04 серпня 2025 року Справа № 640/3566/20 ЗП/280/91/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРК» (03067, Україна, місто Київ, вулиця Гарматна, будинок, 4, ЄДРПОУ 30370381) до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ (04116, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ; ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “ТРК» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 січня 2020 року №00000290502.
Оскаржене повідомлення-рішення прийнято ГУ ДПС у місті Києві на підставі Акту про результати позапланової документальної виїзної перевірки TOB «ТРК» по взаємовідносинам з постачальником TOB «КОНСАЛТІНГ БРЮ» за березень 2019 року, та ТОВ МОНТАЖСЕРВІС Україна» за травень 2019 року. Зазначає, що у Акті перевірки вказано про порушення TOB «ТРК» вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунту 198.1, пункту 198.2, пункт 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 та пункту 201 статті 201 Податкового кодексу України. В результаті у висновках акту вказано на заниження податку на додану вартість за березень 2019 року у сумі 104 199 грн. За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 13 січня 2020 року №00000290502, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість товарів вироблених в Україні на суму 156 179,00 грн., у тому числі: основний платіж у розмірі 104 119 грн. та штрафна санкція у розмірі 52 060, 00 грн. Зазначає, що фактично висновки Акту перевірки ґрунтуються на припущенні що не було реального здійснення господарських операції придбання товарів, тобто не було руху товарів. Позивач вважає, що вищезазначене податкове повідомлення-рішення є невідповідним діючому законодавству та підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРК» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2020 року відкрито провадження у адміністративній справі.
12 травня 2020 року від представника відповідача на адресу Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов відзив на позов, який містить заперечення проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що під час проведення перевірки позивача встановлено факти по контрагенту постачальнику ТОВ «КОНСАЛТІНГ БРЮ», а саме те, що вказане підприємство зареєстроване з метою реалізації товарів по ухиленню від сплати податків реально діючим СПД, в тому числі для ТОВ «ТРК» шляхом незаконного формування податкового кредиту. Вказує, що ТОВ «ТРК» не проявило розумної обережності при укладенні договорів з постачальником ТОВ «КОНСАЛТІНГ БРЮ». Вказує про правомірність прийняття сокаржуваного в межах даної адміністративної справи податкового повідомлення-рішення. В задоволенні позову просить відмовити.
11 червня 2020 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив у якій останній не погоджується із доводами представника відповідача, викладеними у відзив на позов.
Законом України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано вказаний адміністративний суд. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2825-ІХ Окружним адміністративним судом міста Києва справу надіслано до Київського окружного адміністративного суду.
На виконання Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року №399, Київським окружним адміністративним судом передано справу до Запорізькому окружному адміністративному суду.
Справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду 13 лютого 2025 року.
Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду Татаринова Д.В. 18 лютого 2025 року адміністративну справу № 640/3566/20 прийнято до провадження. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
19 березня 2025 року від предстаника відповідача на адресу суду надійшли додткові пояснення в обгрунтування яких, зокрема, останній вказує, що листом від 09 жовтня 2019 року № 1046/7/20-40-05-09-14 ГУ ДПС Харківській області (Слобідський район м. Харкова) надано узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ «Консалтінг брю» за звітний період декларування ПДВ листопад - грудень 2018 року в якому зазначено наступне: «Платник податків визначався для відпрацювання як ймовірний учасник схем ухилення від оподаткування: листами Управління моніторингу доходів та обліково-звітних систем від 05 березня 2019 року № 10/7д/99-99-07-04-03-09, №343/20-40-07-03-09, як учасник міжрегіональних схем ухилення від оподаткування, листами Департаменту моніторингу доходів та обліково-звітних систем від 26 грудня 2018 року № 40107/7/99-99-07-04-02-17, від 24 січня 2019 року №32235/7/99-99-07-04-02- 17, як ймовірний зустрічний транзит за даними ЄРПН, листом від 18 лютого 2019 року № 253/20-40-07- 03-09, особиста вимога, самостійно відібране на рівні ГУ ДФС у Харківській області, відсутність підприємства за податковою адресою. Відповідно до проведеного аналізу даних ЄРПН встановлено, що підприємством ТОВ «Консалтінг Брю» у великій кількості придбано товари для догляду за обличчям, та інші гігієнічні засоби в асортименті, в той же час реалізовано ремонтні та будівельні роботи, та інші автомобільні товари. Оперативним управлінням не встановлено офісних або складських приміщень у підприємства ТОВ «Консалтінг Брю». Також, не встановлено ТОВ «Консалтінг Брю» за податковою адресою: Україна, 61108, Харківська область, м.Харків, Слобідський р-н. вуя. Морозова, буд. 13. Враховуючи зазначене не має можливості встановити де, та за яких умов здійснено придбання ТМЦ та продукції інших товарних груп, його зберігання, транспортування та інш. Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Консалтінг Брю» здійснювано діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту. За результатами аналізу податкової інформації щодо ТОВ «Консалтінг Брю» (податковий номер 42526439) за звітний період декларування ПДВ листопад, грудень 2018, січень 2019, березень 2019 року встановлено неправомірне...». Також згідно аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено наступне: Ухвала від 18 липня 2019 року по справі №757/37248/19-к. «В провадженні другого слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань центрального апарату Державного бюро розслідувань перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019000000000652 від 14 травня 2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 364 КК України. ...Невстановлені особи створили суб'єкти господарювання, серед яких: ТОВ «Консалтінг Брю» (код ЄДРПОУ - 42526439) та інші з метою прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки».; Ухвала від 21 червня 2019 року по справі № 760/17593/19. «В провадженні слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32019100000000108 від 07 грудня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України. Зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що невстановленою групою осіб в період 2017-2018 років зареєстровано (придбано) на території м. Києва, Київської області та інших областях України, без мети ведення фінансово - господарської діяльності, суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, а саме: ТОВ «КОНСАЛТІНГ БРЮ» (код 42526439) та інші, з метою прикриття незаконної діяльності, спрямованої на надання товарів з мінімізації податкових зобов язань, шляхом підміни товарних позицій щодо придбання та реалізації товарно - матеріальних цінностей в адресу підприємств реального сектору економіки. В подальшому проведеним аналізом діяльності підприємств з ознаками фіктивності встановлено, що за допомогою вказаних вище фіктивних СГД, організованою групою здійснюється незаконна діяльність пов'язана з ухиленням від сплати податків підприємствами реального сектору економіки, шляхом відображення у податковому та бухгалтерському обліках взаємовідносини з такими СГД, тобто проведення безтоварних операцій, а також надаються товаріви з незаконного обготівкування грошових коштів». В задоволенні позову просить відмовити.
18 квітня 2025 року представником позивача до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано пояснення у яких останній вказує, що в Акті перевірки відповідач робить хибний висновок про те, що «фактично ТОВ «КОНСАЛТІНГ БРЮ» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операцій з надання товарів для ТОВ «ТРК» і складено первинні документи, всупереч норм частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підпунктів 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (абзац 14 статті 16 Акту перевірки). Такі твердження були здійснені відповідачем на підставі хибного висновку про те, що при здійсненні господарських операцій між ТОВ «ТРК» та ТОВ «КОНСАЛТІНГ БРЮ» «відсутній факт формування згідно з абзацом 2 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб'єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абз. 5 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в основі якої має бути дійсний рух певного активу.» (абзац 14 статті 16 Акту перевірки). Однак такі висновки відповідача, зроблені в Акті перевірки, є необґрунтованими, незаконними та такими що суперечать вимогам податкового законодавства України. Позовну заяву просить задовольнити.
Також, 18 квітня 2025 року від представника ТОВ «ТРК» на адресу суду надійшло клопотання про заміну відповідача по справі правонаступником - ГУ ДПС у м. Києві з ЄДРПОУ 44116011.
Ухвалою суду від 22 квітня 2025 року вищезазначене клопотання задоволено, допущено заміну відповідача у справі № 640/3566/20 з Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19) на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ (04116, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ; ЄДРПОУ 44116011).
Оновлений відзив на позов від відповідача на адресу суду не надходив.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На підставі наказу від 29 листопада 2019 року № 3853 виданого Головним управлінням ДПС у м. Києві, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 статті 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (Далі - ПК України в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 25 вересня 2019 року №1201, проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК» (код 30370381) (далі по тексту - ТОВ «ТРК»), при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «КОНСАЛТІНГ БРЮ» (код 42526439) за березень 2019 року, з ТОВ «МОНТАЖСЕРВІС УКРАЇНА» (код 37559609) за травень 2019 року показників декларацій з податку на додану вартість.
За результатами перевірки, контролюючим органом складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТРК» №238/2615-05-02-05/30370381 від 18 грудня 2019 року (далі - акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог:
- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунту 198.1, пункту 198.2, пункт 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 та пункту 201 статті 201 ПК УКраїни, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 104 119 грн., в тому числі за березень 2019 року на суму 104 119 грн.
13 січня 2020 року Головним управлінням ДПС у місті Києва на підставі порушень, встановлених актом перевірки №238/2615-05-02-05/30370381 від 18 грудня 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення №00000290502, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 156 179, 00 грн., у т.ч. за податковим зобов'язанням 104 119. 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 52 060,00 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття Головним управлінням ДПС у місті Києві податкового повідомлення-рішення від 13 січня 2020 року №00000290502 позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вказані відповідачем в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним заниженням податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду при здійсненні взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «КОНСАЛТІНГ БРЮ», у зв'язку з відсутністю реальності вчинення господарських операцій із зазначеним контрагентом-постачальником, діяльність якого, на думку відповідача, свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
При вирішенні адміністративної справи № 809/1337/17 (постанова від 04 вересня 2018 року) Верховним Судом сформовану обов'язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.
Так, відповідно до акту перевірки, висновки щодо порушень з боку позивача вимог ПК України відповідач пов'язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «КОНСАЛТІНГ БРЮ».
Контролюючий орган вказує на те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «КОНСАЛТІНГ БРЮ» не підтверджуються необхідними доказами стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності офісних або виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідно для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.
За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV в редакції, чиннійс станом на дату вниунення спірних правовідносин) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону№ 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Разом з цим, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.
Так, досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.
За даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРК» (ЄДРПОУ 30370381), місцезнаходження: Україна, 03067, місто Київ, вулиця ГАРМАТНА, будинок 4. Дата державної реєстрації 05 травня 1999 року. Номер запису в реєстрі: 10741200000015322. Дата запису в реєстрі: 16 лютого 2006 року.
Видами економічної діяльності позивача є: 43.21 Електромонтажні роботи; 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; 81.10 Комплексне обслуговування об'єктів; 71.11 Діяльність у сфері архітектури; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 46.15 Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; 46.65 Оптова торгівля офісними меблями; 46.66 Оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткованням; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарнотехнічним обладнанням; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.
Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «ТРК» до ТОВ «КОНСАЛІНГ БРЮ» (код 42526439) укладено договір поставки від 04 грудня 2018 року №041218/1 (далі - Договір), з урхуванням якого ТОВ «КОНСАЛТІНГ БРЮ» позивачу здійснено поставку товарно-матеріальних цінностей (а саме: LED Світильники), які позивач використав при виконанні ремонтно-будівельних робіт за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100. Також, із договором уповноваженим особам відповідача надано і інші документи, які підтверджують виконання вищезазначеного договору та здійснення господарської операції по ньому, зокрема: договір поставки від 04 грудня 2018 року № 041218/1; рахунок на оплату № 9 від 18 грудня 2018 року; видаткову накладну № 8 віл 18 грудня 2018 року; товарно-транспортну накладну № КБ8 від 18 грудня 2018 року; платіжне доручення № 272 від 19 грудня 2018 року; податкову накладну № 49 від 18 грудня 2018 року, договір підряду № 17 942 від 21 серпня 2018 року, Акт приймання -передачі матеріалів № 37 від 15 березня 2019 року та № 55 від 22 квітня 2019 року, сертифікати якості на продукцію (лед світильники).
Також, суд враховує, що відповідач це підтверджує, зокрема в пункті 2.6 Акту перевірки та у Додатку № 2 до Акту перевірки факт надання позивачем вищезазначених документів.
Окрім того, Акт перевірки не містить зауважень щодо форми та/або порядку оформлення договору та первинних документів по спірній господарській операції, окрім неможливості ідентифікації особи особи, якою підписано видаткову накладну, складеної на користь ТОВ «ТРК».
При цьому, суд критично оцінює доводи представника відповідача про те, що надані від покупця видаткові накладні засвідчено особистим підписом і печаткою ТОВ «ТРК», проте не зазначено будь-яких ідентифікаційних даних особи, що їх підписала, а також не вказано реквізити довіреностей, на підставі яких отримувались вищезазначені ТМЦ, оскільки видаткові накладні підписані особисто Соснович В.А., який згідно наявної в матеріалах справи Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату їх підписання був керівником ТОВ «ТРК», та діяв на піставі наказу по особовому складу про призначення директора від 05 січня 2022 року за № 5, а не на підставі довіреності. Відтак, реквізити довіреностей, на підставі яких отримувались вищезазначені товарно матеріальні цінності в даному випадку на видаткових накладних зазначатись не повинні. Від постачальника ТОВ «Консалтінг брю» (код 42526439) видаткові накладні засвідчено особистим підписом директором Філіпковською Т. Д. і печаткою ТОВ «КОНСАЛТІНГ БРЮ».
Вищезазначене спростовує доводи предстаника відповідача щодо можливості ідентифікувати особу, яка підписала видаткозі накладні, складені на користь ТОВ «ТРК».
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Положеннями пункту 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Факт своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних виписаних на адресу ТОВ «ТРК» від ТОВ «КОНСАЛТІНГ БРЮ», відповідно до яких позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за спірний період відповідачем не заперечується.
Як вже зазначалося, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-XIV.
Відповідно до частин 1-2 статті 9 Закону № 996-XIV для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Під час проведення перевірки позивача, контролюючим органом використано інформацію з листа ГУ ДПС у Харківській області від 09 жовтня 2019 року № 1046/7/20-40-05-09-14, яким відповідачу надана узагальнена інформація по ТОВ «КОНСАЛТІНГ БРЮ» за звітний період декларування ПДВ листопад - грудень 2018 року, яким встановлено відсутність підприємства за податковою адресою. Також вказаний лист містить інформацію щодо придбання ТОВ «Консалтінг Брю» у великій кількості придбано товарів для догляду за обличчям, та інші гігієнічні засоби в асортименті, в той же час реалізовано ремонтні та будівельні роботи, та інші автомобільні товари. Оперативним управлінням не встановлено офісних або складських приміщень у підприємства ТОВ «Консалтінг Брю». Також, не встановлено ТОВ «Консалтінг Брю» за податковою адресою: Україна, 61108, Харківська область, м.Харків, Слобідський р-н, вул. Морозова, буд. 13. Враховуючи зазначене не має можливості встановити де, та за яких умов було здійснено придбання ТМЦ, та продукції інших товарних груп, його зберігання, транспортування та інше. Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Консалтінг Брю» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту.
В той же час, суд зазначає, що узагальнена інформація відповідачу по ТОВ «КОНСАЛТІНГ БРЮ» дана за період декларування ПДВ листопад - грудень 2018 року, в той час як перевірка позивача із контрагентом ТОВ «КОНСАЛТІНГ БРЮ» здійснювалась за інший період декларування за березень 2019 року.
Інформації щодо придбання товарів ТОВ «КОНСАЛТІНГ БРЮ» у березні 2019 року та їх реалізації ані лист, ані акт перевірки не містять.
Відтак, висновки податкового органу відносно того, що за звітний період декларування січень 2019, березень 2019 року встановлено здійснення здійснення діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту не підтверджено матеріалами справи.
Також, у Акті перевірки, відзиві та додаткових поясненнях предстаником відповідача вказано, що згідно аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено наступне, що у провадженні другого слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань центрального апарату Державного бюро розслідувань перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019000000000652 від 14 травня 2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частни 2 статті 364 КК України (Ухвала від 18 липня 2019 року по справі №757/37248/19-к) Окрім того, представник відповідача зазначає, що з урахуванням ухвали суду від 21 червня 2019 року по справі № 760/17593/19 невстановлені особи створили суб'єкти господарювання, серед яких: ТОВ «Консалтінг Брю» (код ЄДРПОУ - 42526439) та інші з метою прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки».
В той же час, суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 відступила від висновку Верховного Суд України, викладеного у постанові від 01 грудня 2015 року у справі № 826/15034/14 (№ 21-3788а15), згідно з яким, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв'язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. При цьому Верховний Суд України надав правову оцінку встановленим судами попередніх інстанцій обставинам справи щодо наявності вироку місцевого суду, яким особу було визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частинами першою, другою статті 205 КК України, як пособника у вчиненні фіктивного підприємництва - створення контрагента платника податків з метою прикриття незаконної діяльності.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суб'єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб'єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, а це суперечить висновкам Верховного Суду України про те, що «господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».
Послідовно, у цій постанові, Велика Палата підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, яка зводиться до того, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Велика Палата Верховного Суду у цій же постанові також зробила висновок, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Також, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв'язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв'язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.
Верховний Суд постановою від 07 листопада 2024 року у справі №П/811/736/17 вказував, що обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі, який набрав законної сили, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі. Вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з встановленими обставинами щодо наявності та надання первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв'язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності, тощо. сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
Суд вказує, що саме по собі лише наявність вироку щодо контрагента платника податків, факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємств не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Суд звертає увагу податкового органу на те, що в межах розслідування кримінальних проваджень, на які посилається відповідач та про які йде мова в наведених ухвалах, будь-яка підозра у вчиненні кримінальних правопорушень посадовій особі ТОВ «КОНСАЛТІНГ БРЮ» не пред'являлась, так само як жодна посадова особа чи інші працівники підприємства в рамках зазначених кримінальних проваджень не мають статусу підозрюваного, оскільки про підозру їм не повідомлялось, зворотного відповідачем не доведено. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Оцінюючи наведені доводи відповідача, які, зокрема, були відображені в акті перевірки, суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог частини 2 статті 77 КАС України таких доказів надано не було.
Наведена правова позиція узгоджується з обов'язковими до врахування висновками Верховного Суду, наведеними у його постанові від 08 листопада 2024 року у справі № 804/16049/15, від 05 лютого 2019 року по справі №810/1967/16, від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 813/4931/13-а та від 06 лютого 2018 року у справі № 802/4940/14.
Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального законодавства. Отже посилання на зазначені обставини відповідачем також є безпідставними.
Наведена позиція суду узгоджується із сталою практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема в постанові від 08 серпня 2018 року у справі №820/4428/17.
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорам.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №826/14619/13-а, від 14 серпня 2018 року у справі № 816/2045/17.
За наслідком дослідження матеріалів справи вбачається, що надані позивачем первинні документи відображають в повній мірі зміст і характер вчинених господарських операцій, такі документи складені з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та дають суду змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідної господарської операції.
Таким чином, матеріали справи містять належні первинні документи, які дають змогу встановити обсяг поставленихи товарів, ціну й загальну вартість поставлених товарів. На підставі наведеного вище, суд констатує наявність належного документального підтвердження, а, як наслідок, і реального характеру виконання зазначених господарських зобов'язань між позивачем та ТОВ «КОНСАЛТІНГ БРЮ»..
Так, відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування, не надано належних доказів на підтвердження викладених у відзиві та акті перевірки обставин щодо не підтвердженням факту здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «КОНСАЛТІНГ БРЮ», у тому числі, обставин непричетності посадової особи вказаного контрагента до здійснення господарської діяльності. Крім того, матеріали кримінальної справи не можуть бути підставою для висновків під час проведення перевірок, а обвинувальних вироків, що набрали законної сили у відношенні посадових осіб вказаних підприємств матеріали справи не містять.
Стосовно невідповідності придбаного товару реалізованому, неподання звітності контрагентами позивача суд зазначає, що положеннями чинного законодавства на позивача не покладається обов'язок здійснення перевірки ведення, подання контрагентами податкової звітності. Крім того, у позивача відсутня можливість під час укладення договорів та здійснення господарських операцій з контрагентами, перевірити джерела придбання товару, що є предметом укладених договорів.
Суд також не приймає до уваги доводи відповідача щодо невідповідності придбаного ТОВ «КОНСАЛТІНГ БРЮ» реалізованому, оскільки позивач не може нести відповідальність за діяльність контрагентів по ланцюгу постачання.
Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по взаємовідносинах із ТОВ «КОНСАЛТІНГ БРЮ», суд керується наступним.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
У свою чергу, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, згідно положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.
Судом встановлено вище, що придбання позивачем товару у ТОВ «КОНСАЛТІНГ БРЮ» пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «КОНСАЛТІНГ БРЮ» було зареєстроване як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг.
В контексті спірних правовідносин суд вважає за необхідне відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Інтерсплав» проти України» (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.
Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.
Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.
Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ «КОНСАЛТІНГ БРЮ», а тому, висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість позивачу протиправними.
Також, суд наголошує, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, що прямо випливає із положень статті 77 КАС України. Аналогічну за своїм змістом правову позицію займає Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2023 року у справі № 640/18535/18.
Виходячи з наведеного в сукупності, відповідачем за час розгляду справи не було доведено правомірності визначення контролюючим органом сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому таке рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Беручи до уваги вищевикладене, оскаржуване податкове повідомлення - рішення не може вважатись таким, що прийняте з урахуванням критеріїв, визначених частиною 2 статті 2 КАС України.
Тому, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 13 січня 2020 року №00000290502 не ґрунтується на нормах чинного податкового законодавства та підлягають скасуванню.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволенню.
Враховуючи положення частини 1 статті 139 КАС України, суд присуджує на користь позивача понесені ним судові витрати на суму 2 342,68 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРК» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 13 січня 2020 року №00000290502.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРК судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 342,68 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 04 серпня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов