Справа № 645/4000/23 Головуючий суддя І інстанції Сілантьєва Е. Є.
Провадження № 22-ц/818/658/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: споживчого кредиту
08 липня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Холод М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сагайдака Едуарда Сергійовича на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2024 року, у справі № 645/4000/23, за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У серпні 2023 року адвокат Павленко С. В., який діє в інтересах АТ «Кредобанк» на підставі довіреності, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 25.06.2021 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 41897/2021, відповідно до умов якого Банк зобов'язувався надати позичальнику кредит на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов'язувався використати кредит на цілі, вказані у кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим договором. Згідно з п. 2.1 кредитного договору Банк надав позичальникові кредит у розмірі 496000,00 грн., терміном до 24 червня 2024 року на такі цілі: здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки «MITSUBISHI», модель «Pajero Sport», 2021 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , укладеного між позичальником та ТОВ «Соллі Плюс Харків». Відповідно до п. 2.4 кредитного договору кредит видається на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового використання. Умовами кредитного договору встановлено, що на момент укладення цього договору сторонами обумовлено значення змінюваної процентної ставки на перший період дії ставки (первинна процентна ставка) - 0,01 % річних з дати укладення договору. Починаючи з другого та всіх наступних періодів дії ставки проценти за користування кредитом сплачуються відповідно до встановленого для цих періодів значення змінюваної процентної ставки. Положеннями п. 3.3 кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), за ставкою визначеною у розділі 3 цього договору з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту у повному обсязі, якщо інше не випливає з умов кредитного договору. Відповідно до п. 3.4 кредитного договору позичальник сплачує проценти, комісії та інші платежі за кредитним договором щомісяця у строк (терміни), визначені Графіком погашення заборгованості.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 41897/2021 від 25.06.2021 року між АТ «Кредобанк» та відповідачем ОСОБА_2 25.06.2021 року був укладений договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Харитоновою Я.М., зареєстрований в реєстрі за № 2369. Відповідно до положень п. 1.2 договору застави предметом застави є рухоме майно - автомобіль марки «MITSUBISHI», модель «Pajero Sport», 2021 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2442 куб.см, колір - сірий, державний номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 . За змістом п.п 1.3 та 1.6 договору застави заставна вартість предмету застави визначається сторонами у сумі 992000,00 грн. На строк дії вказаного договору предмет застави залишається у володінні заставодавця за адресою: АДРЕСА_1 . Договором застави АТ «Кредобанк» надано право звертати стягнення шляхом вчинення виконавчого напису у порядку, передбаченому п. 5 цього договору.
Крім того, для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 41897/2021 від 25.06.2021 року між ПАТ «Кредобанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 41897/2021/2 від 25.06.2021 року, за умовами якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання позичальником своїх зобов'язань у повному обсязі. Відповідно до п. 2.6 договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Банк свої зобов'язання за кредитним договором № 41897/2021 від 25 червня 2021 року виконав у повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_2 кредитні кошти у розмірі, встановленому договором. Добровільно відповідач ОСОБА_2 заборгованість не сплачує, у зв'язку з чим станом на 08 травня 2023 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 380 911 грн. 01 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 380 890 грн. 35 коп., заборгованість за відсотками - 20 грн. 66 коп.
На підставі вищевикладеного, АТ «Кредобанк» просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № 41897/2021 від 25.06.2021 року у розмірі 380 911,01 грн., а також судові витрати, які складається із судового збору у розмірі 5 713,67 грн. та витрати, понесені на професійну правову допомогу у розмірі 38 091,10 грн.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2024 року частково задоволено позов.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № 41897/2021 від 25 червня 2021 року у розмірі 380911 гривень 01 копійка, яка складається з 380890,35 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 20,66 грн. - заборгованість за відсотками.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» судовий збір в рівних частках по 2856 гривень 84 копійки з кожного.
В іншій частині позову - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Сагайдак Е.С. в апеляційній скарзі просить рішення змінити та відмовити у стягненні солідарно з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» заявлених позовних вимог у повному обсязі, а у іншій частині рішення суду залишити без змін.
Вказав, що зі слів представника позивача з яким на момент укладання кредитного договору відбувалось спілкування, повідомив, що це формальний документ, нібито договору застави достатньо. Договір поруки нотаріально не посвідчений, не відповідає вимогам діючого законодавства України і не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ, а відтак не дає підстав для стягнення з ОСОБА_1 солідарно задоволених вимог.
Зазначив, що ОСОБА_1 надає довідку МСЕК у якій зазначена друга група інвалідності термін дії до 31.07.2022 що припадає на строк після початку воєнного стану в Україні.
У письмовому відзиві представник АТ «Кредобанк» Павленко С.В. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення залишити без змін.
Вказав, що момент укладення Кредитного договору та договору Поруки ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами Кредитного договору та договору Поруки, що підтверджується підписом Відповідача-2. Крім того, до моменту винесення рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова Тетера Ю.О. не заперечував щодо укладення договору Поруки № 41897/2021/2. У апеляційній скарзі представник Відповідача-2 не наводить посилань на рішення суду та положення законодавства. Представник Відповідача-2 в апеляційній скарзі жодним чином не обгрунтовує в чому саме було порушено норми матеріального та процесуального права при ухваленні рішення .
Представник АТ «Кредобанк» вважає, що представник Відповідача діє недобросовісно Звертаю увагу колегії суду, що Відповідач-2 під час розгляду справи в суді першої інстанції не подавав відзиву на позовну заяву, не заперечував щодо солідарного стягнення заборгованості, та не заперечував щодо укладеного Договору поруки. Необхідно зауважити, що підставою для звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості стало прострочення виконання зобов'язань за Кредитним договором протягом 14 місяців. Крім того,
судовий процес тривав більше одного року. За весь час з моменту виникнення простроченої заборгованості Відповідачі жодним чином не намагалися погасити заборгованість. Також, представник Відповідача у телефонній розмові з представником Банку постійно вказував, що у випадку якщо Банк не бажає списати частину боргу, Відповідачі будуть продовжувати судитись, та не збираються виконувати умови Кредитного договору. Дані дії свідчать про явно недобросовісну та суперечливу поведінку Відповідачів. Необхідно також зазначити, що в апеляційній скарзі не наведено жодних підстав для скасування рішення суду, оскільки не доведено порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Звертаємо увагу колегії суду, що у всіх вище перерахованих діях Відповідачів та представника Відповідача-2 прослідковуються дії спрямовані на зловживання процесуальними правами, оскільки представник Відповідача-2 подає явно безпідставну апеляційну скаргу та просить відмовити в солідарному стягненні заборгованості, хоча, представник Відповідача-2 був ознайомлений з позовною заявою АТ «Кредобанк», подавав клопотання, заяви та інші процесуальні документи, проте жодним чином не заперечував щодо солідарної відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідно до Постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року у справі № 299/3611/19 на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами. Відповідно до позиції КЦС ВС, викладеної в Ухвалі від 13.10.2021 по справі № 707/1491/21 зловживання процесуальними правами - це цивільне процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників цивільного процесу (їх представників), що спричиняють порушення процесуальних прав інших учасників цивільного процесу (їх представників), з метою перешкоджання гарантованому у пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правосуддю, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом). Зловживання правами характеризуються умислом, спрямованим на порушення порядку цивільного судочинства. Характерними ознаками зловживання процесуальними правами є: формальне, непропорційне використання процесуального права всупереч легітимній меті, з якою це право встановлено нормами цивільного процесуального права, недобросовісність дій, умисний характер, завідома несумлінність Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються з видимістю реалізації законних прав особи. З аналізу наведених норм вбачається, що зловживанням правами можуть бути визнані дії учасника процесу, які формально хоча й передбачені серед його повноважень та прав, однак здійснюються ним не з метою досягнення передбаченого законом процесуального результату, а з метою взагалі перешкоджання розгляду справи. Ознаками зловживання процесуальними правами є: недобросовісність; нечесність; відсутність відкритості поведінки; відсутність поваги до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин. Це підтверджується постановою Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі N 337/474/14. Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законним діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій. Відповідно до Постанови Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 318/89/18 зловживання процесуальними правами - це протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам цивільних процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя у цивільних справах та (або) інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших формах. Потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позов. Учасники судового процесу (їхні представники) повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема і щодо дотримання процесуальних строків, в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Відповідно до Постанови ВС від 24 травня 2023 року у справі № 761/14952/21 (провадження № 61-10578св22) наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер. Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесено на розсуд суду, що розглядає справу. Відповідно до Постанови ВС від 05 квітня 2023 року у справі № 922/4278/21 У вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки
законодавець відносить відповідні повноваження до виключної компетенції судів. Відповідачі могли разом з відзивом надати результати проведеної експертизи оскільки з моменту постановлення ухвали про відкриття провадження до подання відзиву пройшло майже 2 місяці, що дозволяло представнику Відповідачів провести експертизи. Також, як вже зазначалось раніше, представник Відповідачів знав про розгляд справи та подавав на засідання призначене на 07.12.2023 р. клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Вважаємо, що дії Відповідача-2 представника Відповідача-2 є проявом зловживання процесуальними правами, оскільки подання безпідставної апеляційної скарги не спрямоване на реальне вирішення спору, а спрямоване лише на затягування розгляду справи.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянула справу за відсутності інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з'явилися у судове засідання, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги.
Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що 25 червня 2021 року між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 41897/2021.
Відповідно до умов договору Банк надав позичальнику кредит у розмірі 496000,00 грн. строком до 24 червня 2024 року.
Зі змісту п. 2.2 кредитного договору слідує, що кредит видається позичальнику на такі цілі: для здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки «MITSUBISHI», модель «Pajero Sport», 2021 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , укладеного між позичальником та ТОВ «Соллі Плюс Харків».
Положеннями п. 2.7 Договору встановлено, що підписанням цього кредитного договору позичальник доручає Банкові здійснити видачу кредиту шляхом зарахування кредитних коштів на відкритий у Банку транзитний рахунок № НОМЕР_4 з наступним переказом суми кредиту з цього рахунку за такими реквізитами: у сумі 496000,00 грн. - на поточний рахунок ТОВ «Соллі Плюс Харків» № НОМЕР_5 в Банку АТ «ПУМБ», МФО 334851, код ЄДРПОУ 42409689.
Вимогами п. 3.2 кредитного договору встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти за фіксованою процентною ставкою у розмірі 0.01 % річних.
Відповідно до п. 3.3 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» за ставкою, визначеною у відповідності до розділу 3 цього кредитного договору з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього кредитного договору.
Зі змісту п. 4.1 кредитного договору слідує, що позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і строки (терміни), передбачені цим кредитним договором.
Положеннями п. 4.1.1 договору встановлено, що повернення суми кредиту здійснюється щомісячно разом із нарахованими процентами рівними сумами протягом усього строку кредитування, відповідно до Графіку погашення заборгованості.
Згідно з п. 5.1 кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим кредитним договором позичальник, крім відшкодування збитків, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання позичальника, за кожен день прострочення від дати виникнення прострочення до дати, що передує даті погашення заборгованості позичальника. В будь-якому разі розмір пені, нарахованої позичальнику на підставі цього пункту кредитного договору, не може перевищувати 15,00 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.
Вимогами п. 5.2 кредитного договору передбачено, що за невиконання взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту позичальник, крім сплати пені, відшкодовує Банку заподіяні збитки в повному обсязі, у тому числі й упущену вигоду.
З долученого до матеріалів справи кредитного договору № 41897/2021 від 25 червня 2021 року вбачається, що відповідач ОСОБА_2 була ознайомлена з умовами кредитного договору, графіком платежів за кредитним договором, про що свідчить її особистий підпис в зазначених документах.
Відповідно до меморіального ордеру № 35103975 від 25 червня 2021 року на рахунок відповідача ОСОБА_2 зараховані кошти у розмірі 496000,00 гривень, призначення платежу - надання кредиту ( ОСОБА_2 ), Зг. дог. куп. прод. № UF 1901 від 19.06.2021р. на авто MITSUBISHI Pajero Sport, № MMCGUKS10MH000312 в т. ч. ПДВ 82666,67 грн.
З наданого представником позивача АТ «Кредобанк» розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 41897/2021 від 25 червня 2021 року станом на 08 травня 2023 року становить 380911,01 грн., з яких: 380890,35 грн. - заборгованість за кредитом, 20,66 грн. - заборгованість за відсотками.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що ОСОБА_2 частково сплачувала кредитні кошти та відсотки, однак починаючи з квітня 2022 року по вересень 2022 року, а потім з листопада 2022 року по травень 2023 року, не здійснювала жодного погашення кредиту, чим порушила вимоги кредитного договору, графік платежів - Додаток № 1 до кредитного договору, що підтверджується випискою по рахунку, який узгоджується з розрахунком заборгованості.
25 червня 2021 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 укладений договір застави.
Положеннями п. 1.1 договору застави передбачено, що цей договір забезпечує виконання зобов'язань заставодавця та вимог заставодержателя, які виникають з кредитного договору № 41897/2021 від 25 червня 2021 року, укладеного між заставодавцем та заставодержателем, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені у майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених процентів, комісій, штрафів, пень та інших видів неустойки у повному обсязі. Кредит відповідно до вищевказаного кредитного договору надається заставодавцю заставодержателем на наступних умовах: сума кредиту - 496 000,00 грн., термін повернення кредиту - 24 червня 2024 року, розмір процентної ставки, комісій, штрафів, пень та інших видів неустойки визначається кредитним договором.
Відповідно до п. 1.2 договору застави, предметом застави є рухоме майно - автотранспорт - MITSUBISHI, модель Pajero Sport, 2021 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2442, колір - сірий, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , вартість - 1 240 000,00 грн.
Згідно з п 1.3 договору застави, заставна вартість предмета застави визначається сторонами у сумі 992 000,00 грн.
Положеннями п. 1.6 договору застави встановлено, що на строк дії цього договору, предмет застави залишається у володінні (користуванні) заставодавця за адресою: АДРЕСА_1 .
За змістом п. 5.3 договору застави, звернення стягнення на предмет застави здійснюється: у судовому порядку - за рішенням суду; у позасудовому порядку; на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Вимогами п. 7.1 договору застави встановлено, що у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, передбачених цим договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні усі завдані у зв'язку з цим збитки.
З долученого до матеріалів справи Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 73402246 від 25 червня 2021 року вбачається, що на автомобіль MITSUBISHI, модель Pajero Sport, 2021 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2442, колір - сірий, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 встановлено обтяження із забороною відчуження на підставі договору застави № 2369 від 25 червня 2021 року.
25 червня 2021 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладений договір поруки № 41897/2021/2.
Згідно з п. 1.1. договору поруки, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_2 зобов'язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пень, штрафів, неустойок) за кредитним договором № 41897/2021 від 25 червня 2021 року, укладеним між ОСОБА_2 та АТ «Кредобанк».
Положеннями п.п. 1.1.1, 1.1.2 та 1.1.3 договору поруки визначений розмір кредиту - 496000,00 грн., дата остаточного повернення кредиту включно - до 24 червня 2024 року. На момент укладення кредитного договору розмір процентної ставки становить - 0.01 % річних.
Відповідно до п. 2.1. договору поруки у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором кредитор письмово повідомляє поручителя про це із зазначенням суми заборгованості боржника.
Положеннями п. 2.2 договору поруки встановлено, що поручитель зобов'язаний сплатити кредитору заборгованість протягом 7 календарних днів з моменту невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до п. 2.6. договору поруки, поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.
25 травня 2023 року засобами поштового зв'язку на адресу ОСОБА_2 була направлена досудова вимога щодо дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором № 41897/2021 від 25.06.2021 року у розмірі 380911,01 грн. з можливістю протягом 30 календарних днів добровільно погасити кредит в повному обсязі. Однак у визначені строки зазначені вимоги не виконані.
26 травня 2023 року засобами поштового зв'язку на адресу ОСОБА_1 була направлена досудова вимога щодо виконання договірних зобов'язань за договором поруки № 41897/20218/2 від 25.06.2021 року у розмірі 380911,01 грн. з можливістю протягом 30 календарних днів добровільно погасити кредит в повному обсязі. Однак у визначені строки зазначені вимоги не виконані.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до положень статей 525, 526, 527, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
З аналізу зазначених правових норм слідує, що у разі укладення кредитного договору, він підлягає підпису сторонами, всі істотні умови договору повинні бути узгоджені позичальником та позикодавцем.
Як свідчать матеріали справи договір кредиту, договір застави та договір поруки підписані сторонами, всі істотні умови договору були узгоджені між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За вимогами ст. 626 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
На даний час відповідач ОСОБА_2 продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за кредитним договором № 41897/2021 від 25.06.2021 року, що є порушенням законних прав та інтересів АТ «Кредобанк».
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Положеннями ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З представлених позивачем письмових доказів, зокрема розрахунку заборгованості за кредитним договором № 41897/2021 від 25.06.2021 року вбачається, що відповідач ОСОБА_2 належним чином взяті на себе зобов'язання не виконала, у визначені договором та графіком платежів за кредитним договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснювала, внаслідок чого, у неї перед позивачем утворилась заборгованість у сумі - 380911,01 грн.
Положеннями ч. 1 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За правилами частин 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Верховний Суд у справі № 759/11628/14-ц зазначив, що порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким встановлено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
За змістом ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На час розгляду справи судом відповідачами не надано альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором, а також даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідачів від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до статті 617 ЦК України.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, що 25 червня 2021 року між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 41897/2021; 25 червня 2021 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 укладений договір застави; 25 червня 2021 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладений договір поруки № 41897/2021/2, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.
Верховний Суд у постанові від 22.02.2023 по справі № 759/11628/14-ц зазначив, що порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким встановлено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
Отже, усі три договори були укладені протягом одного дня 25.06.2021, і з відповідними позовними вимогами щодо договору поруки ОСОБА_1 з 26 червня 2021 по 21.102024 день подачі апеляційної скарги до суду не звертався, а отже договори укладені відповідно до вимог чинного законодавства та протилежного суду не надано.
Відповідач ОСОБА_2 не виконала умови кредитного договору №41897/2021 від 25.06.2021, а відповідач ОСОБА_1 з огляду на укладений договір поруки є солідарним боржником по кредитному договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 380911 гривень 01 копійка у солідарному порядку.
Таким чином, ураховуючи вищевикладене, у суду першої інстанції були наявні підставі для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором за несвоєчасне погашення кредиту, що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам у справі.
Відповідно до копії довідки МСЕК Серія 12 ААА № 980689 від 05 серпня 2020 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи строк якої встановлена до 01 серпня 2022 року (а.с.32 т.2).
Статтею 5 Закону встановлено пільги щодо сплати судового збору, зокрема, згідно з п. 9 ч. 1 даної норми від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю 1 та 2 групи.
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Як вбачається, з копії довідки МСЕК Серія 12 ААА № 980689 від 05 серпня 2020 року строк встановлена до 01 серпня 2022 року, документів про повторне встановлення чи продовження групи інвалідності ОСОБА_1 не надано, крім того, представником ОСОБА_3 таких документів до суду першої інстанції не було надано.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, визначених у ст. 141 ЦПК України підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сагайдака Едуарда Сергійовича - залишити без задоволення.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 25 липня 2025 року.
Головуючий В.Б. Яцина
Судді колегії Ю.М. Мальований
О.Ю. Тичкова