номер провадження справи 15/74/25
21.07.2025 Справа № 908/1523/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участю секретаря судового засідання Бойко Н.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Графтрейд», 69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, буд. 4-А
до відповідача Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, в особі філії Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133
про стягнення коштів
за участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача: Діордієв О.С., адвокат, ордер АР № 1217468 від 21.05.2025 (в режимі відеоконференції) ;
від відповідача: Левченко О.О., самопредставництво, виписка з ЄДР від 07.02.2025 (в режимі відеоконференції);
установив
22.05.2025 до Господарського суду Запорізької області через підсистему “Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Графтрейд» до відповідача Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» про стягнення заборгованості за договором № 53-121-08-22-11218 від 19.05.2022 в розмірі 2 729 403,19 грн з яких: сума основного боргу в розмір 1 952 100,00 грн, 3 % річних в розмірі 164 778,63 грн, інфляційні втрати в розмірі 612 524,56 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2025, справу № 908/1523/25 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 02.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1523/25, присвоєно справі номер провадження № 15/74/25, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання суду призначено на 02.07.2025 о 10:00 год.
Ухвалою суду від 04.06.2025 задоволено заяву представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Графтрейд», адвоката Діордієва Олексія Сергійовича про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі № 908/1523/25.
16.06.2025 через підсистему “Електронний суд» від відповідача суд отримав відзив на позовну заяву.
26.06.2025 через підсистему “Електронний суд» від позивача суд отримав відповідь на відзив.
27.06.2025 через підсистему “Електронний суд» від відповідача суд отримав заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 01.07.2025 задоволено заяву відповідача про участь його представника - Левченко Олени Олександрівни у підготовчому засіданні у справі 02.07.2025 о 10:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 02.07.2025 закрито підготовче провадження та призначити справу № 908/1523/25 до судового розгляду по суті на 21.07.2025 об 11:20 год.
Судове засідання 21.07.2025 проводилось в режимі відеоконференції, технічна фіксація здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua.
Судом перевірено повноваження представників сторін. Відводів складу суду не заявлено.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивача зазначає, що в порушення взятих на себе зобов'язань, покупець (відповдач) оплату за товар поставлений згідно умов укладеного договору поставки не здійснив в повному обсязі. У зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 1 952 100,00 грн. Крім того, позивачем на підставі положень ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3 % річних в розмірі 164 778,63 грн та інфляційні втрати в сумі 612 524,56 грн.
Представник позивача в судовому засіданні 21.07.2025 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві б/н від 22.05.2025, відповіді на відзив від 26.06.2025. Проти зменшення 3% річних заперечив.
Відповідач проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві на позов від 16.06.2025 та запереченнях на відповідь на відзив від 27.06.2025. В обґрунтування заперечень зазначив, що загальновідомою є обставина захоплення 04.03.2022 російськими військами філії АТ «НАЕК «Енергоатом» - Запорізької атомної електричної станції, яка до теперішнього часу перебуває в тимчасовій окупації. З моменту окупації ЗАЕС працювала в екстремальних умовах, майже весь час на мінімально допустимих потужностях. З 11.09.2022 ЗАЕС повністю зупинена, відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється. Як вказує позивач у позові, поставка товару по договору була здійснена позивачем в повному обсязі 28.06.2022. На момент настання строку оплати поставленого товару філія «ВП ЗАЕС» вже була захоплена та знаходилася в тимчасовій окупації російськими військами. Зважаючи на викладене, виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором пропорційно відстрочується на час дії форс-мажорних обставин, підтверджених Торгово-промисловою палатою України, та можливе після їх офіційного закінчення, що відповідає діючому законодавству України. З огляду на вказане, просить суд врахувати, що існування на території України надзвичайних обставин - введення воєнного стану, втрату відповідачем значної частина виробничих потужностей внаслідок окупації філії «ВП ЗАЕС», покладення на відповідача виконання в умовах воєнного стану спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і необхідності в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнсько), питання якої є пріоритетним над економічними, технічними, науковими та іншими цілями діяльності критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, є надзвичайними обставинами, які не залежать від відповідача та стали перешкодою своєчасному виконанню ним своїх зобов'язань за договором. В разі задоволення позовних вимог зменшити розмір 3% річних та витрат на правничу допомогу до мінімально можливого за вищевказаних обставин.
У судовому засіданні 21.07.2025 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд установив.
19.05.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Графтрейд» (постачальник, позивач) та Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (яке утворено в результаті реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відповідно до Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та є правонаступником усіх прав і обов'язків Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня його державної реєстрації) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (покупець, відповідач) укладено договір поставки товару № 53-121-08-22-11218.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався поставити покупцю товар - Листи ЛПБ Grefseal в асортименті на загальну суму 1 952 100,00 грн без ПДВ, а покупець - прийняти та сплатити поставлений товар.
Згідно з п. 1.3 договору строк поставки товару: травень - червень 2022 року.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що вартість товару за договором складає 1 952 100,00 грн без ПДВ.
Відповідно до п. 3.2 договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Згідно з п. 4.1. договору поставка товару відбувається на умовах EXW м. Вільнянськ відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010.
Відповідно до п. 10.1 договору всі спори, які можуть виникнути з даного договору або з приводу договору, сторони вирішують шляхом переговорів.
Пунктом 10.2 договору сторони встановили, що досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами є обов'язковим.
Пунктом 10.3 договору, встановлено, що якщо сторони не дійдуть згоди при розгляді виниклого спору, спір передається на вирішення до відповідного господарського суду за місцем знаходження відповідача.
На виконання договору постачальник здійснив поставку товару, передбаченого договором, в повному обсязі на загальну суму 1 952 100,00 грн без ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 317 від 23.08.2022 та № 380 від 28.06.2022.
Претензій з боку покупця щодо товару не надходило.
Сстаном на 22.05.2025 покупцем не виконано зобов'язання за договором щодо оплати вартості товару.
Загальна сума поставленого позивачем і не оплаченого відповідачем товару становить складає 1 952 100,00 грн без ПДВ.
Наявність у покупця перед постачальником заборгованості за договором підтверджується також підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2022 - 12.09.2023.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем поштовим відправленням з описом вкладення у цінний лист направлено відповідачу претензію № 07-05/25 від 07.05.2025. Відповіді на претензію відповідачем не надано, грошові кошти не сплачено.
Порушення терміну оплати поставленого за договором поставки товару стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом установлено, що на виконання умов договору позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 1 952 100,00 грн, що підтверджується підписаними представниками сторін видатковими накладними № 317 від 23.08.2022 та № 380 від 28.06.2022 та не заперечується відповідачем.
Видаткові накладні підписана відповідачем без заперечень щодо якості та кількості та зауважень.
Підписання відповідачем видаткової накладної, яка у розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).
Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як установлено судом вище, умовами пункту 3.2 Договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 30 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору.
Таким чином, сторонами чітко визначений строк оплати отриманого за договором товару.
Крім того, наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за договором підтверджується також підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2022 - 12.09.2023.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми основного боргу не надав.
Невиконане зобов'язання за договором, підтверджується матеріалами справи, доказів спростування заборгованості по договору з оплати за поставлений товар у сумі 1 952 100,00 грн відповідачем не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заборгованості у сумі 1 952 100,00 грн.
З приводу посилання відповідача на форс-мажорні обставини необхідно зазначити наступне.
Відповідно до приписів ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовчязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доводе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч. 1).
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Згідно із правовою позицією, викладеної в постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати.
Отже, виходячи з наведених норм законодавства, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.
Лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет та адресований Всім кого це стосується, на який посилається Відповідач, не є сертифікатом про форс-мажорні обставини у контексті викладених вище положень законодавства.
Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що само введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором. Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв'язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений та діє до 04.11.2025.
Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Форс-мажор не звільняє від обов'язку виконати зобов'язання, а звільняє виключно від відповідальності за невиконання зобов'язання (неустойка у формі штрафу та пені, відшкодування збитків).
Згідно з п. 9.2 договору наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України.
Відповідно до п. 9.3 договору сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань за Договором, письмово повідомляє іншу Сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу. Про закінчення дії форс-мажорних обставин Сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5 денний строк повідомляє другу Сторону. Якщо форс-мажорні обставини діють більше 3 місяців, сторони мають право розірвати договір, уклавши про це відповідну угоду.
Наявність форс-мажорних обставин звільняє сторони від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов'язання за договором.
Відповідачем не надано сертифікат Торгово-промислової палати України на підтвердження існування форс-мажорних обставин та не дотримано порядку, встановленого договором, щодо повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин із підтвердженням їх настання відповідним сертифікатом ТПП.
Договір № 53-121-08-22-11218 від 19.05.2022 укладено між сторонами під час воєнного стану в Україні і відповідач здійснював приймання Товару безпосередньо під час дії военного стану в Україні, що свідчить про його обізнаність з наявною обставиною, а відтак і необхідність розуміння правових наслідків реалізації відповідних дій.
Також, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних за період з 29.07.2022 по 31.12.2023 в розмірі 164 778,63 грн, суму інфляційних збитків за період з серпня 2022 року по квітень 2025 року в розмірі 612 524,56, грн.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий суду розрахунки заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань суд встановив, що розрахунки проведено правильно. Позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 3 % річних в розмірі 164 778,63 грн, суму інфляційних збитків в розмірі 612 524,56, грн підлягають задоволенню повністю.
Розглядаючи клопотання відповідача щодо зменшення розміру 3% річних, суд виходить з наступного.
Як уже зазначалося, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
Оскільки сторони не встановлювали в договорі іншого розміру процентів річних, то у цій справі до спірних правовідносин щодо нарахування процентів річних на заборгованість слід застосовувати положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
За змістом вищенаведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки єспособом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 Цивільного кодексуУкраїни, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати вкожному конкретному випадку.
Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
До того ж у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду, висновки Великої Палати Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.
При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Наведена вище правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 02.07.2025 по справі № 903/602/24.
Враховуючи те, що позивачем заявлено до стягнення 3% річних, які є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником, підстав для зменшення 3% річних до мінімально можливго суд не вбачає.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до положень якої, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У позові наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складається з судового збору за подання цієї позовної заяви та суми витрат на професійну правничу допомогу, згідного договору про надання правової допомоги, в сумі 25 000,00 грн.
На підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 25 000,00 грн, позивачем додано до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги № 06/05-25 від 06.05.2025, укладеного з адвокатом Діордієвим Олексієм Сергійовичем, копію додаткової угоди № 2 від 07.05.2025 до договору про надання правової допомоги, Розрахунок наданих послуг за додатковою угодою № 2 від 07.05.2025, копію Акту прийому - передачі наданих послуг від 07.05.2025, Ордер на надання правничої (правової) допомоги Серія АР № 1217468 від 21.05.2025.
Згідно із актом прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 07.05.2025 були надані наступні послуги: консультація замовника щодо способу захисту порушених прав - 1 година; зібрання доказів, вивчення та аналіз документів, наданих замовником для судового захисту інтересів - 1 година; огляд судової практики у спорах, суміжних із предметом спору замовника - 1 година; написання позовної заяви - 5 годин; формування додатків до позовної заяви - 1 година; здійснення розрахунку судових витрат, завантаження позовної заяви до підсистеми «Електронний суд» - 1 година.
Винагорода адвоката за надання правової допомоги за договором становить 2500,00 грн за одну годину роботи.
Загальна вартість робіт (послуг) склала 25 000,00 грн.
Відповідач заперечив з приводу розміру витрат на професійну правничу допомогу з тих підстав, що розмір витрат не відповідає критеріям співмірності, реальності (необхідності) витрат та розумності їх розміру, та є завищеним. Справа є простою, сума гонорару неспівмірна із складністю справи та обсягом матеріалів у справі, оскільки вони ґрунтуються виключно на договорі та двох видаткових накладних. Усі докази на які є посилання у справі, наявні у позивача, як сторони за догвоором, докази представником позивача не збиралися, не потребували додаткового вивчення. Формування додатків до позовної заяви, здійснення розрахунку судових витрат, фактично охоплюються послугою щодо написання позовної заяви. Завантаження позовної заяви до підсистеми «Електронний суд» не єх правничою допомогою.
Дослідивши заяву позивача про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу та докази на підтвердження цих витрат, про які було зазначено вище, суд не встановив підстав для зменшення заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу та дійшов висновку, що надані докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн за рахунок відповідача, оскільки цей розмір судових витрат, відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України доведений, документально обґрунтований.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, а також обґрунтованість та доведеність позивачем позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати із сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Графтрейд» заборгованості за договором № 53-121-08-22-11218 від 19.05.2022 поставки товару в розмірі 1 952 100,00 грн (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят дві тисячі сто гривень 00 коп.), 3% річних в розмірі 164 778,63 грн (сто шістдесят чотири тисячі сімсот сімдесят вісім гривень 63 коп.), інфляційні втрати в розмірі 612 524,56 грн (шістсот дванадцять тисяч п'ятсот двадцять чотири гривні 56 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Графтрейд» витрати по сплаті судового збору в розмірі 32 752,84 грн (тридцять дві тисячі сімсот п'ятдесят дві гривні 84 коп.), витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн (двадцять п'ять тисяч гривень 00 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 04 серпня 2025.
Суддя І. С. Горохов