ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.08.2025Справа № 910/6908/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУЛА ТРЕЙД" (03191, м. Київ, вул. Кістяківських Родини, буд. 6, кв. 7-155, ідентифікаційний код 38810093)
до Приватного акціонерного товариства "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВМІСЬКБУД" (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6, ідентифікаційний код 23527052)
про стягнення 998 789,25 грн,
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "АКУЛА ТРЕЙД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВМІСЬКБУД" про стягнення заборгованості у розмірі 998 789, 25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Приватним акціонерним товариством "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВМІСЬКБУД" (надалі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САНПОЛ" (надалі - первісний кредитор) було укладено договір поставки № 923/з від 27.10.2021 (надалі - договір поставки). Однак, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки, а саме в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, у відповідача виникла заборгованість перед первісним кредитором у розмірі 631 019,88 грн;
19.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "САНСТОР" (попередня назва ТОВ "САНПОЛ") та Товариством з обмеженою відповідальністю "АКУЛА ТРЕЙД" (надалі - позивач, новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, що належить первісному кредитору до відповідача, згідно договору поставки № 723/з від 27.10.2020 та договору поставки № 923/з від 27.10.2021, укладені між первісним кредитором та відповідачем на загальну суму 1 265 292,13 грн;
20.03.2024 позивач направив відповідачу претензію на суму 1 265 292,13 грн, якою позивач повідомив відповідача про перехід прав вимог до нового кредитора, за договором поставки № 723/з від 27.10.2020 та договором поставки № 923/з від 27.10.2021 та про необхідність сплати вказаної заборгованості, у строк до 10 календарних днів. Однак така претензія з боку відповідача була залишена без розгляду та задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення заборгованості у розмірі 631 019,88 грн. Крім того, позивач нарахував до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 306 530,86 та 3% річних у розмірі 61 238,51 грн.
17.06.2025 Приватним акціонерним товариством "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВМІСЬКБУД" подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач не погоджується з позовними вимогами, оскільки позивачем надано не повний пакет документів на підтвердження заборгованості, передбачений пунктом 5.4. договору; надані до матеріалів справи копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних не в повній мірі відповідають веденню бухгалтерського обліку; невиконання зобов'язань ПрАТ "ХК "Київміськбуд" сталося з незалежних від відповідача обставин - військової агресії РФ проти України; позивачем не надано доказів несплати заборгованості компанії.
Також, відповідач просить суд застосувати позовну давність, оскільки позивачем пропущено трирічний строк для звернення до суду з вимогами.
Крім цього, відповідач просить, у разі задоволення позовних вимог, зменшити нараховані 3% річних та інфляційних втрат, оскільки вказані суми є надмірним тягарем для компанії та не є прямими збитками позивача.
23.06.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Товариством з обмеженою відповідальністю "АКУЛА ТРЕЙД" подано відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що відповідачем отримано повний пакет документів згідно пункту 5.4. договору; відповідач не надав жодних доказів погашення заборгованості; позивач звернувся до суду з даним позовом в межах строку позовної давності, які були продовжені на строк дії карантину та на строк дії воєнного стану; відповідачем не надано належних та допустимих доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах з позивачем; доводи відповідача про надмірність заявлених сум 3% річних та інфляційних втрат є безпідставними.
Відповідач своїм правом на подання заперечень, передбаченим приписами статті 167 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Поряд з цим у зв'язку з перебуванням судді Пукшин Л.Г. у щорічній відпустці підписання тексту рішення здійснено після виходу судді з відпустки.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
27.10.2021 між Приватним акціонерним товариством "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВМІСЬКБУД" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САНПОЛ" (далі - постачальник) укладено договір поставки №923/з (далі - договір поставки), за умовами пункту 1.1. якого постачальник в порядку і на умовах, передбачених даним договором, протягом 2021-2022 років, зобов'язується поставити та передати у власність замовника ізоляційні та полімерні матеріали для об'єктів замовника (далі - товар), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити його вартість, відповідно до умов даного договору.
Згідно пункту 1.4. договору поставки одержувачами товару можуть бути підприємства замовника. Найменування одержувачів замовник надсилає листом-повідомленням.
За умовами пункту 4.1. договору поставки, замовник здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника у строк не пізніше 20 (двадцять) банківських днів після дати поставки партії товару постачальником на умовах, передбачених в п. 5.4. даного договору.
Відповідно до пункту 5.4. договору поставки датою поставки товару вважається день, в який товар фактично переданий від постачальника до замовника на місце поставки, визначене замовником у заявці, в належній якості, кількості та з необхідним пакетом документів, до якого входять:
• товарно-транспортна накладна;
• сертифікат (паспорт) якості виробника;
• видаткова накладна;
• гарантійні документи та документи, що гарантують якість та відповідність поставленого.
За умовами пункту 5.6. договору поставки наявність виявлених на день поставки товару недоліків, причини і терміни їх усунення фіксуються двостороннім актом між постачальником і замовником в день приймання товару. Товар оглядається уповноваженими представниками сторін. У разі виявлення недоліків та браку товару при подальшому розпакуванні, замовник викликає представника постачальника для фіксації зауважень у відповідному двосторонньому акті та встановлює терміни їх усунення на умовах, передбачених даним договором.
Цей договір набирає чинності з дати його укладання обома сторонами і діє до 31.12.2022, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами взятих на себе за цим договором зобов'язань (пункт 11.1. договору поставки).
На виконання договору постачальник передав підприємствам замовника товар на суму 631 019,88 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних: №41 від 14.01.2022, №42 від 14.01.2022, №43 від 14.01.2022, №61 від 17.01.2022, №74 від 18.01.2022, №108 від 20.01.2022, №109 від 20.01.2022, №131 від 21.01.2022, №132 від 21.01.2022, №136 від 21.01.2022, №137 від 21.01.2022, №181 від 26.01.2022, №206 від 27.01.2022, №207 від 27.01.2022, №208 від 27.01.2022, №299 від 03.02.2022, №370 від 10.02.2022, №393 від 14.02.2022, №427 від 15.02.2022, №451 від 16.02.2022, №455 від 16.02.2022, №475 від 17.02.2022, №476 від 17.02.2022, №482 від 18.02.2022, №483 від 18.02.2022, №498 від 21.02.2022, №494 від 21.02.2022, №502 від 21.02.2022, №504 від 21.02.2022, №509 від 21.02.2022, №512 від 21.02.2022, №514 від 21.02.2022, №516 від 21.02.2022, №525 від 22.02.2022, №528 від 22.02.2022, №503 від 21.02.2022, №510 від 21.02.2022, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, а також відповідними актами приймання-передач та товарно-транспортними накладними.
Втім, як зазначає позивач, замовник порушив умови договору поставки в частині своєчасного проведення розрахунків за товар, розрахунки за поставлений товар досі не здійснені.
19.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "САНСТОР" (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю "САНПОЛ") (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АКУЛА ТРЕЙД" (далі - новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги б/н (далі - про відступлення права вимоги), відповідно до пункту 1.1. якого первісний кредитор відступає вимоги, що належать первісному кредитору, до Приватного акціонерного товариства "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВМІСЬКБУД", у тому числі за видатковими накладними: №41 від 14.01.2022, №42 від 14.01.2022, №43 від 14.01.2022, №61 від 17.01.2022, №74 від 18.01.2022, №108 від 20.01.2022, №109 від 20.01.2022, №131 від 21.01.2022, №132 від 21.01.2022, №136 від 21.01.2022, №137 від 21.01.2022, №181 від 26.01.2022, №206 від 27.01.2022, №207 від 27.01.2022, №208 від 27.01.2022, №299 від 03.02.2022, №370 від 10.02.2022, №393 від 14.02.2022, №427 від 15.02.2022, №451 від 16.02.2022, №455 від 16.02.2022, №475 від 17.02.2022, №476 від 17.02.2022, №482 від 18.02.2022, №483 від 18.02.2022, №498 від 21.02.2022, №494 від 21.02.2022, №502 від 21.02.2022, №504 від 21.02.2022, №509 від 21.02.2022, №512 від 21.02.2022, №514 від 21.02.2022, №516 від 21.02.2022, №525 від 22.02.2022, №528 від 22.02.2022, №503 від 21.02.2022, №510 від 21.02.2022.
Згідно п. 1.4. договору про відступлення права вимоги до нового кредитора переходить також право на стягнення штрафних санкцій та інших компенсаційних платежів право на нарахування та стягнення яких передбачено законодавством за порушення строку сплати грошових зобов'язань Приватного акціонерного товариства "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВМІСЬКБУД".
Відповідно до пункту 1.5. договору про відступлення права вимоги одночасно з переходом права вимоги до нового кредитора переходять також права пов'язані з фактом переходу права вимоги, включаючи право нового кредитора бути позивачем судах по стягненню грошових зобов'язань з боржника, вказаних в п. 1.1.
Даний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до моменту виконання сторонами всіх своїх зобов'язань (пункт 6.1. договору про відступлення права вимоги).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).
Отже, починаючи з 19.03.2024 кредитором у договірному зобов'язанні за договором поставки за спірними видатковими накладними є Товариство з обмеженою відповідальністю "АКУЛА ТРЕЙД".
20.03.2024 позивач звертався до відповідача з претензією вих. №20/03-1, у якій просив сплатити наявну заборгованість, зокрема, за спірними видатковими накладними, гарантуючи не нарахування пені, 3% річних та інфляційних на суму боргу у разі оплати претензії у строки 10 календарних днів.
Докази отримання даної претензії відповідачем, як результати її розгляду у матеріалах справи відсутні.
Відтак, у зв'язку з тим, що заборгованість у розмірі 631 019,88 грн не погашена, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 61 238, 51 грн та інфляційних втрат у розмірі 306 530,86 грн за загальний період з 12.02.2022 по 30.05.2025.
При цьому, позивач просить до моменту виконання рішення суду проводити нарахування трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання починаючи з 31.05.2025 до повної його сплати за формулою: [Розмір 3% річних] = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума неоплаченої основної заборгованості Д - кількість днів прострочення;
Проводити нарахування інфляційних втрат (нарахувань) за прострочення виконання грошового зобов'язання починаючи з 31.05.2025 до повної його сплати за формулою: [Інфляційні нарахування] = С ? ІІС / 100% - С, де С - сума неоплаченої основної заборгованості ІІС - сукупний індекс інфляції, який своєю чергою розраховується за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100) x ... ( ІІZ : 100 ), де ІІ1, ІІ2, ІІ3.. - індекс інфляції за кожен місяць прострочення (крім останнього місяця прострочення), ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Відповідач, в свою чергу, заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши у відзиві, що позивачем на підтвердження заборгованості не надано повного пакету документів на підтвердження заборгованості, передбаченого пунктом 5.4. договору; надані до матеріалів справи копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних не в повній мірі відповідають веденню бухгалтерського обліку; невиконання зобов'язань ПрАТ "ХК "Київміськбуд" сталося з незалежних від відповідача обставин - військової агресії РФ проти України; позивачем не надано доказів несплати заборгованості компанії.
Також, відповідач просить суд застосувати позовну давність, оскільки позивачем пропущено трирічний строк для звернення до суду з вимогами.
Крім цього, відповідач просить, у разі задоволення позовних вимог, зменшити нараховані 3% річних та інфляційних втрат, оскільки вказані суми є надмірним тягарем для компанії та не є прямими збитками позивача.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Пунктом 4.1. договору поставки погоджено, що замовник здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника у строк не пізніше 20 (двадцять) банківських днів після дати поставки партії товару постачальником на умовах, передбачених в п. 5.4. даного договору.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, умов п. 4.1 договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті вартості отриманого товару на момент розгляду справи настав.
Втім, як встановлено судом, відповідач, свої обов'язки щодо оплати у встановлені строки поставленого товару не виконав.
Разом з цим, суд зазначає про необґрунтованість доводів відповідача щодо недоведеності позивачем заборгованості та ненадання позивачем повного пакету документів, передбаченого пунктом 5.4. договору, оскільки всі видаткові накладні, які є належними доказами факту поставки товару, підписані представниками обох сторін без зауважень, скріплені печатками, та відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Також, матеріали справи не містять належних доказів, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки є наслідком дії форс-мажорних обставин.
Так, відповідно до листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасного виконання зобов'язання, виконання якого настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно якого стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постановах Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Слід також зауважити, що Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22.
При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Отже, в будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Водночас, матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором поставки №923/з від 27.10.2021.
Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем товару та факт порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати поставленого товару, підтверджений матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 631 019, 88 грн основного боргу.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 306 530, 86 та 3% річних у розмірі 61 238,51 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за заявлений період, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.
Разом з цим, відповідач у відзиві заявив клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат.
Аналіз постанов Великої Палати Верховного Суду, в яких застосовувалась частина друга статті 625 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку, що Велика Палата кваліфікує проценти річних, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, як спеціальну форму відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц.
В той же час судом враховано, що у пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 викладена правова позиція, щодо права суду зменшувати розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Так, у вище вказаному пункті зазначено таке: "з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності, передбачених статтею 625 ЦК України у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника".
Отже, за висновками Великої Палати Верховного Суду з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Виключність випадку для зменшення судом розміру процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України має бути підтверджена надзвичайними обставинами.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних втрат, відповідач обґрунтовує, посилаючись на складне фінансове навантаження для діяльності компанії, та відсутність прямих збитків у позивача.
Враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, а також інтереси сторін, дії/бездіяльність обох сторін у даному випадку, суд не вбачає винятковості обставин для зменшення розміру 3% річних, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Поміж цим, суд зауважує на тому, що у справі №902/417/18 відсутній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо можливого зменшення розміру інфляційних втрат.
Водночас, під час розгляду справи відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.
У відповідності до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частин 1, 6 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов'язання.
Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як встановлено судом, початком періоду прострочення є 12.02.2022. Отже, за змістом вищенаведених норм, загальна позовна давність тривалістю у три роки починає перебіг 13.02.2022 і спливає у число та місяць останнього третього року - 13.02.2025.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 30.06.2023.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".
Також, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-ІХ доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 19, за яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Водночас, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який станом на момент прийняття даного рішення суду не є скасованим.
Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у суду відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності за вищезазначеними вимогами.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач просить зобов'язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, проводити нарахування трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання починаючи з 31.05.2025 до повної його сплати за формулою: [Розмір 3% річних] = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума неоплаченої основної заборгованості Д - кількість днів прострочення;
Проводити нарахування інфляційних втрат (нарахувань) за прострочення виконання грошового зобов'язання починаючи з 31.05.2025 до повної його сплати за формулою: [Інфляційні нарахування] = С ? ІІС / 100% - С, де С - сума неоплаченої основної заборгованості ІІС - сукупний індекс інфляції, який своєю чергою розраховується за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100) x ... ( ІІZ : 100 ), де ІІ1, ІІ2, ІІ3.. - індекс інфляції за кожен місяць прострочення (крім останнього місяця прострочення), ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Виходячи із змісту зазначених норм діючого законодавства, зазначення в рішенні про нарахування до моменту виконання рішення можливо стосовно відсотків та пені, в той час, як таке зазначення не передбачено щодо інфляційних нарахувань.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача та зазначення в рішенні про нарахування інфляційних до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Водночас суд дійшов висновку, що відповідно до положень частини 10 статті 238 ГПК України наявні всі правові підстави для її застосування в частині щодо процентів річних.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити у рішенні суду про проведення нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду 3% річних з 31.05.2025 та до моменту виконання рішення суду за формулою, наведеною позивачем.
Керуючись ст.129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУЛА ТРЕЙД" задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВМІСЬКБУД" (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6, ідентифікаційний код 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУЛА ТРЕЙД" (03191, м. Київ, вул. Кістяківських Родини, буд. 6, кв. 7-155, ідентифікаційний код 38810093) суму основного боргу у розмірі 631 019 грн 88 коп., інфляційні втрати у розмірі 306 530 грн 86 коп., 3% річних у розмірі 61 238 грн 51 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 11 985 грн 48 коп.
3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 у справі №910/6908/25, в порядку частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання починаючи з 31.05.2025 до повної його сплати за формулою: [Розмір 3% річних] = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума неоплаченої основної заборгованості Д - кількість днів прострочення.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст складено 04.08.2025
Суддя Л.Г. Пукшин