Окрема думка
суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Крата В. І., Краснощокова Є. В.
24 липня 2025 року
м. Київ
справа № 723/3362/22
провадження № 61-5395св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А, Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І., касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , залишив без задоволення. Постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 березня 2024 року залишив без змін.
Колегія суддів, зокрема, зазначила, що:
«встановивши, що позивач не довела того, що відповідачі за допомогою встановлених спірних камер відеоспостереження здійснюють відеофіксацію та збереження даних щодо відстеження пересування позивача на її території, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог;
апеляційний суд правильно вважав, що встановлення відповідачами камер відеоспостереження є правом щодо самозахисту свого цивільного права від порушень і протиправних посягань будь-яких осіб, що закріплене у статті 19 ЦК України. Встановлення відповідачами камер відеоспостереження не заборонено законом та не суперечать моральним засадам суспільства, та в даному випадку, жодним чином не доводить порушення прав позивачів на приватне життя».
Не можемо погодитися із постановою колегії суддів з таких мотивів.
1. Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
2. Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (частина перша статті 270 ЦК України).
2.1. Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 ЦК України. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення (частина перша статті 275 ЦК України).
2.2. У частині першій статті 307 ЦК України передбачено, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою.
2.3. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом (частина третя статті 307 ЦК України).
2.4. Відповідно до статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
2.5. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2018 року у справі № 576/910/15-ц (провадження № 61-21480св18) вказано, що «суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_6 перебуваючи сама та з членами своєї родини на території своєї земельної ділянки мала право на захист свого особистого та сімейного життя від втручання у нього сторонніх осіб. Вона не надавала право ОСОБА_4 на проведення фото та відеозйомки себе особисто та членів своєї родини. Отже, суди дійшли вірного висновку про те, що слід зобов'язати ОСОБА_4 припинити відеозйомку подвір'я у належному ОСОБА_6 будинковолодінні АДРЕСА_1 і знищити усю зібрану щодо цього відеоінформацію».
3. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є пропорційність (пункт 6 частини третьої статті 2 ЦПК України), яка полягає у тому, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (стаття 11 ЦПК України).
3.1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
3.2. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Проведення відеоспостереження подвір'я одного сусіда іншим є втручанням в особисте життя. У такій категорії справ недоцільно застосовувати щодо позивача стандарт доказування, який завідомо не може бути ним виконаний. Зокрема, досить утрудненим для позивача є доведення обставин того, що власник сусідньої земельної ділянки за допомогою встановлених ним камер відеоспостереження здійснює відеофіксацію та збереження даних щодо відстеження пересування позивача на її території. З точки зору розподілу предмета доказування позивачу належить довести факт розміщення відеокамери, об'єктив якої «дивиться» на подвір'я позивача, оскільки справність та робота камери (здійснення запису відео) у звичайному режимі має презюмуватися. Натомість на відповідача має покладатись обов'язок спростувати факт того, що відеокамера фіксує подвір'я позивача, надавши відповідні записи, наявні у нього. Саме такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.
3.3. Суд першої інстанції вказав, що спірна відеокамера, установлена відповідачами на належному їм житловому будинку, є камерою відеоспостереження, яка перебуває у робочому стані та якою ведеться відеоспостереження в розумінні статті 307 ЦК України за територію, на якій розташоване приватне домоволодіння позивача.
4. За таких обставин касаційну скаргу належало задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасуватиу частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов'язання ОСОБА_3 припинити відеоспостереження подвір'я у належному ОСОБА_1 будинку шляхом демонтажу відеокамери, та залишити в силі у цій частині рішення суду першої інстанції.
Суддя В. І. Крат
Суддя Є. В. Краснощоков