Справа № 761/29510/25
Провадження № 1-кс/761/19532/2025
30 липня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №22025000000000548 від 05.05.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 1141, ч. 3 ст. 209 КК України, про арешт майна,
До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №22025000000000548 від 05.05.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 1141, ч. 3 ст. 209 КК України, про арешт майна, яке вилучене 26.06.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, на: мобільний телефон марки Iphone чорного кольору в чорному чохлі без сім-карти, який належить ОСОБА_5 та має засіб логічного захисту.
Клопотання мотивоване тим, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025000000000548 від 05.05.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 1141, ч. 3 ст. 209 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що посадовими особами ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» (далі - Державне підприємство), організували схему ухилення від мобілізації через фіктивне працевлаштування на підприємстві критичної інфраструктури.
Керівництво підприємства, переслідуючи власні комерційні інтереси, бронює військовозобов'язаних, оформлює їх працівниками на підприємстві без фактичного працевлаштування. Також чиновники сприяють проходженню цими особами ВЛК, оновленню їх даних в ТЦК та бронюванню від призову.
Встановлено, що посадовими особами Державного підприємства, а саме: директором ОСОБА_6 , спільно із заступником підприємства з питань розвитку ОСОБА_7 , складено та видано завідомо неправдиві офіційні документи про кількість військовозобов'язаних працівників служби, які стали підставою для видання наказів Мінекономіки щодо бронювання військовозобов'язаних, чим останні перешкоджали законній діяльності Збройних Сил України.
Як зазначає прокурор у своєму клопотанні, що за наявними даними, у травні 2024 року, ОСОБА_6 дав вказівку своєму підлеглому заступнику з питань розвитку - ОСОБА_7 прийняти на роботу до ДП «ФІНІНПРО» ОСОБА_8 .
Так, у зв'язку із працевлаштуванням ОСОБА_8 до державного підприємства на посаду інженера (визначено критично важливим для функціонування економіки Наказом Міністерства Економіки України №19789 від 05.08.2024), за вказівкою ОСОБА_6 , останнього як військовозобов'язаного внесено до переліку осіб, які підлягають бронюванню від мобілізації.
При цьому, останній функціональні обов'язки фактично не виконував, на робочому місці не з'являвся, отримував заробітну плату в розмірі понад 40 тисяч гривень щомісячно, а вказане призначення здійснено виключно з метою отримання бронювання від мобілізації військовозобов'язаній особі, як працівнику підприємства, яке віднесено до критично важливих з метою забезпечення функціонування економіки та життєдіяльності в особливий період.
Зазначені кошти ОСОБА_8 отримував в рахунок виконаних будівельних та інших підрядних робіт на земельній ділянці (кадастровий номер 3222781801:02:004:0006) з приміським будинком за адресою: АДРЕСА_2 , які на праві власності належать дружині ОСОБА_6 - ОСОБА_9 .
Будівництво та зведення будинку за вказаною адресою, ОСОБА_8 здійснює з 2022 року по теперішній час на замовлення ОСОБА_6 , який використовуючи своє службове становище всіляко сприяв оформленню останнього до Державного підприємства та наданню відстрочки від призову на військову службу (до 29.04.2025) під час мобілізації будівельнику з метою безперешкодного завершення ремонту у власному домоволодінні.
Отримана інформація вказує на те, що під час здійснення протиправної діяльності, спрямованої на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, зазначені особи спілкується між собою за допомогою засобів стільникового зв'язку за вказаними вище ідентифікаційними ознаками.
Із повідомлення оперативного підрозділу СБ України №8/3/4-4728 від 12.06.2025 встановлено, що до організації вказаної протиправної діяльності причетні співробітники Державного підприємства, які усвідомлені у фіктивності бронювання, сприяли оформленню їх працівниками на підприємстві без фактичного працевлаштування. Також ОСОБА_6 задіяв для організації проходженню цими особами ВЛК, оновленню їх даних в ТЦК та бронюванню від призову: ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 .
Крім того, за наявною інформацією, керівник Державного підприємства ОСОБА_6 за сприяння підлеглих працівників працевлаштував до Державного підприємства сусіда по дачному маєтку та екс сільського голову села Гавронщина, Макарівського району, Київської області - ОСОБА_5 .
Так, у зв'язку із працевлаштуванням ОСОБА_5 до державного підприємства на посаду помічника директора (визначено критично важливим для функціонування економіки Наказом Міністерства Економіки України №19789 від 05.08.2024), за вказівкою ОСОБА_6 , останнього як військовозобов'язаного внесено до переліку осіб, які підлягають бронюванню від мобілізації.
Крім того, встановлено, що ОСОБА_6 , зловживаючи власним службовим становищем директора ДП «Фінінпро», організував використання коштів ДП «Фінінпро» для придбання будівельних матеріалів, які використовувались для будівельних та інших підрядних робіт на земельній ділянці (кадастровий номер 3222781801:02:004:0006) з приміським будинком за адресою: АДРЕСА_2 , які на праві власності належать дружині ОСОБА_6 - ОСОБА_9 .
Так, із банківського рахунку ДП «Фінінпро» на банківський рахунок ТОВ «Промтехгруп-УА» (код ЄДР 44909386) перераховано грошові кошти за будівельні матеріали, які фактично використані для будівництва вказаного вище будинку.
Також, проведеними заходами встановлено нерухоме майно, що знаходиться на праві власності (користування) у осіб, причетних до вищевказаної протиправної діяльності, та місця де можуть зберігаються речі і документи, які свідчать про їх протиправну діяльність.
Із повідомлення оперативного підрозділу встановлено, що ОСОБА_5 фактично проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно вказаного повідомлення, серед іншого, отримано інформацію, що у зазначеному вище приміщенні, яке використовується учасниками протиправної діяльності, можуть зберігатися речі, предмети та документи, які мають суттєве значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, предмети, які можуть бути використані в якості речових доказів (мобільні термінали, оптичні та магнітні носії інформації, блокноти, чернетки їх рукописними записами, комп'ютерна техніка та інше), а також існує реальна загроза їх знищення.
Тобто, із повідомлення оперативного підрозділу СБ України встановлено, що у зазначеному вище приміщенні, знаходяться речі, предмети та документи, що містять відомості, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні № 22025000000000548 від 05.05.2025.
26.06.2025 слідчим ГСУ СБ України, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 під час якого виявлено та вилучено майно на яке прокурор просить накласти арешт.
26.06.2025 постановою слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_13 зазначене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Відтак, з метою збереження речових доказів, а також з метою запобігання можливості приховування, розтрати майна, прокурор просить накласти на вищезазначене майно арешт.
Прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 в судовому засіданні просив клопотання задовольнити з підстав у ньому зазначених. Вказав, що фактично вилучений телефон перебував у користуванні ОСОБА_5 .
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, зазначив, що на вилученому мобільному телефоні не містить відомостей, що досліджуються у межах даного кримінального провадження. Крім того, адвокат також зазначив, що вилучений мобільний телефон належить дружині ОСОБА_5 - ОСОБА_14 , яка є адвокатом, а тому вилучений мобільний телефон містить адвокатську таємницю.
Заслухавши доводи прокурора, представника власника майна, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, у провадженні Головного слідчого управління Служби безпеки України перебувають матеріали кримінального провадження №22025000000000548 від 05.05.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 1141, ч. 3 ст. 209 КК України.
Звернення прокурора з клопотанням про арешт на вказане тимчасово вилучене майно зумовлено необхідністю збереження речових доказів, оскільки вилучені предмети мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
Постановою слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_13 від 26.06.2025 зазначене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Згідно ч 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Крім того, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
За викладених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до переконання, що матеріалами клопотання обґрунтовано та в судовому засіданні встановлено необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування, такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, тимчасово вилученого під час проведення обшуку, з метою уникнення можливості його відчуження, забезпечення збереження речових доказів, що залишили на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що у випадку його незастосування, це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.
Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
При цьому слідчий суддя не бере до уваги доводи представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , що вказаний мобільний телефон належить ОСОБА_14 , яка є діючим адвокатом, а тому на вказаному мобільному телефоні може міститись адвокатська таємниця, оскільки сама ОСОБА_14 у своїх письмових поясненнях зазначає, що хоча телефон і належить їй, проте вказаний мобільний телефон також був у користуванні ОСОБА_5 .
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою слідчого від 26.06.2025, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170-173, 309, 310, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке вилучене 26.06.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, на:
-мобільний телефон марки Iphone чорного кольору в чорному чохлі без сім-карти, який належить ОСОБА_5 та має засіб логічного захисту.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1