вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" серпня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1303/25
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Комунального підприємства «ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпропетровської обласної ради (49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 7)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ГРУП УКРАЇНА» (09200, Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Незалежності, буд. 22)
про стягнення 55288,00 грн. неповернутої попередньої оплати,
Без виклику представників сторін
Комунальне підприємство «ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпропетровської обласної ради (далі - КП «ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО», позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ГРУП УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ВЕСТ ГРУП УКРАЇНА», відповідач) про стягнення 55288,00 грн. неповернутої попередньої оплати.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він перерахував грошові кошти відповідачу на підставі рахунку № 178 від 30.08.2021 р. на поставку товару, а відповідач, після отримання коштів, товар не поставив, суму попередньої оплати не повернув, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом про стягнення 55288,00 грн. неповернутої попередньої оплати.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також заявлене позивачем клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку, що справа за поданою Комунальним підприємством «ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпропетровської обласної ради» позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ГРУП УКРАЇНА» про стягнення 55288,00 грн. попередньої оплати підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.04.2025 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 911/1303/25 постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Вказану ухвалу було отримано позивачем та відповідачем 16.04.2025 р., що підтверджується довідками про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
Відзиву на позов чи інших пояснень або заперечень щодо позовних вимог відповідачем до матеріалів справи не подано.
З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з частиною 4статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
30.08.2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ГРУП УКРАЇНА» виставило Комунальному підприємству «ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпропетровської обласної ради рахунок № 178 на суму 55288,00 грн., на оплату товарів, а саме - датчик ДТХ-165 до сигналізатору СГ в кількості 8 шт.; ціна без ПДВ 2599,17 грн., сума без ПДВ 20793,36 грн.; датчик ДЭХ-15 до сигналізатору СГ в кількості 8 шт.; ціна без ПДВ 3160,00 грн., сума без ПДВ 25280,00 грн. Всього з ПДВ 55288,00 грн.
30.08.2021 р. Комунальне підприємство «ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпропетровської обласної ради перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ГРУП УКРАЇНА» грошові кошти в сумі 55288,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 4193 від 30.08.2021 р. на суму 55288,00 грн. із призначенням платежу: «плата за датчики згідно рахунку № 178 від 30.08.2021 р., у т.ч. ПДВ 20 % - 9214,67 грн. Проведення процедури закупівлі не передбачено», а також копією банківської виписки по рахунку позивача за 30.08.2021 р.
06.03.2025 р. та 07.03.2025 р. позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу № 1/03-25 від 06.03.2025 р., в якій він вимагав від відповідача протягом 7 днів з моменту отримання вимоги здійснити поставку товару, а саме - датчик ДТХ-165 до сигналізатору СГ в кількості 8 шт.; ціна без ПДВ 2599,17 грн., сума без ПДВ 20793,36 грн.; датчик ДЭХ-15 до сигналізатору СГ в кількості 8 шт.; ціна без ПДВ 3160,00 грн., сума без ПДВ 25280,00 грн. Всього з ПДВ 55288,00 грн., а також повідомляв, що у разі невиконання відповідачем обов'язків з поставки товару, договір поставки, укладений між КП «ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО» та ТОВ «ВЕСТ ГРУП УКРАЇНА» у спрощений спосіб, буде вважатися припиненим в односторонньому порядку. На підтвердження направлення вказаної вимоги позивач долучив до позовної заяви копії описів вкладення та поштових квитанцій ТОВ «Поштова служба «Е-ПОСТ» № 1482055 від 06.03.2025 р. та № 1482165 від 07.03.2025 р. (останнє відправлення отримано відповідачем 20.03.2025 р.).
27.05.2024 р. позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу, в якій позивач вимагав від відповідача, керуючись ст. 1212 Цивільного кодексу України, повернути грошові кошти в сумі 55288,00 грн. впродовж 7 днів з моменту отримання вимоги на реквізити, зазначені у вимозі. На підтвердження направлення вказаної вимоги позивач долучив до позовної заяви копію опису вкладення у цінний лист та поштову квитанцію АТ «Укрпошта» за № 4904413035954.
Відповіді на вимоги отримано не було, товар відповідачем не поставлено, кошти не повернуто.
Оскільки оплачений товар відповідачем поставлений не був і сплачені позивачем грошові кошти не були повернуті, останній і звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Слід зазначити, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За приписами ч.ч. 1-5 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Аналогічні норми містить і ст. 207 Цивільного кодексу України.
Враховуючи те, що відповідачем було виставлено рахунок на оплату товару, в якому погоджено, який саме товар має бути поставлено та його ціну, беручи до уваги, що позивачем оплачено виставлений відповідачем рахунок, суд дійшов висновку, що між сторонами був укладений договір поставки товару у спрощений спосіб, що також встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 24.12.2024 р. у справі № 911/2312/24, яке набрало законної сили.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до вимог ст. ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Поряд з цим, згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Дослідивши та проаналізувавши обставини справи та долучені до її матеріалів докази, суд встановив, що позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку було перераховано відповідачу 55288,00 грн. в якості попередньої оплати за товар, що підтверджується платіжною інструкцією № 4193 від 30.08.2021 р. на суму 55288,00 грн. У зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо поставки товару позивач звертався до останнього із вимогою № 1/03-25 від 06.03.2025 р., в якій вимагав від відповідача здійснити поставку товару.
Суд зазначає, що відповідачем не надано до матеріалів справи жодних доказів у підтвердження поставки товару позивачу чи його відмови від отримання товару. Також не надано доказів того, що відповідач повідомляв покупця про готовність поставити товар.
За приписами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на вищевикладене, суд погоджується, що позивач набув права вимагати повернення суми попередньої оплати в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України.
Водночас, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем на користь позивача суми попередньої оплати.
Отже, відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 ГПК України, доводів позивача не спростував, належними та допустимими доказами не довів факту здійснення поставки позивачеві товару на суму попередньої оплати або факту повернення попередньої оплати.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 55288,00 грн. є обгрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ГРУП УКРАЇНА» (09200, Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Незалежності, буд. 22, код 43387169) на користь Комунального підприємства «ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпропетровської обласної ради (49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 7, код 30982775) 55288 (п'ятдесят п'ять тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 00 коп. попередньої оплати, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 04.08.2025 р.
Суддя В.М. Бабкіна