Справа № 369/13360/25
Провадження № 1-кс/369/2276/25
28.07.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Бучанського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111050000298 від 26.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,
До Києво-Святошинського районного суду Київської області з вказаним клопотанням звернувся слідчий, в якому просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Залісся Київської області, громадянину України, українця, із вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.
В обґрунтування вказаного клопотання слідчий посилався на те, що Слідчим відділенням розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12025111050000298 від 26.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 26.07.2025, близько 20 години 00 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «Ford Fusion», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись проїзною частиною автодороги Т1012 в напрямку до м. Вишневе, поблизу буд. № 1 по вул. Компресорна, що в селі Білогородка Бучанського району Київської області, діючи в порушення вимог 2.3 б) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - Правила дорожнього руху), відповідно до якого «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу, і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», не був уважним під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, та діючи в порушенні вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», проявив злочинну самовпевненість, не врахував дорожню обстановку та не обрав безпечну швидкість руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, під час здійснення випередження автомобіля «Opel Movano», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з правого боку який рухався попереду в попутному напрямку, не впорався з керуванням автомобіля марки «Ford Fusion», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого допустив зіткнення транспортних засобів.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Ford Fusion», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження та була доставлена до КНП «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради».
Згідно консультаційного висновку спеціаліста від 26.07.2025 КНП «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» у потерпілої ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено тілесні ушкодження у вигляді S42.02 - перелом тіла ключиці.
Порушення ОСОБА_4 , вимог п. 2.3 б) та п. 12.1 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
З огляду на встановлені обставини кримінального провадження, 27.07.2025 о 02 годині 35 хвилин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано працівниками поліції в порядку ст. 208 КПК України, як підозрюваного у вчиненні вищевказаного злочину.
27.07.2025 з додержанням порядку та строків, встановлених ст. ст. 276-278 КПК України, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, а саме його повідомлено про підозру в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілій ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесні ушкодження.
У вчиненні вищевказаного злочину обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Залісся Київської області, громадянин України, українець, із вищою освітою, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
Підозра ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, обґрунтовується сукупністю зібраних під час досудового розслідування доказів, а саме:
-протоколом огляду місця події від 27.07.2025 за адресою: Київська область, Бучанський район, сел. Білогородка, вул. Компресорна, 1;
-протоколом затримання ОСОБА_4 , як особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 27.07.2025;
-показниками тестування ОСОБА_4 , на вміст алкоголю, проведеного працівниками поліції 26.07.2025. на приладі «Drager» (alcotest 6820), згідно з яким результат тесту становить 1, 33 %. (проміле);
-показаннями свідка ОСОБА_9 ;
-первинними медичними документами щодо характеру тілесних ушкоджень, отриманих потерпілою ОСОБА_8 , а також іншими доказами в їх сукупності.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_4 , із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України за ступенем тяжкості є нетяжким злочином та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п'яти років.
Вказаний злочин вчинено в стані алкогольного сп'яніння.
У ході досудового розслідування задля об'єктивного його розслідування в розумні строки, виникла необхідність у застосуванні щодо підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;
- незаконно впливати на потерпілих у цьому кримінальному провадженні.
Зокрема, ризик переховування ОСОБА_4 , від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що останній підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п'яти років, у зв'язку з чим, усвідомлюючи невідворотність реального покарання, він з високим ризиком може намагатись уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин (ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Враховуючи ці обставини, існує реальний ризик залишення підозрюваним місця проживання з метою переховуватися від органів розслідування та суду в будь-який час задля уникнення кримінальної відповідальності.
Аналізуючи вказаний ризик у контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko vs Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciew vs Moldova (Бекчиев проти Молдови).
Враховуючи ці обставини і тяжкість вчиненого ним злочину, існує реальний ризик переховування підозрюваного з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно з яким ОСОБА_4 , може впливати на потерпілих у кримінальному провадженні, необхідно зазначити наступне. Даний ризик обґрунтовується тим, що наразі існує ризик того, що підозрюваний, знаючи про фактичне місцезнаходження потерпілих, може незаконно впливати на них, змушуючи із застосуванням фізичного чи психологічного примусу змінювати свої показання, давати неправдиві показання або відмовитися від дачі будь-яких показань.
Таким чином, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти спробам переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих у цьому кримінальному провадженні.
Застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов'язання, особиста порука, застава будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, так як виходячи зі змісту ст. ст. 179, 180, 182 КПК України, вони не позбавляють у повній мірі підозрюваного можливості вільно пересуватися, вчиняти дії, які можуть зашкодити кримінальному провадженню.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив суд його задовольнити. Стверджував про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та наявність ризиків, які продовжують існувати та не зменшились, строк досудового розслідування не завершився.
Підозрюваний та захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що ризики, наведені прокурором, не обґрунтовані, ОСОБА_4 є особою з інвалідністю, працевлаштований, має намір відшкодувати збитки, завдані потерпілим. Крім того, з потерпілою ОСОБА_8 підозрюваний проживає однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Вважали достатнім застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов висновку про необхідність частково задовольнити клопотання прокурора з таких підстав.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Судом встановлено, що до клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного були долучені докази, які з достатньою достовірністю можуть свідчити про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, а отже про обґрунтованість підозри.
Суд вважає обґрунтованим посилання прокурора на наявність ризику, передбаченого п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема те, що підозрюваний може переховатись від органу досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідка.
Ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що він може переховуватися з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, в якому підозрюється, у разі, якщо суд дійде висновку про винуватість останнього у вчиненні нетяжкого злочину, за який законом, передбачено покарання, в тому числі у вигляді позбавлення волі на строк до 3 років, тому наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними, ніж кримінальне переслідування. Своєю чергою судом встановлено наявність стійких соціальних зв'язків у підозрюваного, які б змогли запобігти ризику переховування від досудового розслідування та суду.
Про наявність ризику того, що підозрюваний може впливати на свідка ОСОБА_10 у кримінальному провадженні, свідчить те, що на даний час з ним не проведені не всі необхідні слідчі дії у кримінальному провадженні, вказана особа не була допитана судом безпосередньо, тож, з урахуванням обставин вчинення злочину, підозрюваний може впливати на нього з метою зміни ним своїх показань або неявки в подальшому у судові засідання.
Водночас суд відхиляє довід прокурора про наявність ризику того, що підозрюваний буде незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_8 , зважаючи на те, що сама потерпіла продовжує проживати з підозрюваним однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Щодо можливості застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою слід зазначити таке.
Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину .
Оскільки ані з самого клопотання, ані з долучених до нього матеріалів кримінального провадження не слідує, що підозрюваний був раніше судимим, чи він, перебуваючи на волі, переховувався від органу досудового розслідування, суду, чи перешкоджав кримінальному провадженню, чи йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину, суд дійшов висновку про відсутність підстав, встановлених законом, для обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Оцінюючи можливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, суд дійшов висновку, що з огляду на те, що підозрюваний є працевлаштованим та є особою з інвалідністю, зважаючи на ризики, встановлені судом, застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, особистого зобов'язання, за обставин, що склалися, було б достатнім для їх запобігання.
Відповідно до ст. 178 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання в межах строку досудового розслідування до 27 вересня 2025 року з покладенням на нього певних обов'язків.
Керуючись ст. ст. 176 - 179, 193, 194, 196, 309 КПК України,
Клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Бучанського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111050000298 від 26.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, задовольнити частково.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання в межах строку досудового розслідування до 27 вересня 2025 року.
Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду;
- не відлучається із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- не спілкуватися зі свідками у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Роз'яснити, що у разі невиконання покладених на підозрюваного обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, а також накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Бучанський РУП ГУНП в Київській області.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складений 29 липня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1