Справа № 758/9156/24
про відмову в забезпеченні позову
28 липня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Петрова Д.В., при секретарі судового засідання Сідько І.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Максиміхіної Алли Петрівни про забезпечення позову у цивільній справі № 758/9156/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з матір'ю та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком,
В провадженні Подільського районного суду м. Києва перебуває вищезазначена цивільна справа 758/9156/24.
24.07.2025 від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Максиміхіної А.П. на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову.
В обґрунтування своєї заяви представник позивача зазначає, що відповідач цілеспрямовано чинить перешкоди в побаченні матері з дитиною, в прийнятті участі нею у вихованні дитини та у випадку винесення рішення на користь позивачки, вбачаються ризики ускладнення його виконання, оскільки дитина досить великий період часу знаходиться без матері, дитина психологічно віддалена. Наведене свідчить, що невжиття заходів позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд дійшов висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності відповідно до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, дійшов наступного висновку.
Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства про розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Позов забезпечується, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (пункт 3 частини першої статті 150 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19 (провадження № 61-10859св20) вказано, що у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції правильно врахував, що зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з матір'ю.
Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив і у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц.
Як вбачається із матеріалів поданої заяви, заявниця просить суд встановити режим побачень матері із своєю малолітньою дитиною таким чином: щомісячно з 14.00 години кожної першої п'ятниці до 18.00 години кожної першої неділі та з 14.00 години кожної третьої п'ятниці до 18.00 години кожної третьої неділі; кожної другої та четвертої п'ятниці з 13.00 години до 17.00 години без присутності батька і зобов'язати батька дитини ОСОБА_3 передавати малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері за місцем проживання дитини та згідно визначеного судом часу спілкування.
Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
Однак, заявником жодним чином не обґрунтовано те, що саме такий графік буде відповідати найкращим інтересам дитини, не матиме негативного впливу на нормальний розвиток дитини, її розпорядок дня, тощо.
Окрім цього, заявником не зазначено, де саме відбуватимуться такі зустрічі, не зазначено в яких умовах перебуватиме дитина. Враховуючи те, що заявниця просить суд встановити режим побачень з вечора п'ятниці до вечора неділі, однак не додає до заяви місця проживання дитини в зазначений період часу, не зазначає чи існують належні умови проживання дитини в той період часу коли вона перебуватиме із матір'ю. Такими доказами, зокрема могли б бути складені відповідним Органом опіки та піклування акт умов проживання матері, з якого б вбачалося, що за її місце проживання створенні усі належні умови для проживання малолітньої дитини (наявність відповідних меблів, предметів побуту, засобів особистої гігієни, наявність умов для гармонійного розвитку та відпочинку дитини, тощо).
Також заявником не доведено і те, що перебування дитини з матір'ю саме у вихідні дні (з вечора п'ятниці до вечора неділі) не порушуватиме усталений розпорядок життя малолітньої дитини та не позбавить останню належного та якісного відпочинку у вихідні дні, оскільки додаткові переїзди можуть створити для дитини додаткове навантаження.
Таким чином, аналіз матеріалів справи не свідчить про те, що зустрічі матері з дитиною саме за графіком, запропонованим в заяві, будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149, 150, 152, 153, 353 ЦПК України, суд,
Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Максиміхіної Алли Петрівни про забезпечення позову у цивільній справі № 758/9156/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з матір'ю та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком - залишити без задоволення.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Дмитро ПЕТРОВ