31 липня 2025 року справа № 320/42980/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів.
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення відповідно до пункту 2 статті 165 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" з січня 2023 року, яке повинно бути на рівні не нижчому ніж рівень місячного грошового забезпечення поліцейського;
- зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення відповідно до пункту 2 статті 165 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" включно з додатковою грошовою винагородою, передбаченою Наказом Міністерства внутрішніх справ №38 від 26.01.2023 з лютого 2023 року в розмірах не менше ніж була нарахована та виплачена поліцейським, які несуть службу в м. Києві.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що з 12.12.2019 проходить службу в Службі судової охорони на посаді контролера ІІ категорії 5-го відділення 1-го взводу охорони 5-го підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області. Позивач посилається на положення статті 165 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до яких грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони має виплачуватися у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, на рівні не нижчому, ніж для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби кваліфікованими кадрами.
Позивач стверджує, що фактично отримував грошове забезпечення у розмірах, які є нижчими за встановлені для поліцейських, що несуть службу в місті Києві. Зокрема, позивач наводить дані з довідки форми ОК-7, згідно з якими в період з січня по вересень 2023 року його щомісячне грошове забезпечення коливалося від 12 015,77 грн до 18 395,94 грн, за винятком липня, коли було отримано 27 574,46 грн, включно з матеріальною допомогою на оздоровлення. При цьому, за інформацією, отриманою позивачем з офіційного веб-порталу Патрульної поліції, мінімальний рівень грошового забезпечення поліцейського після проходження первинної професійної підготовки в місті Києві з лютого 2023 року становить від 22 100 грн до 25 100 грн на місяць, без урахування додаткової винагороди.
Позивач також зазначає, що додаткова грошова винагорода поліцейським на період дії воєнного стану передбачена наказом Міністерства внутрішніх справ України №38 від 26.01.2023 року, і її розмір може сягати до 10 000 грн, а в окремих випадках - до 30 000 грн або навіть 100 000 грн, залежно від умов несення служби. Водночас, за твердженням позивача, йому така винагорода не нараховувалась і не виплачувалась, що, на його думку, є порушенням вимог законодавства.
З метою встановлення відповідності його посади до аналогічної у системі Національної поліції України, позивач надсилав запити до Центрального органу Служби судової охорони, однак отримав відповідь про відсутність спільного наказу щодо співвідношення посад і звань між Службою судової охорони та Національною поліцією. Водночас, у рішенні Вищої ради правосуддя №750/0/15-23 від 25.07.2023 зазначено, що грошове забезпечення Голови Служби судової охорони відповідає грошовому забезпеченню Голови Національної поліції, що, на думку позивача, підтверджує принцип еквівалентності посад.
Позивач також посилається на листи Служби судової охорони, в яких зазначено, що грошове забезпечення здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №289 від 03.04.2019 року та наказу Державної судової адміністрації України №384 від 26.08.2020. При цьому, як зазначено у відповіді Служби, бюджетні призначення на 2023 рік були зменшені, що вплинуло на можливість здійснення виплат. Позивач вважає, що зменшення бюджетних призначень не може бути підставою для невиконання вимог чинного законодавства щодо рівня грошового забезпечення.
Крім того, позивач звертає увагу на рішення Рахункової палати №11-2 від 23.05.2023, в якому зазначено, що Державна судова адміністрація України не дотрималась вимог щодо формування бюджетних запитів та розподілу коштів, що призвело до неефективного управління фінансами і позбавило Службу судової охорони можливості належного розвитку.
Позивач вважає, що бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення у відповідності до вимог законодавства є протиправною. Позивач просить суд визнати цю бездіяльність протиправною та зобов'язати відповідача здійснити нарахування і виплату грошового забезпечення на рівні не нижчому, ніж для поліцейських, включно з додатковою грошовою винагородою, передбаченою наказом МВС №38 від 26.01.2023.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено, що справа буде розглядатися суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази у справі від відповідача. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Запропоновано відповідачу подати до суду заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів.
17.01.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію положеннями чинного законодавства та фінансовими обмеженнями, що мають місце у діяльності Служби.
Відповідач зазначає, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони регулюється статтею 165 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої воно складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, премії), а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (винагороди, допомоги). Розміри грошового забезпечення встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж для поліцейських, і мають стимулювати до комплектування Служби кваліфікованими кадрами.
Відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України №289 від 03.04.2019 року, якою затверджено порядок обчислення посадових окладів та окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони. Згідно з цією постановою, розміри окладів визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти. Відповідач наголошує, що саме ці фіксовані розміри є чинними і застосовуються на практиці.
Крім того, відповідач зазначає, що механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначено Порядком, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України №384 від 26.08.2020. Відповідно до цього Порядку грошове забезпечення визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного або спортивного звання. Порядок передбачає, що виплата грошового забезпечення здійснюється виключно в межах фондів оплати праці, затверджених у кошторисах Служби або її територіальних управлінь.
Відповідач наголошує, що для здійснення виплат у розмірах, які відповідають грошовому забезпеченню поліцейських, необхідна наявність відповідних бюджетних призначень у затвердженому кошторисі. Водночас, у кошторисі Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області на 2023 рік передбачено фонд оплати праці, який дозволяє здійснювати виплати лише у межах рекомендованих граничних розмірів грошового забезпечення, визначених дорученням Служби судової охорони №139 від 08.12.2021.
Відповідач також звертає увагу на норми Бюджетного кодексу України, зокрема статті 22, 23, 48 та 51, які регламентують порядок використання бюджетних коштів. Згідно з цими нормами, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі можуть здійснюватися лише в межах затверджених асигнувань. Витрати, що перевищують ці межі, не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства.
Відповідач підкреслює, що Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів, який затверджує кошториси територіальних управлінь. Таким чином, Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області не має повноважень самостійно змінювати розміри грошового забезпечення або здійснювати додаткові виплати поза межами затвердженого кошторису.
На підставі викладеного відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а дії Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу здійснювались у відповідності до чинного законодавства та в межах фінансових можливостей, визначених державним бюджетом.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач та відповідач у справі з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні до суду не звертались.
Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
11.12.2019 наказом Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області №72 о/с ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був прийнятий на службу до Служби судової охорони та призначений на посаду контролера ІІ категорії 1-го взводу охорони відповідного підрозділу охорони.
Станом на 12.05.2022 ОСОБА_1 обіймає посаду контролера ІІ категорії 5-го відділення 1-го взводу охорони 5-го підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 28.03.2023, послужним списком ОСОБА_1 особистий номер НОМЕР_2 та довідкою Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області від 02.01.2024 №1.
Протягом 2023 року, згідно з довідкою форми ОК-7 та довідкою Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області від 02.01.2024 №4, позивач отримував щомісячне грошове забезпечення в таких розмірах: у січні - 12 015,77 грн, у лютому - 13 015,77 грн, у березні - 13 015,77 грн, у квітні - 13 015,77 грн, у травні - 13 015,77 грн, у червні - 13 015,77 грн, у липні - 27 574,46 грн (включно з матеріальною допомогою на оздоровлення), у серпні - 18 395,94 грн, у вересні - 18 395,94 грн.
У лютому 2023 року позивач дізнався, що відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-порталі Патрульної поліції, мінімальний рівень грошового забезпечення поліцейського після проходження первинної професійної підготовки в місті Києві становить від 22 100 грн до 25 100 грн на місяць, без урахування додаткової грошової винагороди. Остання передбачена наказом Міністерства внутрішніх справ України №38 від 26.01.2023, відповідно до якого на період дії воєнного стану поліцейським може нараховуватись додаткова грошова винагорода в розмірі до 10 000 грн, а в окремих випадках - до 30 000 грн або навіть до 100 000 грн. Позивач стверджує, що така винагорода йому не нараховувалась і не виплачувалась.
У зв'язку з виявленими розбіжностями у рівні грошового забезпечення, позивач звертався до Центрального органу управління Служби судової охорони з запитами щодо встановлення відповідності його посади до аналогічної у системі Національної поліції України.
Згідно з листом Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України від 13.03.2023 №774/29/2/01-2023 конкретний розмір грошового забезпечення поліцейським встановлюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260. Починаючи з лютого 2023 року було збільшено грошове забезпечення поліцейським за рахунок здійснення преміювання відповідним керівником, відповідно до особистого внеску поліцейського в загальні результати служби в межах обсягу коштів, затверджених для Національної поліції для виплати грошового забезпечення на 2023 рік, з урахуванням збільшення мінімального розміру грошового забезпечення поліцейським на рівні не менше 17 000 грн.
Відповідно до листа Служби судової охорони від 15.03.2023 №30/01.30-02.2-554 спільний наказ між Службою та Національною поліцією України про співвідношення між посадами та званнями відсутній.
Листом Служби судової охорони від 21.07.2023 №30/01.30-02.2-1291 повідомлено про те, що асигнування на виплату грошового забезпечення співробітникам Служби на 2023 рік, порівняно з 2022 роком, з урахуванням скорочення видатків згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 №401 зменшені на 10,3%, з огляду на це перегляд розміру грошового забезпечення співробітникам Служби можливий тільки в разі надходження відповідних додаткових асигнувань. Крім того, зменшення асигнувань на виплату грошового забезпечення на 125 млн грн не дозволило Службі здійснювати виплату матеріальної допомоги жодному працівнику Служби.
25.07.2023 Вища рада правосуддя ухвалила рішення №750/0/15-23, в якому зазначено, що грошове забезпечення Голови Служби судової охорони відповідає грошовому забезпеченню Голови Національної поліції. Позивач вважає це підтвердженням принципу еквівалентності посад між Службою судової охорони та Національною поліцією.
У 2023 році Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області здійснювало виплати грошового забезпечення співробітникам у межах фонду оплати праці, затвердженого у кошторисі на відповідний рік. Формування кошторису здійснювалось з урахуванням доручення Служби судової охорони №139 від 08.12.2021 "Про рекомендовані граничні розміри грошового забезпечення". Відповідач зазначає, що у затвердженому кошторисі не передбачено фінансування, яке дозволяло б здійснювати виплати на рівні грошового забезпечення поліцейських.
23.05.2023 Рахункова палата України ухвалила рішення №11-2, в якому вказано, що Державна судова адміністрація України не дотрималась вимог щодо формування бюджетних запитів та розподілу коштів, що призвело до неефективного управління фінансами і позбавило Службу судової охорони можливості належного розвитку.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
У частині 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 161 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).
Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби. Граничну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Державна судова адміністрація України.
Рішення про утворення територіальних підрозділів Служби судової охорони приймається Головою Служби за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.
Структуру та штатну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Голова Служби за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.
Центральний орган управління Служби судової охорони є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України.
Територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи.
Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з частиною 1 статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У силу частини 2 цієї статті грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Співробітникам Служби судової охорони гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України "Про Національну поліцію" для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони" (далі - Постанова №289) затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Суд звертає увагу, що станом на час подання адміністративного позову та його розгляду судом Постанова №289 є чинною.
З даного приводу суд також зазначає, що незгода позивача із застосуванням Територіальним управлінням Служби судової охорони у м. Києві та Київській області до нього норм Постанови №289 не спростовує її законність та не виключає поширення її дії на трудові права позивача.
У частині вимог позивача щодо визнання протиправним нарахування Територіальним управлінням Служби судової охорони у місті Києві та Київській області грошового забезпечення у розмірі менше ніж у поліцейського за аналогічною посадою, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про Національну поліцію" систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліції; 2) територіальні органи поліції.
До складу апарату центрального органу управління поліції входять організаційно поєднані структурні підрозділи, що забезпечують діяльність керівника поліції, а також виконання покладених на поліцію завдань.
У складі поліції функціонують: 1) кримінальна поліція; 2) патрульна поліція; 3) органи досудового розслідування; 4) поліція охорони; 5) спеціальна поліція; 6) поліція особливого призначення; 7) інші підрозділи, діяльність яких спрямована на виконання завдань поліції або на забезпечення її функціонування, рішення про створення яких приймається керівником поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ.
У системі поліції можуть утворюватися науково-дослідні установи та установи забезпечення, заклади професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання.
За статтею 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Суд звертає увагу, що позивач у позовній заяві не конкретизував, яку саме посаду поліцейського із загальної системи Національної поліції України він вважає еквівалентною до своєї посади контролера ІІ категорії у Службі судової охорони. Водночас, відповідно до листа Служби судової охорони від 15.03.2023 №30/01.30-02.2-554, між Службою судової охорони та Національною поліцією України відсутній спільний нормативно-правовий акт, який би встановлював співвідношення посад і спеціальних звань між цими органами.
У зв'язку з цим, суд зазначає, що порівняння посад співробітників Служби судової охорони з посадами поліцейських не має нормативного підґрунтя, а отже, не може бути використане як юридична основа для визначення рівня грошового забезпечення позивача. Відсутність нормативно встановленої еквівалентності посад унеможливлює здійснення правового аналізу щодо відповідності розміру грошового забезпечення співробітника Служби судової охорони до розміру грошового забезпечення поліцейського, що, відповідно, робить вимогу позивача в цій частині необґрунтованою.
Суд також звертає увагу на доводи позивача щодо невиплати додаткової грошової винагороди, передбаченої наказом Міністерства внутрішніх справ України №38 від 26.01.2023. З аналізу змісту зазначеного нормативного акта вбачається, що він регулює питання преміювання та додаткового матеріального стимулювання співробітників Національної поліції України на період дії воєнного стану. Водночас Служба судової охорони не є структурним підрозділом Національної поліції, не входить до її організаційної системи та не підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України.
З огляду на це, суд доходить висновку, що дія наказу МВС №38 не поширюється на співробітників Служби судової охорони, а отже, не може бути підставою для нарахування чи виплати додаткової грошової винагороди позивачу.
Водночас механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 (далі - Порядок №384).
За змістом пунктів 4 - 7 Порядку №384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги). Відповідно до пунктів 8 і 10 Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в пункті 11 Порядку №384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.
Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17 Порядку №384).
Відповідно до Порядку №384 грошове забезпечення співробітникам Служби визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання (пункт 3 Порядку №384).
Грошове забезпечення включає (пункт 4 Порядку №384):
1) щомісячні основні види грошового забезпечення;
2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
3) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать (пункт 5 Порядку №384): 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) надбавка за стаж служби.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать (пункт 6 Порядку №384): 1) підвищення посадового окладу; 2) надбавки; 3) доплати; 4) премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать (пункт 7 Порядку №384): 1) винагороди; 2) допомоги.
Відповідно до Порядку №384 підставою для виплати грошового забезпечення, в тому числі його основних, додаткових та одноразових додаткових видів є накази Служби або територіального управління Служби.
Згідно з пунктом 10 Порядку №384 грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Спірні правовідносини виникли між сторонами у зв'язку з застосуванням положень частини 2 статті 165 Закону №1402-VIII, а саме нарахування Територіальним управлінням Служби судової охорони у місті Києві та Київській області грошового забезпечення у розмірі менше ніж у поліцейського за аналогічною посадою.
Відповідно до статті 161 Закону №1402-VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби.
Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з частиною 1 статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками (частина 2 статті 165 Закону №1402-VIII).
Отже, законодавець делегував Уряду повноваження щодо визначення розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, а тому покликання позивача на допущення протиправної бездіяльності з боку відповідача щодо самостійного нарахування та виплати грошового забезпечення у розмірі не нижчому аніж нарахованого та виплаченого поліцейським, є безпідставним та необґрунтованим.
Відповідно до частини 2 статті 165 Закону №1402-VIII Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №289, якою затвердив схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони.
Пунктом 2 Постанови №289 встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони та схемою тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони, затверджених цією постановою; порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Отже, Постановою №289 Кабінет Міністрів України визначив, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 та встановлено їх фіксовані розміри.
Відповідач у своїй діяльності повинен керуватись, зокрема, обов'язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому відповідач не наділений правом діяти на власний розсуд всупереч вимогам підзаконних нормативно правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена, в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.
Виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що відповідач правомірно застосовував розміри посадових окладів, затверджених Постановою №289, яку було прийнято на виконання частини 2 статті 165 Закону №1402-VIII. Та, відповідно, підстави для їх перегляду відсутні.
Так, судом було вирішено позовну вимогу щодо нарахування та виплати грошового забезпечення у розмірі не нижчому аніж рівень місячного грошового забезпечення поліцейського та зазначено з цього приводу, що розмір посадових окладів затверджено Постановою №289, що було прийнято на виконання частини 2 статті 165 Закону №1402-VIIІ та правомірно застосовується відповідачем.
Суд також бере до уваги посилання позивача на рішення Рахункової палати України №11-2 від 23.05.2023, в якому, за твердженням позивача, зазначено про недотримання Державною судовою адміністрацією України вимог щодо формування бюджетних запитів та розподілу коштів, що, на думку позивача, призвело до неефективного управління фінансами і позбавило Службу судової охорони можливості належного розвитку, зокрема забезпечення належного рівня грошового забезпечення її співробітників.
Суд зазначає, що рішення Рахункової палати є актом фінансового аудиту, який має інформаційно-аналітичний характер і спрямований на оцінку ефективності використання бюджетних коштів головними розпорядниками бюджетних коштів. Такі акти не є нормативно-правовими, не мають регулятивної сили щодо прав та обов'язків конкретних осіб, і не встановлюють юридичних наслідків для суб'єктів владних повноважень у контексті індивідуальних трудових чи службових правовідносин.
Таким чином, суд оцінює посилання на рішення Рахункової палати як додатковий аргумент, що підтверджує загальний контекст фінансових обмежень у діяльності Служби судової охорони, але не як юридичну підставу для задоволення позову в частині вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення у розмірах, що перевищують затверджені кошторисом.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Так, Європейський Суд з прав людини (далі - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 09.12.1994 №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
У рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 06.09.2005) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Суд неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оскільки позивач не довів наявності правових підстав для задоволення позову, а відповідач діяв у межах своїх повноважень, суд вважає позов необґрунтованим, а вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 243 - 246, 250, 255 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.