31 липня 2025 року справа №320/41395/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів.
Суть спору: 27.08.2023 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168;
- стягнення з Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 в розмірі 30 тисяч гривень щомісячно починаючи з 24.02.2022 по 20.01.2023 включно.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що перебуває на службі в Територіальному управлінні Служби судової охорони у місті Києві та Київській області, має спеціальне звання старшого сержанта Служби судової охорони та обіймає посаду контролера 1 категорії 4 взводу охорони. Згідно з Указами Президента України №64 та №69 від 24.02.2022 та постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, співробітникам Служби судової охорони мала б виплачуватися додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн щомісячно на період дії воєнного стану, що, на переконання позивача, є складовою грошового забезпечення відповідно до законодавства.
Позивач стверджує, що попри чинність Постанови №168, він не отримував додаткову винагороду, передбачену її положеннями. Як підставу для невиплати посадовими особами вказувалась відсутність фінансового ресурсу. Посилаючись на відповіді ЦУ ССО, ДСА України та Міністерства фінансів України на адвокатські запити, позивач звертає увагу на наявність внутрішніх резервів та невикористаних видатків, які могли б бути перерозподілені на забезпечення виконання Постанови №168. Так, за інформацією Мінфіну, ДСА не надіслала пропозицій щодо перерозподілу бюджетних асигнувань, попри наявність економії у фонді оплати праці.
Позивач вважає, що дії та бездіяльність ТУ ССО, ДСА України та Мінфіну є протиправними, порушують його гарантоване право на своєчасну виплату заробітної плати, як передбачено статтею 43 Конституції України, положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Бюджетного кодексу України, а також принципами правової визначеності та передбачуваності, закріпленими у практиці Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини.
У своїй аргументації позивач посилається на рішення ЄСПЛ у справах «Кечко проти України», «Сук проти України» та «Будченко проти України», в яких Європейський суд наголошував на недопустимості відмови у виплатах, що передбачені чинним законодавством, навіть за умови відсутності бюджетного фінансування. Позивач також звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, викладену в рішенні у зразковій справі №260/3564/22, згідно з якою виплата додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 є обов'язком держави, а її невиконання порушує права співробітників Служби судової охорони.
На підставі викладеного, позивач просить визнати бездіяльність ТУ ССО протиправною, зобов'язати уповноважених осіб винести відповідний наказ про нарахування і виплату додаткової винагороди.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено, що справа буде розглядатися суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази у справі від відповідача. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Запропоновано відповідачу подати до суду заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів.
08.01.2024 через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області заперечує проти задоволення позову, вважаючи вимоги позивача необґрунтованими, з огляду на обставини, пов'язані з бюджетним регулюванням та обмеженістю фінансових повноважень територіального управління.
Відповідач не заперечує, що додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, дійсно має бути складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони на період дії воєнного стану. Проте наголошує, що реалізація такої виплати можлива виключно в межах затверджених бюджетних асигнувань, які встановлюються центральними органами, а саме Державною судовою адміністрацією України та Центральним органом управління Служби.
Відповідач посилається на конституційний принцип діяльності органів державної влади виключно в межах повноважень, визначених законом, а також на норми Бюджетного кодексу України, які чітко встановлюють, що витрати з державного бюджету можливі лише при наявності відповідного бюджетного призначення (статті 22, 23, 48, 121 Кодексу). Вказується, що територіальне управління є розпорядником бюджетних коштів найнижчого рівня, а його кошторис формується й затверджується виключно централізовано головним розпорядником, яким є Державна судова адміністрація України.
Згідно з положенням про Службу судової охорони та її територіальні управління, керівник територіального управління не має повноважень самостійно змінювати затверджений кошторис або видавати накази про додаткові виплати поза межами існуючих бюджетних асигнувань. Видання такого наказу, за відсутності відповідного фінансування, могло б призвести до порушення бюджетного законодавства, включно з адміністративною та кримінальною відповідальністю, передбаченою статтями 164-12 КУпАП та 210 Кримінального кодексу України.
У відзиві детально викладено, що з березня 2022 року керівництво Служби судової охорони ініціювало процес отримання додаткових коштів: надсилались звернення до Прем'єр-міністра України, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації, Верховного Суду та Вищої ради правосуддя. Було підготовлено та направлено понад 25 листів з розрахунками потреби у коштах на виплату винагороди. Проте станом на дату подання відзиву ці асигнування не були виділені, що об'єктивно унеможливлює прийняття наказу про виплату додаткової винагороди на рівні територіального управління.
Таким чином, відповідач зазначає, що будь-які вимоги про стягнення додаткової винагороди мають бути адресовані головному розпоряднику бюджетних коштів Державній судовій адміністрації України, яка згідно з законом відповідає за фінансове забезпечення діяльності Служби судової охорони. Відповідач також вказує на бюджетну програму 0501020, за якою здійснюється фінансування функціонування Служби, і підкреслює, що на її підставі має відбуватись реалізація рішення суду щодо виплати будь-яких сум із державного бюджету.
Ураховуючи зазначене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, вважаючи заявлені вимоги юридично та фінансово необґрунтованими.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач та відповідач у справі з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні до суду не звертались.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області від 27.12.2023 №734 та посвідчення серії НОМЕР_1 , дата видачі 01.07.2022, з 24.01.2020 по теперішній час проходить службу в Службі судової охорони та перебуває на посаді контролера І категорії 1 відділення 4 взводу охорони 1 підрозділу охорони територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області.
Згідно з довідкою Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області від 27.12.2023 №447 загальна сума доходу позивача за період з 01.02.2022 по 31.12.2023 склала 397 572,88 грн.
Адвокатом Онищуком Віктором Вікторовичем направлені адвокатські запити до Територіального управління Служби судової охорони в м. Києві та Київській області, Державної судової адміністрації України для отримання інформації щодо нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн щомісячно.
Листом від 09.05.2022 №30/30.06.3-400 Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області у відповідь на адвокатський запит позивача від 03.05.2022 №03-05/22-А3-1 повідомило, що наявний у Служби судової охорони фінансовий ресурс за фондом оплати праці не дозволяє забезпечити виплату співробітникам Служби додаткової винагороди, передбаченої постановою Уряду від 28.02.2022 №168. Крім того, повідомлено, що за період з 24.02.2022 по 03.05.2022 додаткова винагорода відповідно до постанови Уряду від 28.02.2022 №168 не нараховувалась та не виплачувалась.
Листом від 06.05.2022 №11-3210/22 Державна судова адміністрація України у відповідь на адвокатський запит позивача від 03.05.2022 №03-05/22-А3-7 зазначила, що в ДСА України відсутні будь-які внутрішні резерви для перерозподілу видатків між установами системи правосуддя та збільшення бюджетних асигнувань Службі судової охорони для виплати винагороди співробітникам відповідно до Постанови №168.
Листом Міністерства фінансів України від 20.05.2022 №08202-02-7/10304 у відповідь на адвокатський запит позивача від 19.05.2022 №19-05/22-А3-1 повідомлено, що пропозицій щодо перерозподілу бюджетних асигнувань у частині збільшення видатків на грошове забезпечення військовослужбовців від ДСА України не надходило.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
У частині 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 161 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина 1); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина 2); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина 4); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина 6); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина 7).
Згідно з частиною 1 статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
За положеннями частини 2 статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони" затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 (далі - Порядок №384).
Відповідно до пунктів 4 - 7 Порядку №384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).
Згідно з пунктами 8 і 10 Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в пункті 11 Порядку №384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.
Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17 Порядку №384).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168), в пункті 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 Постанови №168 Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
У пункті 5 Постанови №168 зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 (далі - Постанова №793) внесені, зокрема, такі зміни до Постанови №168:
- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";
- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: "Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення";
- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Наказом ДСА України від 31.10.2022 №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок №396).
Згідно з пунктом 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов'язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.
Пунктом 7 Порядку №396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
За положеннями пункту 4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.
Пунктом 2 Постанови №793 та пунктом 4 наказу ДСА України від 31.10.2022 №396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.02.2022.
Тобто, з 24.02.2022 Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.
Пунктами 21 та 22 частини 1 статті 5 КАС України визначено, що типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
За приписами частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
У рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 (Пз/990/4/22), залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023, за позовом особи, яка проходить службу в Службі судової охорони, до Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області, Державної судової адміністрації України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Служби судової охорони, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, зазначено ознаки цієї типової справи:
а) позивачем є співробітник Служби судової охорони;
б) відповідачем є центральний орган управління (Центральний апарат) або територіальний підрозділ (територіальне управління) Служби судової охорони;
в) предметом спору є додаткова винагорода, передбачена Постановою №168;
г) спір виник внаслідок невиплати співробітнику Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168;
ґ) предметом позову є позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24.02.2022 (стягнення з відповідача суми додаткової винагороди за певний період).
Ця справа відповідає вищевизначеним ознакам типової справи, оскільки позивачем є співробітник Служби судової охорони; відповідачем - територіальний підрозділ (територіальне управління) Служби судової охорони (Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області); предметом спору - додаткова винагорода, передбачена Постановою №168; спір виник внаслідок невиплати позивачу як співробітнику Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168; предметом позову є дії (бездіяльність) відповідача щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24.02.2022.
Таким чином, ця справа є типовою, у зв'язку з чим при вирішенні справи відповідно до частини 3 статті 291 КАС України суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Верховним Судом у вищевказаному рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 (Пз/990/4/22), залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023, викладені такі правові висновки:
- з 24 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України;
- установлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов'язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні;
- зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 змін до постанови Кабінету Міністрів України №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди "до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць" замість "30 000 гривень щомісячно" не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом "пропорційність" із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця;
- указані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права особи на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн на місяць, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №168 у первинній редакції, тому суд відхиляє доводи позивача щодо недопустимості застосування постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 для вирішення цього спору;
- суд не застосовує при визначенні розміру належної позивачу додаткової винагороди пункт 7 Порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану, затвердженого наказом ДСА України від 31 жовтня 2022 року №396, на застосуванні якого наполягає Територіальне управління, оскільки за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону №1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як згідно з пунктом 2постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №289 "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони" ДСА України уповноважена затверджувати виключно порядок його виплати;
- Верховний Суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин Порядку №396 й у частині визначених ним порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття і набрання чинності цим Порядком. Водночас у спірний період однорідні правовідносини щодо порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони були врегульовані Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом ДСА України від 26 серпня 2020 року №384, що й підлягає застосуванню до спірних правовідносин;
- відмова територіального управління Служби судової охорони у виплаті позивачу додаткової винагороди як однієї зі складових його грошового забезпечення з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа "Кечко проти України", заява №63134/00, рішення від 08.11.2005).
Верховний Суд у зразковій справі №260/3564/22 зазначив, що належним відповідачем у такому спорі є територіальне управління Служби судової охорони, оскільки спірні відносини щодо виплати грошового забезпечення в належному розмірі виникли між позивачем та територіальним управлінням, яке відповідно до пункту 10 Порядку №384 повинно виплачувати співробітнику грошове забезпечення за місцем проходження ним служби.
Водночас ДСА України не має відповідати за цим позовом, адже між позивачем і ДСА України безпосередньо не виникло жодних правовідносин, в яких би цей суб'єкт владних повноважень порушив права позивача. Бюджетні правовідносини, які виникають між учасниками бюджетного процесу стосовно реалізації їхніх бюджетних повноважень (прав та обов'язків з управління бюджетними коштами), безпосередньо не стосуються позивача, що не дає підстав для залучення державних органів, які беруть участь у процесі формування і використання фінансових ресурсів для виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, до участі у цій судовій справі.
Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, то Верховний Суд указав наступне.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX (набрав чинності з 19.07.2022) частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, дія частини 1 статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Приписами частин 3 і 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду в справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.
Відтак, до 19.07.2022 строк звернення до суду з цим позовом співробітника територіального управління служби судової охорони не був обмежений будь-яким строком, а у правовідносинах, що виникли після цієї дати, позивач не пропустив тримісячного строку.
Врахувавши наведені правові позиції, Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності територіального управління Служби судової охорони щодо ненарахування і невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та зобов'язання нарахувати і виплатити позивачу вказану додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн на місяць (за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця), починаючи з 24.02.2022.
Саме такий спосіб захисту порушеного права був застосований Верховним Судом у вищевказаному рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 (Пз/990/4/22), залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023.
При цьому, нормами пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України передбачено, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин на всій території України був установлений Постановою КМУ №211, за пунктом 1 якої (у первинній редакції) карантинні обмеження були запроваджені з 12 березня до 03 квітня 2020 року.
Згодом цей строк був неодноразово змінений згідно з постановами КМУ від 23 лютого 2022 року №229, від 27 травня 2022 року №630, від 19 серпня 2022 року №928, від 23 грудня 2022 року №1423. Востаннє цей строк був продовжений Постановою КМУ від 25 квітня 2023 року №383 до 30 червня 2023 року і згідно з Постановою КМУ №651 карантин припинив дію з 30 червня 2023 року.
Таким чином, із набранням 19 липня 2022 року чинності Законом №2352-ІХ, частини перша та друга статті 233 КЗпП України діють у новій редакції, й аналізуючи положення цієї статті у часових межах існування її юридичних норм (тобто як у її редакції, чинній до 19 липня 2022 року, так і в чинній її редакції) у зіставленні з нормами пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України, суд доходить наступних висновків:
- норми частини п'ятої статті 122 КАС України є загальними нормами для правовідносин з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, відносно норм іншого закону, які встановлюють інший строк звернення до суду у спорах, що виникають з цих правовідносин (публічної служби);
- стаття 122 КАС України, зокрема частина п'ята цієї статті, не містить норм, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебували (перебувають) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці;
- строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заробітної плати визначений у статті 233 КЗпП України, норми якої є для цих (спірних) правовідносин спеціальними відносно приписів частини п'ятої статті 122 КАС України;
- з 19 липня 2022 року для звернення з таким позовом до адміністративного суду передбачено тримісячний строк (частина перша статті 233 КЗпП України), відлік якого треба починати з 19 липня 2022 року, тобто з дати набрання чинності Законом №2352-ІХ;
- тримісячний строк для звернення з цим позовом до адміністративного суду завершився 19 жовтня 2022 року, проте, на підставі пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України, був продовжений до 30 червня 2023 року.
У пункті 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України йдеться саме про продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України.
З вказаного слідує, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину. Тобто, якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов'язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, які визначені у статті 233 КЗпП України, а продовжувався на строк дії карантину. З припиненням дії карантину, якщо строк, установлений у статті 233 КЗпП України, був "прив'язаний" до нього, закінчується і строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору. Для його поновлення, як умову для відкриття провадження у справі, позивач має пояснити, обґрунтувати причини його пропуску.
Відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду почався 19 липня 2022 року і мав би закінчитися 19 жовтня 2022 року, якби не положення пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України, на підставі яких цей строк був продовжений до 30 червня 2023 року. Протягом усього цього періоду (з 19 липня 2022 року до 30 червня 2023 року) позивач мав право у межах строку звернутися до суду з позовом щодо невиплати йому додаткової винагороди у належному розмірі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2023 року по справі №990/139/23 сформулювала висновок, що у зв'язку з відміною Постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27 червня 2023 року на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року, продовжені строки, визначені статтею 233 КЗпП, завершились у 00 год. 01 хв. 01 липня 2023 року.
Відтак, строк звернення до суду має обраховуватись з 01.07.2023 та закінчився 30.09.2023.
З даним позовом до Київського окружного адміністративного суду позивач звернувся через підсистему «Електронний суд» 27.08.2023, тобто в межах встановленого строку.
Вирішуючи питання щодо періоду виплати позивачу додаткової винагороди, суд враховує таке.
Постановою від 20.01.2023 №43 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168", яка набрала законної сили 21.01.2023, Кабінет Міністрів України вніс зміни до Постанови №168 у частині переліку осіб, які на період дії воєнного стану мають право на додаткову винагороду в розмірі до 30 000 гривень. Зокрема, з переліку, зазначеного в першому реченні абзацу 1 Постанови №168, виключені співробітники Служби судової охорони.
Отже, з 21.01.2023 співробітники Служби судової охорони втратили право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн, передбаченої Постановою №168.
Судом також береться до уваги, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З аналізу матеріалів справи та норм права, суд доходить висновку, що належним способом захисту та відновлення прав позивача, буде зобов'язання відповідача - Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області нарахувати та виплатити позивачу відповідну додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 у розмірі 30 000 грн на місяць, за період з 24.02.2022 по 20.01.2023.
Враховуючи наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у судовому рішенні у зразковій справі, суд вважає, за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльності Служби судової охорони щодо не нарахування і невиплати позивачу, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно відпрацьованого часу за місяць, починаючи з 24.02.2022 по 20.01.2023 та зобов'язання Служби судової охорони здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно відпрацьованого часу за місяць, відповідно до вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", починаючи з 24.02.2022 по 20.01.2023.
Саме такий спосіб захисту порушеного права, на переконання суду, остаточно та ефективно вирішить спірні правовідносини між сторонами.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував, оскільки є звільненим від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 243 - 246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно відпрацьованого часу за місяць, починаючи з 24.02.2022 по 20.01.2023.
3. Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно відпрацьованого часу за місяць, відповідно до вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", починаючи з 24.02.2022 по 20.01.2023.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.