27 червня 2025 рокуСправа №160/11034/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі адміністративну справу №160/11034/25 за позовною заявою Приватного підприємства «Автоекспрес-Дніпро» (49000, м. Дніпро, вул. площа Металургів, буд. 6; ЄДРПОУ 32286941) до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України безпеки на транспорті (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 24; ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови,-
16.04.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Автоекспрес-Дніпро» до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України безпеки на транспорті, в якому позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 02.04.2025 №078122 на суму 34 000 грн. на підставі абз. 6 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за вищенаведеною оспорюваною постановою на позивача було накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000 грн. за порушення вимог ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: ненадання роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія за 16.02.2025 з 12:00 год по 24:00 год., а саме - водій ОСОБА_1 , за яке передбачена відповідальність згідно до абз.6 ч.1 ст.60 згаданого Закону, про що посадовими особами відповідача був складений акт №АР 086315, з яким був ознайомлений водій, пояснення водія - 16.02.2025 в м. Одесі інспектор вийняв чіп, вставив назад і пішов збій, проставив особистий підпис. Проте, позивач не погоджується із оспорюваною постановою, вважає, що постанова у справі про допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт є необґрунтованою, винесеною з порушенням чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки водій допустив до перевірки посадових осіб відділу державного нагляду, надав протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, індивідуальну картку водія, сформовану автоматично з цифрового тахографа роздруківку даних роботи тахографа за 20.02.2025. Згідно з фактичних обставин справи на автомобілі позивача облаштовано цифровий тахометр, який не використовує щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія, а використовує карту водія, роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія. Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення заходу державного контролю, водій позивача пред'явив інспектуючим особам роздруківку цифрового тахографа від 20.02.2025 (в день перевірки). Позивач вважає, що працівники Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України безпеки на транспорті умисно вибрали періоди часу за окремий вибраний проміжок часу, а саме декілька годин за 16.02.2025 з 12:00 год по 24:00 год. протягом останніх 28 днів, коли водій не здійснював перевезень і виймав карту. Також, позивач зауважує, що відповідач неправомірно застосував санцію, передбачену для міжнародних перевезень, оскільки звинувачення відповідача у ненаданні роздруківки роботи та відпочинку водія за 16.02.2025 з 12:00 год по 24:00 год. стосувалося попереднього внутрішнього рейсу (Одеса-Дніпро), який здійснювався 16.02.2025, внаслідок чого відповідачем неправомірно застосовано підвищену санкцію на підставі абз.6 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в розмірі 34000 грн., яка передбачена виключно для міжнародних рейсів. Також позивач наголошує на тому, що вказаний внутрішній рейс 16.02.2025 вже був предметом окремої іншої перевірки посадовими особами відповідача, яка проводилась у день поїздки 16.02.2025, під час руху транспортного засобу по маршруту Дніпро-Одеса-Дніпро, за результатами тієї перевірки будь-яких порушень з боку водія та підприємства встановлено не було, акт перевірки не складався.
Наведені підстави, на думку позивача, є підставою для скасування оскаржуваної постанови. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №160/11034/25 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
25.04.2025 від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву (вх. №21897/25). Відповідач заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, в обґрунтування своїх заперечень вказує, що керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006, була проведена рейдова перевірка (перевірка на дорозі) транспортних засобів. Відповідно до п. 3, 4 Порядку №422, був зупинений транспортний засіб марки MAN, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час перевірки виявлено порушення ст.53 Законом України «Про автомобільний транспорт», під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень по маршруту Кишинів-Запоріжжя перевізник не забезпечив вимог цього закону, а саме - ненадання роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія за 16.02.2025 з 12:00 год по 24:00 год., а саме - водія ОСОБА_1 , про що був складений акт від 20.02.2025 №АР086315, з яким було ознайомлено вказаного водія. Також, відповідач стверджує, що наявність у водія картки водія без її фактичного використання, не свідчить про дотримання вимог законодавства в частині наявності всіх необхідних документів в момент проведення перевірки. Відповідач вказав, що саме суб'єкт господарювання, який зацікавлений в доведенні своєї позиції, має надати всю інформацію, яка може вплинути на результат розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. А оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення адміністративно-господарського правопорушення позивачем, відтак, доводи позивача відповідач вважає безпідставними.
У зв'язку з виявленням вищезазначеного порушення, виконуючи функції покладені на посадових осіб Укртрансбезпеки, було складено акт №АР086315 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 20.02.2025, який відповідно до п. 21 Порядку №1567 складається в одному примірнику. Відповідно до п. 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання).
На виконання вимог п. 26 Порядку №1567 Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки на офіційну електронну адресу позивача було направлено повідомлення про розгляд справи №24635/25/24-25 від 18.03.2025, в якому зазначалося про необхідність явки до Відділу для розгляду справи на 02.04.2025.
На виконання п. 27 Порядку №1567 в.о. начальника Відділу було проведено розгляд акту та винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №078122 від 02.04.2025, відповідно до якої до позивача було застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000,00 гривень. Відповідно до п. 29 Порядку №1567 копію постанови надіслано позивачу.
Враховуючи викладене, відповідач вважає, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржений акт індивідуальної дії є таким, що прийнятий у відповідності до вимог чинного законодавства. З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Приватне підприємство «Автоекспрес-Дніпро» з 06.12.2002 зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, пл. Металургів, будинок 6, основним видом діяльності позивача за КВЕД є, зокрема 49.39 інший пасажирський наземний транспорт, що підтверджується інформацією, наведеною у копії Виписки з ЄДРПОУ, наявної в матеріалах справи.
20.02.2025 державними інспекторами відповідача, об 11 годині 56 хвилин на а/с 1, м. Кропивницький, було здійснено рейдову перевірку транспортного засобу марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , посвідчення водія від 22.04.2017 НОМЕР_2 , у ході якої встановлено, що даний автомобіль належить та використовується автомобільним перевізником Приватним підприємством «Автоекспрес-Дніпро» та було виявлено порушення ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт»:
- здійснення міжнародних вантажних перевезень по маршруту Кишинів-Запоріжжя без реєстрації режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_1 при пасажирських перевезеннях, а саме: відсутня інформація згідно роздруківки за 16.02.2025 з 12:00 год до 24:00 год режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_1 на паперовому носії до цифрового тахографа, за яке передбачена відповідальність за абзацом 6 ч.1 ст.60 наведеного Закону, про що було складено акт №АР086315, що підтверджується змістом його копії в матеріалах справи.
Також зі змісту акту перевірки від 20.02.2025 видно, що у ньому міститься пояснення водія про причини порушень, а саме - 16.02.2025 в м.Одесі інспектор вийняв чіп, вставив назад і пішов збій. Вказаний акт водій ОСОБА_1 підписав.
В матеріалах справи міститься повідомлення Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт №112614/25/24-24, яким Приватне підприємство «Автоекспрес-Дніпро» було запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, виявленого під час проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) на підставі акту від 20.02.2025 №АР086315 на 02.04.2025 з 10:00 до 15:00, перерва з 12:00 до 12:45, у приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24, ІІ поверх, каб. 209 (приймальня). Однак, в матеріалах справи, відсутня виписка або скріншот відповідача про відправлення вказаного повідомлення позивачу на офіційну електронну пошту, як це зазначно відповідачем у відзиві на позовну заяву.
За результатами розгляду вищенаведеного порушення на підставі наведеного акту перевірки посадовою особою відповідача 02.04.2025 було прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №078122 за якою за порушення ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт» до позивача на підставі абз. 6 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» було застосовано штраф у сумі 34000 грн., що підтверджується копією відповідної постанови в матеріалах справи.
Позивач, вважаючи протиправною спірну наведену постанову, звернувся до суду з відповідним позовом про визнання її протиправною та скасування.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова №103).
Згідно з п.4 Постанови №103, основними завданнями Укртрансбезпеки є: 1) реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; 2) внесення на розгляд Міністра інфраструктури пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; 3) здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; 4) надання у передбачених законом випадках адміністративних послуг у сфері автомобільного, міського електричного, залізничного транспорту.
Предметом оскарження у цій справі є постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної Служби України з безпеки на транспорті від 20.02.2025 №078122 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-ХІІ (далі - Закон №3353-ХІІ), цей Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань). Статтею 2 вказаного Закону визначено, що законодавство про дорожній рух складається з цього Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.
Згідно з приписами ст. 3 Закону №3353-ХІІ, державне управління у сфері дорожнього руху та його безпеки здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).
Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону №2344-ІІІ, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до ст. 6 Закону №2344-ІІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) - Назва Порядку в редакції Постанови КМ № 79 від 02.02.2022 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до п. 1 Порядку №1567, цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з п. 2 Порядку №1567, рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку. (п. 4 Порядку №1567).
У відповідності до приписів п. 14 вказаного Порядку, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з п. 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів.
Статтею 18 Закону №2344-ІІІ визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем.
Статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Отже, до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" віднесено також інші документи, що передбачені законодавством.
Статтею 49 Закону №2344-ІІІ передбачено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 24.06.2010 №385, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі за текстом - Інструкція №385).
Згідно з п. 1.1 Інструкції №385, цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", «;Про Дорожній рух".
Відповідно до п. 1.2 Інструкції №385 ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Пунктом 1.3 Інструкції №385 визначено, що ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до п. 1.4 Інструкції №385 терміни вживаються у такому значенні:
- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;
- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016).
Згідно з п. 2.4 Інструкції №385 транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.
Відповідно до п. 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.
Згідно з п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Відповідно до п. 6.4 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4). Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.
Приписами статті 53 Закону №2344-ІІІ передбачено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.
Системний аналіз приведених вище норм дає підстави дійти висновку, що суб'єктом відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону №2344 є автомобільний перевізник, а для наявності порушення вимог п.3.3 Інструкції №385 слід встановити відсутність у водія як заповненої тахокарти, так і відсутність картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа.
Наведені норми зобов'язують водія транспортного засобу обладнаного цифровим тахографом мати один з передбачених Інструкцією №385 документів, а саме: картку водія або роздруківку даних роботи тахографа.
У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності, який водії зберігають протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Таким чином, аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд наголошує, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.02.2020 по справі №820/4624/17.
Відповідно до акту перевірки, у ході перевірки виявлено, що перевізник не забезпечив водія роздруківкою даних роботи цифрового тахографа за 16.02.2025.
Згідно з матеріалами справи, транспортний засіб, який був об'єктом перевірки, обладнаний працюючим та повіреним цифровим тахографом, що не заперечується сторонами по справі.
Таким чином, водій транспортного засобу повинен був мати при собі картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа за відповідні дати.
Відтак, за відсутності таких документів застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
У позовній заяві позивачем надано до суду роздруківку діяльності транспортного засобу за 16.02.2025 та 20.02.2025.
Крім того, позивач наголошував на тому, що роздруківка даних роботи тахографа за 16.02.2025 дійсно була відсутня, оскільки водій ОСОБА_1 не здійснював перевезень і виймав карту.
З досліджених матеріалів справи вбачається, що під час зупинки транспортного засобу представником Укртрансбезпеки 20.02.2025 водій ОСОБА_1 надав останньому протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, індивідуальну картку водія, сформовану автоматично з цифрового тахографа роздруківку даних роботи тахографа за 20.02.2025.
У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає, що при роздруківці даних цифрового тахографа за 16.02.2025 посадовою особою встановлено відсутність фіксації роботи водія за 16.02.2025 з 12:00 до 24:00 год.
Натомість, самим же позивачем у позовній заяві вказано, що 16.02.2025 транспортним засобом MAN реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснювався внутрішній рейс за маршрутом Одеса-Дніпро, що підтверджується дорожнім листом №002980 за 15-16 лютого 2025 року, випискою та відомістю №23110196 з Автовокзалу.
Суд звертає увагу на суперечливість доводів позивача та наданих під час перевірки водієм пояснень, оскільки позивачем у позові зазначено про відсутність роздруківки даних роботи тахографа за 16.02.2025, оскільки водій ОСОБА_1 не здійснював перевезень і виймав карту, в той же час в графі “пояснення водія про причини порушень», водієм ОСОБА_1 зазначено, що “16.02.2025 в м.Одесі інспектор вийняв чіп, вставив назад і пішов збій».
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, надані позивачем до матеріалів позовної заяви дорожній лист №002980 за 15-16 лютого 2025 року, виписка та відомість №23110196 з Автовокзалу, а також роздруківки діяльності транспортного засобу за 15-16 лютого 2025 року, не беруться до уваги, оскільки, як свідчать матеріали справи вони не надавались водієм під час рейдової перевірки транспортного засобу позивача посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України безпеки на транспорті.
У спірному випадку позивач наполягає на наявності у водія повного пакету документів для здійснення перевезення, однак відсутність роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія обумовлюється невикористанням водієм наявної у нього картки водія, тобто картки контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначеної для використання в цифровому тахографі.
Суд зазначає, що водій зобов'язаний вставляти картку водія у слот тахографу та активувати її перед початком кожної поїздки, шляхом підтвердження інформації про особу водія, часу та країни, а у разі перетину кордону додавати дані про країну, у такому випадку тахограф фіксує відомості про здійснення водієм перевезення із фіксуванням часу руху та стоянки, швидкості, відстані, обертів шасі.
Саме використання водієм своєї картки під час поїздки надає можливість роздруковувати на паперовому носії (папері за аналогією до паперу касового апарату) інформацію про його роботу та відпочинок.
Відтак, у разі незастосування водієм картки перед початком поїздки та під час руху (не вставлення її у слот та не активування), тахограф фіксує рух транспортного засобу без водія, що унеможливлює отримання інформації про роботу та відпочинок конкретного водія як протягом поточної, так і попередніх поїздок.
Разом з цим, матеріали справи не містять роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія ОСОБА_1 за 16.02.2025 з 12:00 до 24:00 год., що можливо тільки у разі використання такої картки у тахографі, належних доказів відповідному позивачем не надано.
За таких обставин, порушення, зафіксовані в акті перевірки, не спростовано позивачем.
При цьому, суд зазначає, що нездійснення перевезення позивачем 16.02.2025 з 12:00 до 24:00 год. не спростовує встановлену під час перевірки транспортного засобу позивача обставину щодо відсутності у водія під час рейду роздруківок даних роботи тахографа за відповідні дати, які можуть підтверджувати режим праці та відпочинку водія протягом робочої зміни та, які з огляду на приписи п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, водії мають зберігати протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення, що передували даті перевірки, або ж у разі нездійснення такого перевезення бланку підтвердження діяльності за відповідні дати.
Відтак, з огляду на викладене суд вважає, що непред'явлення вказаних вище документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Враховуючи викладене, відповідачем правомірно винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Зважаючи на викладені обставини, суд вважає, що винесена відповідачем постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення ст. ст. 48 та абз. 3 ч. 11 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" є правомірною та обґрунтованою, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1ист. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд враховує ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п. 58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до ст. 139 КАС України, відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Автоекспрес-Дніпро» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 27.06.2025.
Суддя О.В. Царікова