Справа №: 398/3286/25
Провадження №: 2-а/398/101/25
Іменем України
"30" липня 2025 р. м.Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області
у складі: головуючого судді Голосеніної Т.В.
за участю секретаря Шаповал І.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олександрії справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
28 травня 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 23.05.2025 серії ЕНА № 4802089, а також закриття провадження у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності.
Позов мотивовано тим, що постановою поліцейського Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області Скрипника І.С. серії ЕНА № 4802089 від 23.05.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 121 КУпАП, у зв'язку з тим, що 23.05.2025 о 18:57год в м. Олександрії по вул. Гетьмана Мазепи, 29, вона керувала транспортним засобом, в якого було розбите лобове скло у зоні дії склоочисників, чим порушила вимоги п. 31.1 ПДР України.
23.05.2025 приблизно о 18.00 год. позивачка у м. Олександрії рухалася на транспортному засобі відповідно до вимог ПДР. Під час руху її зупинив інспектор Скрипник І.С., який повідомив про несправність стоп-сигналу транспортного засобу позивачки, але усі зовнішні світлові прилади, зокрема і задні стоп-сигнали перебували у справному стані. Після цього інспектор повідомив про складання стосовно позивачки постанови за наявність тріщин на лобовому склі у зоні роботи склоочисників, але жодних доказів цього не надав. Під час розгляду справи не були досліджені докази, позивачці не були роз'яснені процесуальні права, її вимога про ознайомлення з матеріалами справи була проігнорована.
Згідно з п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010, на вітровому склі колісних транспортних засобів не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників. Відповідно до вимог ГОСТ 5727-88, не допускається наявність тріщин завдовжки більш як 50 мм на вітровому склі у зоні роботи склоочисників транспортного засобу. У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази встановлення інспектором поліції розміру тріщини на лобовому склі автомобіля позивача. Крім того, вказаний стандарт застосовують виключно при технічному огляді колісного транспортного засобу для здійснення контролю технічного стану транспортного засобу.
Як зазначає позивачка, поліцейським не надано доказів того, що наявність тріщини чи сколів у районі роботи склоочисників не відповідає вимогам стандартів, Правил дорожнього руху і технічної експлуатації. Відповідно до Держстандарту, такі пошкодження не віднесено до технічної несправності автомобіля.
Тому позивачка вважає, що вона керувала транспортним засобом, що має пошкодження, а не технічну несправність. Отже, таке порушення, як керування транспортним засобом з тріщиною на лобовому склі, на думку позивачки, не утворює складу правопорушення, що передбачено ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, позивачка просила суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №4802089від 23.05.2025, якою позивачку було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП у виді штрафу у розмірі 340 грн., та закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності у зв'язку з відсутністю у її діях події та складу адміністративного правопорушення. Також просила стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою від 02.06.2025 позовну заяву було залишено без руху.
06 червня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, витребувано у відповідача належним чином завірену копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 121 КУпАП, що стали підставою для винесення оскаржуваної постанови.
11 липня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заперечення мотивовано тим, що інспектором під час зупинки автомобіля позивача та розгляду справи про адміністративне правопорушення було дотримано вимог Закону України «Про Національну поліцію», Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395. Вирішуючи питання про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності, поліцейський оцінив всі обставини справи, встановлюючи під час розгляду справи докази вчинення позивачкою адміністративного правопорушення. Позивачку було притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП за порушення пункту 31.1 Правил дорожнього руху, який відсилає до пункту 6.8.5 ДСТУ 3649:2010, тому представник відповідача вважає, що поліцейським постанову про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 121 КУпАП було винесено законно та обґрунтовано.
15 липня 2025 року на адресу суду надійшли витребувані судом матеріали справи про адміністративне правопорушення, що стали підставою для накладення на позивачку адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
17 липня 2025 року до суду від позивачки надійшла відповідь на відзив, в якому вона підтвердила доводи позовної заяви, а також просила врахувати, що пункт 31.4.7 ПДР, яким передбачені технічні несправності інших елементів конструкції, крім зазначених у пунктах 31.4.1-31.4.6 ПДР, за наявності яких забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, не містить заборони на експлуатацію транспортних засобів із тріщинами та сколами лобового скла. Лише порушення Правил дорожнього руху, а не державних стандартів є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
В судове засідання позивачка та її представник не з'явилися, представник позивачки направив до суду заяву про розгляд справи без участі позивачки та представника.
Представник ГУНП в Кіровоградській області в судове засідання не з'явилася, направила до суду заяву про розгляд справи без участі представника ГУНП в Кіровоградській області. У задоволенні позовних вимог просила відмовити.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та об'єктивно оцінивши докази, суд дійшов до наступних висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.ст. 9, 77 КАС України розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін, вільності та свободи у поданні суду доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень та доведенні перед судом їх переконливості; однак, у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом встановлено, що 23 травня 2025 року інспектором Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області Скрипніком І.С. винесено постанову серії ЕНА № 4802089 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,стосовно ОСОБА_1 . Зі змісту постанови встановлено, що ОСОБА_1 23.05.2025 о 18.57 год. у м. Олександрії по вул. Гетьмана Мазепи (Героїв Сталінграда) керувала транспортним засобом ВАЗ-21103, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якого було розбите лобове скло у зоні дії склоочисників, чим порушила п. 31.1 ПДР, у зв'язку з чим ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Згідно ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачать на її користь.
За приписами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 1.1. Постанови КМУ про Правила дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з п.п. 1.3, 1.5, 1.9 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У відповідності до ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктом 31.1 Правил дорожнього руху України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Пунктом 1.3.1 Вимог до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 26.11.2012 № 710, визначено, що для ідентифікації ТЗ, визначення вимог і методів для його перевірки застосовують такі нормативно-технічні документи: ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання».
У вказаному ДСТУ 3649:2010 викладені вимоги до технічного стану автотранспортних засобів, які знаходяться в експлуатації.
Згідно з п. 1.1 ДСТУ 3649:2010 цей стандарт поширюється на колісні транспортні засоби (далі - КТЗ) категорій M, MG, N, NG, O, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування.
Пунктом 6.8 ДСТУ 3649:2010 передбачено вимоги до інших елементів конструкції, зокрема, пп. 6.8.5 п. 6.8 ДСТУ 3649:2010 визначено, що на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників. Разом з тим, приписами ДСТУ 3649:2010 такі пошкодження не віднесено до технічної несправності автомобіля.
У п. 31 Правил дорожнього руху викладений перелік технічних несправностей транспортних засобів, за наявності яких забороняється їх експлуатація, однак вказаний перелік технічних несправностей не містить такої несправності, як тріщина чи скол на лобовому склі у зоні роботи склоочисників.
Таким чином, за змістом ПДР України тріщина чи скол на лобовому склі транспортного засобу не віднесена до технічної несправності автомобіля. Наявність вказаного дефекту свідчить про його пошкодження, а не про технічну несправність автомобіля.
Отже, за диспозицією частини першої статті 121 КУпАП відповідальність настає за керування транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
З огляду на вищезазначене, наявність тріщини чи сколу на вітровому склі у зоні роботи склоочисників транспортного засобу, яким керувала позивачка, не забороняє його експлуатацію, що виключає можливість притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121 КУпАП.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП визначено обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
На підтвердження обґрунтованості винесення постанови серії ЕНА № 4802089 від 23.05.2025 відповідачем надано копію оскаржуваної постанови. Інших доказів відповідачем не було надано.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з постановою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 зазначено, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Суд вважає, що саме по собі описання адміністративного правопорушення у постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 08 липня 2020 року в справі № 463/1352/16-а.
У справі «Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain» (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку доведення, суд прийшов до висновку, що наявність тріщини чи сколу на вітровому склі в зоні роботи склоочисників згідно вимог пункту 31 Правил дорожнього руху не віднесена до технічної несправності транспортного засобу, при якій забороняється його експлуатація, отже будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачкою порушення правил дорожнього руху не надано, а тому постанова серії ЕНА №4802089 від 23.05.2025 про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121КУпАП підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень та закрити провадження у справі.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №4802089 від 23.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з ч. 1 ст.139КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В силу вимог частини першої статті 139 КАС України сплачений позивачкою судовий збір у розмірі 605,60 грн. підлягає стягненню на її користь з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області за рахунок їх бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4802089від 23травня2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн.. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 30липня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Представник позивача: адвокат Міняйло Ярослав Володимирович, адреса: Полтавська область, м. Полтава, вул. Європейська, 66.
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 40108709.
Суддя Т.В. Голосеніна