31 липня 2025 року
м. Київ
справа № 296/6638/24
провадження № 61-7717ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
розглянув касаційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» -адвоката Демарчук Наталії Олександрівни на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 21 травня 2015 року в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов'язання та
У липні 2024 року представник Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду із позовом про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов'язання, на обґрунтування якого зазначив, що 17 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № МІ-150-07, на виконання умов якого позичальник отримав 185 000,00 доларів США кредиту строком до 14 грудня 2012 року зі сплатою 14,00 % річних. На забезпечення виконання умов кредитного договору 17 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладені договори поруки № МІ-150-07.Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2012 року в справі № 2-412/1465/2012 стягнуто солідарно з відповідачів на користь АТ КБ «ПриватБанк» 2 339 415,70 грн заборгованості за кредитним договором. 29 січня 2019 року виконавче провадження щодо виконання вказаного рішення суду було завершене, виконавчий документ повернутий стягувачу.
Обґрунтовуючи підстави позову посиланням на статтю 625 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, банк просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за період з 23 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року 718 325, 65 гривень, з яких 209 583,99 грн - 3 % річних та 508 741,66 грн - інфляційні нарахування.
13 лютого 2025 року рішенням Корольовського районного суду м. Житомира позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 718 325, 65 гривень, з яких 209 583,99 грн - 3 % річних та 508 741,66 грн - інфляційні нарахування. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 лютого 2025 року.
21 травня 2015 року ухвалою Житомирського апеляційного суду зупинено провадження в справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 903/602/24.
20 червня 2025 року (зареєстровано у Верховному Суді 24 червня 2025 року) представник АТ КБ «ПриватБанк»- адвокат Демарчук Н. О.подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 21 травня 2015 року, в якій просить її скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційна скарга стосувалася лише інфляційних нарахувань, а не 3 % річних, і не пов'язана із застосуванням судами позовної давності, а тому апеляційний суд безпідставно зупинив провадження в справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 903/602/24, у якій спірними є питання про те, чи можна вважати обґрунтованим звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову; чи може суд зменшити розмір інфляційних втрат, а також розмір трьох процентів річних, який не перевищує законодавчо встановлений.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження
в справі необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України визначено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Для визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року в справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб'єктним та об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року в справі № 905/600/18).
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 у апеляційній скарзі просив скасувати рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 лютого 2025 року в частині стягнення з відповідачів інфляційних витрат, ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Предметом позову всправі № 903/602/24 (до розгляду якої зупинено провадження) є стягнення інфляційних втрат та 3 %річних, нарахованих за період з 13 березня 2017 року до 01 квітня 2024 року у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором. У касаційній скарзі заявник зазначав, щосуд за певних обставин може зменшити розмір не лише неустойки, штрафу та процентів річних, а й розмір інфляційних втрат, що є підставою для відступу від висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року всправі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Правовідносини порівнюваних справ є подібними - щодо стягнення інфляційних нарахувань за порушення грошового зобов'язання.
На розгляд Великої Палати Верховного Суду було передано, зокрема, й питання щодо права суду на зменшення розміру інфляційних втрат з огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду всправі № 902/417/18 про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України.
Тому апеляційний суд обґрунтовано зупинив провадження в цій справі на підставі пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 903/602/24.
Крім того, 02 липня 2025 року Велика Палата Верховного Суду розглянула по суті справу № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25), де, зокрема, зазначила, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вонивходять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
Тобто провадження в справі підлягає поновленню апеляційним судом і розгляд справи продовжиться.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України в разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду, правильне застосування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо його застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» - адвоката Демарчук Наталії Олександрівни на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 21 травня 2015 року в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов'язання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров