Рішення від 04.08.2025 по справі 908/1689/25

номер провадження справи 6/97/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2025 Справа № 908/1689/25

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/1689/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВА ДЕРЕВООБРОБНА КОМПАНІЯ» (69096, м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 20, кв. 122)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКИЙ АБРАЗИВНИЙ КОМБІНАТ» (69014, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, буд. 44)

про стягнення грошової суми.

Процесуальні дії по справі.

03.06.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вх. №1840/08-07/25 (документ сформований в системі «Електронний суд» 03.06.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВА ДЕРЕВООБРОБНА КОМПАНІЯ» до відповідача: Приватного акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКИЙ АБРАЗИВНИЙ КОМБІНАТ» про стягнення суми 59657,62 грн, яка складається з: 6340,00 грн - заборгованість, 40235,47 грн - пеня, 8667,21 грн - інфляційні втрати та 4414,94 грн - 3% річних.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 03.06.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1689/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.

Ухвалою суду від 06.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1689/25 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 6/97/25. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1689/25. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.(ч. 7 ст. 6 ГПК України).

Згідно з положеннями п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі №908/1689/25 від 06.06.2025 була направлена учасникам справи до їхніх електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд та отримана ними 06.06.2025 о 12 год. 44 хв., про що свідчать довідки про доставку електронних листів.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 07.07.2025 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об'єктивного розгляду спору.

Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення - 04.08.2025.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив про наявність між сторонами господарських правовідносин, які врегульовані договором поставки №1909-23 від 19.09.2023. Позивач доводить, що зобов'язання за вказаним правочином виконав та поставив Покупцю товар відповідно до видаткових накладних. Відповідач зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару не виконував. Так, несплаченим залишився товар, який було поставлено за видатковою накладною №431 від 18.11.2024, в сумі 6340,00 грн. У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання позивач керуючись п. 8.3 договору, ст. ст. 611, 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 40235,47 грн, 3% річних 4414,94 грн та інфляційні втрати 8667,21 грн.

23.06.2025 до суду від ПрАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ АБРАЗИВНИЙ КОМБІНАТ» надійшов відзив (вх. №12855/08-08/24) (документ сформований в системі «Електронний суд») із запереченнями щодо заявлених позовних вимог. Заперечуючи проти позову відповідач, зокрема, посилається, що недоплата в сумі 6340,00 грн виникла з вини позивача, оскільки ним була поставлена продукція неналежної якості. З метою остаточного врегулювання питання поставки неякісної продукції, відповідач листом від 12.12.2024 №14/2438 просив позивача відшкодувати трудовитрати відповідача щодо здійснення вибраковки неякісної продукції, які склали 6340,00 грн, та зменшити суму вартості партії товару на цю суму, відкоригувавши відповідний рахунок. Зазначає, що сума основного боргу після направлення позову до суду погашена. Вказує на неспівмірність розміру пені, заявленої до стягнення в сумі 40235,47 до суми основного боргу - 6340,00 грн. Просить закрити провадження у справі №908/1689/25 в частині вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 6340,00 грн та значно (співмірно) зменшити розмір неустойки (пені).

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 30.06.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд 29.06.2025) позивач зауважив, що процес прийняття товару є обов'язком відповідача, до складу якого входить перевірка якості поставленого товару (його вибракування у разі потреби). Втім, підтвердив факт оплати відповідачем суми боргу в розмірі 6340,00 грн, на підставі ст. ст. 42, 44 ГПК України заявив про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу. Зазначив, що пеню нараховано співмірно до сум та дат несвоєчасно оплаченого товару та у відповідності з умовами п. 8.3 договору, що унеможливлює задоволення клопотання відповідача про значне (співмірне) зменшення розміру неустойки (пені). Просив прийняти заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 6340,00 грн. Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про значне (співмірне) зменшення розміру неустойки (пені).

Суд розглянув заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 6340,00 грн та врахував, що заява була подана до почату розгляду справи по суті в порядку ст. 46, ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Положеннями ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 3 ст. 252 ГПК України встановлено, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Ураховуючи те, що заява позивача про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача до розгляду. Судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача суми в розмірі 53 317,62 грн, яка складається з: 40235,47 грн - пеня, 8667,21 грн - інфляційні втрати та 4414,94 грн - 3% річних.

04.07.2025 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які за своїм змістом дублюють доводи відзиву на позовну заяву.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін суду не надходило.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

19.09.2023 між Приватним акціонерним товариством «ЗАПОРІЗЬКИЙ АБРАЗИВНИЙ КОМБІНАТ» (покупець, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова Деревообробна Компанія» (постачальник, позивач у справі) укладено договір поставки №1909-23 (надалі - договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупцеві продукцію (надалі - Товар) згідно зі Специфікаціями, або рахунками, які після їх укладення (оплати) є невід'ємною частиною даного договору (Додатками до Договору). Найменування, асортимент, обсяг (кількість), ціна, рік випуску, країна-виробник, технічні та інші вимоги до товару визначаються у Специфікаціях, або рахунках до даного договору, при цьому кількість товару є орієнтовною, остаточна кількість товару визначається у накладних (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору Покупець зобов'язується прийняти товар, що поставляється, і оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

Перелік фактично поставленого товару визначається згідно видаткових накладних, наданих Постачальником (п. 1.4 договору).

До ціни товару включається вартість тари, упакування і маркування, а також транспортування товару до місця поставки (п. 3.2 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що оплата товару здійснюється Покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 4.2.1 договору Покупець здійснює 100% післяплату за товар на підставі отриманого рахунку на оплату протягом двадцять одного календарного дня після постачання товару на склад Покупця, якщо інше не передбачено Специфікацією.

Поставка супроводжується наступними відвантажувальними документами, що передаються Покупцю разом з товаром: видаткова накладна, сертифікат відповідності товару, декларацію відповідності та сертифікати походження товару, якщо товар підлягає обов'язковій сертифікації та/або декларуванню на відповідність, паспорт або сертифікат якості підприємства-виробника та/або експлуатаційні документи, що входять до комплекту постачання виробників (п. 5.6 договору).

Пунктом 6.1 договору встановлено, що товар вважається прийнятим Покупцем від постачальника після підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної. Кількість та якість товару, що постачається, перевіряється Покупцем при прийманні товару у місці доставки.

У випадку виявлення невідповідності поставленого товару за кількістю/якістю Покупець здійснює приймання товару з оформленням Акта про виявленні розбіжності відповідно до вимог Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю, затверджених Постановами Держарбітражу СРСР від 15.06.1963 №П-6 і від 25.04.1966 №П-7. На підставі зазначеного Акта сторони вирішують питання про до поставку товару, заміну неякісного товару або коригування суми оплати.

У пункті 8.3 договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати товару, Постачальник має право нарахувати Покупцю штрафну санкцію в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у цей період, а Покупець зобов'язується на вимогу Постачальника сплатити зазначену суму штрафних санкцій.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін, і діє до 31.12.2024, а в частині здійснення розрахунків та гарантійних зобов'язань - до їх повного виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли під час дії цього договору.

Додатком №1 до договору №1909-23 від 19.09.2023 є Специфікація №1, відповідно до якої постачальник зобов'язаний передати у власність покупцеві піддон дерев'яний 1200 х 8000 (ГОСТ 9557-87) у кількості 331,00 штук; піддон дерев'яний 950 х 950 (ГОСТ 9557-87) у кількості 367,00 штук.

Термін поставки: сім календарних днів з моменту підтвердження Постачальником Заявки Покупця (п. 3 Специфікації).

Умови оплати: 100% в термін 21 (двадцять один) календарний день з моменту постачання товару на склад Покупця (п. 4 Специфікації).

Постачальник на виконання умов договору поставив Покупцеві товар на загальну суму 1 138 902,31 грн, що підтверджується видатковими накладними №297 від 07.08.2024 на суму 249 489,07 грн, №309 від 20.08.2024 на суму 42 204,54 грн, №311 від 21.08.2024 на суму 248 247,00 грн, №358 від 04.10.2024 на суму 108 897,68 грн, №371 від 14.10.2024 на суму 22019,76 грн, №376 від 22.10.2024 на суму 22019,76 грн, №387 від 04.11.2024 на суму 248 578,00 грн; №431 від 18.11.2024 на суму 197 446,50 грн та товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Наведені вище видаткові накладні містять підписи та печатки обох сторін.

На оплату поставленого товару позивачем виставлені рахунки.

Поставлений товар оплачений відповідачем, однак з порушенням строків, передбачених договором поставки №1909-23. Так, товар, поставлений відповідачеві за видатковою накладною №297 від 07.08.2024 на суму 249 489,07 грн оплачений 02.10.2024; за видатковою накладною №309 від 20.08.2024 на суму 42 204,54 грн - 11.10.2024; за видатковою накладною №311 від 21.08.2024 на суму 248 247,00 грн - 27.09.2024 в сумі 125000,00 грн та 15.10.2024 в сумі 123 247,00 грн; за видатковою накладною №358 від 04.10.2024 на суму 108 897,68 грн - 26.11.2024; за видатковою накладною №371 від 14.10.2024 на суму 22019,76 грн та №376 від 22.10.2024 на суму 22019,76 грн - 22.11.2024 в загальній сумі 44 039,52 грн; за видатковою накладною №387 від 04.11.2024 на суму 248 578,00 грн - 10.03.2025 в сумі 124000,00 грн та 28.03.2025 в сумі 124578,00 грн; №431 від 18.11.2024 на суму 197 446,50 грн - 08.01.2025 в сумі 191 106,50 грн та 04.06.2025 в сумі 6340,00 грн.

Таким чином, відповідачем було допущено порушення зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманого товару в установлені договором строки.

З метою досудового врегулювання спору 10.03.2025 позивачем була направлена претензія вих. №0903/1 від 09.03.2025 з вимогою сплатити протягом семи календарних днів з моменту пред'явлення цієї претензії суму заборгованості, пеню, інфляційні втрати та 3% річних. Вказана претензія отримана відповідачем 14.03.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Претензія залишена відповідачем без відповіді, заборгованість на момент звернення позивача до суду в повному обсязі не погашена.

У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання позивач керуючись п. 8.3 договору, ст. ст. 611, 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.

Доказів добровільної сплати штрафних та компенсаційних санкцій за порушення строків оплати отриманого товару, відповідач на час розгляду справи суду не надав.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором поставки №1909-23 від 19.09.2023.

За змістом ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З положень статей 662, 663 ЦК України вбачається, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Частиною 1 статті 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (частини 1 - 3 ст. 692 ЦК України).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач у встановлений договором поставки строк свої зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару не виконував, чим порушив умови укладеного між сторонами договору.

Предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача штрафних та компенсаційних санкцій за порушення виконання Покупцем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, а саме 40235,47 грн пені та 4414,94 грн - 3% річних за загальний період прострочення з 29.08.2024 по 02.06.2025, 8667,21 грн - інфляційних втрат за період з грудня 2024 по лютий 2025 (включно).

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга, третя статті 549 ЦК України).

У пункті 8.3 договору встановлено, що у випадку прострочення оплати товару, Постачальник має право нарахувати Покупцю штрафну санкцію в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у цей період, а Покупець зобов'язується на вимогу Постачальника сплатити зазначену суму штрафних санкцій.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого/отриманого товару за договором підтверджується матеріалами справи та є доведеним.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності правових підстав для застосування положень ст. 611, ч. 2 ст. 625 ЦК України та пункту 8.3 укладеного між сторонами договору.

Суд також зазначає, що невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього заходів відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, які виконані позивачем правильно, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 40235,47 грн, 3% річних в сумі 4414,94 грн та інфляційних втрат в сумі 8667,21 грн.

Відповідач у відзиві на позов просить суд зменшити розмір пені, наголошуючи, що наказом Міністерства економіки України від 11.07.2023 №7815 ПрАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ АБРАЗИВНИЙ КОМБІНАТ» визначене критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Вважає, що з огляду на суму основного боргу, яка була не оплачена відповідачем на момент звернення до суду з позовом (6340,00 грн), сума нарахованої пені в розмірі 40 235,47 грн не відповідає принципу розумності, добросовісності та справедливості. Крім того зауважує, що після направлення позову до суду ним була сплачена сума основного боргу в повному обсязі.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Також слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов'язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов'язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частини 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

На підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.

Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 зазначила, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19.

Оцінюючи наведені відповідачем доводи щодо наявності підстав для зменшення розміру пені, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав у даному випадку для застосування правового механізму зменшення розміру пені.

Так, при вирішенні питання про зменшення нарахованих штрафних санкцій суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

Поняття «значно» та «надмірно», які використовуються у статтях 551 ЦК України та 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Так, суд зазначає, що розмір пені, яка нарахована позивачем, становить 3,53% від суми несвоєчасно оплаченого товару, що на переконання суду не є надмірно великим розміром, є розумним та не є надмірно обтяжливим для відповідача.

Суд критично оцінює порівняння відповідачем суми нарахованої пені та суми основного боргу, яка була несплачена відповідачем на дату звернення до суду з даним позовом (6340,00 грн), оскільки відповідачем було допущено порушення взятого на себе зобов'язання в частині своєчасної оплати поставленого товару не лише за видатковою накладною №431 від 18.11.2024, а внаслідок систематичного порушення своїх зобов'язань за договором щодо оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 1 138 902,31 грн.

Щодо посилання відповідача на наказ Міністерства економіки України від 11.07.2023 №7815, яким відповідача визначено критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, суд зазначає, що такий наказ відсутній в матеріалах справи.

Суд зауважує, що при наявності обставин, на які посилається сторона у зобов'язанні як на підставу неможливості виконання зобов'язання, їй належить довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але і причинно-наслідковий зв'язок між такими обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.

Надані відповідачем до матеріалів справи накази-постанови про зміну режиму роботи комбінату протягом березня - червня 2025 року не доводять наявність причинно-наслідкового зв'язку між відповідними обставинами, зокрема, неповним завантаженням окремих виробництв, зниження обсягів реалізації продукції тощо та неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки.

До матеріалів справи відповідачем не надано жодного доказу, який би міг свідчити про можливість зменшення штрафних санкцій, зокрема доказів на підтвердження скрутного матеріального становища відповідача, неможливості здійснення вчасної оплати тощо.

З метою дотримання балансу інтересів сторін, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені. Нарахована відповідачеві пеня в розмірі 40 235,47 грн на переконання суду цілком відповідає принципу співмірності, її розмір не є надмірним в порівнянні із сумою заборгованості за поставлений товар відповідно до умов договору. Тому суд доходить висновку, що стягнення пені з ПрАТ «Запорізький абразивним комбінат» у заявленому розмірі не призведе до тяжкого фінансового становища відповідача.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За приписами ч. 3ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі, предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, стягнення з відповідача суми 40235,47 грн пені, суми 4414,94 грн 3 % річних та 8667,21 грн інфляційних втрат.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За результатами вирішення спору, судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКИЙ АБРАЗИВНИЙ КОМБІНАТ» (69014, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, буд. 44, ідентифікаційний код юридичної особи 00222226) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВА ДЕРЕВООБРОБНА КОМПАНІЯ» (69096, м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 20, кв. 122, ідентифікаційний код юридичної особи 38906314) пеню у розмірі 40235,47 грн (сорок тисяч двісті тридцять п'ять гривень 47 коп.), 3% річних у розмірі 4414,94 грн (чотири тисячі чотириста чотирнадцять гривень 94 коп.), інфляційні втрати у розмірі 8667,21 грн (вісім тисяч шістсот шістдесят сім гривень 21 коп.) та судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 04.08.2025.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.А. Федько

Попередній документ
129279077
Наступний документ
129279079
Інформація про рішення:
№ рішення: 129279078
№ справи: 908/1689/25
Дата рішення: 04.08.2025
Дата публікації: 05.08.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Запорізької області
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (04.08.2025)
Дата надходження: 03.06.2025
Предмет позову: про стягнення 59 657,62 грн.