Справа № 191/338/25
Провадження № 2/191/181/25
24 липня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Костеленко Я.Ю.
за участю секретаря - Омельченко К.В.
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача- Батури В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Зайцівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за законом,-
Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_3 , обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_4 і єдиним спадкоємцем за законом після її смерті є її донька ОСОБА_3 . У 2024 році з отриманої відповіді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області позивач дізналася, що її мати ОСОБА_4 була включена до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), доданого до Державного акту на право колективної власності на землю серії ДП СВ №000012, виданого колективному сільськогосподарському підприємству «Дружба» на підставі рішення Майської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 17 січня 1995 року №ІV/ХХІІ, та зареєстрованого в Книзі записів державний актів на право колективної власності на землю за №12 від 03 квітня 1995 року, де ОСОБА_4 значиться в списку-додатку до державного акту під №448. Середній розмір земельної частки по КСП «Дружба» складає 9,59 га. Отже, на день передачі земель у колективну власність і отримання Державного акту на право колективної власності на землю мати позивача ОСОБА_4 була членом КСП «Дружба», включена до списку до Державного акту на право колективної власності на землю, але сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримувала і державний акт на її ім'я не виготовлявся. Тобто ОСОБА_4 згідно п.2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» набула право на земельну частку (пай) із земель КСП «Дружба». Згідно з нормами Цивільного кодексу України та Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» оскільки член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, то в разі його смерті успадкування права на земельну частку (пай) здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі і у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
На підставі вищевикладеного просить суд визнати за ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) в землях колективної власності колишнього КСП «Дружба» Синельниківського району Дніпропетровської області в розмірі 9,59 умовних кадастрових гектарів в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просив їх задовольнити. Також зазначив, що після смерті матері позивача спадкова справа не заводилася, позивач прийняла спадщину після смерті батька, але вона є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері вона не зверталася.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала і пояснила, що відповідно до архівних довідок виконавчого комітету Зайцівської сільської ради №№ У-38, У-39 та У-40 від 20.03.2025 р., що додаються до матеріалів справи, в документах архівного фонду радгоспу «Дружба» Майської сільської ради є підтвердження, що ОСОБА_4 працювала у радгоспі «Дружба» (а після перереєстрації - у КСП «Дружба») з 19.04.1971 року по 1992 рік. У 1993-1996 роках, тобто на момент складення списків до Державного акту на право колективної власності на землю і на момент отримання КСП Державного акту за документами архівного фонду вона не працювала. В матеріалах справи немає жодного доказу, що ОСОБА_4 була прийнята в члени КСП «Дружба», що свідчить про недоведеність факту отримання нею права на земельну частку (пай). Також ОСОБА_4 в порушення вимог діючого законодавства сертифікат на земельну частку (пай) не отримувала. Пунктом 3 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2004 року №122 роз'яснюється, що у разі виявлення після розробки проекту факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про, зокрема, про надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю). Однак, в цьому законодавчому акті йдеться про громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, а ОСОБА_4 цього сертифіката не отримала. З урахуванням вищевикладеного просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Факт того, що позивач ОСОБА_3 є рідною донькою ОСОБА_4 підтверджується копією свідоцтва про народження позивача, а також копією свідоцтва про укладення шлюбу, згідно якої позивач 14 січня 1989 року уклала шлюб з ОСОБА_5 і її шлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».
Копією свідоцтва про смерть підтверджується факт смерті матері позивача ОСОБА_4 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом позивач ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті батька - ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка складається з земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,42 га, розташованої на території с.Новомиколаївка Синельниківського району Дніпропетровської області, яка належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП СВ №005532, виданого Майською сільською радою Синельниківського району Дніпропетровської області 03 вересня 1996 року на підставі рішення УІІ сесії ХХІІ скликання Майської сільської ради від 21 червня 1996 року.
Мати позивача ОСОБА_4 була включена до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), доданого до Державного акту на право колективної власності на землю серії ДП СВ №000012, виданого колективному сільськогосподарському підприємству «Дружба» на підставі рішення Майської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 17 січня 1995 року №ІV/ХХІІ, та зареєстрованого в Книзі записів державний актів на право колективної власності на землю за №12 від 03 квітня 1995 року, де ОСОБА_4 значиться в списку-додатку до державного акту під №448.
Відповідно до п.1 Указу Президента України №720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Згідно п.2 зазначеного Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
В листі державного комітету України по земельних ресурсах від 04 липня 2000 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" зазначено, що оскільки список-додаток до державного акта на право колективної власності на землю формується підприємством і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) цього господарства, то вирішення питання встановлення членства в підприємстві і надання права на земельну частку (пай) повинно вирішуватись за заявою громадянина, загальними зборами (зборами уповноважених) зазначеного підприємства, а в разі його реорганізації - правонаступником.
Із вищезазначеного вбачається, що право на земельну частку (пай) мають фізичні особи, які на день затвердження державного акту про право колективної власності на землю були членами колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства.
В підтвердження факту того, що мати позивача ОСОБА_4 була прийнята в члени КСП «Дружба» і була його членом на час видачі Державного акту на право колективної вланості на землю жодного доказу суду не надано, а сам факт перебування особи в трудових правовідносинах з КСП без прийняття її в члени КСП не надають їй права на отримання земельної частки (паю), як і зазначення такої особи в списку-додатку до Державного акту на право колективної власності на землю без включення її в члени КСП не свідчить про отримання нею права на земельну частку (пай). Крім того, на момент складення списків до Державного акту на право колективної власності на землю і на момент отримання КСП Державного акту за документами архівного фонду ОСОБА_4 в КСП «Дружба» не працювала.
Таким чином, доказів того, що мати позивача ОСОБА_4 за життя отримала право на земельну частку (пай) із земель КСП «Дружба» суду не надано, у зв'язку з чим і факт переходу такого права в порядку спадкування за законом до позивача не доведений.
Крім того, як вбачається з довідки виконавчого комітету Зайцівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 20 березня 2025 року №188 ОСОБА_4 проживала разом зі своєю донькою ОСОБА_3 .
Оскільки мати позивача ОСОБА_4 померла у 1996 році, тобто до прийняття Цивільного кодексу України 2003 року, порядок прийняття спадкоємцем спадщини повинно здійснюватися за правилами Цивільного кодексу України 1963 року.
У ч.1 ст.529 ЦК України 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Відповідно до ст.548 ЦК України 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно ч.1 ст.549 ЦК України 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, про що зазначено у ч.2 ст.549 ЦК України 1963 року.
Отже, для прийняття спадщини після смерті матері позивач повинна протягом шести місяців після відкриття спадщини або фактично вступити в управління чи володіння спадковим майном, або звернутися до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
У даному випадку судом встановлено, що позивач до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не зверталася, спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заведена.
Доказів того, що позивач фактично вступила в управління або володіння спадковим майном після смерті матері суду також не надано.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно зі ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які усвоїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З'ясувавши всі обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено як права померлої ОСОБА_4 на отримання у власність земельної частки (пай) із земель КСП «Дружба», так і переходу такого права в порядку спадкування за законом до позивача, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 3414,90 грн. стягненню з відповідача не підлягають відповідно до вимог п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.11, 12, 13, 51, 141, 256, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Зайцівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за законом - відмовити.
На рішення суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його повного складення до Дніпровського апеляційного суду може бути подано апеляційну скаргу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом у разі, якщо рішення не буде скасовано.
Повний текст рішення складено 04 серпня 2025 року.
Суддя Я. Ю. Костеленко