Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/2430/25
Провадження №2/552/1549/25
25.07.2025 Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - судді Самсонової О.А.
секретар судового засідання - Хрипунова Т.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості частки у праві спільної сумісної власності подружжя, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості частки у праві спільної сумісної власності подружжя.
В поданій до суду позовній заяві посилалась на те, що з 02 жовтня 2010 року перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Київського районного суду м. Полтави від 18 березня 2025 року у справі №552/9242/24.
Від шлюбу вони з відповідачем мають двох малолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Починаючи з січня 2022 року сторони проживають окремо.
За час шлюбу сторони придбали транспортний засіб RENAULT LAGUNA, 2005 року випуску, який є об'єктом спільної власності подружжя.
Відповідач, який є титульним володільцем спільного майна, без згоди позивача з метою ухилення від поділу спільного майна подружжя відчужив 07 грудня 2024 року вказаний транспортний засіб.
Тому позивач просила суд в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частки ринкової вартості транспортного засобу RENAULT LAGUNA, 2005 року випуску, яка складає 91105,00 грн.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 09 травня 2025 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позов не надав.
Інші заяви та клопотання від учасників справи та їх представників суду не подавалися.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Позовні вимоги просила задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що автомобіль RENAULT LAGUNA, 2005 року випуску, не був об'єктом прав спільної сумісної власності подружжя. Зазначений автомобіль придбано за грошові кошти, надані матір'ю відповідача, ОСОБА_5 . Тому він не належав сторонам, хоча був оформлений на відповідача. Після продажу автомобіля кошти він передав власнику, ОСОБА_5 . Тому в задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Заслухавши позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 02 жовтня 2010 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Київського районного суду м. Полтави від 18 березня 2025 року у справі №552/9242/24.
Також судом встановлено, що під час шлюбу подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було придбано транспортний засіб RENAULT LAGUNA, 2005 року випуску.
Згідно інформації Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 20.03.2025 року за вих. №31/32/09/308-аз/04-2025-321 транспортний засіб RENAULT LAGUNA зареєстрований за ОСОБА_2 29.06.2019 на підставі договору купівлі-продажу.
В подальшому, 07.12.2024 вказаний транспортний засіб був перереєстрований на іншу фізичну особу на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ 5341 (а.с. 20).
Вирішуючи питання щодо правового статусу даного майна, суд виходить з наступного.
Згідно частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Згідно частин першої, другої, третьої статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Будь-яких доказів, якими б підтверджувалась належність зазначеного спірного автомобіля іншій особі, зокрема матері відповідача, до матеріалів справи сторонами не додано.
Тому, розглядаючи справу на підставі наявних у справі доказів, суд відхиляє доводи відповідача, що вказаний автомобіль не є спільним сумісним майном сторін.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15-ц, провадження № 14-712 цс 19 звернула увагу на наступне.
Так, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).
За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані із сім'єю інтереси одного з подружжя.
Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Відповідачем не спростовано факту придбання спірного автомобіля в інтересах сім'ї, та не надано доказів належності автомобіля іншій особі.
На підставі викладеного судом встановлено, що придбаний під час шлюбу подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 транспортний засіб, легковий автомобіль RENAULT LAGUNA, 2005 року випуску, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Відповідно до даних довідки №137 від 26.03.2025 року, складеної оцінювачем ОСОБА_6 , середньоринкова вартість транспортного засобу RENAULT LAGUNA ІІ 1.8і 16V 5dr (G), 2005 року випуску, становить 182210 грн (а.с. 22).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 755/20923/14-ц (провадження № 61-10442св18), від 09 грудня 2020 року у справі № 301/2231/17 (провадження № 61-5392св19), від 07 квітня 2021 року у справі № 402/849/18 (провадження № 61-8383св19), в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18), суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:
- у справі № 755/20923/14-ц: при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів, витребування цього майна у третіх осіб з підстав його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна. Отже, за відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля він має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна;
- у справі № 127/7029/15-ц: у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні;
- у справі № 301/2231/17: у випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) зазначено, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки спірний автомобіль придбаний сторонами під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти, то це майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Відповідач здійснив продаж транспортного засобу без повідомлення про це позивача та без отримання її згоди, тому має відшкодувати останній 1/2 частину його вартості, визначену відповідно до висновку (акта) експертної оцінки, за яким вартість транспортного засобу становить 132 500 грн;
- у справі № 402/849/18: у разі, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Визначаючи розмір компенсації вартості частки автомобіля, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що у договорі купівлі-продажу автомобіля визначена вартість його продажу. Водночас суди не врахували, що у договорі купівлі-продажу спірного автомобіля його ціна визначається за згодою сторін, яка може не відповідати його дійсній вартості, а також на момент поділу майна вартість автомобіля може змінитися, а тому під час вирішення спору суд зобов'язаний був врахувати дійсну його вартість. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18). Звертаючись до суду з позовом, позивач на обґрунтування вартості спірного автомобіля надала звіт про оцінку майна, за яким середня ринкова вартість транспортного засобу становить 489 530 грн. Відповідач на спростування розміру ринкової вартості автомобіля інших доказів суду не надав, не звертався із клопотанням про призначення відповідної судової експертизи, не надав суду заперечень щодо звіту про оцінку транспортного засобу, а тому Верховний Суд дійшов висновку, що саме ці обставини, з'ясовані судами на підставі звіту, підлягали врахуванню ними під час визначення належного розміру компенсації частини спільного майна колишнього подружжя.
Зазначена правова позиція, згідно якої компенсації підлягає частка одного з подружжя, входячи з ринкової вартості спірного майна, а не від вартості, за якою майно було відчужено одним з подружжя, підтверджена також Постановою Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 545/2396/20.
Тому суд відхиляє доводи відповідача, який посилався на те, що відшкодуванню може підлягати 1/2 вартості, за якою автомобіль було відчужено, а не від його ринкової вартості.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач на підтвердження вартості спірного майна надала довідку оцінювача від 26.03.2025 року.
Відповідач, не погоджуючись з даним доказом, інших доказів на його спростування суду не надав, з клопотаннями про призначення відповідної експертизи до суду не звертався.
Тому, розглядаючи справу на підставі наявних доказів, суд встановив, що вартість спірного автомобіля становить 182210 грн.
Відповідно, вартість 1/2 частки кожного з колишнього подружжя становить 182210 грн / 2 = 91105,00 грн.
Тому з метою захисту права позивача з відповідача необхідно стягнути на її користь 1/2 частину вартості спірного автомобіля - 91105,00 грн.
Вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.
Згідно п. 2 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.
Відповідач, посилаючись на майновий стан та наявність у нього аліментних зобов'язань, просив суд розстрочити виконання рішення.
Проте, за відсутності у справі будь-яких доказів щодо майнового стану відповідача, наявності інших суттєвих обставин, підстави для розстрочення виконання рішення відсутні.
Клопотання відповідача щодо розстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати позивача складаються з витрат на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн та витрат на проведення оцінки транспортного засобу.
У зв'язку з задоволенням позову у повному обсязі, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1211,20 грн на відшкодування понесених судових витрат зі сплати судового збору.
Враховуючи встановлені судом обставини щодо самостійного внесення позивачем відомостей про сплачену нею вартість незалежної оцінки у квитанцію до прибуткового касового ордеру №29/п від 26 березня 2025 року, видану ТОВ «Проф Плюс Експерт», суд критично оцінює зазначений доказ та не приймає до розподілу зазначені витрати позивача.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості частки у праві спільної сумісної власності подружжя задовольнити.
В порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частки вартості транспортного засобу RENAULT LAGUNA, 2005 року випуску, в розмірі 91105,00 грн (дев'яносто одна тисяча сто п'ять гривень нуль копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) на відшкодування понесених судових витрат.
Вимоги ОСОБА_1 про стягнення витрат на проведення оцінки автомобіля залишити без задоволення.
В задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення суду відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , проживаюча: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , проживаючий: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 29 липня 2025 року.
Головуючий О.А.Самсонова