Справа № 452/2641/24Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л
Провадження № 22-ц/817/745/25 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
28 липня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючої - Храпак Н.М.
Суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,
за участі секретаря - Панькевич Т.І.
без участі сторін, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 452/2641/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», інтереси якого представляє адвокат Тараненко Артем Ігорович, на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 квітня 2025 року, ухваленого суддею Дзюбичем В.Л., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
у серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №577476567 від 23.02.2020 в розмірі 31 640, 29 гривень та стягнення судових витрат у справі.
В обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що що 23.02.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №577476567 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Відповідач підписала Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора Z8K7R2T2. Зокрема, 23.02.2020 відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.
Відразу після вчинених дій відповідача, 23.02.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 20000,00 грн. на її банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняла пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів належним чином не виконав, внаслідок чого за договором утворилась заборгованість в сумі 31 640, 29 грн, яка складається з: 17 139, 24 грн - заборгованість по кредиту; 14 501, 05 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Позивач у позові зазначає, що 28.11.2018 між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01.
31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
Згідно з п. 4.1. договору факторингу право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №98 від 08.09.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 31640,29 грн.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021 року.
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.
Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1.).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 31640,29 грн.
14.02.2022 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу №14/02/2022-01, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до Реєстру прав вимоги №1 від 14.02.2022 за Договором факторингу №14/02/2022-01 від 14.02.2022 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 31640,29 грн.
В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором №577476567 від 23.02.2020 перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 31640,29 грн.
Позивач вказує, що є законним правонаступником первісного стягувача за вказаним кредитним договором, а тому з огляду на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань та наявністю заборгованості, позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом, та просить стягнути із відповідача на користь позивача зазначену суму заборгованості в примусовому порядку.
Оскільки відповідач не виконує свого зобов'язання за вказаним кредитним договором, просить позовні вимоги задовольнити та стягнути заборгованість за кредитним договором № 577476567 від 23.02.2020, у розмірі 31 640,29 грн, з яких: 17 139,24 грн заборгованість по кредиту, 14 501,05 грн - заборгованість за відсотками.
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 квітня 2025 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
В апеляційній скарзі ТзОВ «Юніт Капітал», інтереси якого представляє адвокат Тараненко А.І., просить скасувати заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 квітня 2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Також просить стягнути з судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме, судовий збір в сумі 6056 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9000, 00 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник заявника зазначив, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та його висновки не відповідають обставинам справи .
Посилається на те, що суд помилково вважав, що позивачем не надано доказів переходу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №577476567, оскільки кредитний договір був укладений 23.02.2020, а договір факторингу, за умовами якого попередньому фактору ТОВ «Таліон Плюс» передано право вимоги за кредитними договорами, був укладений 28.11.2018, тобто до укладення кредитного договору.
Щодо переходу прав за кредитним договором до позивача, зазначив, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого строк дії договору закінчується 28 листопада 2019 року.
28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжується 31 грудня 2020 року, при цьому інші умови договору залишаються без змін.
В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод:№19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021 - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а з 28.11.2018 по 31.12.2022.
Договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Тобто предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
08.09.2020 року на виконання п. 2.1. Договору факторингу № 28/1118-01 між ТОВ “Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ “Таліон Плюс» складено та підписано Реєстр прав вимоги № 98, за яким передані (відступлені) права вимоги до відповідача за кредитним договором № 577476567 від 23.02.2020. Відповідно до нього до ТОВ “Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 в розмірі 31 640,29 грн.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 577476567 від 23.02.2020.
Вказані обставини підтверджуються витягом з реєстру прав вимоги №7 від 28.10.2021 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, відповідно до якого від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 31 640,29 грн.
Отже, реєстр прав вимог №7 від 28.10.2021 підписаний після укладення кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем 23.02.2020.
14.02.2022 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 14/02/2022-01 року, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Пунктом п. 2.1. Розділу 2 Договору факторингу № 14/02/2022- 01 від 14.02.2022, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п.4.1. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Реєстру Боржників згідно з відповідного Додатком, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.
Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимог №1 від 14.02.2022 за Договором факторингу № 14/02/2022-01 від 14.02.2022 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 31 640,29 грн.
На підставі наведеного, вказують, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про неможливість переходу права вимоги, відмовляючи у задоволенні позовних вимог на підставі факту укладення договору факторингу, адже не врахував, що предметом договору є відступлення прав вимоги, які закріплені у реєстрі, який в свою чергу, належним чином оформлено та підписано сторонами в межах дії договору та подано разом з позовною заявою. Таким чином, висновки суду суперечать фактичним обставинам справи та правовій природі договору факторингу, зокрема те, що усі укладені договори факторингу пов'язують перехід права вимоги саме із фактом підписання між ст оронами Реєстру прав вимог або Акту-прийому передачі Реєстру Боржників.
Враховуючи наведене, укладання договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з ОСОБА_1 від 23.02.2020 не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Право вимоги по кредитному договору №577476567 від 23.02.2020 передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому позивачу на підставі Реєстру, який оформлений належним чином.
Виходячи з умов укладених договорів №28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова компанія» та ТОВ «Таліон Плюс», № 05/0820-01 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», № 14/02/2022 між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», можна дійти висновку, що між цими особами укладено саме договори факторингу, а не договори про відступлення права вимоги, предметом яких були відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. При цьому, на момент складення реєстру прав вимог, відповідно до умов договорів факторингу, укладених між ТОВ «Манівео швидка фінансова компанія» та ТОВ «Таліон Плюс» та між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача, за укладеним ним кредитним договором №577476567 від 23.02.2020 є дійсним, адже настав строк виконання за цим зобов'язанням з боку відповідача (позичальника). Такі договори укладено між юридичними особами, які є фінансовими установами, в судовому порядку недійсними не визнані, підстав вважати їх нікчемними, немає.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не поступав.
Представник ТОВ «Юніт Капітал» - Татаренко А.І. в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету.
ОСОБА_1 у судове засідання, також не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення № 0601173062560, яке повернулося у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною ним адресою.
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно з п. 2, п.3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи та день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 23.02.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №577476567 у формі електронного документу з використанням електронного підпису за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора Z8K7R2T2, згідно з умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит на суму 20000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах.
23.02.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 20000,00 грн. на банківську карту ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Отже, кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
28.11.2018 між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, та позивач вказує, що до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №577476567 від 23.02.2020.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року.
Позивач вказує, що відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 31640,29 грн.
В подальшому, 14.02.2022 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №14/02/2022-01.
Відповідно до Реєстру Боржників та акту прийому-передачі Реєстру боржників за вказаним договором факторингу №14/02/2022-01, позивач вказує, що до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 31640,29 грн.
На підтвердження наявності заборгованості стороною позивача надано розрахунок заборгованості та виписку з особового рахунку за кредитним договором № 577476567 від 23.02.2020 на суму 31 640,29 грн, з яких: 17 139,24 грн- заборгованість за тілом кредиту, 14 501,05 - заборгованість за процентами (а.с. 40, 68 - 70, т.1).
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що договір факторингу укладений між первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018, до моменту виникнення у первісного кредитора права вимоги до відповідача за кредитним договором, укладеним 23.02.2020, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором № 577476567, укладеним 23.02.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», оскільки на момент відступлення права вимоги шляхом укладення договору факторингу вимога до боржника ОСОБА_1 не була дійсною і не належала первісному кредитору на момент її відступлення.
З урахуванням наведеного, суд вважав, що позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» є неналежним позивачем у спірних правовідносинах, оскільки товариство не набуло права вимагати від боржника ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 23.02.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Судом встановлено, що у пункті 5 (реквізити сторін) кредитного договору № 577476567 від 23.02.2020 зазначено, що договір підписано ОСОБА_1 з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором Z8K7R2T2( а.с. 25-28,т.1).
Таким чином, вказаний кредитний договір підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
За таких обставин, по кредитному договору, укладеному з ОСОБА_1 , у письмовій формі було досягнуто згоду з істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо строку кредитування та нарахування відсоткової ставки.
Відповідачем у справі не спростовано обставин отримання та використання ним кредитних коштів та розміру заборгованості, зазначеного в наданому позивачем розрахунку.
Тому, колегія суддів вважає, що з урахуванням погоджених сторонами умовами кредитного договору стягненню підлягає заборгованість по кредитному договору на загальну суму 31 640,29 грн.
Крім того, суд першої інстанції, встановивши факт укладення кредитного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», дійшов помилкового висновку про недоведеність наявності у позивача права вимоги до відповідача за даним кредитним договором.
Так, відповідно до частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак, це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
Для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори факторингу, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, акти прийому-передачі реєстру боржників, а також докази на підтвердження оплати за договором.
В обґрунтування заявлених вимог на підтвердження переходу до позивача права вимоги за договором від 23 лютого 2020 року №577476567 позивач надав суду документи: договір факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»; додаткову угоду № 19 від 28 листопада 2019 року до даного договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року; додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року; додаткову угоду № 27 від 31 грудня 2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року; реєстр прав вимоги № 98 від 08.09.2020; договір факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс»; додаткову угоду №2 від 03 серпня 2021 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020; додаткову угоду №3 від 03 серпня 2021 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020; витяг з реєстру права вимоги № 7 від 28.10.2021; договір факторингу №14/02/2022-01 від 14 лютого 2022 року, укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс»; реєстр прав вимоги №1 до Договору факторингу № 14/02/2022-01 від 14.02.2022.
Надані копії договорів та витяги з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитним договором.
Також, відповідно до умов договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги (п.4.1). Так і умовами договору факторингу № 14/02/2022-01 від 14.02.2022, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги (п. 4.1 договору факторингу).
Отже, вказаними договорами факторингу чітко визначений момент переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників і позивачем на підтвердження вказаного надані відповідні докази, зокрема, реєстри права вимоги, належним чином підписані та засвідчені печатками сторін.
Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов'язковості виконання договору.
З огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулась заміна кредитодавця, на підставі укладених договорів, а тому до ТОВ «Юніт Капітал», перейшло право вимоги за кредитним договором № 577476567 від 23.02.2020 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, що призвело до ухвалення помилкового рішення про відмову у задоволенні позову.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, дійшов помилкового висновку, що позивачу не перейшло право вимоги по кредитному договору до відповідача, тому рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Щодо витрат на правову допомогу в суді першої та апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Представником позивача ТОВ «Юніт Капітал» сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3826 від 15.07.2024, а за подачу апеляційної скарги сплачено 3633,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №14252 від 04.06.2025.
Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 6056 грн (2422,40+3633,60).
Крім того, заявник просить вирішити питання судових витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій та стягнути з позивача 9000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач в позовній заяві заявив вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн та долучив документи на підтвердження понесених позивачем даних витрат.
На підтвердження заявлених вимог в матеріалах справи наявні: договір № 17/06/24-02 від 17.06.2024 про надання правничої допомоги адвокатським бюро «Тараненко та партнери» для ТОВ «Юніт Капітал» (а.с. 88-90,т.1), додаткової угоди №5 до договору про надання правничої допомоги № 17/06/24-02 від 17.06.2024 (а.с.92, т.1), протокол погодження вартості послуг до даного договору (а.с. 91,т.1), довіреність на представництво інтересів ТОВ «Юніт Капітал» адвокатом Тараненком А.І. (а.с. 96,т.1), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 109,т.1).
Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 17 червня 2024 року адвокатом Тараненком А.І. надано клієнту юридичні послуги, у вигляді усної консультації, вивчення матеріалів справи та складання позовної заяви у справі за позовом ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вартість виконаних робіт становить 5 000 грн із витрачанням часу на дану роботу - 4 години .
При подачі апеляційної скарги представник апелянта ТОВ «Юніт Капітал» - адвокат Тараненко А.І. також просив вирішити питання судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та стягнути з відповідача на користь позивача 4000 грн.
На підтвердження заявлених вимог долучив: довіреність на представництво інтересів ТОВ «Юніт Капітал» адвокатом Тараненко А.І; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; акт прийому-передачі наданих послуг від 04.06.2025 на суму 4000 грн
Колегія суддів, розподіляючи витрати, понесені позивачем, в тому числі на професійну правничу допомогу, доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, розмір якої не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тому справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій у загальному розмірі 9000 грн є завищеними та становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на корить ТОВ «Юніт Капітал» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 6000 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив фактичні обставини у справі, дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», інтереси якого представляє адвокат Татаренко Артем Ігорович, задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (вул. Рогнідинська, 4, літера А, офіс 10 м. Київ ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором № 577476567 від 23 лютого 2020 року у розмірі 31 640,29 грн, з яких: 17 139,24 грн заборгованість по кредиту, 14 501,05 грн - заборгованість за відсотками, та судові витрати у розмірі 12056 грн (6000 грн витрати на професійну правничу допомогу та 6056 грн витрати зі сплати судового збору).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення виготовлений 31 липня 2025 року.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
О.З. Костів