Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 серпня 2025 року Справа№640/17484/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів
про визнання протиправним та скасування наказу
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ № 29-с «Про накладання на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» про накладення на ОСОБА_1 , директора Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, виняткового виду дисциплінарного стягнення - звільнення з посади державної служби відповідно до частини п'ятої статті 66 Закону України «Про державну службу» за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» за підписання листа-відповіді Держпродспоживслужби від 15 червня 2022 року № Ш-2132-01/01/5.3.5/05/3046пл. на звернення громадянки ОСОБА_2 від 10 червня 2022 року (за вх. № Ш-2132-01 від 10 червня 2022 року) в порушення вимог частини третьої статті 15 Закону України «Про звернення громадян» у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з 20 травня 2021 року обіймав посаду директора Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами.
Наказом відповідача від 28.09.2022 року № 29-с «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» на позивача, як директора Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів накладено винятковий вид дисциплінарного стягнення - звільнення з посади державної служби відповідно до частини п'ятої статті 66 Закону України «Про державну службу» за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» за підписання листа-відповіді Держпроспоживслужби від 15 червня 2022 року № Ш-2132-01/01/5.3.5/05/3046/пл. на звернення громадянки ОСОБА_2 від 10 червня 2022 року в порушення вимог частини третьої статті 15 Закону України «Про звернення громадян», застосувавши його у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність.
Вважає, що відповідач без врахування всіх необхідних критеріїв дійшов висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу».
Наголошує, що оскаржуваний наказ відповідача є неправомірним, протиправним та підлягає скасуванню через відсутність в діях позивача складу дисциплінарного проступку у вигляді перевищення повноважень, що не містить складу злочину або адміністративного правопорушення, який міг би потягнути за собою його звільнення із займаної посади на підставі п. 7 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу».
З зазначених підстав просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року відкрито провадження у адміністративній справі № 640/17484/22, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу № 640/17484/22. Розгляд справи № 640/36435/21 розпочато спочатку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в строки встановлені ст. 258 КАС України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року задоволено клопотання Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи № 640/17484/22 постановлено проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 04 липня 2025 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 640/17484/22 та призначено розгляд справи по суті на 22 липня 2025 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року постановлено розгляд справи № 640/17484/22 по суті за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання протиправним та скасування наказу завершити в порядку письмового провадження.
Відповідачем надано відзив від 21.11.2022 року, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що саме на директора Департаменту щодо розгляду звернень громадян стосовно питань, які відносяться до компетенції Департаменту, покладається обов'язок організувати та забезпечити належний та своєчасний розгляд звернень громадян та підготовки проектів відповідей Держпродспоживслужби на звернення громадян.
Таким чином, зі змісту вказаного Положення про Департамент захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами Держпродспоживслужби, зокрема пункту 5 («Керівництво» Департаменту) не вбачається, що позивач, як директор Департаменту має право підпису листів-відповідей Держпродспоживслужби на звернення громадян.
Відповідно до підпункту 6 пункту 3 («Основні посадові обов'язки») посадової інструкції директора Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами, затвердженої 03.12.2021 Головою Держпродспоживслужби В.В. Магалецькою, директор Департаменту підписує документи, визначені інструкцією з документообігу і діловодства.
Із вищезазначеною посадовою інструкцією Кияниченко С.Г., як директор Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами, ознайомлений 14.12.2021, про що свідчить його підпис.
Звертає увагу, що пункт 187 Інструкції з діловодства не передбачає надання керівником самостійного структурного підрозділу відповіді за результатами розгляду звернення громадян в рамках Закону України «Про звернення громадян», оскільки положення статті 15 зазначеного Закону є імперативними та передбачають надання відповіді на звернення громадян лише за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Тож, зі змісту подання дисциплінарної комісії щодо ОСОБА_1 випливає, що об'єктивна сторона дисциплінарного проступку, вчиненого позивачем, полягала у вчиненні ОСОБА_1 таких дій, а саме: підписання за своїм особистим підписом листа-відповіді Держпродспоживслужби від 15.06.2022 № Ш-2132-01/01/5.3.5/05/3046/пл на звернення гр. ОСОБА_2 від 10.06.2022 (вх. № Ш-2132-01 від 10.06.2022).
У даному випадку міститься склад дисциплінарного проступку, передбачений пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», що полягає у перевищенні службових повноважень.
Із реєстраційно-контрольної картки № Ш-2132-01 (звернення гр. ОСОБА_2 від 10.06.2022) вбачається, що заступником Голови Держпродспоживслужби Андрієм Лордкіпанідзе накладено резолюцію наступного змісту: «Прошу розглянути в межах чинного законодавства». Відповідальним виконавцем з розгляду документа за вх. № Держпродспоживслужби № Ш-2132-01 від 10.06.2022 визначено ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 170 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності», відповідальність за виконання документа несуть особи, зазначені у розпорядчому документі, резолюції керівника установи, та працівники, яким безпосередньо доручено його виконання.
Головний виконавець організовує роботу співвиконавців, зокрема визначає строки подання ними пропозицій, порядок погодження і підготовки проекту документа. Із зазначеної реєстраційно-контрольної картки не вбачається, що ОСОБА_1 доручалося відповісти заявниці на її звернення за його особистим підписом, позаяк у вказаній резолюції вжито словосполучення «в межах чинного законодавства», «прошу розглянути», а не «прошу відповісти».
Із змісту листа Держпродспоживслжби від 15.06.2022 № Ш-2132-01/01/5.3.5/05/3046/пл, адресованого гр. ОСОБА_2 , вбачається, що звернення гр. ОСОБА_2 від 10.06.2022 № Ш-2132-01 розглянуто та вказаний лист підписано директором Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами ОСОБА_1 .
Наголошує, що директором Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами ОСОБА_1 вчинено дії, які є компетенцією вищестоящої службової особи, а саме Голови Держпродспоживслужби або особи яка виконує її обов'язки.
Звертає увагу, що у своїй позовній заяві позивачем визнається підписання за власним підписом відповідей на звернення громадян, на що останній не мав права.
При цьому, Департаментом адміністративного управління Держпродспоживслужби подано дисциплінарній комісії службову записку від 14.09.2022 № СЗ-18.3/1710/22, з якої вбачається, що протягом січня - серпня поточного року ОСОБА_1 було підписано в «Платформі ДПСС» 1727 листів, адресованих громадянам.
Зазначає, що наслідком вчинення ОСОБА_1 вищевказаного дисциплінарного проступку є скарга громадянки ОСОБА_2 від 13.07.2022, яка надійшла до Держпродспоживслужби, стосовно підписання відповіді на її попереднє звернення не уповноваженою на те особою, що завдає шкоди авторитету та державним інтересам, оскільки в даному випадку думка окремої посадової особи є підміною позиції державного органу.
Таким чином, відповідач вважає, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
01.12.2022 року позивачем надано відповідь на відзив, в якій наполягає на задоволенні позовних вимог, оскільки на адресу заявниці ОСОБА_2 ним було направлено лист інформаційного характеру за його власним підписом, а не відповідь на звернення громадян.
05.12.2022 року відповідачем надано заперечення (на відповідь на відзив). Позовні вимоги ОСОБА_1 вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вказує, що Держпродспоживслужба діяла в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.
Вважає, що надані позивачем докази не підтверджують наявність у нього повноважень підписувати за власним підписом відповіді на звернення громадян.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позивач, ОСОБА_1 з 20 травня 2021року обіймав посаду директора Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами, що підтверджується матеріалами справи.
Наказом відповідача від 28.09.2022 року № 29-с «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» на позивача, як директора Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів накладено винятковий вид дисциплінарного стягнення - звільнення з посади державної служби відповідно до частини п'ятої статті 66 Закону України «Про державну службу» за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» за підписання листа-відповіді Держпроспоживслужби від 15 червня 2022 року № Ш-2132-01/01/5.3.5/05/3046/пл. на звернення громадянки ОСОБА_2 від 10 червня 2022 року в порушення вимог частини третьої статті 15 Закону України «Про звернення громадян», застосувавши його у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність.
Підставою прийняття вказаного наказу слугували матеріали дисциплінарного провадження, проведеного стосовно позивача.
Фактичною підставою для відкриття дисциплінарного провадження відносно позивача була службова записка департаменту правового забезпечення від 19.08.2022 року №63-23.3/1496/22, якою встановлено, що директором Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами ОСОБА_1 листом від 15.06.2022 року № Ш-2132-01/01/5.3.5/05/3046/пл за власним підписом надано відповідь на попереднє звернення ОСОБА_2 (вх. № Ш-2132-01 від 10.06.2022).
Відповідно ж до частини 3 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Так, 16.09.2022 року дисциплінарною комісією розглянуто матеріали дисциплінарного провадження, яке проводилося на підставі наказу т.в.о. Голови Держпродспоживслужби від 26.08.2022 року №24-с та виявлено порушення, допущене позивачем: підписання листа-відповіді Держпродспоживслужби від 15.06.2022 року, чим порушено вимоги частини третьої статті 15 Закону України «Про звернення громадян».
Зокрема, відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
При цьому, в поданні зазначається, що на усне звернення гр. ОСОБА_2 від 10.06.2022 року накладено резолюцію - «Прошу розглянути в межах чинного законодавства», а відповідальним виконавцем з розгляду документа визначено позивача.
Усне звернення гр. ОСОБА_2 від 10.06.2022 року на гарячу телефонну лінію Держпродспоживслужби України стосувалося продажу пива в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 в без видачі чеків та меншою ємкістю, об'єм якої при продажу зазначено, як 0,5л.
Відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (ч. 1 ст. 1 Закону).
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви(клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб (ст. 3 Закону).
Тобто, фактично звернення гр. ОСОБА_2 носило характер скарги, яка потребувала проведення перевірки, зазначених в ній фактів порушення чинного законодавства.
Так, з реєстраційно-контрольної картки № Ш-2132-01 (звернення гр. ОСОБА_2 від 10.06.2022 року) вбачається, що заступником Голови Держпродспоживслужби Андрієм Лордкіпанідзе на звернення накладено резолюцію наступного змісту: «Прошу розглянути в межах чинного законодавства». Відповідальним виконавцем з розгляду документа за вх. № Держпродспоживслужби - № Ш-2132-01 від 10.06.2022 визначено ОСОБА_1 .
Зі змісту листа Держпродспоживслужби від 15.06.2022 № Ш-2132-01/01/5.3.5/05/3046/пл, підписаного позивачем на звернення громадянки ОСОБА_2 , вбачається, що Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів розглянула звернення від 10.06.2022 року, зареєстроване за № Ш-2132-01, та повідомляє, що для об'єктивного та всебічного розгляду звернення необхідно провести позапланову перевірку додержання законодавства про захист прав споживачів.
Проте, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду.
Враховуючи вищевикладене, у разі актуальності Вашого питання, просимо після припинення в Україні воєнного стану надіслати Держпродспоживслужбі звернення, оформлене відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», із зазначенням інформації про найменування суб'єкта господарювання (ФОП, ТОВ, ПП тощо), яким порушено вимоги законодавства, для вжиття заходів згідно з чинним законодавством.
Положенням про департамент захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 27.01.2021 року № 49, зокрема передбачено:
- Департамент розглядає звернення, скарги, заяви і пропозиції громадян з питань, що відноситься до компетенції Департаменту та приймає процедурні рішення (п. 3.2 вказаного Положення);
- у своїй діяльності Директор Департаменту керується цим Положенням, розпорядчими актами керівництва Держспоживслужби та іншими нормативно-правовими актами (п. 5.3 Положення).
- Директор Департаменту підписує листи, запити та документи, які надсилаються до інших органів виконавчої влади та суб'єктів господарювання, листи, запити та документи, що стосується розгляду звернень громадян, відповідно до своїх повноважень та компетенції Департаменту (пп.15 п. 5.6 Положення);
- Директор підписує документи, визначені інструкцією з документообігу і діловодства, та такі, що обумовлюють оперативне вирішення питання (пп.10 п. 5.6 вказаного Положення).
- До основних посадових обов'язків Директора Департаменту належить, зокрема, підписання документів, визначених інструкцією з документообігу і діловодства (пп. 6 п. з Посадової інструкції Директора Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами, затвердженої головою Держпродспоживслужби 03.12.2021 року).
Відповідно до пункту 170 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності», відповідальність за виконання документа несуть особи, зазначені у розпорядчому документі, резолюції керівника установи, та працівники, яким безпосередньо доручено його виконання. Головний виконавець організовує роботу співвиконавців, зокрема визначає строки подання ними пропозицій, порядок погодження і підготовки проекту документа.
Як зазначено вище, керівником відповідача визначено виконавцем відповіді на скаргу громадянки ОСОБА_2 безпосередньо позивача, при тому, що, як зазначено відповідачем, саме на директора іншого структуроно підрозділу - Департаменту щодо розгляду звернень громадян стосовно питань, які відносяться до компетенції Департаменту, покладається обов'язок організувати та забезпечити належний та своєчасний розгляд звернень громадян та підготовки проектів відповідей Держпродспоживслужби на звернення громадян.
При цьому, відповідач чітко не визначив, чому саме позивача, як керівника іншого структурного підрозділу, ніж той, який має обов'язок надавати відповіді щодо розгляду звернень громадян, було визначено ОСОБА_1 . Тобто, фактично позивача зобов'язали виконувати не притаманні його департаменту функції.
В поясненнях, наданих 16.09.2022 року особисто на засіданні дисциплінарної комісії, а також в письмових поясненнях щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження від 16.09.2022 року позивач вину стосовно порушення, викладеного в службовій записці Департаменту правового забезпечення від 19.08.2022 року № СЗ-23.3/1496/22, не визнав.
24 листопада 2022 року Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів прийнято наказ № 616-к від 24 листопада 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 », яким звільнено 25 листопада 2022 року ОСОБА_1 з посади директора Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Підставою для винесення наказу зазначено - «наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 28.09.2022 № 29-с «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення».
16 січня 2023 року Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів прийнято наказ № 48-к від 16 січня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 », яким враховуючи те, що 16 січня 2023 року є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, вважати ОСОБА_1 таким, що звільнений з посади директора Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами 16 січня 2023 року.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п. 2 ч. 1).
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Згідно зі ст.1 Закону № 889 державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;
2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;
3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;
4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;
5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;
6) управління персоналом державних органів;
7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону №889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Згідно зі ст. 4 Закону №889 державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів: 1) верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави;
2) законності - обов'язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
3) професіоналізму - компетентне, об'єктивне і неупереджене виконання посадових обов'язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону;
4) патріотизму - відданість та вірне служіння Українському народові;
5) доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень;
6) ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики;
7) забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження;
8) політичної неупередженості - недопущення впливу політичних поглядів на дії та рішення державного службовця, а також утримання від демонстрації свого ставлення до політичних партій, демонстрації власних політичних поглядів під час виконання посадових обов'язків;
9) прозорості - відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України;
10) стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів.
За змістом частини третьої статті 5 Закону №889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до частин 1-3 статті 5 Закону №889-VIII, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Отже, відносини, зокрема, щодо припинення державної служби, регулюються Законом №889-VIII. Застосування до відносин щодо припинення державної служби законодавства про працю можливе лише в частині відносин, що не врегульовані цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
В силу вимог частини першої статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Згідно з пунктом 7 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII дисциплінарним проступком є перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (частина п'ята статті 66 Закону № 889-VIII).
Частиною першою статті 67 Закону № 889-VIII обумовлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
Відповідно до частин першої, другої статті 73 Закону № 889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
Дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.
Згідно з частинами першою, другою статті 74 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.
Пунктом 4 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII обумовлено, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
За приписами частини п'ятої статті 87 Закону № 889-VIII наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб'єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
У такому випадку оформлення і видача трудової книжки, а також розрахунок при звільненні проводяться протягом семи днів з дня звільнення.
З аналізу наведених правових норм висновується, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення може бути вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Ці обставини, як і характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він учинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків з'ясовуються під час службового розслідування та/або прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення суб'єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення має ґрунтуватись на матеріалах дисциплінарної справи, що відповідають вимогам частини другої статті 73 Закону № 889-VIII і бути належним чином обґрунтованим.
Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Суб'єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами дисциплінарної справи, тощо.
Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися, насамперед, на такому:
- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;
- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного проступку;
- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;
- чи відповідає застосований вид стягнення вимогам закону.
Як установлено судом, за результатами розгляду дисциплінарної справи відносно ОСОБА_1 дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність у діях позивача, ознак дисциплінарного проступку, передбаченого частиною третьою статті 15 Закону України «Про звернення громадян» та Закону № 889-VIII, тобто перевищення службових повноважень, яке не містить складу злочину або адміністративного правопорушення.
До такого висновку дисциплінарна комісія дійшла з огляду на підписання ОСОБА_1 листа-відповіді на звернення громадянки ОСОБА_2 від 10.06.2022 року.
На підставі наведених висновків відповідачем видано оскаржуваний наказ від 28.09.2022 року № 29-с, яким на ОСОБА_1 накладено винятковий вид дисциплінарного стягнення - звільнення з посади державної служби відповідно до частини п'ятої статті 66 Закону України «Про державну службу» за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» за підписання листа-відповіді Держпроспоживслужби від 15 червня 2022 року № Ш-2132-01/01/5.3.5/05/3046/пл. на звернення громадянки ОСОБА_2 від 10 червня 2022 року в порушення вимог частини третьої статті 15 Закону України «Про звернення громадян», застосувавши його у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність.
Слід зазначити, що під перевищенням службових повноважень необхідно розуміти вчинення державним службовцем таких вчинків (у тому числі прийняття рішення, видання наказу, розпорядження чи доручення), які виходять за межі наданих йому повноважень.
Разом з тим, дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця.
Водночас, звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (частина п'ята статті 66 Закону № 889-VIII).
Разом з тим, в матеріалах дисциплінарної справи відсутні жодні докази, які б свідчили про завдання діями позивача істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам громадян, держави чи юридичних осіб тощо чи вчинення дисциплінарного проступку вдруге.
Варто зазначити, що Верховний Суд у постанові від 28 квітня 2022 року у справі № 540/2464/19 розмежував поняття «перевищення службових повноважень», «прийняття необґрунтованого рішення або рішення, що суперечить закону» та «невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків», зазначивши, що наведені діяння є різними видами дисциплінарних проступків з різними правовими наслідками.
При цьому, кожне з вказаних діянь містить самостійний склад дисциплінарного правопорушення (є окремим дисциплінарним проступком) і за кожне з цих діянь передбачені різні види дисциплінарних стягнень. Тому правильне встановлення виду дисциплінарного проступку є важливою складовою конституційної гарантії захисту від незаконного звільнення.
Також у постановах від 30 червня 2021 року у справі № 200/10988/19-а, від 10 листопада 2021 року у справі № 540/4057/20, від 22 грудня 2021 року у справі №140/16342/20 Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої у розумінні пункту 7 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII «перевищення службових повноважень» означає вчинення державним службовцем таких дій або прийняття рішень, які виходять за межі його службових повноважень. Під час дисциплінарного провадження у таких справах дисциплінарна комісія та суб'єкт призначення повинні чітко визначити обсяг повноважень конкретного державного службовця, керуючись положеннями Закону № 889-VIII, інших законів України, положеннями про державний орган та/або його структурний підрозділ, а також посадовою інструкцією державного службовця. Таким чином, саме за вчинення державним службовцем дій, які виходять за межі його повноважень, законодавець у згаданій нормі Закону № 889-VIII передбачив можливість застосування до такої особи найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення.
Отже, перевищення службових повноважень виражається у тому, що державний службовець вчиняє те чи інше діяння, яке не входить до його компетенції. У той же час, невиконання чи неналежне виконання посадових обов'язків полягає у невчиненні чи неналежному вчиненні особою дій у межах наданих їй законом прав та обов'язків.
Для того, щоб визначити, чи мало місце перевищення службових повноважень, необхідно з'ясувати компетенцію державного службовця і порівняти її із вчиненими діями (перевищення службових повноважень не може проявлятися у бездіяльності - його об'єктивну сторону характеризує лише вчинення дії).
Як зазначалося вище, підставою для звільнення слугувало підписання ОСОБА_1 як директором Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами листа-відповіді на звернення (скаргу) громадянки ОСОБА_2 .
Отже, суть дисциплінарного проступку у цій справі фактично зводиться до порушення позивачем частини третьої статті 15 Закону України «Про звернення громадян» в частині підписання відповіді на звернення громадянки ОСОБА_2 за власним підписом.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач підписав лист-відповідь від 15.06.2022 № Ш-2132-01/01/5.3.5/05/3046пл. на звернення громадянки ОСОБА_2 від 10 червня 2022 року за вх. № Ш-2132-01, який т.в.о. керівника відповідача ОСОБА_3 був розписаний на ОСОБА_1 .
Аналогічну відповідь на звернення громадянки ОСОБА_2 від 13 липня 2022 року, що стосується її попереднього звернення від 10 червня 2022 року надав т.в.в. голови Держпродспоживслужби А.Лордкіпанідзе.
Зокрема, в листі від 05.08.2022 року № Ш-2453-01/01/23.2/05/3483пл А.Лордкіпанідзе також послався на неможливість проведення перевірки в силу заборони, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 року № 303, на яку також послався позивач у листі-відповіді від 15.06.2022 № Ш-2132-01/01/5.3.5/05/3046пл.
З зазначеного вбачається, що позивач діяв в межах покладених на нього обов'язків.
Тому суд не бере до уваги твердження відповідача, що позивач, як директор Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами мав виконати вимоги частини третьої статті 15 Закону України «Про звернення громадян», а саме: розглянути зазначене звернення у межах компетенції, підготувати відповідний проєкт відповіді на звернення громадянки та подати на підпис т.в.о. Голови Держпродспоживслужби, оскільки керівник відповідача визначив виконавцем позивача, а не структурний підрозділ, який мав надавати відповіді на звернення.
Надаючи оцінку спірному наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 29-с від 28 вересня 2022 року «Про накладання на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення», суд також враховує наступне.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
При цьому, судом має враховуватися принцип співмірності наслідків заходу тим порушенням, які виявлені та ризиків, які вони утворюють, а також дотримання справедливого балансу між інтересами працівника/роботодавця і публічними інтересами.
Конституційний Суд України у Рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 (справа №1-11/2012) зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який серед іншого означає, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею. Додержання принципу пропорційності означає необхідність дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване відповідне рішення (ст. 2 КАС України).
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23.11.2000 в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 у справі «Трегубенко проти України»).
Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.
Отже, з огляду на практику ЄСПЛ оскаржуваний наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 29-с від 28 вересня 2022 року «Про накладання на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» не відповідає критерію «пропорційності» та «співмірності».
Таким чином, прийнятий Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів наказ № 29-с від 28 вересня 2022 року «Про накладання на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» про застосування виняткового виду дисциплінарного стягнення - звільнення з посади державної служби відповідно до частини п'ятої статті 66 Закону України «Про державну службу» за вчинення дисциплінарного проступку є протиправним, не ґрунтується на вимогах законодавства, а тому підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 поновленню на посаді.
Проте, суд зазначає, що позивач не просить поновити його на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Разом з тим, встановивши, що наказ яким до позивача був застосований винятковий вид дисциплінарного стягнення - звільнення з посади державної служби відповідно до частини п'ятої статті 66 Закону України «Про державну службу» за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» та визнання такого наказу протиправним і його скасування, суд не може не вирішити питання про поновлення особи на посаді та стягнення середнього заробітку, оскільки скасування наказу ніяким чином не захистить порушені права позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав щодо яких подана позовна вимога.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття «виходу за межі позовних вимог», наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення».
Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
В абзаці 10 п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Враховуючи положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України для повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача та поновити позивача на посаді і стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Щодо питання поновлення на посаді, суд зазначає таке.
Наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 29-с від 28 вересня 2022 року «Про накладання на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» на директора Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ОСОБА_1 накладено винятковий вид дисциплінарного стягнення - звільнення з посади державної служби відповідно до частини п'ятої статті 66 Закону України «Про державну службу» за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» за підписання листа-відповіді Держпродспоживслужби від 15 червня 2022 року № Ш-2132-01/01/5.3.5/05/3046пл. на звернення громадянки ОСОБА_2 від 10 червня 2022 року (за вх. № Ш-2132-01 від 10 червня 2022 року) в порушення вимог частини третьої статті 15 Закону України «Про звернення громадян» у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність, який під час розгляду даної справи визнаний протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
24 листопада 2022 року Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів прийнято наказ № 616-к від 24 листопада 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 », яким звільнено 25 листопада 2022 року ОСОБА_1 з посади директора Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Підставою для винесення наказу зазначено - «наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 28.09.2022 № 29-с «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення».
Наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 621-К від 28 листопада 2022 року «Про внесення змін до наказу від 24.11.2022 № 616-к» внесено зміни до наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 24.11.2022 року № 616-к «Про звільнення ОСОБА_1 », а саме: слова та цифри «25 листопада 2022 року» замінити словами «в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність».
16 січня 2023 року Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів прийнято наказ № 48-к від 16 січня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 », яким враховуючи те, що 16 січня 2023 року є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, вважати ОСОБА_1 таким, що звільнений з посади директора Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами 16 січня 2023 року.
Суд встановив, що наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 29-с від 28 вересня 2022 року «Про накладання на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а отже прийняті на підставі такого наказу наступні похідні накази, а саме: наказ від 24 листопада 2022 року № 616-к «Про звільнення ОСОБА_1 », наказ від 28 листопада 2022 року № 621-К «Про внесення змін до наказу від 24.11.2022 № 616-к» та наказ від 16 січня 2023 року № 48-к «Про звільнення ОСОБА_1 » також підлягають скасуванню, як протиправні, а ОСОБА_1 - поновленню на посаді.
Частиною першою статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При цьому, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 КЗпП України, а тому встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 травня 2018 року у справі №П/9901/101/18, та у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі №816/584/17, від 15 квітня 2020 року у справі №826/5596/17, від 19 травня 2020 року у справі №9901/226/19.
Таким чином, ОСОБА_1 має бути поновлений на посаді директора Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Вирішуючи питання щодо визначення дати, з якої позивача має бути поновлено на посаді, суд виходить з такого.
Згідно з частинами першою та п'ятою статті 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.
Відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110), днем звільнення вважається останній день роботи.
Отже, оскільки наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 16.01.2023 року № 48-о позивача звільнено з посади 16.01.2023 року, то цей день є останнім робочим днем, тому поновлювати позивача на посаді слід з наступного дня після звільнення - з 17.01.2023 року.
Частиною третьою статті 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).
Згідно з підпунктом «з» пункту 1 розділу І Порядку №100 він підлягає застосуванню для розрахунку середньої заробітної плати і у випадку вимушеного прогулу.
Відповідно до абзаців першого, третього, четвертого пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
За правилами пункту 5 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, установленим із дотриманням вимог законодавства.
Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
За правилами підпункту «б» абзацу першого пункту 4 розділу ІІІ Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
Згідно довідки про доходи Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 21.3/29 від 30.07.2025 року, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 станом на день звільнення становить 1783,27 гривень.
Час вимушеного прогулу за період з 17.01.2023 року (наступний день після звільнення) по 01.08.2025 року (день ухвалення рішення у справі) становить 664 робочих дні.
Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 1184091,28 гривень (1783,27 грн. х 664 дні).
Суд також звертає увагу, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №6-511цс16 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі №826/808/16 не знайшла підстав для відступлення від цього правового висновку. У постанові Верховного Суду 18.03.2021 у справі №825/3399/14 також підтримано цей висновок.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 лютого 2019 року у справі №826/6583/14, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Отже, на користь позивача належить стягнути 1184091,28 гривень, з яких відповідач відрахує загальнообов'язкові податки та збори.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
З урахуванням цих положень рішення підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що становить 39231,94 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 28.09.2022 року № 29-с «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» підлягають задоволенню з урахуванням виходу суду за межі позовних вимог, якими ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді і стягнення середнього заробітку.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Оскільки позивач згідно з ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, враховуючи приписи ст. 139 КАС України, судові витрати у вигляді сплати судового збору розподілу не підлягають.
Відповідно до абзацу шостого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-IX, судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд».
З огляду на викладене, на підставі положень ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 39924774) про визнання протиправним та скасування наказу.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 29-с від 28 вересня 2022 року «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення».
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 616-к від 24 листопада 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 621-к від 28 листопада 2022 року «Про внесення змін до наказу від 24.11.2022 № 616-к».
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 48-к від 16 січня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновити ОСОБА_1 з 17 січня 2023 року на посаді директора Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Стягнути з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 39924774) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.01.2023 року по 01.08.2025 року в сумі 1184091 (один мільйон сто вісімдесят чотири тисячі дев'яносто одну) гривню 28 копійок з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
Рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 39231,94 гривень з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допустити до негайного виконання.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 01 серпня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Л.Б. Голубова