31.07.2025 Справа № 908/1992/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Зінченко Н.Г. розглянувши заяву вих. № 27/06/2025-125 від 27.06.2025, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 27.06.2025, (вх. № 2171/08-07/25 від 30.06.2025) про видачу судового наказу
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ», (03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 45320950)
Боржник: Запорізьке державне підприємство «КРЕМНІЙПОЛІМЕР», (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 7, ідентифікаційний код юридичної особи 00203625)
про стягнення 43 434,77 грн.
27.06.2025 до господарського суду Запорізької області через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ», м. Київ про видачу судового наказу щодо стягнення з Запорізького державного підприємства «КРЕМНІЙПОЛІМЕР», м. Запоріжжя інфляційних втрат на суму 36 540,48 грн. та штрафних санкцій у вигляді 3 % річних на суму 6 894,29 грн., що разом становить 43 434,77 грн. За порушення боржником грошового зобов'язання, заявник, окрім заявлених сум, просить стягнути з боржника 302,80 грн. судового збору за подання до суду заяви про видачу судового наказу та 17 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2025 заяву вих. № 27/06/2025-125 від 27.06.2025, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 27.06.2025, (вх. № 2171/08-07/25 від 30.06.2025) про видачу судового наказу передано для розгляду судді Зінченко Н.Г.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу виходячи з наступного.
В обґрунтування вимог про стягнення Запорізького державного підприємства «КРЕМНІЙПОЛІМЕР» інфляційних втрат на суму 36 540,48 грн. та штрафних санкцій у вигляді 3 % річних на суму 6 894,29 грн. заявник зазначає, що 11.08.2023 Господарським судом Запорізької області прийнято рішення у справі № 908/6036/14 (908/2787/22), яким стягнуто з Запорізького державного підприємства «КРЕМНІЙПОЛІМЕР» на користь Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників» суму у розмірі 83 016,59 грн., з яких: 69 094 грн. 29 коп. основного боргу, 3 077 грн. 98 коп. 3 % річних, 10 844 грн. 32 коп. інфляційних втрат, 2 481 грн. 00 коп. судового збору. На виконання рішення суду у справі № 908/6036/14 (908/2787/22) 01.09.2023 Господарським судом Запорізької області видано відповідний наказ. 06.06.2024 ухвалою Господарський суд Запорізької області здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання наказу № 908/6036/14 виданого 01.09.2023, а саме: Приватне акціонерне товариство «Завод напівпровідників» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебет». Так як станом на момент подання заяви про видачу судового наказу боржник не сплатив суму основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, які стягнуті за рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.08.2023 у справі № 908/6036/14 (908/2787/22), то заявник вважає, що у нього виникло право на стягнення з боржника інфляційних втрат та 3 % річних на загальну суму 43 434,77 грн. на підставі ст. 625 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 148 ГПКУкраїни судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором.
Як вбачається з матеріалів заяви про видачу судового наказу договір, за невиконання грошових зобов'язань за яким з Запорізького державного підприємства «КРЕМНІЙПОЛІМЕР» рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.08.2023 у справі № 908/6036/14 (908/2787/22) стягнуто заборгованість, укладений між Запорізьким державним підприємством «КРЕМНІЙПОЛІМЕР» та Приватним акціонерним товариством «Завод напівпровідників». Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ» є правонаступником Приватне акціонерне товариство «Завод напівпровідників» саме як стягувача у справі № 908/6036/14 (908/2787/22).
Отже, судом встановлено відсутність договірних відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ» та Запорізьким державним підприємством «КРЕМНІЙПОЛІМЕР».
Крім того, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ» про стягнення з Запорізького державного підприємства «КРЕМНІЙПОЛІМЕР» інфляційних втрат на суму 36 540,48 грн. та штрафних санкцій у вигляді 3 % річних на суму 6 894,29 грн. не відповідають приписам ст. 148 ГПК України, оскільки не є заборгованістю за своєю правовою природою.
Згідно з приписами ст., ст. 216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приймаючи до уваги положення статті 230 ГК України пеня та штраф є видами штрафних санкцій, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно умов вказаної статті законодавець окремо зазначає, що інфляційні нарахування та 3 % річних не є заборгованістю та сплачуються виключно на вимогу кредитора.
Таким чином інфляційні втрати та 3 % річних за своєю правовою природою не є заборгованістю у розумінні приписів ст. 625 ЦК України та ст. 148 ГПК України.
Приписами статті 12 ГПК України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наявність спору про право, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.
Приписами п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Господарський суд вважає, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ» про стягнення з Запорізького державного підприємства «КРЕМНІЙПОЛІМЕР» інфляційних втрат на суму 36 540,48 грн. та штрафних санкцій у вигляді 3 % річних на суму 6 894,29 грн. не підлягають розгляду в порядку наказного провадження та в видачі судового наказу належить відмовити.
Також розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ» про видачу судового наказу в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 17 000,00 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу в зазначеній частині, з огляду на таке.
Частиною 1 статті 12 ГПК України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно статті 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Згідно зі статтею 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (у тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, у наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, в тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто, в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
З вищевикладеного вбачається, що наказне провадження передбачає можливість стягнення неоспорюваної заборгованості, за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення неоспорюваної грошової заборгованості за письмовими договорами, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У свою чергу, стягнення з Запорізького державного підприємства «КРЕМНІЙПОЛІМЕР» витрат на правничу допомогу за укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ» та Адвокатським об'єднанням «КОЛТ» в особі адвоката Легкої Олени Юріївни договором про надання правничої (правової) допомоги № б/н від 03.01.2024 суперечить самій суті наказного провадження, оскільки такий договір не є укладеним між заявником та боржником, а також не є неоспорюваною заборгованістю.
Господарськими процесуальними нормами не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, відмінних від неоспорюваної заборгованості та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, що вбачається з такого.
Частинами першою та третьою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до частини другої статті 161 ГПК України є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Разом з тим, згідно з частиною першою статті 150 ГПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. Частини друга і третя зазначеної статті зазначають, що повинно бути зазначено в заяві і що до заяви додається.
Аналіз наведених приписів господарського процесуального законодавства, свідчить, що наказне провадження є безспірним, тобто, в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер. Заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право і сам факт подання заяви боржником є достатньою підставою для скасування судового наказу, так як закон не зобов'язує суд на цій стадії перевіряти обґрунтованість заперечень боржника. Зазначені у заяві про скасування судового наказу доводи боржника можуть бути перевірені судом лише під час розгляду справи в порядку позовного провадження.
Таким чином, розгляд заяви про видачу судового наказу в порядку наказного провадження не є розглядом спору по суті, та не свідчить про наявність спору, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження у разі надходження заяви про скасування судового наказу у порядку статті 157 ГПК України, разом з тим, відповідно до приписів розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України, не передбачено розподілу будь-яких судових витрат за результатами розгляду такої заяви.
Господарський суд зазначає, що стягнення з боржника на користь стягувача витрат на правничу допомогу не відповідає самій суті наказного провадження.
Виходячи із вищевикладеного в сукупності, господарський процесуальний закон не передбачає розподілу будь-яких судових витрат, окрім судового збору в порядку здійснення судочинства у наказному провадженні, що свідчить про те, що заявлена заявником вимога не підлягає розгляду в порядку наказного провадження. Суд звертає увагу стягувача, що при незгоді боржника із стягненням витрат на правову допомогу останній буде позбавлений права на подання заяви про скасування судового наказу, оскільки пп. 5 ч. 3 ст. 157 ГПК України передбачає, що у даній заяві боржник повинен зазначити про повну, або часткову необґрунтованість вимог стягувача, однак не розміру чи обґрунтованості судових витрат.
На підставі зазначеного, враховуючи, що нормами ГПК України не передбачено розподілу будь-яких судових витрат (окрім судового збору) в порядку здійснення судочинства у наказному провадженні, зокрема не передбачено розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на положення п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення заяви Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ» про видачу судового наказу в частині стягнення з Запорізького державного підприємства «КРЕМНІЙПОЛІМЕР» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17 000,00 грн. відсутні, тому відмовляє у видачі судового наказу в зазначеній частині.
З урахуванням вище наведеного, в цілому суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі п. 3 ч. 1. ст. 152 ГПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Крім того, суд доводить до відома заявника, що відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження, яке виходить за межі фізичних можливостей, недостатньою кількістю суддів, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ, суд першої інстанції позбавлений можливості розглянути заяву про видачу судового наказу у строки, передбачені національним законом, а тому відповідна ухвала постановлена судом 31.07.2025.
Керуючись ч. 1 ст. 148, ст. 150, п. 3 ч. 1 ст. 152, ст., ст. 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕБЕТ», м. Київ у видачі судового наказу про стягнення з Запорізького державного підприємства «КРЕМНІЙПОЛІМЕР», м. Запоріжжя інфляційних втрат на суму 36 540,48 грн. та штрафних санкцій у вигляді 3 % річних на суму 6 894,29 грн., що разом становить 43 434,77 грн., а також 17 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.
Повний текст ухвали складено та підписано 31.07.2025.
Звернути увагу учасників судового процесу, що з судовим рішенням можливо ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади: http://court.gov.ua/fair/sud5009/.
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46.
«Гаряча» телефонна лінія суду функціонує за номером (061) 764-89-30.
Суддя Н.Г. Зінченко