31 липня 2025 року справа №320/8769/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний Суд" звернувся ОСОБА_1 з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо невірного нарахування та недоплати індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби ОСОБА_1 в період з 01.01.2016 по 10.11.2019;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та доплату належної індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 під час проходження військової служби за період з 01.01.2016 по 10.11.2019 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, де отримував грошове забезпечення. Відповідно до наказу Голови Державної прикордонної служби України від 08.11.2019 № 1125-ос, його було виключено зі списків особового складу. Позивач стверджує, що під час служби він мав право на індексацію грошового забезпечення, яка повинна була нараховуватися відповідно до чинного законодавства. Однак, при розрахунках індексації за період з 01.01.2016 по 10.11.2019, базовий місяць було визначено з порушенням законодавчих норм, що призвело до заниження розміру належних йому виплат.
Позивач посилається на Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-XII, який передбачає механізм підвищення грошових доходів населення у зв'язку зі змінами індексу споживчих цін. Згідно з цим законом, індексації підлягають грошові доходи громадян, у тому числі грошове забезпечення військовослужбовців, якщо величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103%. Відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, базовим місяцем для обчислення індексації є місяць, в якому відбулося підвищення посадового окладу.
Позивач зазначає, що у грудні 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1013, яка встановила нові розміри посадових окладів для працівників бюджетної сфери. Однак, ця постанова не змінювала тарифні ставки військовослужбовців, а тому її застосування для визначення базового місяця індексації для нього є помилковим. Позивач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, яка встановлювала порядок визначення окладів військовослужбовців і набрала чинності 01.01.2008. Відповідно, саме цей місяць має бути визнаний базовим для здійснення індексації його грошового забезпечення.
Він також стверджує, що відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 індексація заробітної плати здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а тому відповідний обов'язок покладається на Адміністрацію Держприкордонслужби. Оскільки відповідач проігнорував заяву позивача щодо проведення перерахунку та доплати індексації із застосуванням правильного базового місяця, позивач вважає таку бездіяльність протиправною.
Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України та зобов'язати її здійснити перерахунок і доплату належної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 10.11.2019 із застосуванням правильного базового місяця. Позивач також наголошує, що ця вимога узгоджується із статтею 43 Конституції України, яка гарантує право на працю, та частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої працівник має право на стягнення належної йому заробітної плати без обмеження строком.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що розрахунок індексації грошового забезпечення позивача було здійснено відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач посилається на положення частини другої статті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідач наголошує, що ним були застосовані законодавчо встановлені механізми розрахунку індексації, передбачені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-XII та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015, було змінено порядок визначення базового місяця для індексації. Зокрема, відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, базовим місяцем визнається місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Оскільки зазначена постанова не передбачала зміну тарифних ставок для військовослужбовців, базовим місяцем для проведення індексації залишався грудень 2015 року.
Відповідач наводить правові аргументи, згідно з якими Постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 було затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, що стало підставою для зміни базового місяця у цілях нарахування індексації з квітня 2016 року на березень 2018 року. Таким чином, Адміністрація Держприкордонслужби стверджує, що індексація грошового забезпечення позивача за спірний період була проведена відповідно до чинного законодавства та враховувала встановлені механізми коригування грошових виплат.
Крім того, відповідач звертає увагу на той факт, що питання визначення базового місяця для нарахування індексації належить до його компетенції як органу, що здійснює виплату грошового забезпечення військовослужбовцям. Враховуючи викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження. Адміністрація Державної прикордонної служби України просить суд відмовити у задоволенні позову позивача в повному обсязі.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 проходив військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, що підтверджується наявними у справі матеріалами.
Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 08.11.2019 №1125-ОС підполковника ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні Голови Державної прикордонної служби України, виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України.
Представник позивача - адвокат Шаповалов Олексій Юрійович в інтересах позивача звертався із адвокатськими запитами і заявами до Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо надання інформації щодо отримання ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.
З відповідей Адміністрації Державної прикордонної служби України на адвокатські запити і заяви позивачу стало відомо про те, що останньому не в повному обсязі була виплачена індексація грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 10.11.2019.
Так, згідно з довідкою-розрахунком Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2016 по 28.02.2018 базовими місяцями відповідачем було визначено: січень 2015 року, вересень 2015 року, вересень 2017 року.
Відповідно до довідки-розрахунку Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.03.2018 по 10.11.2019 базовим місяцем відповідачем було визначено березень 2018 року.
У цьому зв'язку представник позивача - адвокат Шаповалов Олексій Юрійович звернувся із заявою від 16.12.2022 №16/12/2-22 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якій зазначив, що ОСОБА_1 не в повному обсязі виплачено індексацію грошового забезпечення, враховуючи невірний базовий місяць для проведення такого нарахування. Представник позивача просив Адміністрацію Державної прикордонної служби України виплатити в повному обсязі індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 , використовуючи базовий місяць індексації січень 2008 року.
Зазначена заява залишена без відповіді.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Вирішуючи даний адміністративний позов по суті, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків. Водночас суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Суд також враховує, що реалізація дискреційних повноважень суб'єктом владних повноважень має здійснюватися виключно в межах, визначених законом, із дотриманням принципу верховенства права, правової визначеності та заборони свавілля. Надання суб'єкту вибору серед кількох правомірних рішень не означає право діяти на власний розсуд поза межами та цілями, передбаченими законодавством. Такий підхід відповідає практиці Європейського суду з прав людини, зокрема щодо обмеженості дискреції та необхідності законодавчої визначеності для уникнення довільного втручання в права особи.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-XII).
Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статей 4, 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно з пунктом 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, вбачається що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Відповідно до пункту 11 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з пунктом 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку №1078).
Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні.
Окрім того, звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №825/694/17.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Нормами Закону №2011-XII передбачено здійснення індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищити грошові доходів громадян для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов'язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.
У цьому випадку відповідач зазначає, що починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець. Оскільки розмір посадових окладів військовослужбовців не змінився у зв'язку з внесенням змін до Порядку №1078, базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивачу залишається грудень 2015 року.
Суд не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки схема посадових окладів осіб військовослужбовців Збройних Сил України затверджена постановою Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007, яка набрала чинності з 01.01.2008.
Після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Отже, на законодавчому рівні розмір посадового окладу військовослужбовців був встановлений у січні 2008 року та надалі такий був змінений (зріс) у березні 2018 року.
На переконання суду, відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно оминув норми абзацу третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (січень 2008 року та березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу.
На законодавчому рівні посадові оклади військовослужбовців останній раз були змінені у січні 2008 року, що підтверджується нормами постанови № 1294, яка набрала чинності з 01.01.2008.
Відповідач, визначаючи грудень 2015 року як базовий місяць, не обґрунтував наявність законодавчих підстав для застосування такого періоду, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 зміни у схемі посадових окладів для військовослужбовців не передбачалися. Як наслідок, використання цього місяця для проведення індексації грошового забезпечення позивача є безпідставним.
Аналогічно, визначення відповідачем січня 2015 року, вересня 2015 року та вересня 2017 року як базових місяців не відповідає вимогам пункту 5 Порядку № 1078, оскільки жодним нормативним актом не передбачалося підвищення посадових окладів військовослужбовців у зазначені періоди.
У зв'язку із зазначеним, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з визначенням січня 2015 року, вересня 2015 року, вересня 2017 року в якості базових місяців для обчислення індексу споживчих цін є неправомірними, оскільки зазначене не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема нормам пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, які прямо передбачають, що базовим місяцем вважається місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів). У випадку позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 таким місяцем є січень 2008 року, адже підвищення посадових окладів для військовослужбовців після цього місяця не відбувалось.
Відсутність підвищення тарифних ставок у грудні 2015 року свідчить, що будь-яке інше визначення базового місяця в період з 01.01.2016 по 28.02.2018, окрім січня 2008 року, є безпідставним і не має належного правового обґрунтування. Відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували правомірність прийняття ним такого рішення.
Аналізуючи дії відповідача у взаємозв'язку з матеріалами справи та правовими нормами, суд встановив, що неправомірні рішення щодо визначення базового місяця та неврахування норм Порядку №1078 призвели до порушення права позивача на належну індексацію грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018, гарантовану Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
За таких обставин, відсутність механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні роки та відсутність у розрахунку фонду грошового забезпечення відповідача коштів для виплати індексації не позбавляють відповідача обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку, а не проведення та невиплата цієї гарантії є втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд також наголошує, що відповідно до статті 8 Конституції України принцип верховенства права є основоположним у правовій системі України. Всі органи державної влади зобов'язані діяти виключно в межах і у спосіб, встановлений Конституцією та законами України. Відповідач, діючи всупереч нормам матеріального права, порушив права позивача на належну індексацію грошового забезпечення.
Відповідач, визначивши базовим місяцем грудень 2015 року для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 позивача без належного правового обґрунтування, діяв поза межами закону, що є порушенням принципу правової визначеності.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.
У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували правомірність визначення відповідачем грудня 2015 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін, на підставі якого здійснено розрахунок та виплату індексації грошового забезпечення позивача.
Як свідчить аналіз вищевказаних норм чинного законодавства, розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення.
У спірному випадку саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
Як наслідок, підлягає задоволенню вимога про визнання протиправною бездіяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо невірного нарахування та недоплати індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби ОСОБА_1 в період з 01.01.2016 по 28.02.2018; зобов'язання Адміністрації Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та доплату належної індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 під час проходження військової служби за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Водночас суд встановлює, що вимога позивача про застосування січня 2008 року як базового місяця для розрахунку індексації за період з 01.03.2018 по 10.11.2019 є необґрунтованою, оскільки відповідач у цей період здійснював нарахування грошового забезпечення з використанням березня 2018 року, що відповідає законодавчим приписам.
Підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося після набуття чинності Постановою № 704, яка встановлювала нову тарифну сітку розрядів для визначення окладів військовослужбовців. Відповідно до положень пункту 5 Порядку № 1078 базовим місяцем має бути період останнього офіційного підвищення посадового окладу, яке в цьому випадку відбулося в березні 2018 року.
Відповідач застосував саме цей місяць для розрахунку індексації за період з 01.03.2018 по 10.11.2019, що узгоджується з механізмом, передбаченим законодавством, а саме нормами Закону № 1282-XII та Порядку № 1078.
Таким чином, суд не знаходить правових підстав для застосування січня 2008 року як базового місяця для зазначеного періоду та відмовляє у задоволенні відповідної частини позовних вимог.
У цьому зв'язку не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо невірного нарахування та недоплати індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 10.11.2019; зобов'язання Адміністрації Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та доплату належної індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 під час проходження військової служби за період з 01.03.2018 по 10.11.2019 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, оскільки відповідачем нараховувалась індексація грошового забезпечення в зазначений період, виходячи з базового місяця - березень 2018 року, що відповідає приписам законодавства.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо питання розподілу судових витрат, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення з даним позовом до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 1073,60 грн, що підтверджується наявними у справі матеріалами.
Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Адміністрації Державної прикордонної служби України.
Крім того, позивач просить стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).
Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
До позовної заяви додано договір №10/22 від 10.08.2022 про надання правової допомоги, додаткову угоду до нього від 27.01.2023 №1, акт наданих юридичних послуг від 27.01.2023, квитанцію банку від 27.01.2023, які підтверджують сплату позивачем 6000,00 грн за послуги з правової допомоги, надані йому під час розгляду даної справи.
Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат понесених позивачем на правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов'язані саме із розглядом цієї справи.
Однак, розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, суд вважає завищеним, з огляду на наступне.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Вищевказаного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 01.02.2023 у справі № 160/19098/21.
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Дослідивши адміністративний позов, суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю цієї справи.
Суд зауважує, що розгляд цієї справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), що додатково вказує на її малозначність.
Отже, беручи до уваги предмет спору, складність справи, сформовану сталу судову практику у даній категорії спорів, часткове задоволення позовних вимог, суд доходить висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн, що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243 - 246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо невірного нарахування та недоплати індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби ОСОБА_1 в період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
3. Зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та доплату належної індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 під час проходження військової служби за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 00034039, адреса: місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 26) судові витрати у розмірі 2073,60 грн (дві тисячі сімдесят три грн 60 копійок).
5. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.