на місцевому рівні.
Згідно частин 1, 2, 4 статті 26 Закону №3038-VI, забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Відповідно до ч.1 ст.29 Закону №3038-VI основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.
Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва. (ч.2 ст.29 Закону №3038-VI)
Частиною 3 статті 29 Закону №3038-VI передбачено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:
1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);
3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.
Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).
Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
При цьому, частина 4 цієї статті Закону №3038-VI передбачає, що підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:
1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;
2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;
3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.
Згідно ч.6 ст.29 Закону №3038-VI надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.
Отже, з аналізу зазначених норм Закону №3038-VI слідує, що відповідний уповноважений орган протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви повинен прийняти одне з можливих рішень, зокрема, про надання містобудівних умов та обмежень або про відмову у їх наданні.
До того ж, системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що реалізація права на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог, зокрема, містобудівної документації на місцевому рівні. Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. План зонування території належить до одного із визначених законом видів містобудівної документації і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон. Відповідно вирішення уповноваженим органом питання щодо видачі будівельного паспорта повинно здійснюватися з врахуванням встановлених на місцевому рівні умов та обмежень використання території для містобудівних потреб.
Суд встановив, що рішенням Кіровоградської міської ради від 12.09.2000 №627 затверджено Генеральний план міста Кіровограда (на даний час назва міста - Кропивницький).
Крім цього, рішенням Кіровоградської міської ради від 17.09.2013 №2456 затверджено План зонування території міста Кіровограда (Кропивницький).
На момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, вказані рішення Кіровоградської міської ради були чинними, що сторонами не заперечується.
Отже, оскільки Генеральний план міста Кіровограда та План зонування території міста Кіровограда на момент прийняття спірного рішення були чинними, вони в силу ч.2 ст.5 Закону № 3038-VI є обов'язковими для виконання як відповідачем, так і позивачем.
Відповідно до Генерального плану м. Кіровограда - земельна ділянказ кадастровим номером 3510100000:41:342:0022 віднесена до території зелених насаджень спеціального призначення.
Згідно Плану зонування м. Кіровоград - ділянка віднесена ландшафтно-рекреаційної зони Р, а саме підзони зелених насаджень спеціального призначення Р-Зс.
Відповідно до ДБН Б 2.2-12:2019 - по вищезазначеній земельній ділянці проходить підземна лінія електропередач.
Так, згідно пояснювальної записки до плану зонування м. Кіровограда земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:41:342:0022 визначена як ландшафтно-рекреаційної зони Р, підзона зелених насаджень спеціального призначення Р-Зс.
Розробником було визначено, а органом місцевого самоврядування затверджено види використання земельних ділянок для зони Р-Зс, до них увійшли: Зона Р-Зс - зелених насаджень спеціального призначення виділена для забезпечення правових умов створення і збереження спеціальних зелених насаджень як фактору захисту навколишнього природного середовища від негативного антропогенного впливу.
Відповідно до пояснювальної записки до плану зонування:
Р-Зс. Підзона зелених насаджень спеціального призначення.
Зони активного відпочинку призначаються для виконання активних рекреаційних функцій. До них належать міські території загального користування з відповідними об'єктами для активного відпочинку населення та громадські центри.
Переважні види використання земельних ділянок: озеленення (посадка дерев, кущів, газонів) санітарно-захисних зон (СЗЗ) підприємств, шумових зон об'єктів транспорту, охоронних зон повітряних ліній електропередач, коридорів та інших комунікацій, санітарно-захисних зон охорони об'єктів водопостачання, територій зсувів тощо.
Супутні переважним видам: - місця короткочасного відпочинку з відповідним обладнанням; пляжі з відповідним обладнанням; спортивні майданчики; станції прокату човнів та рятувальні станції; малі архітектурні форми, споруди комунальної та інженерно-технічної інфраструктури, необхідні для обслуговування даної зони;
Допустимі види забудови, які потребують спеціальних погоджень:
розміщення закладів по наданню комерційних послуг та підприємницької діяльності, громадські вбиральні.
Основні види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природнозаповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.
Відповідно до Плану зонування території міста Кіровограда, види використання земельних ділянок або нерухомості, які відсутні у переліку переважних, супутніх або допустимих видів забудови земельних ділянок в межах зон, є недозволеними для відповідної функціонально-правової зони та не можуть бути дозволені, у тому числі і за процедурою спеціального погодження.
Основною задачею зонінгу є визначення меж зон і підзон однорідних видів та умов використання на території населеного пункту і встановлення, диференційовано по зонах та підзонах, містобудівних регламентів.
Відповідно до Розділу 3 плану зонування території міста Кіровограда, види використання земельних ділянок або нерухомості, які відсутні у переліку переважних, супутніх або допустимих видів забудови земельних ділянок в межах зон, є недозволеними для відповідної функціонально-правової зони та не можуть бути дозволені, у тому числі і за процедурою спеціального погодження.
Отже, за наявності затвердженого плану зонування території, вирішення уповноваженим органом питання видачі містобудівних умов та обмежень повинно вирішуватись з врахуванням встановлених ним умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
Враховуючи вищенаведене та те, що Планом зонування території м. Кіровограда передбачено, що місцевість (де знаходиться земельна ділянка, яка належить позивачу на праві користування), є об'єктом ландшафтно-рекреаційною зоною, таким чином відповідач, відмовляючи у наданні містобудівних умов та обмежень, діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
Враховуючи наведене, відповідач діяв в межах чинного законодавства та у нього були відсутні підстави для видачі позивачу містобудівних умов та обмежень у зв'язку із невідповідністю намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Відтак, відмова відповідача у видачі позивачу містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва двоповерхового індивідуального гаражу на земельній ділянці кадастровий номер 3510100000:41:342:0022, яка відповідно до Плану зонування територій міста Кіровограда (Кропивницького), затвердженого рішенням Кіровоградської міської ради від 17.09.2013 № 2456, віднесена до зони Р - ландшафтно - рекреаційна зона, ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Суд зазначає, що врахування громадських інтересів при розробленні проектів містобудівної документації має вирішальне значення, оскільки мета містобудування та розроблення на його виконання містобудівної документації, спрямована на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини.
Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах “Стретч проти Сполученого Королівства» та “Ісмаїлов проти Російської Федерації» наголошує на одному з обов'язкових критеріїв правомірності втручання у право мирного володіння майном - його “пропорційності», “справедливій рівновазі» між суспільним та приватним інтересами. Складові цього критерію не є універсальними (абсолютними), оскільки не існує чіткого, виключного переліку обставин, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення цієї “справедливої рівноваги».
Отже, з урахуванням того, що відповідно до частини другої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, то на переконання суду оспорюване рішення відповідача прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Суд також зазначає, що позивач отримав у власність (придбав) земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:41:342:0022 лише 24.02.2020 - тобто набагато пізніше затвердження Плану зонування території міста Кіровограда (Кропивницького), а тому мала можливість дізнатись про їх зміст перед здійсненням відповідного правочину, враховуючи, що придбана нею земельна ділянка розташована посеред однієї з нечисельних зелених зон міста Кропивницького.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Відповідно до ст.139 КАС України у разі відмови в задоволенні позовних вимог, сплачений судовий збір відшкодуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради (вул. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький, 25022, ЄДРПОУ 45215157) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН