Справа № 643/5346/25
Провадження № 2-к/643/3/25
25.07.2025
25 липня 2025 року м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Сугачової О.О.,
за участю секретаря судового засідання Мовчан К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Файзулаєвої Маріне Хашимівни, заінтересована особа - Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню,
Заявниця ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Файзулаєвої М.Ш. звернулася до суду із клопотанням про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, яким просить визнати на території України рішення іноземного суду, а саме вирок Окружного Суду у Вроцлаві - ХІІІ відділ Цивільно-Родинний іменем Республіки Польща у справі № ХІІІ RC 956/24 від 06 листопада 2024 року, який набрав законної сили 14 листопада 2024 року, і яким було розірвано шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (дівоче прізвище ОСОБА_4 ), оформлений 29 березня 2023 року в місті Ужгород та зареєстрований в управлінні цивільного стану у Вроцлаві під номером 0264011/00/АМ/2024/860092.
В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що 29.09.2023 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_5 уклала шлюб із громадянином Республіки Польща ОСОБА_2 , актовий запис № 953. Вироком (рішенням) Окружного Суду у Вроцлаві-ХІІІ Відділ Цивільно-Родинний від 06.11.2024, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (номер справи (Signatura akt)XIII RC 956/24). Вирок (рішення) набрав законної сили 14.11.2024. Для внесення до державного реєстру актів цивільного стану актового запису про розірвання шлюбу існує необхідність визнати на території України рішення польського суду.
Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 07.04.2025 клопотання прийнято до розгляду. Про надходження клопотання повідомлено заінтересовану особу Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Варто також зазначити, що Законом України від 26.02.2025 № 4273-IX внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів. Зокрема, змінено найменування Московського районного суду міста Харкова на Салтівський районний суд міста Харкова.
Закон набрав чинності 25.04.2025.
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 16.06.2025 клопотання призначено до розгляду.
29.05.2025 та 09.07.2025 від начальника Четвертого відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов лист із зауваженнями щодо клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
24.07.2025 представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Файзулаєва М.Х. надала письмову заяву про розгляд клопотання за її відсутності та відсутності заявниці. Клопотання підтримують.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заяви або клопотання не надходили.
Відповідно до ч. 5 ст. 473 ЦПК України, неявка без поважних причин у судове засідання заінтересованих осіб або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із заінтересованих осіб не було порушено питання про перенесення його розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого.
Згідно зі ч. 1, ч. 2 ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про міжнародне приватне право» якщо застосування права іноземної держави залежить від взаємності, вважається, що вона існує, оскільки не доведено інше.
Згідно із ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24 травня 1993 року, ратифікованого Постановою Верховної ради N 3941-XII від 4 лютого 1994 року, за умов, передбачених цим Договором, Договірні Сторони визнають і виконують на своїй території рішення, винесені на території іншої Договірної Сторони, а саме рішення судів з цивільних справ.
Порядок визнання в Україні іноземних судових рішень, що не підлягають примусовому виконанню, регулюються ЦПК України.
У відповідності до ст. 462 ЦПК України, рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Згідно зі ст. 471 ЦПК України, рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Відповідно до ст. 472 ЦПК України, клопотання про визнання рішення іноземного суду таким, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 464-466 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою.
До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи: 1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні; 3) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Заявницею до клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додано документи, визначені ч. 2 ст. 472 ЦПК України.
Із наданих матеріалів судом встановлено, що 29.09.2023 між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зареєстровано шлюб, актовий запис № 953, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
Вироком (рішенням) Окружного Суду у Вроцлаві-ХІІІ Відділ Цивільно-Родинний від 06.11.2024, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (номер справи (Signatura akt)XIII RC 956/24).
Із матеріалів справи вбачається, що зазначене рішення (вирок) Окружного Суду у Вроцлаві-ХІІІ Відділ Цивільно-Родинний від 06.11.2024 про розірвання шлюбу набрало законної сили за законодавством держави, на території якої воно постановлено - 14.11.2024.
У матеріалах справи міститься засвідчений переклад вироку (рішення) Окружного Суду у Вроцлаві-ХІІІ Відділ Цивільно-Родинний від 06.11.2024 на українську мову.
Згідно із Гаазькою конвенцією від 05.10.1961 на зазначеному вище судовому рішенні був проставлений апостиль.
Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.12.1999 року «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражі і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» зазначено, що клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п. 17 постанови від 24.12.1999 № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» не потребують виконання рішення про: визнання прав; оголошення банкрутом; визнання недійсними певних актів; визнання, оспорення чи позбавлення батьківства; розірвання шлюбу; встановлення фактів, що мають юридичне значення: усиновлення, визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Згідно із ч. 6, ч. 7 ст. 473 ЦПК України, за наслідками розгляду клопотання, а також заперечення, у разі його надходження, суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню. У визнанні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, встановлених ст. 468 цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів справи, до клопотання долучено копію рішення суду, яке засвідчене у встановленому законом порядку та долучені до нього документи відповідають вимогам ст. 472 ЦПК України.
Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 468 ЦПК України визначено, що клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено: якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи; якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; якщо раніше ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України; якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання; в інших випадках, встановлених законами України.
Судом не встановлено перелічених у ст. 468 ЦПК України підстав для відмови у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду таким, що не підлягає примусовому виконанню.
Враховуючи викладене вище та беручи до уваги те, що судом не встановлено підстав для відмови в задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду про розірвання шлюбу, передбачених ст. 468 ЦПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання.
Разом із цим, суд вважає неспроможними доводи представника заінтересованої особи про те, що іноземний документ не містить дати народження осіб, яких він стосується та реквізитів актового запису про шлюб, який має бути розірвано, оскільки клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни. Тому такі зауваження та пояснення заінтересованої особи не скасовують можливість виконання такого рішення на території України.
Керуючись ст.ст. 471-473 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Задовольнити клопотання ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Файзулаєвої Маріне Хашимівни, заінтересована особа - Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
Визнати на території України вирок (рішення) Окружного Суду у Вроцлаві-ХІІІ Відділ Цивільно-Родинний від 06.11.2024, яким розірвано шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (дівоче прізвище ОСОБА_4 ), оформлений 29.03.2023 у місті Ужгород, і яке набрало законної сили 14.11.2024.
Копію ухвали направити сторонам по справі.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Сугачова