28 липня 2025 рокуселище ПетровеСправа № 941/723/25
Провадження № 3/941/240/25
Суддя Петрівського районного суду Кіровоградської області Шаєнко Ю. В., розглянувши матеріали, які надійшли від Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Петрове Петрівського району Кіровоградської області, мешканця АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , не працюючого,
за ч.1 ст.130 КУпАП, -
До Петрівського районного суду Кіровоградської області надійшли матеріали від Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, мотивуючи тим, що 01 червня 2025 року о 02 годині 25 хвилин в с-щі Петрове Олександрійського району Кіровоградської області по вулиці Філатова, 12, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Opel astra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Драгер 6820, результат стану сп'яніння 1,11 %(проміле), чим порушив вимоги п.2.9 «а» ПДР України, про що був складений інспектором поліції протокол про адміністративне правопорушення.
В судове засідання водій ОСОБА_1 не з'явився, письмовою заявою просив справу слухати без його участі, надав суду письмове пояснення, в якому вину свою не визнав, суду пояснив, що вину не визнає, оскільки 01 червня 2025 року о 02 годині 25 хвилин в с-щі Петрове Олександрійського району Кіровоградської області по вулиці Філатова, 12, не керував автомобілем Opel astra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння, при складанні протоколу було порушено його право на захист та можливість спростувати звинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні захисник Вацюк М.В. підтримав доводи ОСОБА_1 , надавши суду письмове клопотання про закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 зач.1 ст.130 КУпАП, суду пояснив, що за змістом ч.ч.1,2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Наявними у справі доказами не підтверджено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи вищевикладене просив провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу в його діях вказаного правопорушення.
Заслухавши пояснення захисника Вацюка М.В., дослідивши матеріали справи, матеріали відеозапису, що був доданий до протоколу про адміністративне правопорушення, письмове клопотання захисника Вацюка М.В., оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази по справі, вважає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.130 КУпАП - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або що до вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином об'єктивна сторона даного правопорушення включає в себе три складові: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; передачі керування; відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто, ключовою ознакою об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП є те, що правопорушник має керувати транспортним засобом та перебувати в стані сп'яніння. При цьому, відсутність будь-якої складової об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування (пункт 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»). Крім того, в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду №404/4467/16-а від 20.02.2019 року зазначено, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу».
Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом і був зупинений працівниками поліції в процесі руху, а отже немає підтверджень вини ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП.
Відповідно до відеозаписів, що додані до матеріалів справи про адміністративне правопорушення №941/723/25, відсутнє підтвердження факту керування ОСОБА_1 автомобілем, як взагалі 01.06.2025 року, так і станом на 02 годину 25 хвилини, як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №347791 від 01.06.2025 року. Так, перший по часу відеозапис 0000000_00000020250601021409_0002, що міститься на DVD-диску відтворює подію 01.06.2025 року з 02 години 14 хвилини 09 секунди до 02 години 29 хвилини 08 секунди, однак він не фіксує факту керування автомобілем Opel astra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яка притягується до адміністративної відповідальності, а саме ОСОБА_1 . Отже, в матеріалах справи відсутні докази того, що саме в зазначений у протоколі час вчинення правопорушення, а саме: о 02 годині 25 хвилин 01.06.2025 року ОСОБА_1 керував автомобілем, оскільки на початку відеозапису поліцейські їдуть в машині і при цьому не фіксується рух автомобіля Opel astra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та його зупинка працівниками поліції. Відповідно до відеозапису 0000000_00000020250601021409_0002 о 02 годині 14 хвилин 35 секунд автомобіль стоїть в нерухомому стані, як і станом на 02 годину 25 хвилин, та будь-які докази його зупинки в процесі руху відсутні.
Відповідно до відомостей зазначених в протоколі та наявних в матеріалах справи, поліцейський, який склав протокол, свідків для документування правопорушення не залучав.
З вищевикладеного є достатньо підстав вважати, що відеозапис, що міститься на DVD-диску, а саме: відеофайл 0000000_00000020250601021409_0002 є неналежним та недопустимим доказом у справі, як і інші відео файли, що продовжують даний відеозапис: 0000000_00000020250601022909_0003 0000000_00000020250601024410_0004.
Зазначена обставина повністю спростовує об'єктивну сторону правопорушення зазначену в протоколі, а саме факт керування автомобілем та час вчинення правопорушення.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 року, заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 року, заява №3 6673/04).
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. При цьому складання протоколу про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №347791 від 01.06.2025 року, складений відносно ОСОБА_1 , сам по собі не є головним доказом події правопорушення.
Частиною 1 ст.254 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол. За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Отже, протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказам у даній справі, у розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom) від 14 березня 2002 року, заява №46477/99, суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №347791 від 01.06.2025 року, складений відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки фактичні обставини, викладені у протоколі, не підтверджуються сукупністю доказів, а отже, протокол не відповідає вимозі його достовірності. До складеного протоколу про адміністративне правопорушення не долучено відповідних доказів, що відображають об'єктивну та суб'єктивну сторону правопорушення, а тому з урахуванням вказаного рішення ЄСПЛ, вважаю, що фабула адміністративного протоколу не відповідає обставинам справи. Зазначене підтверджується наступним.
Протокол серії ЕПР1 №347791 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не є доказом його вини, оскільки його складено в порушення вимог ст.256 КУпАП та розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року, а саме, відповідно до ст.256 КУпАП, «у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.»
Відповідно до розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року, «протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1)письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2)акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3)акт огляду на стан сп'яніння в разі проведення огляду на стан сп'яніння; 4)інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Згідно відомостей, вказаних у протоколі у графі «до протоколу додаються» зазначено, що до протоколу додано «пояснення», однак ОСОБА_1 вказує на те, що не писав пояснення і не підписував його, а додане до матеріалів пояснення не є доказом у справі, оскільки воно написано поліцейським Максимом Карачуном, який не складав адміністративний протокол, пояснення не містить підпису ОСОБА_1 . Також, відповідно до відомостей зазначених у протоколі у графі «місце скоєння та суть адміністративного правопорушення», не зазначено повну адресу місця скоєння правопорушення, зазначено « АДРЕСА_2 ». Дані відомості не містять назву району та області. Отже зазначене в протоколі місце скоєння правопорушення піддається сумніву, а статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
Наявний в матеріалах акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів не є належним та допустимим доказом перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, оскільки складений в порушення вимог «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 року за №1452/735, а саме: акт не містить підпису ОСОБА_1 про згоду з результатами тестування, а отже він є недійсним, що зумовлює подальше направлення його на огляд на стан сп'яніння до визначеного медичного закладу, однак поліцейський не пропонував йому пройти огляд в медичному закладі; акт не містить дати його складання; в даті складання протокол до якого складено акт наявне виправлення року, що є неприпустимим при оформленні адміністративних матеріалів, а отже є підтвердженням недійсності доданого до матеріалів справи акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; в графі «назва, номер спеціального технічного засобу» акту огляду зазначено назву технічного засобу «алкотестер Драгер 6820, яка не відповідає назві законодавчо регульованого засобу вимірювання техніки, а саме назві спеціального технічного засобу «Газоаналізатор Alcotest 6820», дана розбіжність у назві унеможливлює ідентифікацію спеціального технічного засобу, яким проводився огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, ідентифікація цього технічного засобу унеможливлює відсутність в акті, встановленої його формою, відомості про його номер.
Пунктом 10 розділу ІІ Інструкції затверджено форму акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, однак поліцейський, який склав протокол при складанні акту не дотримався вимог Інстукції,, що в свою чергу спростовує відомості зазначені і у роздруківці проведеного тестування.
Так, відповідно до пункту 5 зазначеного Порядку, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп'яніння. У зв'язку із зазначеним даний акт не може бути доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні ним 01.06.2025 року адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Згідно ч.6 ст.266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У відповідності з пунктом 5 зазначеного Порядку, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп'яніння.
Пунктом 10 розділу ІІ Інструкції затверджено форму акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, однак поліцейський який склав протокол при складанні акту не дотримався вимог Інструкції, що в свою чергу спростовує відомості зазначені і у роздруківці проведеного тестування.
У відповідності до ст.19 Конституції України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Враховуючи вищевикладене, працівником поліції, який склав протокол, не виконано вимоги закону, огляд ОСОБА_1 проведений в порушення ст.266 КУпАП, а отже він є недійсним.
У зв'язку із зазначеним даний акт разом з результатами огляду на стан сп'яніння не можe бути доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доданий до матеріалів справи DVD-диск із відеозаписами не є належним та допустимим доказом у справі, з наступних підстав: перший по часу відеозапис файл 0000000_00000020250601021409_0002, що міститься на DVD-диску, відтворює подію 01.06.2025 року з 02 години 14 хвилини 09 секунди до 02 години 29 хвилини 08 секунди, однак він не фіксує факту керування автомобілем Opel astra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, а саме ОСОБА_1 станом на 02 годину 25 хвилин 01.06.2025 року, як зазначено у протоколі; відповідно до відомостей зазначених у протоколі серії ЕПР1 №347791 від 26.01.2025 року, складеному поліцейським сектору поліцейської діяльності №1(смт.Петрове) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області старшим лейтенантом поліції Бурлаком Іваном Олександровичем, в графі 10 «Технічний засіб відеозапису» зазначено «Бодікамера S700640», однак відповідно до копії «Журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації», що додана до матеріалів справи, поліцейський Бурлак І.О. бодікамеру 01.06.2025 року взагалі не отримував, а отже поліцейський не надав інформацію про законність використання приладу, яким велася відео фіксація; відповідно до відеофайлів, які знаходяться на долученому до справи DVD-диску, відсутні будь які відомості щодо технічного засобу, яким велася відео фіксація; додані відеофайли не мають їх ідентифікації, не підписані електронним підписом; додані до матеріалів справи копії Журналу обліку видачі, повернення портативного відео реєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації та Журналу обліку копіювання та видачі відеозаписів зі стаціонарної системи технічних приладів і технічних засобів фото-і кінозйомки, відеозапису не посвідчені у встановленому законом порядку (не зазначено посаду особи, яка їх посвідчила, дату посвідчення, та не підтверджено повноваження особи, яка посвідчила копії).
Відповідно до частин другої, третьої статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до частини п'ятої статті 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно Розділу ІІ Порядку застосування портативних відеореєстраторів та карт пам'яті до них, їх облік, зберігання та видача відеозаписів «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026, наказом керівника органу, підрозділу поліції призначається відповідальна особа з числа працівників органу, підрозділу поліції (далі - відповідальна особа), на яку покладається відповідальність за:
1)зберігання, видачу та приймання портативних відеореєстраторів; 2)зберігання, видачу та приймання карт пам'яті; 3)зміну дати та часу на портативних відеореєстраторах; 4)облік, зберігання та видачу інформації, отриманої з портативних відеореєстраторів; 5)належне ведення відповідної документації.
Портативний відеореєстратор та карта пам'яті обліковуються з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів. Портативні відеореєстратори та карти пам'яті зберігаються в приміщеннях органів, підрозділів поліції та видаються поліцейському під підпис у журналі обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації, який зберігається в органі, підрозділі поліції.
Відповідно до пункту 3 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису» у цій Інструкції терміни вживаються у таких значеннях: відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації; карта пам'яті або флеш-карта - компактний електронний носій інформації, що використовується для зберігання цифрової інформації.
Відповідно до частини першої статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, в тому числі, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
У відповідності Розділом II «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються, зокрема, матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Доданий до матеріалів справи DVD-диск не містить, як і не містять інші матеріали справи, відомостей вид оригіналу носія, його назву та інвентарний чи номенклатурний номер, а зазначений диск не є видом компактного електронного носія інформації, що використовується для зберігання цифрової інформації в розумінні «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» інформація про змонтовану/розміщену фототехніку і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз повинна бути розміщена на видному місці. Але, працівником поліції не було доведено інформацію до особи на яку складався протокол, про технічний засіб (вид, інвентарний чи номенклатурний номер, інше), яким здійснюється відеофіксування правопорушення 01.06.2025 року, що унеможливлює ідентифікувати саме той технічний засіб на який було здійснено запис фіксації правопорушення.
Таким чином, додані до справи відеоматеріали не є належними та допустимими доказами у справі оскільки піддаються сумніву.
За положеннями ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України, не можуть бути визнані належним та допустимим доказом відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, та виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діяння, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. За положеннями ч.3 ст.266 КУпАП, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Згідно ч.6 ст.266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно положення п.6 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженим постановою КМУ №1103 від 17.12.2008 року, «водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я».
У відповідності до п.8 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'ягніння або
перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 року за №1452/735, форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. Отже Додатком 1 Інструкції встановлено форму направлення, зазначена форма направлення має дотримуватися поліцейським, який направляє водія на огляд.
Однак, з огляду на викладене, працівником поліції, який склав протокол не виконано вимоги закону. ОСОБА_1 не був згідний з результатами його огляду на стан алкогольного сп'яніння проведений поліцейським, ним не підписано результати огляду на стан сп'яніння(чек) та ним не підписано згоду з результатами огляду в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, однак працівник поліції, який склав протокол не вчинив жодних дій щодо належного оформлення направлення на огляд ОСОБА_1 до визначеного медичного закладу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння .
Відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 року, заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 року, заява №3 6673/04).
Статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
У відповідності до п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі Кобець проти України (з урахуванням первісного визначення принципу поза розумним сумнівом у справі Авшар проти Туреччини) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Таким чином, оскільки будь-яких належних, допустимих і достовірних доказів того, що ОСОБА_1 01.06.2025 року о 02 годині 25 хвилин керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння не надано, та особою, якою складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, не виконано вимоги ст.ст.251, 254, 256, 266 КУпАП, її висновок є необґрунтованим належним чином та суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого, такий висновок носить суб'єктивний характер та не відповідає вимозі щодо його допустимості та достатності.
Вважаю, що доводи сторони захисту особи, яка притягується до адміністративної відповідальності є об'єктивними, а тому відповідно до вищевикладеного в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що відповідно до ст.247 КУпАП є підставою для закриття провадження в справі.
На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.283, 284 КУпАП, -
В притягненні до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_1 - відмовити, а провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення - закрити.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Кропивницького апеляційного суду.
Суддя (підпис) Ю. В. Шаєнко