10 липня 2025 року
м. Київ
справа № 463/11429/23
провадження № 61-7593ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. 0. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Львівського апеляційного суду від 12 травня 2025 року у складі суддів: Цяцяк Р. П., Ванівського О. М. та Шеремета Н. О., повний текст складений 12 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Рубікон Груп»» про стягнення пені,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» (далі - ТОВ «БІК «Рубікон Груп») про стягнення пені.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 09 листопада 2021 року позивач уклав з відповідачем попередній договір на купівлю квартири АДРЕСА_1 , відповідно до умов якого оплатив повну вартість згаданої квартири у розмірі 577 424 грн, а відповідач зобов'язався здати будинок в експлуатацію у І кварталі 2022 року. Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, будівництво будинку не завершене і такий в експлуатацію не зданий. Тим самим, порушуються права позивача, як споживача, за що відповідач зобов'язаний йому сплатити пеню у розмірі 3 % від вартості робіт за кожен день прострочення.
Просив стягнутиз ТОВ «БІК «Рубікон Груп» пеню за період з 13 листопада 2022 року по 13листопада 2023 року, яка становить 6 322 792,80 грн.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львовавід 30 жовтня 2024 року у складі судді Нора Н. В., позов ОСОБА_1 до ТОВ «БІК «Рубікон Груп» про стягнення пені задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «БІК «Рубікон Груп» на користь ОСОБА_1 пеню за неналежне виконання умов попереднього договору купівлі-продажу квартири від 09 листопада 2021 року за період з 13 листопада 2022 року по 13 листопада 2023 року в сумі 200 000,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ «БІК «Рубікон Груп» в дохід держави судовий збір в сумі 424,50 грн. Стягнуто з ТОВ «БІК «Рубікон Груп» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що:
позивач виконав умови договору, повністю вніс обумовлену в договорі суму, а відповідач допустив істотне порушення умов договору, не завершив будівництво багатоквартирного будинку і не забезпечив отримання позивачем завершеної будівництвом квартири, при тому що планове завершення будівництва та здача будинку в експлуатацію мало відбутись у першому кварталі 2022 року, тому вимога позивача про стягнення пені згідно чистини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в межах річного строку позовної давності є обґрунтованою;
наданий позивачем розрахунок пені є вірним, проте з огляду на особливість цієї справи, суд вважає, що існують підстави для її зменшення;
у справі, яка розглядається, розмір неустойки, яка обрахована лише за один рік більше як в десять разів перевищує вартість квартири, що очевидно, спотворює її дійсне правове значення;
з огляду на зазначене, виходячи з принципів розумності, справедливості та співмірності невиконаного відповідачем зобов'язання до наслідків, які спричинені допущеним порушенням, беручи до уваги тривалість невиконання відповідачем свого зобов'язання, суд приходить до висновку, що розмір неустойки (пені) підлягає зменшенню до суми 200 000,00 грн, яка буде справедливим наслідком порушення відповідачем своїх зобов'язань.
Постановою Львівського апеляційного суду від 12 травня 2025 року рішення Личаківського районного суду міста Львова від 30 жовтня 2024 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ТОВ «БІК «Рубікон Груп» про стягнення пені та витрат на професійну правничу допомогу.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що:
висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені судом за неправильного застосування норм матеріального права;
тлумачення абзацу першого частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» свідчить про те, що ця норма застосовується до договорів підряду та договорів про надання послуг та не поширюється на договори купівлі-продажу майнових прав;
у даній справі між сторонами 09 листопада 2021 року укладений попередній договір купівлі-продажу квартири, який не містить елементів договору підряду чи договору про надання послуг;
відтак, оскільки між сторонами даного спору укладений попередній договір купівлі-продажу квартири, а не договір про виконання робіт (надання послуг), колегія суддів вважає, що відсутні підстави для застосування положень частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів до спірних правовідносин;
отже, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позовних вимог.
У червні 2025 року ОСОБА_1 через «Електронний Суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій просив скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 12 травня 2025 року.
Касаційна скарга подається на підставі пункту першого частини другої статті 389 ЦПК України у зв'язку із неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, оскільки судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц, Верховного Суду викладені в постановах від 30 червня 2020 року у справі № 501/3038/16-ц, від 03 травня 2018 року у справі № 686/6910/16, від 04 лютого 2021 року у справі № 607/1579/19, від 20 травня 2021 року у справі № 607/1569/19, від 06 квітня 2021 року у справі № 607/1576/19.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Суди встановили, що:
09 листопада 2021 року між позивачем та відповідачем укладений попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , за умовами якого сторони зобов'язались в майбутньому укласти основний договір купівлі-продажу квартири у дев'ятиповерховому будинку по АДРЕСА_3 . Будинок, в якому знаходитиметься квартира, має бути введений в експлуатацію у І кварталі 2022 року. Вартість квартири становить 577424,00 грн;
згідно з довідкою відповідача від 09 листопада 2021 року, на виконання умов попереднього договору позивач сплатив визнану вартість квартири в сумі 577424,00 грн на рахунок відповідача;
станом на даний час будинок в експлуатацію не зданий, чого сторонами у справі не оспорюється і що відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню;
згідно з розрахунками позивача, за період з 13 листопада 2022 року по 13 листопада 2023 року розмір пені, яка обрахована відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», становить 6322792,80 грн.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 ЦК України).
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (абзац перший частини другої статті 551 ЦК України).
У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі (частина п'ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 686/6910/16 (провадження № 61-1747св18) зроблено висновок по застосуванню частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та вказано, що «вона поширюється на договори підряду та договори про надання послуг. Відповідно прострочення зобов'язань, що виникли із договору підряду або договору про надання послуг зумовлює нарахування пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) або в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 759/9026/21 (провадження № 61-10154сво22) зроблено висновок, що «тлумачення частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» дозволяє стверджувати, що вона поширюється на договори підряду та договори про надання послуг. Відповідно прострочення зобов'язань, що виникли з договору підряду або договору про надання послуг зумовлює нарахування пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) або в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Відсутні правові підстави для стягнення з продавця за договором купівлі-продажу майнових прав пені, передбаченої частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на те, що така пеня підлягає нарахуванню у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) виконавцями робіт і надавачами послуг, а не продавцями товарів. Способи захисту прав покупця за споживчим договором купівлі-продажу передбачені статтями 8, 9 Закону України «Про захист прав споживачів».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Апеляційний суд встановив, що :
між позивачем та відповідачем був укладений попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , за умовами якого сторони зобов'язались в майбутньому укласти основний договір купівлі-продажу квартири у дев'ятиповерховому будинку по АДРЕСА_3 . Будинок, в якому знаходитиметься квартира, має бути введений в експлуатацію у І кварталі 2022 року. Вартість квартири становить 577424,00 грн;
на виконання умов попереднього договору позивач сплатив визнану вартість квартири в сумі 577424,00 грн на рахунок відповідача;
станом на даний час будинок в експлуатацію не зданий;
у цій справі між сторонами 09 листопада 2021 року укладений попередній договір купівлі-продажу квартири, який не містить елементів договору підряду чи договору про надання послуг.
За таких обставин, встановивши відсутність правових підстав для стягнення пені згідно частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.
Посилання у касаційній скарзі на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц, постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 501/3038/16-ц, від 03 травня 2018 року у справі № 686/6910/16, від 04 лютого 2021 року у справі № 607/1579/19, від 20 травня 2021 року у справі № 607/1569/19, від 06 квітня 2021 року у справі № 607/1576/19 необґрунтовані, оскільки вони зроблені за інших фактичних обставин.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги, оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Львівського апеляційного суду від 12 травня 2025 року за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Рубікон Груп»» про стягнення пені.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат