Справа № 635/3554/20 Головуючий суддя І інстанції Назаренко О. В.
Провадження № 22-ц/818/1147/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: завданої майну фізичних або юридичних осіб
10 липня 2025 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Холод М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Суріна Семена Валерійовича на рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
У червні 2020 року ОСОБА_2 в особі свого представника адвоката Зуба Є.Є. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позовна заява була мотивована тим, що він з 29 березня 2019 року є власником автомобіля «Maserati Ghibli S Q4» 2015 року випуску, державний знак НОМЕР_1 . У вересні 2019 року він прийняв рішення продати даний автомобіль і звернувся до ОСОБА_1 , 1978 року народження, який, як йому було відомо, займався продажом вживаних автомобілів та мав, з його слів, автомобільну площадку для продажу вживаних автомобілів. 13 вересня 2019 року він передав ОСОБА_1 у справному технічному стані та без пошкоджень власний автомобіль, ключі та технічний паспорт для продажу, дозволу ОСОБА_1 на керування та руху на автомобілі по місту та за його межами він не надавав.
Вказав, що в подальшому від свого адвоката йому стало відомо, що ОСОБА_1 04 жовтня 2019 року о 18:00 на 197 км автодороги М-03 «Київ-Харків-Довжанський» під час керування автомобілем «Maserati Ghibli S Q4» 2015 року випуску, державний знак НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням та допустив наїзд на металевий відбійник, чим порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України. В результаті вищевказаних дій ОСОБА_1 автомобіль та металевий відбійник отримали механічні пошкодження, а водій та його пасажир отримали тілесні ушкодження. Стосовно ОСОБА_1 працівниками Управління патрульної поліції в Полтавській області було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №280601 від 04 жовтня 2019 року, але постановою Харківського районного суду Харківської області від 16 червня 2020 року по справі № 635/2992/20 провадження по справі №3/635/1378/2020 було закрито. З листа від 02.06.2020 за №67-Аз/41/26/03-2020 заступника начальника Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Полтавській області Національної поліції України вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Maserati Ghibli S Q4» 2015 року випуску, державний знак НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження передньої центральної частини, передньої правої та лівої частини, бокової правої та лівої частини, та верхньої частини кузову автомобіля.
Відповідно до висновку спеціаліста від 31.05.2020 р. н. № 897/05-20 щодо вартості ремонтних робіт, необхідних для відновлення транспортного засобу - легкового автомобіля «Maserati Ghibli S Q4» 2015 року випуску, державний знак НОМЕР_1 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля внаслідок ДТП 04.10.2019 року становить 1142281,56 грн. Позивач зазначає, що ОСОБА_1 заподіяв йому як власнику транспортного засобу майнову шкоду в розмірі 1142281, 56 грн., у зв'язку з чим змушений звернутись до суду з вимогами про стягнення зазначеної суму в судовому порядку.
Зазначив, що вищевказаними неправомірними діями відповідача йому також було завдано моральної шкоди, яка виразилась в моральних переживаннях у зв'язку з порушенням його права власності, а саме: пошкодження його автомобіля. Він був позбавлений можливості використовувати власний автомобіль за призначенням, що завдало йому емоційно-вольових хвилювань, він переживав почуття відчаю, пригніченості, роздратування і гніву від того, що змушений понести значні матеріальні витрати і зусилля на відновлення пошкодженого автомобіля. Так як автомобіль внаслідок ДТП був пошкоджений, він змушений був пересуватися пішки або їздити по роботі на таксі, що доставляло додаткові незручності і фінансові труднощі. Внаслідок ДТП було порушено його нормальний життєвий ритм так як крім повсякденних проблем, він змушений був думати про відновлення автомобіля, що виражалося у неодноразових зверненнях до станції технічного обслуговування і автомайстерні на предмет можливості відремонтувати свій автомобіль, а також підібрати на нього запчастини, що спричинило емоційні хвилювання. Умови роботи на займаній посаді вимагають високого зосередження, адже від його дій залежить господарський і фінансовий стан організованого ним підприємства і результат його діяльності. Так як фізичний стан протягом тривалого часу не дозволяв йому належним чином виконувати свої обв'язки, він був змушений наганяти втрачене і працювати більше нормованого часу, і як наслідок не міг продовжувати активне громадське життя, що також завдало додаткових моральних страждань.
Зауважив, що був змушений постійно знаходиться в незручному становищі, пояснюючи знайомим в ділових колах м. Харкова людям, що відсутність наявного автомобіля, пов'язане з дорожньо-транспортною пригодою, винуватцем якого він не є, тим самим, принижуючи свою гідність. Через відсутність автомобіля він був позбавлений можливості в повному обсязі приділити вільний час своїй родині, виїжджаючи на природу або в громадські місця відпочинку, тим самим доставляючи їм радості. З огляду на ті душевні страждання, які він зазнав у зв'язку із зазначеними подіями, вважає, що прийнятною сумою компенсації завданої моральної шкоди є сума 10000 грн.
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1 142 281 грн 56 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 гривень.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, грошові кошти у розмірі 1142281 (один мільйон сто сорок дві тисячі двісті вісімдесят одна) гривень 56 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, грошові кошти у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму витрат на правову допомогу у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою цього ж суду від 31 жовтня 2024 року було виправлено описку у вищевказаному рішенні суду, якою було внесено виправлення у третій абзац резолютивної частини вказаного рішення Харківського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2024 року (вступна та резолютивна частини). Було зазначено, що вірно: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, грошові кошти у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок» замість невірного: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, грошові кошти у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.».
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Сурін Семен Валерійович подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. У разі задоволення апеляційної скарги стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
На обґрунтування вказано, що висновок спеціаліста від 31.05.2020 року р.н. № 897/05-20 щодо вартості ремонтних робіт, необхідних для відновлення транспортного засобу - легкового автомобіля «Maserati Ghibli S Q4» 2015 року випуску, державний знак НОМЕР_1 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля внаслідок ДТП 04.10.2019 становить 1142281,56 грн, є неналежним доказом і не може бути прийнятим судом.
Судом було не прийнято до уваги заперечення, які були зазначені відповідачем у відзиві на позов щодо ознак його фіктивності. По-перше, у висновку спеціаліста відсутній підпис замовника, а отже не можливо з'ясувати чи правдиві усі дані надані суб'єкту оціночної діяльності. По-друге, оцінка була складена 01 червня 2020 року, тобто майже через рік після ДТП, подіями якого були 04 жовтня 2019 року, а тому не можливо встановити, чи відповідає ремонтна калькуляція тим пошкодженням, що були раніше, адже за цей час пошкодження автомобіля могли змінюватися, переобладнуватися чи інше, по-третє, як висновок так і ремонтна калькуляція були зроблені на підставі тільки фотографій, які надавав позивач, що призводить до порушень чинного законодавства України. По-четверте, цим висновком жодним чином не вказано, що визнання вартості ремонтних робіт автомобіля проводиться внаслідок ДТП, яке сталося 04 жовтня 2019 року. У даному висновку не вказано, що він виготовлений для суду та в заключенні немає вимоги про те, що спеціаліст був обізнаний про кримінальну відповідальність.
Також зазначено, що згідно висновку експертів №20033/21365 за результатами проведення комплексної судової автотехнічної, транспортно- трасологічної та автотоварознавчої експертизи, складного 26 жовтня 2021 року, на стор. 27 експертами була надана відповідь про вартість матеріального збитку, завданого власнику вищевказаного автомобіля та зазначено, що відновлювальний ремонт автомобіля складає 1 879 118 грн 12 коп. та перевищує ринкову вартість автомобіля яка складає 1 162 577 грн 57 коп., а тому висновком було визначено, що вартість матеріально збитку визначається до ринкової вартості на день ДТП.
Разом з тим, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду, яка була висловлена у постанові від 14 червня 2023 по справі № 125/1216/20, за змістом статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
Отже ремонт автомобіля марки «Maserati Ghibli S Q4» 2015 року випуску, державний знак НОМЕР_1 , вважається економічно необґрунтованим, а отже, автомобіль вважається фізично знищеним. Порядок відшкодування завданої позивачу шкоди мав відбуватися в порядку, визначеному статтею 30 Закону № 1961-IV, і позивач мав передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП.
Також вказано, що позивач сам надав автомобіль відповідачу, оскільки ним було прийнято рішення щодо його продажу, він розумів що для цього потрібен певний час, та розумів, що певний час він не зможе ним користуватися, а тому моральну шкоду слід вважати недоведеною.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу вказано, що суд першої інстанції не врахував того, факту, що адвокат Литвиненко А.С. згідно її заяви від 26.06.2023 вступила у справу як представник, а не з 2020 року. У акті надання послуг з правової допомоги №28/07/20-4 від 24 червня 2024 року зазначені відомості не відповідають дійсності, ціна за послуги є дуже завищеною, та матеріали справи не містять жодного доказу, що після підписання зазначеного акту та інших документів, адвокат Литвиненко А.С. отримала за послуги від 100 000, 00 грн. Посилався на правові позиції Верховного суду, які з цього приводу були викладені у постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 та інші.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін: представника відповідача-апелянта ОСОБА_1 - адвоката Суріна Семен Валерійович, який вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі; позивача ОСОБА_2 - адвоката Литвиненко А.С., яка проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила залишити рішення першої інстанції без змін, - суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 367 ЦПК України вивчив матеріали справи та перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржене рішення суду у повній мірі не відповідає.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України:
1. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
2. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Задовольняючи позовну заяву суд першої інстанції обґрунтовано та підставі наявних у справі доказів зазначив, що позивач передав відповідачу транспортний засіб, а відповідач скоїв на ньому дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок цього автомобіль позивача зазнав механічних ушкоджень. Суд правильно визначився, що позивачу внаслідок значного пошкодження його автомобіля позивачем було завдано моральної шкоди, розмір компенсації якої становить 10000 грн, що відповідає принципу розумності і справедливості.
Разом з тим, суд помилився у визначенні розміру майнової шкоди.
Матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником транспортного засобу «Maserati Ghibli S Q4» 2015 року випуску, державний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
04 жовтня 2019 року о 18:00 на 197 км автодороги М-03 «Київ-Харків-Довжанський» ОСОБА_1 керував автомобілем «Maserati Ghibli S Q4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням та допустив наїзд на металевий відбійник, чим порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України. В результаті вищевказаних дій ОСОБА_1 автомобіль та металевий відбійник отримали механічні пошкодження, а водій та його пасажир отримали тілесні ушкодження.
Постановою Харківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2019 року протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №280601 від 04 жовтня 2019 року у відношенні ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП повернуто до Управління патрульної поліції в Полтавській області для належного оформлення, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості необхідні суду для її розгляду, зокрема, не зрозуміло на підставі чого зроблено висновок про те, що водій ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, які не відносяться до ушкоджень середньої тяжкості та відсутні підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань; відсутні відомості щодо прийнятого у встановленому законом порядку рішення за фактом отримання вищевказаними особами тілесних ушкоджень, висновки щодо ступеню їх тяжкості та відомості про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від проходження медичного огляду, відсутні пояснення ОСОБА_3 ; відсутні будь-які документи що відображають дорожню обстановку на момент дорожньо-транспортної пригоди.
Постановою Харківського районного суду Харківської області від 07 лютого 2020 року протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №280601 від 04 жовтня 2019 року відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП повторно повернуто до Управління патрульної поліції в Полтавській області для належного оформлення, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо виконання постанови Харківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2019 року.
Постановою Харківського районного суду Харківської області від 13 квітня 2020 року повернуто Управлінню патрульної поліції в Полтавській області для належного оформлення адміністративний матеріал за ст. 124 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для належного оформлення. Зазначеною постановою встановлено, що адміністративний матеріал у відношенні ОСОБА_1 неодноразово направлявся до Управління патрульної поліції в Полтавській області для усунення недоліків, проте постанови Харківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2019 року та від 04 лютого 2020 року не виконані, вказані у постановах недоліки не усунені, а в матеріалах справи відсутні дані необхідні для вирішення справи по суті, тому суд зміг її розглянути та знову повернув органу, який направив адміністративний матеріал для належного оформлення.
Постановою Харківського районного суду Харківської області від 16 червня 2020 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП стосовно ОСОБА_1 у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строку накладання адміністративного стягнення. Зазначеною постановою встановлено, що як вбачається з протоколу про адміністративні правопорушення серії ДПР18 №280601 від 04 жовтня 2019 року, адміністративне правопорушення, яке інкримінують ОСОБА_1 фактично було вчинено 04 жовтня 2019 року, а матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 надійшов до суду 26 травня 2020 року, тобто після спливу строків накладення адміністративного стягнення. Таким чином, на момент розгляду справи сплинув передбачений ст.38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення, а відтак провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.7 ст.247 КУпАП.
Керуючись узагальненим науково-консультативним висновком Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, тому під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється.
З листа від 02.06.2020 за № 67-Аз/41/26/03-2020 заступника начальника Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Полтавській області Національної поліції України вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Maserati Ghibli S Q4» 2015 року випуску, державний знак НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження передньої центральної частини, передньої правої та лівої частини, бокової правої та лівої частини, та верхньої частини кузову автомобіля.
Згідно висновку спеціаліста від 31.05.2020 року р.н. № 897/05-20 щодо вартості ремонтних робіт, необхідних для відновлення транспортного засобу - легкового автомобіля «Maserati Ghibli S Q4» 2015 року випуску, державний знак НОМЕР_1 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля внаслідок ДТП 04.10.2019 становить 1142281,56 грн.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).
Факт того, що позивач передав відповідачу транспортний засіб, а відповідач скоїв на ньому дорожньо-транспортну пригоду відповідач визнає.
Таким чином, відповідач є особою, яка на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом, тобто є особою, на яку покладено обов'язок відшкодувати шкоду згідно ст. 1188 ЦК України.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 07.11.2018 року по справі №200/21325/15-ц, в якій зазначено, що встановивши, що ОСОБА_1 управляв транспортним засобом на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що він правомірно володів цим майном (аналогічна позиція була викладена в Постанові Верховного суду України від 03.12.2014 року по справі №6-183цc14).
Разом з тим, суд першої інстанції не надав належної оцінки наведеним у відзиві запереченням щодо вищевказаних висновків про розмір майнової шкоди, та всупереч вимог ст. 89 ЦПК України не надав належної оцінки іншим документам про вартість ремонту ушкодженого внаслідок ДТП автомобіля позивача, у їх взаємному зв'язку.
Так, згідно наявному у справі документу: висновку експертів № 20033/21365 від 26.10.2021 за результатами проведення комплексної судової автотехнічної, транспортно- трасологічної та автотоварознавчої експертизи, складного 26 жовтня 2021 року, відновлювальний ремонт автомобіля «Maserati Ghibli S Q4» 2015 року випуску, державний знак НОМЕР_1 складає 1879118,12 грн, та перевищує ринкову вартість автомобіля на день ДТП, яка складає 1162577,57 грн., ліквідаційна вартість автомобіля станом на 22.09.2021 становить: 683332,88 грн.(шістсот вісімдесят три тисячі триста тридцять дві грн. 88 коп.); вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Maserati Ghibli S Q4» 2015 року випуску, державний знак НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті ДТП, визначається ринковою вартістю КТЗ на момент пошкодження від 04.10.2019 та становить 1162577,57 грн. (один мільйон сто шістдесят дві тисячі п'ятсот сімдесят сім грн. 57 коп.)
Таким чином, згідно вказаного висновку вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля, що в цілому узгоджується з вищевказаним висновком спеціаліста від 31.05.2020 року р.н. № 897/05-20.
Сторонами в суді апеляційної інстанції не заперечувалося, що після ДТП ремонт транспортного засобу відповідно до висновку експертів №20033/21365 перевішує ринкову вартість транспортного засобу на момент ДТП і є економічно необґрунтованою.
У ст. 30 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, яка була дійсною на день ДТП, визначений наступний порядок відшкодування шкоди, яка пов'язана з фізичним знищенням транспортного засобу:
30.1. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
30.2. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року по справі 125/1216/20 за аналогічних обставин були висловлені правові висновки, що за змістом статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
Отже, в даній справі потрібно розраховувати матеріальну шкоду власнику транспортного засобу саме різницею між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, адже позивач не передав відповідачу пошкоджений транспортний засіб.
Тому, як вже було встановлено апеляційним судом, згідно до висновку експертів №20033/21365 за результатами проведення комплексної судової автотехнічної, транспортно- трасологічної та автотоварознавчої експертизи відновлювальний ремонт автомобіля складає 1879118,12 грн, та перевищує ринкову вартість автомобіля, яка складає 1162577,57 грн. Ліквідаційна вартість автомобіля «Maserati Ghibli S Q4» 2015 року випуску, державний знак НОМЕР_1 станом на 22.09.2021, становить: 683332,88 грн.
З урахуванням правових позицій Верховного суду України, результатом проведення комплексної судової експертизи матеріальна шкода заподіяна позивачу становить за формою: ринкова вартість автомобіля га момент ДТП, яка складає 1162577,57 грн - ліквідаційна вартість автомобіля після ДТП, яка складає 683332,88 грн. = 479244, 69 грн.
Щодо стягнення моральної шкоди, судова колегія зазначає наступне.
За змістом ст. ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з правовим висновок, викладеним у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц, участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до душевних страждань, а тому посилання заявника у касаційній скарзі на те, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди є безпідставними.
З наведеної правової позиції слідує, що сам факт пошкодження майна позивача внаслідок ДТП (належного йому автомобіля) вже є достатньою підставою для висновку про заподіяння йому моральної шкоди, позаяк пошкодження такого власного майна, на думку Верховного Суду, є обставиною, що безумовно свідчить про наявність негативного впливу на моральний стан позивача та спричинення душевних страждань.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц міститься висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Подібний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 944/4790/19.
Суд першої інстанції встановивши, що неправомірними діями відповідача йому завдано моральної шкоди, яка виразилась в моральних переживаннях, в зв'язку з порушенням його права власності, а саме псування його майна, що він був позбавлений можливості використовувати власний автомобіль за призначенням, переживав почуття відчаю, пригніченості, роздратування і гніву від того, що змушений понести значні матеріальні витрати і зусилля на відновлення пошкодженого автомобіля. Так як автомобіль внаслідок ДТП був пошкоджений, він змушений був пересуватися пішки або їздити по роботі на таксі, що доставляло незручності і фінансові труднощі. Внаслідок ДТП було порушено його нормальний життєвий ритм так як крім повсякденних проблем, він змушений був думати про відновлення автомобіля, що виражалося у неодноразових зверненнях до станції технічного обслуговування і автомайстерні на предмет можливості відремонтувати свій автомобіль, а також підібрати на нього запчастини, що спричинило емоційні хвилювання. Умови роботи на займаній посаді вимагають високого зосередження, адже від його дій залежить господарський і фінансовий стан організованого ним підприємства і результат його діяльності. Так як фізичний стан протягом тривалого часу не дозволяв йому належним чином виконувати свої обв'язки, він був змушений наганяти втрачене і працювати більше нормованого часу, і як наслідок не міг продовжувати активне громадське життя, що також завдало додаткових моральних страждань. Позивач вказує, що був змушений постійно знаходиться в незручному становищі, пояснюючи знайомим в ділових колах м. Харкова людям, що відсутність наявного автомобіля, пов'язане з дорожньо-транспортною пригодою, винуватцем якого він не є, тим самим, принижуючи свою гідність.
Позивач через відсутність автомобіля був позбавлений можливості в повному обсязі приділити вільний час своїй родині, виїжджаючи на відпочинок або в громадські місця відпочинку, тим самим доставляючи їм радості. Тому, враховуючи обсяг заподіяної майну позивача шкоди, позивачеві вочевидь було завдано сильних душевних страждань, що безумовно негативно вплинуло на його моральний стан у зв'язку з перенесеним стресом, пов'язаним з пошкодженням майна.
Отже, в сукупності з тим, що ДТП сталася з вини ОСОБА_1 , внаслідок чого позивач на тривалий час втратив можливість як користуватися своїм автомобілем, так і можливість його продати неушкодженим за ринковою вартістю, - суд дійшов правильного висновку, що внаслідок втрати свого майна він пережив душевні страждання і був змушений докладати додаткових зусиль для відновлення свого звичного життєвого розгляду, а тому з урахуванням вказаної норми ст. 23 ЦК України, присуджена сума грошових коштів в розмірі 10000 грн на відшкодування моральної шкоди відповідає принципу справедливості і розумності, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п.1ч.3ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами встановленими ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Судом встановлено, що відповідно до умов Додаткової угоди №4 від 24 червня 2024 року, сторони домовилися, що вартість послуг адвоката та Договором №28/07/20 від 28 липня 2020 року про надання правової допомоги складає 100000 грн.
24 червня 2024 року між позивачем та адвокатом Литвиненко А.С. затверджено та підписано акт надання послуг з правової допомоги № 28/07/20-4 від 24 червня 2024 року про те, що на підставі наведених документів: Договір про надання правової допомоги № 28/07/20-4 від 28 липня 2020 року адвокатом були виконані наступні роботи (надані такі послуги): участь у судових засіданнях (справа розглядається з 2020 року, кількість годин закладено з урахуванням підготовки заяв, клопотань, участі у судових засіданнях), кількість годин 40, ціна за годину 2500,00, сума 100000грн.
Колегія суддів вважає, що при ухвалені рішення в частині повного задоволення стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції не перевірив у повному обсязі пропорційність відшкодування витрат позивача на правничу допомогу, ст. 11 ЦПК України.
Апеляційний суд дослідивши матеріали справи, встановив, що представник позивача адвокат Литвиненко А.С. на підставі Договір про надання правової допомоги № 28/07/20-4 від 28 липня 2020 приймає участь у даній справі з 2020 року, але, як згідно її заяви адвокат Литвиненко А.С. представляє інтереси позивача згідно до її заяви у даній справі - з 26.06.2023 року, а тому розмір заявлених до відшкодування витрат, з урахуванням часткового задоволення позову, має бути зменшений.
Актом надання послуг з правової допомоги № 28/07/20-4 від 24 червня 2024 року, визначено, що адвокатом були виконанні наступні послуги, Участь у судових засіданнях по справі, з урахуванням підготовки заяв, клопотань, тощо., кількість потрачених годин - 40 годин, ціна за годину 2500,00, всього 100000,00гривень. В матеріалах справи містяться фактично декілька процесуальних документів, які були складені адвокатом Литвиненко А.С. В матеріалах справи не міститься жодного доказу, що після підписання акту надання послуг з правової допомоги № 28/07/20-4 від 24 червня 2024 року та інших документів, адвокат Литвиненко А.С. отримала за послуги від позивача 100000,00гривень.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі №362/3912/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі №201/14495/16-ц.
У постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).
Виходячи з наступного колегія апеляційного суду, вважає, що зважаючи на складність даної справи, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, розмір задоволення заявлених позовних вимог - рішення щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу має бути зменшено до розміру 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.
Таким чином, доводи скарги знайшли своє часткове підтвердження у матеріалах справи.
Оскільки висновки суду не повністю відповідають обставинам справи, суд помилився із застосовуванням норм матеріального та процесуального права, то відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині відвідування матеріальної шкоди та відшкодування витрати на правничу допомогу підлягає зменшенню.
Решта рішення суду є законною та обґрунтованою, а наведені в цій частині доводи скарги не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи і висновків суду не спростували.
Відповідно до статті 141 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам відшкодовуються судові витрати.
Керуючись ст.ст. 259, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Суріна Семена Валерійовича - задовольнити частково.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2024 року-змінити.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди-задовольнити частково.
Зменшити стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, грошові кошти до розміру 479244 (чотириста сімдесят дев'ять тисяч двісті сорок чотири гривні) гривні 69 копійок.
Зменшити стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму витрат на правову допомогу у розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.
В іншій частині рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 9012 грн 85 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складений 04 серпня 2025 року.
Головуючий В.Б. Яцина
Судді колегії Ю.М. Мальований
О.Ю. Тичкова.