печерський районний суд міста києва
Справа № 757/30899/24-ц
пр. 2-3130/25
21 травня 2025 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
за участю:
позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства України з управління зоною відчуження про визнання незаконними та скасування наказів, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державного агентства України з управління зоною відчуження (далі - відповідач, Підприємство, ДАЗВ) про визнання незаконними та скасування наказів.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно з наказом голови з ДАЗВ від 14 липня 2022 року № 66-22 утворено у сфері управління ДАЗВ Державне спеціалізоване підприємство «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки» (далі - ДСП «ЦСП») та призначено його виконуючим обов'язків директора ДСП «ЦСП».
02 липня 2024 року відповідач видав наказ № 43-24 «Про проведення службового розслідування», відповідно до змісту якого наказано «1. Провести службове розслідування діяльності виконуючого обов'язки директора державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки» ОСОБА_1 у строк з 02.07.2024 по 12.08.2024. 2. Утворити Комісію з проведення службового розслідування діяльності виконуючого обов'язки директора державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки ОСОБА_1 (далі - Комісія), у складі згідно з додатком. 4. На час проведення службового розслідування відсторонити від здійснення повноважень виконуючого обов'язки директора державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки» ОСОБА_1 ».
Підпунктом 3.1. пункту 3 наказу ДАЗВ від 02 липня 2024 року № 43-24 «Про проведення службового розслідування» зазначено: «3.1. Забезпечити проведення службового розслідування стосовно з'ясування фактів невиконання або неналежного виконання службових обов'язків, перевищення повноважень виконуючим обов'язки директора державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки» ОСОБА_1 з питань, які викладені у листі тимчасово виконуючого обов'язки генерального директора державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» Рибаченка Ігоря Яковича від 27.06.2024 №1-01.16/03/1338/24.».
На підставі наказу першого заступника голови ДАЗВ від 03 липня 2024 року № 84-24-ОС «Про покладення виконання обов'язків директора Державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення безпеки» покладено виконання обов'язків директора Державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки» на Суходольського Б. Л. , заступника директора з 03 липня 2024 року на час проведення службового розслідування.
Вважає оспорюваний наказ від 02 липня 2024 року №43-24 незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки:
- він не є державним службовцем і не відноситься до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чи прирівняних до них, а на нього не поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня року № 950, на яку посилається відповідач в оспорюваному наказі, та якою затверджено «Порядок проведення службового розслідування стосовно уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі - Порядок № 950). На час видання оспорюваного наказу пункту 1 Порядку проведення службового розслідування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року №950, не є чинним оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2023 року №246 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 назву та пункт 1 постанови викладено в новій редакції «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування», зокрема пункт 1 викладено у новій редакції: «1. Цей Порядок визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції»».
- відповідач не вказав правової норми, на підставі якої його було відсторонено від займаної посади, зокрема підстави, передбаченої статтею 46 КЗпП України, перелік яких є вичерпним;
- оспорюваний наказ від 02 липня 2024 року №43-24 винесено особою, яка не мала на це повноважень.
Оспорюваний наказ від 03 липня 2024 року №84-24-ОС також є незаконним, оскільки він порушує його законні права в частині виконання обов'язків директора Державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації відновлення та безпеки».
Саме цим наказом фактично призначено нового виконувача обов'язків директора Державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації відновлення та безпеки».
Крім того, в разі визнання незаконним та скасування наказу від 02 липня 2024 року № 43-24, наказ від 03 липня 2024 року №84-24-ОС є похідним і також підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
Посилаючись на наведене, просив суд визнати незаконними та скасувати накази першого заступника голови Державного агентства України з управління зоною відчуження від 02 липня 2024 року №43-24 «Про проведення службового розслідування» та від 03 липня 2024 року № 84-24-ОС «Про покладення виконання обов'язків директора Державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки».
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 10 липня 2024 року матеріали справи передано головуючому судді Хайнацькому Є. С.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження у вищевказаній цивільній справі та призначено підготовче засідання у справі на 08 жовтня 2024 року.
29 серпня 2024 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що службове розслідування було призначено з метою перевірки фактів, викладених у службовій записці від 01 липня 2024 року № СЗ-124-24: невиконання позивачем своїх службових повноважень та обставин, які мають ознаки значних матеріальних збитків. Наказ ДАЗВ від 02 липня 2024 року № 43-24 містить дані щодо підстав для проведення службового розслідування, які визначені у відповідності до приписів абзацу другого пункту 2 Порядку проведення службового розслідування. Застосування ДАЗВ положень Порядку проведення службового розслідування в наказі від 02 липня 2024 року стосовно позивача здійснено в межах та у спосіб, передбачені законодавством. Перший заступник Голови ДАЗВ Тимчук А. О. під час підписання оспорюваних позивачем наказів діяв у межах та спосіб, передбачений чинним законодавством. У наказі ДАЗВ від 02 липня 2024 року № 43-24 підставою для відсторонення є службова записка від 01 липня 2024 року № СЗ-124-24, яка стосується фактів, викладених у листі ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами:» від 27 червня 2024 року № 1-01.16/03/1338/24 щодо фактичного ігнорування керівництвом ДСП «ЦСПІ» вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 та наказів ДАЗВ України від 14 липня 2022 №66-22, від 02 лютого 2023 року №21-23 та від 27 липня 2023 №154-23, доручення ДАЗВ від 26 серпня 2022 №Д-40-22, приписів Державної інспекції ядерного регулювання України щодо виконання невластивих функцій, негативних наслідків соціального та економічного характеру в зоні відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення. Тобто, крім необхідності дослідити у діях позивача наявність чи відсутність бездіяльності щодо виконання доручень ДАЗВ та Державної інспекції ядерного регулювання України, одним із важливих фактів .стала необхідність дослідження нанесення збитків державі на суму 9 млн. 547 тис. грн.
09 вересня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він підтримує викладені у позові обставини та просить задовольнити позовні вимоги.
08 жовтня 2024 року від представника позивача - адвоката Гелхвіїдзе Д.Р. надійшла заява про зміну предмета позовних вимог, в якій він просить:
- визнати незаконними та скасувати наказ першого заступника Голови ДАЗВ Андрія Тимчука від 02 липня 2024 року N? 43-24 «Про проведення службового розслідування» та відсторонення від здійснення повноважень виконуючого обов'язки директора ДСП «ЦСП» ОСОБА_1.;
- визнати незаконними та скасувати наказ першого заступника голови Державного агентства України з управління зоною відчуження Андрія Тимчука № 119-24-ОС від 16 серпня 2024 року про покладання виконання обов'язків директора Державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки» з 20 серпня 2024 року на заступника директора Державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки» Тараненка Дмитра Валерійовича, визнати таким, що втратив чинність наказ Державного агентства України з управління зоною відчуження від 03.07.2024 року N? 84-24-ОС «Про виконання обов'язків директора Державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки» (31 змінами) з 20 серпня 2024 року;
- відновити попереднє становище ОСОБА_1 , допустивши його до виконання своїх трудових обов'язків на посаді виконувача обов'язків директора Державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки».
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2024 року відкладено підготовче засідання 15 січня 2025 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 січня 2025 року закрито підготовче провадження у цій справі та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 24 березня 2025 року.
У судовому засіданні 24 березня 2025 року представник позивача підтримав доводи, викладені у позовній заяві, просив їх урахувати та задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, вважав його необґрунтованим.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24 березня 2025 року у справі оголошено перерву до 21 травня 2025 року.
Позивач та його представник в судове засідання 21 травня 2025 року не з'явились, про розгляд справи повідомлені належим чином.
Представник відповідача подав заяву про розгляд справи без його участі.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Суд установив, що на підставі наказу ДАЗВ від 14 червня 2022 року № 66-22 ОСОБА_1 був призначений виконуючим обов'язки директора Державного спеціалізовано підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки».
Листом ДСП «ЦППРВ» від 27 червня 2024 року № 1-01.16.03/1338/24 (вх. № 48/4155-24 від 01 липня 2024 року) Державне агентство України було повідомлено щодо проблем з передачі від ДСП «ЦППРВ» до ДСП «ЦСП» функцій з надання лікувально-профілактичного харчування, проживання в гуртожитках, водопостачання, водовідведення, теплозабезпечення.
Причиною виникнення зазначеного питання у листі ДСП «ЦППРВ» від 27 червня 2024 № 1-01.16.03/1338/24 зазначено, зокрема ігнорування керівництвом ДСП «ЦСП» запитів ДСП «ЦППРВ».
02 липня 2024 року відповідач видав наказ №43-24 «Про проведення службового розслідування», відповідно до змісту якого наказано «1. Провести службове розслідування діяльності виконуючого обов'язки директора державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки» ОСОБА_1 у строк з 02.07.2024 по 12.08.2024. 2. Утворити Комісію з проведення службового розслідування діяльності виконуючого обов'язки директора державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки ОСОБА_1 (далі - Комісія), у складі згідно з додатком. 4. На час проведення службового розслідування відсторонити від здійснення повноважень виконуючого обов'язки директора державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки» ОСОБА_1 ».
Підпунктом 3.1. пункту 3 наказу ДАЗВ від 02 липня 2024 № 43-24 «Про проведення службового розслідування» зазначено: «3.1. Забезпечити проведення службового розслідування стосовно з'ясування фактів невиконання або неналежного виконання службових обов'язків, перевищення повноважень виконуючим обов'язки директора державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки» ОСОБА_1 з питань, які викладені у листі тимчасово виконуючого обов'язки генерального директора державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» Рибаченка Ігоря Яковича від 27.06.2024 №1-01.16/03/1338/24.».
Підставою для призначення такого розслідування стала службова записка від 01 липня 2024 року № СЗ-124-24, яка стосується фактів, викладених у листі ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» від 27 червня 2024 року № 1-01.16/03/1338/24 щодо фактичного ігнорування керівництвом ДСП «ЦСПІ» вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 та наказів ДАЗВ України від 14 липня 2022 №66-22, від 02 лютого 2023 року №21-23 та від 27 липня 2023 №154-23, доручення ДАЗВ від 26 серпня 2022 №Д-40-22, приписів Державної інспекції ядерного регулювання України щодо виконання невластивих функцій, негативних наслідків соціального та економічного характеру в зоні відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення.
На підставі наказу першого заступника голови ДАЗВ від 03 липня 2024 року № 84-24-ОС «Про покладення виконання обов'язків директора Державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення безпеки» покладено виконання обов'язків директора Державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки» на Суходольського Б. Л. , заступника директора з 03 липня 2024 року на час проведення службового розслідування.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до приписів статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом пункту 3 частини другої статті 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.
Так спірні правовідносини виникли у зв'язку з тим, що, на думку позивача, оспорювані накази відповідача порушують його право, в зв'язку з чим просив скасувати їх у судовому порядку.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно зі статтею 3 КЗпП України, до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
За положеннями статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
У статті 5 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Правові підстави відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом визначені статтею 46 КЗпП України, в якій зазначено, що відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов'язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.
За змістом статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативно-правовим актом.
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року у справі № 336/1368/20 та від 25 вересня 2024 року у справі № 753/13793/22.
У розглядуваній справі нормативно-правовим актом, на підставі якого згідно із статтею 46 КЗпП України роботодавець відсторонив працівника від здійснення повноважень на посаді, є Порядок проведення службового розслідування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 (тут і далі - Порядок № 950, в редакції, станом на момент видання наказу про відсторонення).
Оспорюваний у цій справі наказ ДАЗВ від 02 липня 2024 року №43-24 містить посилання на пункт 1 Порядку № 950.
Згідно з пунктами 4-6 Порядку № 950 службове розслідування проводиться з відстороненням особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, від здійснення повноважень на посаді або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається керівником органу. Рішенням про проведення службового розслідування визначаються голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени такої комісії, предмет, дата початку та закінчення службового розслідування. Строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців. Рішення про відсторонення приймає відповідно суб'єкт призначення або керівник органу.
У цій справі в оспорюваному наказі від 02 липня 2024 року №43-24 зазначено, що службове розслідування проводиться безпосередньо стосовно ОСОБА_1 , зазначені причини проведення розслідування та вирішено питання про відсторонення ОСОБА_1 на час проведення службового розслідування.
Керівник органу з урахуванням вимог закону, а саме положень статті 46 КЗпП України, відсторонив позивача від здійснення повноважень на посаді відповідно до пункту 4 Порядку № 950.
При цьому пунктом 1 Порядку № 950 визначені випадки, за яких може бути проведено службове розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме:
- у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян;
- у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства;
- на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особи, яка для цілей Закону, прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;
- з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, а у разі його відсутності - особи, яка виконує його обов'язки.
Абзацом 1 пункту 4 Порядку № 950 передбачено, що службове розслідування проводиться з відстороненням особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, від здійснення повноважень на посаді або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається керівником органу.
З матеріалів справи вбачається, що службове розслідування призначено для з'ясування фактів невиконання або неналежного виконання службових обов'язків, перевищення повноважень в.о. директора ДСП «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки» ОСОБА_1 з питань, які викладені у листі т.в.о. генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» Рибаченка І.Я. від 27 червня 2024 року № 1-01.16/03/1338/24.
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 46 КЗпП України, відповідно до якої відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі, в тому числі, в інших випадках, передбачених законодавством, а також положення пункту 4 Порядку № 950.
Крім того, суд звертає увагу на те, що у пункті 4 Порядку № 950 законодавець окремо врегульовує питання відсторонення особи, щодо якої проводиться службове розслідування. Абзацом першим пункту 4 Порядку № 950 встановлено, що службове розслідування проводиться з відстороненням особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, від здійснення повноважень на посаді або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається керівником органу.
Таке окреме врегулювання та зазначення про те, що рішення про відсторонення приймається керівником органу, який приймає рішення про проведення службового розслідування, дає підстави вважати про наділення Порядком № 950 керівника органу певним обсягом дискреційних повноважень для вирішення цього питання. Інакше б була відсутня необхідність у такому окремому зазначенні, якби виключні підстави відсторонення особи від здійснення повноважень на посаді під час проведення службового розслідування були б чітко визначені чинним законодавством, в тому числі Порядком № 950.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що питання відсторонення чи не відсторонення особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, є дискреційним повноваженням суб'єкта, яким прийнято рішення про проведення службового розслідування.
Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 03 червня 2022 року у справі № 331/2328/21.
У постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 320/4182/20 зазначено, що поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № К (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих, яких він вважає найкращим для даних обставин.
Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5,передбачено, що дискреційні повноваження сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно правовим актом, проектом нормативно правового акту.
Отже, дискреційними повноваженнями є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Суд не може зобов'язати обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав суб'єкт владних повноважень, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Згідно з підпунктом «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 167 та частиною другою статті 169 ЦК України державні та комунальні підприємства, а також навчальні заклади, спільні комунальні підприємства належать саме до юридичних осіб публічного права, безвідносно до мети їхньої діяльності.
Під посадовими особами юридичних осіб публічного права потрібно розуміти осіб, які мають повноваження здійснювати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції.
Організаційно-розпорядчі функції (обов'язки) це обов'язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів, їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт.
Так, посадовими особами підприємства є керівник, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємств.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що підставою для проведення службового розслідування відносно позивача є невиконання або неналежне виконання ним службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що заподіяло значну матеріальну шкоду підприємству.
Підставою для призначення такого розслідування стала службова записка від 01 липня 2024 року № СЗ-124-24, яка стосується фактів, викладених у листі ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» від 27 червня 2024 року № 1-01.16/03/1338/24 щодо фактичного ігнорування керівництвом ДСП «ЦСПІ» вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 та наказів ДАЗВ України від 14 липня 2022 №66-22, від 02 лютого 2023 року №21-23 та від 27 липня 2023 №154-23, доручення ДАЗВ від 26 серпня 2022 №Д-40-22, приписів Державної інспекції ядерного регулювання України щодо виконання невластивих функцій, негативних наслідків соціального та економічного характеру в зоні відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення.
У листі т.в.о. ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» Рибаченко І. повідомив, що відповідно до наказів «ДАЗВ України від 14 липня 2022 року № 66-22 «Про утворення Державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки», доручення ДАЗВ від 26 серпня 2022 року № Д-40-22, наказів ДАЗВ від 02 лютого 2023 року № 21- 23 та від 27 липня 2023 року № 154-23, а також, ураховуючи приписи Держатомрегулювання України, ДСП «ЦППРВ» повинно було передати, а ДСП «ЦСП» прийняти невластиві функції: з надання лікувально- профілактичного харчування, проживання у гуртожитках, водопостачання, водовідведення, теплозабезпечення тощо. Станом на 26.06.2024, тобто майже 2 роки з дня утворення ДСІІ «ЦСП», передано лише функції з надання лікувально-профілактичного харчування, проживання у гуртожитках та благоустрою. Під час формування бюджетного запиту на 2023 та під час затвердження плану використання бюджетних коштів по ДСП «ЦППРВ» за КПКВК 2708110 «Підтримка екологічно безпечного стану у зонах відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення» на 2024 рік враховувалася передача у І півріччі поточного року інших невластивих функцій (теплозабезпечення, водопостачання, водовідведення тощо), яка досі не завершена. Затягування процесу передачі вищезазначених невластивих функцій вже сьогодні призводить до негативних наслідків соціального та економічного характеру.
Так, затвердженим планом використання бюджетних коштів за КПКВК 2708110 по ДСП «ЦППРВ» на 2024 рік не передбачені видатки:
- на оплату природного газу у 4 кварталі поточного року , що ставить під загрозу проведення опалювального сезону 2024-2025 у зоні відчуження;
- на оплату електричної енергії, відповідно до укладених підприємством договорів на постачання електричної енергії для потреб виробничих об'єктів на території зони відчуження та адміністративних будівель в місті Чорнобилі;
- для закупівлі паливно-мастильних матеріалів з метою забезпечення можливості безперебійного виконання ДСП «ЦППРВ» своїх статутних завдань (водопостачання, водовідведення, теплозабезпечення - до моменту передачі) протягом 7 днів (створення аварійного резерву пального для роботи наявних генераторів) в разі можливого повного припинення енергопостачання зони відчуження, відповідно до доручення ДАЗВ від 17.05.2024 № 02-1777/4- 24 «Щодо забезпечення безперебійної роботи», та виконання функцій з перевезення персоналу, що передбачено постановою КМУ від 10.09.2008 № 831 (розрахунок додаткової потреби за КПКВК 2708110 по ДСП «ЦППРВ» на 2024 рік з відповідними обґрунтуваннями буде надано окремим листом з урахуванням фактичних витрат за результатами роботи підприємства у І півріччі 2024 року).
Окремо зазначаємо, що передача до ДСП «ЦСП» у 2023 році функцій з надання лікувально-профілактичного харчування, проживання у гуртожитках, у тому числі гуртожитків поліпшеного типу (готелів), призвело до зменшення надходження коштів до ДСП «ЦППРВ», отриманих від господарської діяльності, які в свою чергу, в умовах обмеженого бюджетного фінансування загального фонду державного бюджету за бюджетною програмою за КПКВК 2708110, спрямовувалися на виконання заходів і завдань вищезазначеної бюджетної програми. В той же час, у 2024 році, ДСП «ЦСП», окрім бюджетного фінансування, отримало джерела від надходження коштів, отриманих від господарської діяльності. При цьому, витрати на теплозабезпечення, водопостачання, водовідведення на вказані об'єкти до теперішнього часу несе ДСП «ЦППРВ» за рахунок державних бюджетних) коштів (відповідно до проведених розрахунків сума компенсації за 2023-2024 складає 9 млн. 547 тис. грн.. Неодноразові звернення до керівництва ДСП «ЦСП» щодо відшкодування понесених нашим підприємством витрат фактично проігноровані.
Крім того, передача від ДСП «ЦППРВ» до ДСП «ЦСП» чотирьох міжміських автобусів призвело до унеможливлення перевезення персоналу. Передані у робочому стані транспортні засоби виведені з ладу та потребують значних вкладень для їх відновлення (проведено попередній огляд фахівцями підприємства за результатами погодження ДАЗВ про повернення двох одиниць).».
Таким чином, установлено наявність у відповідача передбачених пунктом 1 Порядку № 950 підстав для проведення службового розслідування відносно в. о. директора ДСП «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки» ОСОБА_1 за фактами неналежного виконання ним посадових обов'язків.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування наказу від 02 липня 2024 року №43-24 «Про проведення службового розслідування».
Крім того, призначення зазначеного службового розслідування з вказаними у ньому підставами та відсторонення відповідного працівника на час проведення розслідування є дискреційним повноваженням керівника органу, яким прийнято рішення про проведення службового розслідування, а суд не наділений повноваженнями втручатися у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень. У такому випадку суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Такий висновок відповідає правовим висновкам Верховного Суду, сформульованим у постановах від 24 січня 2024 року у справі № 727/4355/22, від 16 жовтня 2024 року у справі № 761/21040/20, від 04 червня 2025 року у справі № 725/5791/23.
При цьому, позивач не спростував наявність підстав для проведення службового розслідування стосовно нього за фактами неналежного виконання ним посадових обов'язків, а отже його відсторонення на період проведення службового розслідування відповідало вимогам закону.
Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Отже, при вирішенні спору по суті важливе значення має встановлення наявності в особи, яка звернулася із позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Відтак, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Оскільки суд дійшов висновку про недоведеність позивачем протиправного порушення його прав, відсутні підстави для визнання незаконним та скасування наказу від 03 липня 2024 року № 84-24-ОС «Про покладення виконання обов'язків директора Державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки».
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, у суду відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат між сторонами у відповідності до статті 141 ЦПК України.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позов ОСОБА_1 до Державного агентства України з управління зоною відчуження про визнання незаконними та скасування наказів - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 12.06.2025 року.
Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ