31 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/9763/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
Приватного підприємства «Мілекс» - не з'явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю «Сосновський продукт» - Цуркан Ю.В. (у порядку самопредставництва), Бойкініча Р.С., адвоката (ордер від 31.07.2025)
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Приватного підприємства «Мілекс»
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 (суддя Турчин С.О.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 (головуючий суддя Сибіга О.М., судді: Яценко О.В., Кравчук Г.А.)
у справі № 910/9763/24
за первісним позовом Приватного підприємства «Мілекс» (далі - ПП «Мілекс», скаржник)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сосновський продукт» (далі - ТОВ «Сосновський продукт»)
про стягнення 1 161 211,61 грн та
зустрічним позовом ТОВ «Сосновський продукт»
до ПП «Мілекс»
про стягнення 561 785,95 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ПП «Мілекс» звернулося до суду з вимогами до ТОВ «Сосновський продукт» про стягнення 1 161 211,61 грн за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки обладнання від 23.10.2023 № 23102023 (далі - договір поставки) в частині оплати поставленого обладнання, з яких: 889 489 грн вартості обладнання; 61 802,46 грн пені; 177 897,80 грн штрафу; 25 023,10 грн інфляційних втрат; 6 999,25 грн 3% річних.
ТОВ «Сосновський продукт» звернулося до суду із зустрічним позовом до ПП «Мілекс» про стягнення 561 785,95 грн пені за недотримання строків монтажу обладнання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі № 910/725/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2025, первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Сосновський продукт» на користь ПП «Мілекс» 889 489 грн основного боргу, 60 490,11 грн пені, 177 897,80 грн штрафу та 6 853,44 грн 3% річних. В іншій частині первісних позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов задоволено повністю. Проведено зустрічне зарахування грошових сум, присуджених до стягнення кожної зі сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів, на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму. Стягнуто з ТОВ «Сосновський продукт» на користь ПП «Мілекс» 572 944,40 грн заборгованості.
Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані тим, що ПП «Мілекс» доведено порушення ТОВ «Сосновський продукт» зобов'язань за договором поставки стосовно часткової несплати покупцем вартості поставленого обладнання, в зв'язку із чим наявні підстави для стягнення вартості такого у сумі 889 489 грн, а також нарахованих на залишок непогашеного боргу: пені у сумі 60 490,11 грн, штрафу у сумі 177 897,80 грн та 3% річних у сумі 6853,44 грн. Водночас порушення постачальником строків монтажу обладнання та доведення покупцем вказаних обставин стало підставою для задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення пені у сумі 561 785,95 грн. Також на підставі пункту одинадцятого статті 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) проведено зустрічне зарахування заявлених сторонами спору сум та стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом різницю заборгованості у сумі 572 944,40 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПП «Мілекс», з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить Верховний Суд скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду виключно щодо задоволення зустрічного позову та ухвалити нове рішення, яким залишити в силі зазначені судові рішення лише щодо часткового задоволення первісного позову.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування підстави касаційного оскарження відповідач за зустрічним позовом посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм: - статей 5, 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» в їх взаємозв'язку зі статтями 79, 96 ГПК України, викладених у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21; - статей 76-79, 86 ГПК України, викладених у постановах Верховного Суду: від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18; від 26.02.2019 у справі № 914/385/18; від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17; від 05.11.2019 у справі № 915/641/18; від 25.06.2020 у справі № 924/233/18; від 13.07.2020 у справі № 753/10840/19; від 18.02.2021 у справі № 442/3516/20; від 04.08.2021 у справі № 185/446/18; від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц; від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21); від 11.05.2023 у справі № 910/17047/20; від 14.02.2024 у справі № 404/7153/20; - частини восьмої статті 80, пункту 5 частини третьої статті 162 та частини другої статті 164 ГПК України, викладених у постанові Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 910/12005/22.
Доводи інших учасників справи, заяви/клопотання
ТОВ «Сосновський продукт» у відзиві на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечило, з посиланням, зокрема на дотримання судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, та просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а спірні судові рішення - без змін.
Від ПП «Мілекс» через підсистему «Електронний суд» 08.07.2025 надійшли письмові пояснення на відзив (передані судді-доповідачу після виходу з відпустки 28.07.2025).
Зазначені письмові пояснення відповідача за зустрічним позовом долучені Судом до матеріалів справи та враховуються Судом з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.
Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.07.2025 32.2-01/1670 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9763/24 у зв'язку з відпусткою судді Булгакової І.В.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками:
- між ПП «Мілекс» (постачальник) та ТОВ «Сосновський продукт» (покупець) 23.10.2023 укладено договір поставки, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та змонтувати обладнання, а покупець зобов'язується своєчасно і в повному обсязі оплатити та належним чином прийняти вказане обладнання. Найменування, кількість, ціна окремої одиниці та загальна вартість обладнання вказуються у додатку № 1 (специфікація), що є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.1. договору поставки);
- ціна обладнання складає 2 523 059,50 грн, що еквівалентно 65 000 Євро (пункт 2.2. договору поставки);
- строк поставки обладнання складає 5 календарних днів з моменту отримання постачальником повної суми першого платежу, зазначеного у пункті 4.1.1. цього договору. Датою поставки є дата фактичної передачі обладнання покупцю (пункти 3.2., 3.4. договору поставки);
- продавець зобов'язаний передати обладнання з наступними документами: видаткова накладна; експлуатаційна документація (пункт 3.5. договору поставки);
- оплата ціни обладнання проводиться покупцем наступним чином: - перший платіж у розмірі 54% ціни обладнання, що складає 35 000 Євро (пункт 4.1.1. договору поставки); - другий платіж у розмірі 46% ціни обладнання, що складає 30 000 Євро сплачується покупцем у гривні за курсом події щомісячно рівними частинами протягом 6 місяців від моменту поставки обладнання (пункт 4.1.2. договору поставки);
- під курсом події сторони визначили співвідношення гривні до Євро за даними Української міжбанківської валютної біржи (далі - УМВБ) на момент закриття торгів на день, що передує дню оплати за обладнання (кожного з платежів) на поточний рахунок постачальника (пункт 2.3. договору поставки);
- за несвоєчасне проведення розрахунків, передбачених пунктом 4.1.2. цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення проведення розрахунків. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків відповідно до умов договору (пункт 9.2. договору поставки);
- у випадку порушення покупцем строків розрахунків, передбачених пунктом 4.1.2. цього договору покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу (пункт 9.3. договору поставки);
- постачальник зобов'язується виконати роботи по монтажу та запуску в експлуатацію обладнання у строк 10 робочих днів з дня поставки обладнання за умови відповідності стану місця проведення робіт вимогам, встановленим у додатку 3 до договору. Місцем проведення робіт за цим договором є: Україна, місто Київ, вул. Зрошувальна, 19 (пункт 5.1. договору поставки);
- здача постачальником виконаних робіт по монтажу здійснюється шляхом підписання сторонами акта прийняття-здачі виконаних робіт, який підписується покупцем не пізніше ніж протягом 5-ти робочих днів з дати надання такого акта постачальником. У разі, якщо у вказаний у цьому пункті строк покупець не надасть постачальнику підписаний акт або письмову мотивовану відмову від підписання такого акта, то роботи вважаються прийнятими у повному обсязі без зауважень (пункт 5.1.3. договору поставки);
- якщо постачальником не дотримано строків поставки або монтажу обладнання, передбачених пунктами 3.2., 5.1. договору поставки, він зобов'язаний сплатити на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості обладнання за кожен день прострочення строків поставки або монтажу обладнання. Пеня нараховується за весь період прострочення строків поставки або монтажу по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору (пункт 9.1. договору поставки);
- у додатку 1 до договору визначено предмет поставки та монтажу - повністю автоматичний термоформер BRT-S;
- на виконання умов договору поставки ТОВ «Сосновський продукт» перерахувало на користь ПП «Мілекс» 1 358 570,50 грн, що еквівалентно 35 000 Євро (перший платіж у розмірі 54% ціни обладнання згідно з пунктом 4.1.1. договору поставки), що підтверджується платіжним дорученням від 24.10.2023 № 2885;
- ПП «Мілекс» поставило, а ТОВ «Сосновський продукт» 27.10.2023 прийняло обладнання загальною вартістю 2 523 059,50 грн, на підтвердження чого матеріали справи містять видаткову накладною від 27.10.2023 № Б00000189. Заперечень покупця щодо кількості, якості та строків поставки обладнання за цією видатковою накладною матеріали справи не містять та судами не встановлено. А тому, зважаючи на вимоги пункту 4.1.2. договору поставки, другий платіж підлягав оплаті покупцем - ТОВ «Сосновський продукт» у строк до 29.04.2024 (з урахуванням того, що останнім днем оплати був вихідний день - субота);
- відповідно до виписки по рахунку постачальника у період з 01.12.20.23 по 07.06.2024 останнім отримано від покупця в рахунок оплати вартості обладнання 275 000 грн;
- залишок несплаченого покупцем другого платежу згідно з умовами пункту 4.1.2. договору поставки становить 889 489 грн. Доказів сплати зазначеної суми боргу матеріали справи не містять, зворотного судами не встановлено. порушення покупцем умов договору поставки щодо оплати залишку вартості поставленого обладнання стала першою вимогою за первісним позовом постачальника. Доведення зазначених обставин постачальником і не спростування таких покупцем, стало підставою для задоволення судами первісних позовних вимог ПП «Мілекс» у зазначеній частині у повному обсязі;
- за прострочення оплати залишку вартості поставленого обладнання у сумі 889 489 грн постачальником також нараховано на вказаний основний борг: пеню за період з 28.04.2024 по 01.08.2024 у сумі 61 802,46 грн, штраф у сумі 177 897,80 грн., 3% річних за період з 28.04.2024 по 01.08.2024 у сумі 6 999,25 грн та інфляційні втрати за період травень - червень 2024 року у сумі 25 023,10 грн;
- суди попередніх інстанцій, перевіривши заявлений до стягнення розмір штрафу, встановили, що такий у сумі 177 897,80 грн розраховано позивачем за первісним позовом відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки та вимог чинного законодавства. Натомість розмір пені та 3% річних, нараховані за порушення строків оплати обладнання не правильно, а тому з урахуванням арифметичного перерахунку, здійсненого судом першої інстанції (та перевіреного апеляційним господарським судом), стягнуто пеню за прострочення оплати залишку вартості поставленого обладнання у сумі 60 490,11 грн, а 3% річних у сумі 6 853,44 грн;
- щодо вимог про нарахування та стягнення постачальником інфляційних втрат у сумі 25 023,10 грн, то суди, дослідивши умови пунктів 2.2., 2.3. договору поставки, дійшли висновку, що такі не підлягають задоволенню взагалі, зважаючи на таке. Ціна обладнання на момент укладення договору становила 2 523 059,50 грн, що є еквівалентом 65 000 Євро за курсом УМВБ на момент підписання договору поставки, та курс якого на момент підписання складав 38,8163 грн/1 Євро. Грошові зобов'язання виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті та оплата платежів по договору здійснюється за курсом УМВБ, що передує дню оплати за обладнання. У разі порушення грошового зобов'язання втрати постачальника будуть відновлені у повному обсязі з урахуванням умов спірного договору щодо сплати суми оплати у національній валюті України, з відповідним коригуванням зміни курсу відповідної іноземної валюти (Євро) на день, що передує дню оплати за обладнання. Отже, нарахування позивачем за первісним позовом втрат від інфляції без коригування курсу відповідної іноземної валюти не змінює суті погоджених у договорі грошових зобов'язань.
- у свою чергу, покупець (ТОВ «Сосновський продукт»), посилаючись на порушення постачальником (ПП «Мілекс») зобов'язань за договором поставки щодо дотримання строків монтажу, нарахувало пеню за період з 11.11.2023 (день, наступний за днем закінчення строку, протягом якого постачальник мав виконати монтаж) по 25.09.2024 (день підготовки зустрічного позову) у сумі 561 785,95 грн;
- оскільки поставка обладнання здійснена 27.10.2023 (що встановлено судами і не заперечується сторонами), строк монтажу поставленого обладнання повинен бути здійснений до 10.11.2023 включно. Документ, що підтверджує факт монтажу обладнання є акт прийняття-здачі виконаних робіт, який підписаний сторонами (пункт 5.1.3. договору поставки).
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги у повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що:
- диск із відео та аудіо записами, наданий ПП «Мілекс» в якості електронного доказу, на підтвердження вчасного монтажу поставленого обладнання (08.11.2023), неприйнятий судом першої інстанції (з чим погодився і суд апеляційної інстанції) в якості належного та допустимого доказу по справі, оскільки такий всупереч положенням статті 96 ГПК України не засвідчений електронним цифровим підписом особи, відповідальної за справжність відео та аудіо, які містяться на диску. Зображеними на відеозаписі особами не зазначено прізвищ та імен, не вказано документів, на підставі яких ці особи представляють ПП «Мілекс». З наданих на диску записів не можливо встановити дату створення таких записів, а також дійти беззаперечного висновку, про які саме документи йде мова;
- доказів направлення постачальником покупцю акта прийняття-здачі виконаних робіт від 08.11.2023 матеріали справи не містять, а за відсутності таких доказів безпідставними є посилання ПП «Мілекс» на положення пункту 5.1.3. договору поставки, відповідно до якого за відсутності підписаного покупцем акта або мотивованої відмови від його підписання роботи вважаються прийнятими;
- наданий ПП «Мілекс» акт виконаних робіт від 02.07.2024 не свідчить, що покупець мав можливість користуватися обладнанням з липня 2024 року, оскільки у зазначеному акті вказано лише про проведення діагностики обладнання;
- наданий ТОВ «Сосновський продукт» договір на сервісне обслуговування від 10.09.2024, укладений з ТОВ «Тайм Пак Плюс» та акти від 12.09.2024 і від 16.10.2024, - підтверджують здійснення технічного обслуговування та робіт щодо обладнання;
- відсутність підписаного між ПП «Мілекс» та ТОВ «Сосновський продукт» акта прийняття-здачі виконаних робіт, а також доказів монтажу та запуску обладнання в експлуатацію, свідчить про доведення покупцем прострочення постачальником зобов'язань з виконання монтажу, встановлених у договорі поставки та наявністю підстав для задоволення вимог за зустрічним позовом щодо стягнення нарахованої пені у сумі 561 785,95 грн.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені виключно за наслідком розгляду зустрічного позову про стягнення пені у сумі 561 785,95 грн за недотримання постачальником строків монтажу поставленого обладнання.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин, здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
В обґрунтування доводів касаційної скарги ПП «Мілекс» посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
Стосовно наведеного Верховний Суд виходить із того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови і, зокрема має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
При дослідженні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: 1) чи є правовідносини подібними та 2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосованих нормативно-правових актів.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).
У зазначеному контексті Верховний Суд зазначає таке.
У цьому касаційному провадженні спірним є питання щодо дотримання/недотримання постачальником строків монтажу поставленого обладнання та відповідно наявності/відсутності підстав у покупця для нарахування і стягнення пені за невиконання або неналежне виконання постачальником вказаного обов'язку, передбаченого договором поставки.
Як слідує з матеріалів справи, суд першої інстанції (з яким погодився і суд апеляційної інстанції) дійшов висновку про недоведення постачальником належними та допустимими доказами обставин виконання ним обов'язку щодо монтажу поставленого обладнання у строки, передбачені умовами правочину поставки. Водночас суди виснували, що матеріали справи не містять підписаного між сторонами акта прийняття-здачі виконаних робіт (доказів монтажу ПП «Мілекс»), а доказів направлення таких покупцеві відповідач за зустрічним позовом не надав. Натомість суди дійшли висновку, що покупцем доведено, що датою початку користування поставленим обладнанням є 12.09.2024. На підтвердження чого матеріали справи містять договір на сервісне обслуговування від 10.09.2024, укладений з ТОВ «Тайм Пак Плюс» та акти від 12.09.2024 і від 16.10.2024, які засвідчують здійснення технічного обслуговування та робіт щодо поставленого обладнання.
Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що на думку скаржника, суди попередніх інстанцій безпідставно:
- не прийняли наданого ПП «Мілекс» диску з відео та аудіо - електронним доказом на підтвердження обставин вчасного монтажу поставленого обладнання через його невідповідність вимогам статті 96 ГПК України, як належного та допустимого доказу, саме з підстав не підписання вказаного електронного доказу електронним цифровим підписом особи, відповідальної за справжність відео та аудіо;
- виснували про неможливість ідентифікувати уповноважених осіб постачальника, дату створення записів на відео, визначити про які саме документи йде мова;
- проігнорували посилання скаржника на вимоги пункту 5.1.3. договору поставки, згідно з яким за відсутності підписаного покупцем акта або мотивованої відмови від його підписання роботи вважаються прийнятими, обґрунтувавши своє рішення «відсутністю доказів направлення відповідачем за зустрічним позовом ТОВ «Сосновський продукт» акта прийняття-здачі виконаних робіт від 08.11.2023»;
- виснували про доведеність позивачем за зустрічним позовом обставин початку користування поставленим обладнанням на підставі договору на сервісне обслуговування від 10.09.2024, укладеного з ТОВ «Тайм Пак Плюс» та актів від 12.09.2024 і від 16.10.2024, які засвідчують здійснення технічного обслуговування та робіт щодо поставленого обладнання. На думку скаржника, подані ТОВ «Сосновський продукт» документи (договір на сервісне обслуговування від 10.09.2024, укладений з ТОВ «Тайм Пак Плюс» та акти від 12.09.2024 і від 16.10.2024) не засвідчують обставини монтажу вказаного обладнання, а засвідчують лише здійснення сервісного обслуговування та ремонт техніки (обладнання);
- водночас договір на сервісне обслуговування від 10.09.2024, укладений з ТОВ «Тайм Пак Плюс» та акти від 12.09.2024 і від 16.10.2024 - долучені судом першої інстанції до матеріалів справи з пропущенням процесуального строку, встановленого законом на їх подання (всупереч вимог частини восьмої статті 80, пункту 5 частини третьої статті 162 та частини другої статті 164 ГПК України) та за відсутності доведення стороною (ТОВ «Сосновський продукт») об'єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення зазначеної особи і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що завадили своєчасно подати до суду докази разом із зустрічною позовною заявою.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, відповідач за зустрічним вказує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 (на яку послалися і суди у цій справі, звернувши увагу на неврахування судами пунктів 35, 37) та Верховного Суду України, викладених у справі № 910/5408/21.
Водночас у справі № 910/5408/21 предметом спору були вимоги про стягнення заборгованості за договором надання послуг. У постанові від 03.08.2022 Верховний Суд, із посиланням на численну практику Верховного Суду (у т.ч. й постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17, від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20, а також постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21), зазначив про те, що поняття електронного документа та електронного доказу не є тотожними, оскільки поняття електронного доказу є значно ширшим, та, окрім власне електронних документів, оформлених відповідно до статей 5, 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», на які посилався суд апеляційної інстанції, включає в себе будь-яку інформацію в цифровій формі, що має значення для розгляду справи, у т.ч. повідомлення, відправлені електронною поштою або іншими засобами електронного зв'язку. Згідно з приписами Закону України «Про електронні довірчі послуги» використання електронного підпису, який відповідає вимогам до кваліфікованого електронного підпису, дозволяє забезпечити електронну ідентифікацію підписувача і гарантує цілісність підписаних даних, а також має презумпцію відповідності особистому підпису (статті 14, 18, 23 Закону). Водночас, відсутність кваліфікованого електронного підпису не зумовлює недостовірність певних даних в електронній формі, й відповідно, недостовірність електронного доказу. При цьому суд касаційної інстанції також наголосив на тому, що вирішення питання достовірності такого доказу має відбуватися на загальних засадах, визначених ГПК України, і відповідно до стандарту доказування «баланс ймовірностей», передбаченого статтею 79 ГПК України.
Щодо посилань скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 (у контексті оцінки як електронного доказу диску з відео та аудіо інформацією, який не містить електронного цифрового підпису особи, відповідальної за справжність інформації, записаної на ньому), Суд зазначає таке.
Так, у справі № 916/3027/21 предметом спору були вимоги про стягнення передоплати за договором поставки. У постанові від 21.06.2023 Велика Палата Верховного Суду, зокрема підтвердила наданий раніше чинний, актуальний та послідовний висновок Верховного Суду про те, що поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа; електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в т.ч. електронний підпис, натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи; електронний доказ розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами. При цьому відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах».
Отже, у контексті доводів касаційної скарги, висновків судів першої та апеляційної інстанції, у т.ч. і висновків касаційного суду (в значених скаржником вище справах № 910/5408/21, № 916/3027/21), колегія суддів зазначає, що норма статті 96 ГПК України є універсальною. Водночас вирішення питання достовірності такого доказу має відбуватися на загальних засадах, визначених ГПК України, і відповідно до стандарту доказування «баланс ймовірностей», передбаченого статтею 79 ГПК України. Тобто, такий доказ підлягає оцінці судом на загальних засадах визначених ГПК України та не може бути відхилений виключно з підстав відсутності кваліфікованого електронного підпису.
При цьому стаття 86 ГПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Водночас жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Між тим зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій виснуючи про недоведення ПП «Мілекс» обставин на підтвердження факту монтажу та передачі ТОВ «Сосновський продукт» змонтованого обладнання у строки, визначені правочином поставки, здійснили безпосереднє дослідження вказаного доказу та встановили, що з наданих відео- та аудіо записів на диску не можливо встановити осіб зображених на відеозапису, оскільки такі не зазначили ні своїх прізвищ, імен, не вказали документів, на підставі яких представляють ПП «Мілекс». Крім того не можливо встановити дату створення записів, визначити про які саме документи йде мова. Таким чином, зі змісту оскаржуваних рішень у цій справі вбачається, що суди попередніх інстанцій, встановивши, зокрема, що такий електронний доказ не містить засвідченого електронного цифрового підпису особи, відповідальної за справжність відео та аудіо на диску водночас здійснили оцінку вказаного електронного доказу за своїм внутрішнім переконанням відповідно до вимог статей 86, 96 ГПК України в її системному взаємозв'язку зі статтею 79 ГПК України в контексті вірогідності вказаного доказу на предмет наявності/відсутності обставин, на які відповідач за зустрічним позовом посилався як на підставу своїх заперечень щодо прострочення виконання монтажних робіт поставленого обладнання.
Крім того, суди встановили, що матеріали справи не містять, а відповідачем за зустрічним позовом не надано доказів підписання сторонами акта прийняття-здачі виконаних робіт або письмової мотивованої відмови від підписання такого акта. Окрім іншого, відсутні докази направлення відповідачем за зустрічним позовом ТОВ «Сосновський продукт» акта прийняття-здачі виконаних робіт від 08.11.2023, що свідчить про відсутність підстав у постачальника посилатися на вимоги пункту 5.1.3. договору поставки, згідно з яким за відсутності підписаного покупцем акта або мотивованої відмови від його підписання роботи вважаються прийнятими. Водночас судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази на підтвердження вчасного монтажу поставленого відповідачем за зустрічним позовом обладнання.
Натомість відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Натомість частина доводів касаційної скарги направлена на здійснення переоцінки судом доказів у справі, зокрема: змісту інформації з диску, належності відповідного доказу до предмета доказування, договору на сервісне обслуговування від 10.09.2024 та актів від 12.09.2024 від 16.10.2024 тощо.
Суд зазначає, що аналіз висновків, зроблених судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі у застосуванні положень статті 96 ГПК України не суперечить висновкам, які викладені в означених вище справах. Ці висновки (щодо належності/неналежності електронного доказу) не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених у кожній конкретній справі. Зокрема, у наведених скаржником справах та у справі, рішення в якій переглядаються, судами досліджувалися різні за змістом докази, які подавалися сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення.
Тобто, відмінність у судових рішеннях у справах № 910/5408/21, № 916/3027/21 та у справі, що розглядається (№ 910/9763/24) зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норм права, а неоднаковими юридично значущими фактами та обставинами, що визначають фактично-доказовий склад у справі.
Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Колегія суддів також виходить з того, що за правовою позицією Великої Палати Верховного Суду висновки щодо застосування норм права суд формулює, виходячи з конкретних обставин справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17).
Виокремлюючи певні висновки Суду у наведених постановах скаржник не враховує, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду, в силу положень статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому встановлені судами фактичні обставини спору свідчать про те, що суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору, дослідили та безпосередньо оцінили наданий у справі доказ ПП «Мілекс» на спростування обставин прострочення монтажу поставленого обладнання (диск з відео- та аудіо записами) за правилами статті 86 ГПК України з урахуванням його вірогідності, з урахуванням статей 73-79 ГПК України, і дійшли висновку про недоведеність та необґрунтованість вказаних обставин відповідачем за зустрічним позовом. Тобто, судами у повній мірі дотримано принцип вірогідності доказів.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, відповідач за зустрічним вказує також на неврахування судами попередніх інстанцій висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 910/12005/22.
У справі № 910/12005/22 розглядалося питання прийняття доказів судом з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, де у пункті 109 вказаної постанови зазначено, що: «відповідно до сталої практики Верховного Суду докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно із заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (постанови Верховного Суду: від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 27.06.2023 у справі № 910/161/18)».
Натомість, долучаючи до матеріалів справи протокольною ухвалою у судовому засіданні 28.11.2024 договір на сервісне обслуговування від 10.09.2024, укладений з ТОВ «Тайм Пак Плюс» та акти від 12.09.2024 і від 16.10.2024, суд першої інстанції, з мотивами та висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, не врахував висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 910/12005/22 (про який вказує скаржник) та відповідно не навів мотивів, на підставі яких дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання сторони (ТОВ «Сосновський продукт») про долучення зазначених доказів та чи належним чином обгрунтовано вказаною стороною об'єктивно непереборні обставини, які не залежали від волевиявлення зазначеної особи і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що завадили своєчасно подати до суду зазначені докази разом із зустрічною позовною заявою (26.09.2024), на виконання вимог процесуального законодавства.
Верховний суд зазначає, що наведені висновки Верховного Суду у справі № 910/12005/22 є релевантними до спірних правовідносин, оскільки подання учасником справи доказів та застосування статті 80 ГПК України розглядається судом безвідносно до предмета та підстав позову у конкретній справі, його суб'єктного складу, а наведені скаржником обставини подання доказів позивачем за зустрічним позовом не одночасно з позовною заявою перевірені та підтверджені матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського міста Києва від 07.11.2024 закрито підготовче провадження, метою якого є, у т.ч., визначення обставин справи, які підлягають встановленню та зібрання відповідних доказів (стаття 177 ГПК України), та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 28.11.2024.
Відповідно до частин другої, четвертої, п'ятої, десятої статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 80 ГПК України).
ТОВ «Сосновський продукт» звернулося 22.11.2024 через підсистему «Електронний суд» з клопотанням про долучення доказів.
Зазначене клопотання про долучення доказів не містило клопотань про поновлення строків на його подання, однак суд першої інстанції долучив зазначені докази до матеріалів справи протокольною ухвалою у судовому засіданні 28.11.2024 та розглянув справу з їх урахуванням, поклавши їх в основу своїх висновків при прийнятті оскаржуваного судового рішення в частині задоволення зустрічних позовних вимог.
Скаржник посилався на зазначене процесуальне порушення суду першої інстанції, зокрема, обґрунтовував апеляційну скаргу з посиланням на ці обставини, однак вони були залишенні апеляційним судом без належної оцінки. Натомість апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції, також мотивувавши свою постанову з посиланням на ці докази у справі.
За таких обставин Верховний Суд вбачає у діях судів попередніх інстанцій порушення приписів статті 80 ГПК України щодо прийняття доказів поза межами процесуального строку на їх подання, без розгляду питання про поновлення такого строку, а також неправомірне врахування цих доказів при ухваленні оскаржуваних судових рішень у цій справі, про що обґрунтовано зазначає ПП «Мілекс» у касаційній скарзі. Судами у цьому питанні не враховані висновки Верховного Суду, викладені у справі № 910/12005/22.
Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (в частині незастосування висновків Верховного Суду, викладених у справі № 910/12005/22), знайшла своє часткове підтвердження за результатами розгляду касаційної скарги ПП «Мілекс».
Допущені судами попередніх інстанцій процесуальні порушення призвели до встановлення обставин справи та надання ним оцінки на підставі та з урахуванням доказів, прийнятих судами з порушення порядку їх подання.
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Однак, оскаржувані у цій справі рішення і постанова судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині наведеним вимогам у повній мірі не відповідають внаслідок порушення судами норм процесуального права, які призвели до неповного встановлення обставин справи, які мають істотне значення для вирішення спору.
Зважаючи на вище викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про необхідність: - скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 у частині: 1) повного задоволення зустрічного позову про стягнення з ПП «Мілекс» на користь ТОВ «Сосновський продукт» пені у сумі 572 944,40 грн та судового збору у сумі 6 741,43 грн; 2) проведення зустрічного зарахування грошових сум, присуджених до стягнення з кожної зі сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів, на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму, шляхом стягнення з ТОВ «Сосновський продукт» на користь ПП «Мілекс» заборгованості у сумі 572 944,40 грн та витрат зі сплати судового збору у сумі 10 279,53 грн; та направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи ТОВ «Сосновський продукт», викладені у відзиві на касаційну скаргу, не спростовують зазначених аргументів та не можуть бути підставою для відхилення касаційної скарги. Інші твердження, наведені позивачем за зустрічним позовом у відзиві, не дають підстав вважати, що суди попередніх інстанцій встановили всі обставини, які є важливими під час розгляду спору щодо нарахування стягнення покупцем пені за прострочення виконання постачальником монтажу поставленого обладнання.
Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають і впливають на кваліфікацію спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
За змістом частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, з дотриманням передбачених ГПК України меж перегляду судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ПП «Мілекс».
Під час нового розгляду судам слід звернути увагу на викладені мотиви цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам за зустрічним позовом, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи і заперечення учасників справи, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір за зустрічним позовом відповідно до закону.
Судові витрати
Розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд в означеній частині до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Мілекс» з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 у справі № 910/9763/24 скасувати у частині стягнення з Приватного підприємства «Мілекс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сосновський продукт» пені у сумі 561 785,95 грн та витрат зі сплати судового збору у сумі 6 741,43 грн, а також проведення зустрічного зарахування грошових сум, присуджених до стягнення з кожної зі сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів, на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму, шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сосновський продукт» на користь Приватного підприємства «Мілекс» заборгованості у сумі 572 944,40 грн та витрат зі сплати судового збору у сумі 10 279,53 грн.
3. Справу № 910/9763/24 у зазначеній частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов